Ухвала суду № 101877491, 14.12.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

14.12.2021

Справа №642/7542/21

Провадження № 4-с/642/27/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2021 року м.Харків

Суддя Ленінського районного суду м.Харкова Гримайло А.М. розглянувши заяву про забезпечення позову за скаргою представника боржника ОСОБА_1 , адвоката Приображенського А.А. на дії Міжрайонного відділу ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м.Харкова Східного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції, стягувач: ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,-

в с т а н о в и в:

09 листопада 2021 року представник боржника ОСОБА_1 , адвокат Приображенський А.А., звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця Міжрайонного відділу ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м.Харкова Східного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції про відкриття виконавчого провадження.

13 грудня 2021 року заявник ОСОБА_3 , звернулася до суду із заявою, якою просила суд забезпечити її скаргу шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП №67206935 на підставі виконавчого листа №642/3503/19 від 10.08.2021.

Суддя розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Правовою підставою забезпечення скарги заявник зазначив частину 1 статті 150 ЦПК України про заборону вчиняти певні дії та зупинення виконавчого провадження у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником в судовому порядку.

З таким доводами заявника суддя не погоджується з наступних підстав.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").

У статтях 149,150 ЦПК України зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову.

Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Разом із тим, згідно зі статтею 14 Конституції України та статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Отже, положення статей 149-153 ЦПК України, які регламентують забезпечення позову, не можуть застосовуватися при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, державного чи приватного виконавця (статті 447-451 ЦПК України), поданої у порядку здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, яке набрало законної сили (стягнення за яким не зупинялось) і підлягає примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

У пункті 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року N 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" судам роз`яснено, що при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.

Відтак, суд не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо вжиття заходів таких як забезпечення скарги шляхом зупинення реалізації майна, оскільки відповідно до положень вищевказаних норм матеріального і процесуального права вирішення питання про зупинення вчинення виконавчих дій відноситься виключно до компетенції державного виконавця.

Повноваження суду при вирішенні цивільних справ визначені ЦПК України, зокрема повноваження щодо вжиття заходів забезпечення позову.

У ЦПК України відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження у порядку, передбаченому статтями 149,150 ЦПК України, вживати заходи забезпечення скарги на дії державного виконавця шляхом зупинення стягнення.

Заявлені боржником заходи не можуть бути застосовані під час оскарження дій державного виконавця, оскільки такі заходи застосовуються судами під час розгляду справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного суду України від 01 березня 2021 року у справі № 752/26606/18.

Отже, суд не має правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 про забезпечення скарги, використовуючи інститут цивільного процесуального права - забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.258, 260, 261 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у в/п №67206935 за скаргою представника боржника ОСОБА_1 , адвоката Приображенського А.А. на дії Міжрайонного відділу ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м.Харкова Східного міжрегіонального управління Мінстерства юстиції, стягувач: ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.

Суддя А.М.Гримайло