Вирок № 101876827, 13.12.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/13948/20

Провадження 1-кп/638/875/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі :

головуючого судді Семіряд І.В.

при секретарі Подосокорської А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12020220480002598 від 14.07.2020 у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженої в м. Антрацит, Луганської області, громадянки України, українки, з вищою освітою, не військовозобов`язаної, не заміжньої, не працюючої, раніше не судимої, яка зареєстрована та мешкає за адресою : АДРЕСА_1 ,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 - 115 ч. 1 КК України,

за участю :

прокурорів Рабцун М.О., Овод К.К.,

захисників Бодян М.В., Юденкової А.В.

підсудної ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В :

Підсудна ОСОБА_1 в період часу з 22 години 13 липня 2020 року до 05 години 30 хвилин 14 липня 2020 року, більш точний період часу встановити в ході досудового розслідування та судового розгляду не представилось можливим, перебувала за місцем свого мешкання в квартирі АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_2 , з яким перебувала у фактичних шлюбних відносинах та раніше незнайомим її ОСОБА_3 , де спільно вживали спиртні напої. Під час спільного вживання спиртних напоїв між підсудною ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник словесний конфлікт на ґрунті наявних раніше та виниклих в цей день особистих неприязних стосунків, під час якого ОСОБА_2 наніс ОСОБА_1 декілька ударів в область обличчя та тулуба, чим заподіяв синці на руках, тулубі та ногах, садна на обличчі, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Під час продовжуваної сварки підсудна ОСОБА_1 озброївшись скляною пляшкою нанесла один удар в тім`яну ділянку голови зліва ОСОБА_2 , чим заподіяла останньому забійну рану тім`яної ділянки зліва, яка відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Після чого, 14 липня 2020 року близько 05 години 30 хвилин, у підсудної ОСОБА_1 , яка не мала реальних підстав побоювання за своє життя та подальшого заподіяння шкоди її здоров`ю з боку ОСОБА_2 та яка відчувала у відношенні останнього особисту неприязнь з зв`язку з виниклою конфліктною ситуацією внаслідок якої її буди заподіяні тілесні ушкодження, виник прямий злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій прямий злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_2 підсудна ОСОБА_1 , використовуючи малозначний привід у вигляді раніше початого конфлікту, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, а саме настання смерті ОСОБА_2 та бажаючи її настання, діючи умисно, озброївшись наявним у квартирі кухонним ножем, умисно, з метою протиправного заподіяння смерті, прицільно нанесла ОСОБА_2 два удари ножем в область шиї зліва, тобто в життєво важливий орган, чим заподіяла два колото-різаних поранень шиї зліва із пошкодженням м`язів шиї та гілки сонної артерії зліва, яке супроводжувалося зовнішньою кровотечею та ускладнилося травматичним (геморагічним) шоком тяжкого ІІІ ступеня, що за своєю тяжкістю належить до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя.

Після чого, підсудна ОСОБА_1 будучи впевненою, що нею вчинені всі дії, які вона необхідні для настання смерті ОСОБА_2 , залишила останнього в кімнаті на місці заподіяння ушкоджень, пішла в іншу кімнату та лягла спати.

Однак суспільно – небезпечні наслідки протиправних дій ОСОБА_1 , яка виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, у вигляді смерті ОСОБА_2 не настали, так як ОСОБА_1 свій злочинний умисел довести до кінця не змогла з причин, які не залежали від її волі, у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 свідком ОСОБА_3 була своєчасно надана первинна допомога, викликана карета швидкої медичної допомоги, працівники якої доставили ОСОБА_2 до медичного закладу, де йому була надана кваліфікована медична допомога, тим самим було врятовано життя останнього.

У судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 свою вину у скоєнні злочину передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 – 115 ч. 1 КК України не визнала, при цьому показала, що з потерпілим ОСОБА_2 вона співмешкала на протязі близько 4 років до літа 2019 року. За час мешкання вони зловживали спиртними напоями, крім того ОСОБА_2 вживав наркотичні засоби. Між ними часто виникали конфлікти на побутовому грунті, під час яких ОСОБА_2 застосовував до неї насильство та заподіював тілесні ушкодження. 13.07.2020 близько 20 години до її квартири прийшов ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, разом з ним був раніше її незнайомий ОСОБА_3 . Зазначені особи перебуваючи в квартирі почали вживати спиртні напої, однак вона напої не вживала та перебувала в тверезому стані. Будь – яких конфліктів між ними не було. Так як ОСОБА_2 перебував у стані сильного сп`яніння, вона запропонувала покинути її квартиру та пригрозила викликом поліції. Між нею та ОСОБА_2 з цього приводу виникла сварка, під час якої вони один одного ображали нецензурною лайкою. ОСОБА_3 в цей час пішов до вбиральні та подальших подій не бачив. Під час конфлікту вона сиділа на дивані, а ОСОБА_2 стоячи напроти неї почав наносити її удари руками та ногами по різним частинам тіла та намагався руками здавлювати шию. Вона лівою рукою схопила ніж який лежав на столі та кинула його на підлогу. ОСОБА_2 намагався знайти ножа, а вона перемістилася до іншої кімнати де лягла спати, при цьому ОСОБА_2 її не переслідував та продовжити конфлікт не намагався. В подальшому ОСОБА_3 про щось її питав, зокрема про наявність телефону, однак про що ще інше вона пам`ятає. Більше вона ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не бачила. Під час конфлікту ударів ножем ОСОБА_2 не наносила, тілесних ушкоджень йому не заподіювала. Не може пояснити звідки взялись у ОСОБА_2 тілесні ушкодження, яких до конфлікту у нього не було. Ініціатором конфлікту була вона. ОСОБА_3 участі в конфлікті не приймав, так як перебував весь час у вбиральні. Наміру нанести ОСОБА_2 ножові поранення з метою заподіяння смерті у неї не було. В даній ситуації вважає себе потерпілою, так як ОСОБА_2 постійно застосовував до неї насильство, а вона захищалась і побоювалася за своє життя та здоров`я. Під час зазначених подій інших осіб, крім вказаних, в квартирі не було. Події пам`ятає погано, так як пройшов значний проміжок часу, а також зі своїм поганим самопочуттям під час конфлікту.

Незважаючи на не визнання підсудною ОСОБА_1 своєї вини, її винуватість у вчиненні інкримінованого її злочину доведена доказами і ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що 13.07.2020 близько 21-22 години він познайомився з ОСОБА_2 який перебував у стані алкогольної сп`яніння та запропонував йому розпити спиртні напої за місцем свого мешкання в квартирі, розташованої по АДРЕСА_3 , з пропозицією якого він погодився. Будь – яких тілесних ушкоджень у ОСОБА_2 не було. Вони прийшли до квартири в якої знаходилась раніше йому незнайома ОСОБА_1 , яка також перебувала у стані алкогольного сп`яніння та всі разом почали вживати спиртні напої. Первісно під час вживання спиртних напоїв будь – яких конфліктів між ними не було. Згодом, він пішов та придбав пляшку горілки, яку вони продовжили розпивати на місцем мешкання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Пізно вночі 14.07.2020 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт на побутовому грунті, в якому він участі не приймав, бійки між ними не було. Під час конфлікту зазначені особи ображали один одного нецензурною лайкою. Він пішов до вбиральні де перебував на протязі 15-20 хвилин та подальших подій, а саме моменту заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень не бачив. З кімнати, де відбувався конфлікт з ОСОБА_2 вийшла ОСОБА_1 , яка без будь – яких пояснень лягла спати в іншій кімнаті. Коли він повернувся до кімнати він побачив ОСОБА_2 , який сидячи на дивані рукою затуляв глибоку рану на лівій частині шиї, яка мала ознаки ножового поранення та з якої рясно йшла кров. Він надав ОСОБА_2 первинну допомогу та довідався від останнього, що поранення йому було нанесено ОСОБА_1 . Він безрезультатно намагався розбудити ОСОБА_1 , після чого зателефонував до швидкої медичної допомоги, працівники якої по прибуттю надали потерпілому медичну допомогу та забрати його до лікарні. Під час зазначених подій, крім них, в квартирі інших осіб не було. Внаслідок вживання спиртних напоїв вони перебували у стані алкогольного сп`яніння, однак всі наступні події він добре пам`ятає. Під час вживання спиртного вони використовували наявний в кімнаті кухонний ніж. Коли він йшов до вбиральні, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сиділи поряд, ніж лежав поряд на доступної до них відстані.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що з ОСОБА_1 вона спілкувалась на протязі тривалого часу до 2018 року та відвідувала її оселю. ОСОБА_1 характеризує з позитивної сторони. За час їх спілкування ОСОБА_1 , працювала, матеріально утримувала свою родину, в конфліктних ситуаціях участі не приймала, на той час спиртними напоями не зловживала, була спокійною та виваженою. Співмешканця ОСОБА_1 ОСОБА_2 характеризує з негативної сторони, як особу яка вживала наркотичні засоби, він не працював, вів аморальний спосіб життя, у відношенні ОСОБА_1 проявляв ознаки агресії, вчиняв з останньою сварки, під час яких неодноразово застосовував щодо ОСОБА_1 насильство, про що її відомо зі слів останньої та наявності у неї тілесних ушкоджень. З 2018 року вона з ОСОБА_1 не спілкується, її відомо, що ОСОБА_1 була позбавлена батьківських прав у відношенні малолітніх дітей. Обставини заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 її невідомі.

Допитати у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_2 не сталось можливим, так як труп останнього з ознаками насильницької смерті було виявлено 23.07.2020 та смерть якого настала з причин не пов`язаних з обставинами зазначеного кримінального провадження, що підтверджується дослідженої у судовому засіданні копії висновку судово – медичної експертизи трупу ОСОБА_2 № 10-12/2048-ДМ/20 проведеної в період з 24.07.2020 по 28.08.2020. ( т. 1, а.с.а.с. 225-229 ).

Також, вина підсудної ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 – 115 ч. 1 КК України, підтверджується наступними дослідженими в судовому засіданні доказами :

- протоколом огляду місця події від 14.07.2020, відповідно до якого в результаті огляду квартири АДРЕСА_2 було встановлено місце заподіяння підсудною ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, яке мало місце в ніч з 13.07.2020 на 14.07.2020. Внаслідок огляду місця події в приміщенні квартири були виявлені та вилучені горловина скляної пляшки з етикеткою «Coca-cola» з нашаруванням речовини бурого кольору, виріз матерії з речовиною бурого кольору, зріз матеріалу з речовиною бурого кольору, два кухонні ножа. ( т. 1, а.с.а.с. 173-179 );

- постановою про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 15.07.2020, відповідно до якого, виявлені та вилучені 14.07.2020 під час огляду місця події речі, а саме : горловина скляної пляшки з етикеткою «Coca-cola» з нашаруванням речовини бурого кольору, виріз матерії з речовиною бурого кольору, зріз матеріалу з речовиною бурого кольору, два кухонні ножа були визнані речовими доказами, долучені до матеріалів кримінального провадження та передані на відповідальне зберігання до камери схову Шевченківського ВП ГУНП в Х\О ( на теперішній час ХРУП № 3 ГУНП в Х\О ). ( т. 1, а.с. 180 );

У судовому засіданні судом були оглянуті вищезазначені речові докази, які також були надані для ознайомлення учасникам судового провадження.

Підсудна ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначила, що зрізи були здійснені з простирадла і ковдри на яких є сліди її крові, так як при зазначених обставинах простирадлом вона витиралась, а на ковдрі сиділа, при цьому, наголошувала на тому, що ножем вона тілесні ушкодження ОСОБА_2 не заподіювала.

- протоколом слідчого експерименту від 21.07.2020 за участю потерпілого ОСОБА_2 , в ході якого останній виклав обставини заподіяння йому підсудною ОСОБА_1 двох ножових поранень в області шиї ліворуч та нанесення удару скляною пляшкою від напою «Coca-cola» в область голови, наголошуючи на тому, що внаслідок удару пляшка розбилась, вказав механізм та локалізацію нанесених йому підсудною ОСОБА_1 ударів наявним у неї ножем та скляною пляшкою, а також обставини, які передували заподіянню йому тілесних ушкоджень, місце розташування його та ОСОБА_1 під час нанесення тілесних ушкоджень. ( т. 1, а.с.а.с. 196-205 );

- протоколом слідчого експерименту від 30.07.2020 за участю підсудної ОСОБА_1 , в ході якого остання виклала обставини, які передували заподіянню нею ОСОБА_2 ножового поранення шиї, вказала механізм та локалізацію нанесеного ОСОБА_2 удару ножем. При цьому наголошувала, що причиною заподіяння ОСОБА_2 одного ножового поранення кухонним ножем лівої частини шиї, яке вона нанесла тримаючи ножа лівою рукою, є те, що ОСОБА_2 під час конфлікту почав наносити її удари та здавлював шию руками. ( т. 1, а.с.а.с. 186-191 );

Підсудна ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначила, що дійсно за її участі проводився слідчий експеримент в присутності захисника, понятих та інших учасників слідчої дії. Всі події в протоколі слідчого експерименту викладені та зафіксовані об`єктивно, з її слів. Вона пояснювала обставини вказаних подій та відображала механізм заподіяння ножового поранення ОСОБА_2

- висновком судово – медичної експертизи № 12-14/533-А/20 від 24.07.2020, відповідно до якої при судово – медичному обстеженні потерпілого ОСОБА_2 було встановлено, що останньому були заподіяні тілесні ушкодження : колото-різане поранення шиї зліва із пошкодженням м`язів шиї та гілки сонної артерії зліва, а також забійна рана в тім`яній ділянці зліва. Наявне у ОСОБА_2 колото-різане поранення шиї зліва із пошкодженням м`язів шиї та гілки сонної артерії зліва, яке супроводжувалося зовнішньою кровотечею, у своєї течії ускладнилася травматичним (геморагічним) шоком ІІІ ступеня (індекс Альговера 10), що є небезпекою для життя. За механізмом : вказані забійна рана в тім`яній ділянці зліва утворилась від одноразової ударної травматичної дії тупого твердого предмета (предметів), індивідуальні особливості якого в ушкодженні не відобразилися; а колото – різане поранення шиї зліва утворилося від травматичної дії колюче – ріжучого предмету (предметів), що володіє колюче – ріжучими властивостями, індивідуальні особливості якого в ушкодженні не відобразилися, можливо клинка ножа чи браншами ножиць. При цьому, характер та вигляд колото - різаного поранення шиї та забійної рани на голові не виключає можливості їх утворення в строк за 6-8 діб до моменту огляду, найвірогідніше 14.07.2020 при обставинах, що вказані в постанові слідчого та відомі зі слів обстежуваного. За ступенем тяжкості : забійна рана в тім`яній ділянці зліва викликала незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою належить до категорії легких тілесних ушкоджень, відповідно до п.п. 2.3.2 «б», п. 2.3.5. « Правил судово – медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень », затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995; колото-різане поранення шиї зліва із пошкодженням м`язів шиї та гілки сонної артерії зліва, що супроводжувалося зовнішньою кровотечею, яка ускладнилася травматичним (геморагічним) шоком тяжкого ступеня, належить до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, відповідно до п. 2.1.1. «а», п. 2.1.2, 2.1.3 «п,о» «Правил судово – медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень », затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995. ( т. 1, а.с.а.с. 184-185);

- висновком судово – медичної експертизи № 12-14/660-А/20 від 10.09.2020, відповідно до якої при судово – медичному обстеженні потерпілого ОСОБА_2 було встановлено, що останньому були заподіяні тілесні ушкодження : два колото-різаних поранення шиї зліва із пошкодженням м`язів шиї та гілки сонної артерії зліва, а також забійна рана в тім`яній ділянці зліва. Наявне у ОСОБА_2 колото-різане поранення шиї зліва із пошкодженням м`язів шиї та гілки сонної артерії зліва, яке супроводжувалося зовнішньою кровотечею, у своєї течії ускладнилася травматичним (геморагічним) шоком ІІІ ступеня (індекс Альговера 10), що є небезпекою для життя. За механізмом : вказані забійна рана в тім`яній ділянці зліва утворилась від одноразової ударної травматичної дії тупого твердого предмета (предметів), індивідуальні особливості якого в ушкодженні не відобразилися; а колото – різане поранення шиї зліва утворилося від дворазової травматичної дії колюче – ріжучого предмету (предметів), що володіє колюче – ріжучими властивостями, індивідуальні особливості якого в ушкодженні не відобразилися, можливо клинка ножа чи браншами ножиць. При цьому, характер та вигляд колото - різаного поранення шиї та забійної рани на голові не виключає можливості їх утворення в строк за 6-8 діб до моменту огляду, найвірогідніше 14.07.2020 при обставинах, що вказані в постанові слідчого та відомі зі слів обстежуваного. За ступенем тяжкості : забійна рана в тім`яній ділянці зліва викликала незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою належить до категорії легких тілесних ушкоджень, відповідно до п.п. 2.3.2 «б», п. 2.3.5. « Правил судово – медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень », затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995; колото-різане поранення шиї зліва із пошкодженням м`язів шиї та гілки сонної артерії зліва, що супроводжувалося зовнішньою кровотечею, яка ускладнилася травматичним (геморагічним) шоком тяжкого ступеня, належить до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя, відповідно до п. 2.1.1. «а», п. 2.1.2, 2.1.3 «п,о» «Правил судово – медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень », затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995. Механізм утворення тілесних ушкоджень, що мають місце у ОСОБА_2 в цілому не суперечить об`єктивним судово – медичним даним відповідно до способу їх спричинення, на який вказує ОСОБА_2 в протоколі його допиту від 20.07.2020, під час проведення слідчого експерименту за його участю від 21.07.2020, в частині локалізації та кількості травматичних впливів нападника. Механізм утворення тілесних ушкоджень, що мають місце у ОСОБА_2 не відповідає об`єктивним судово – медичним даним відповідно способу їх спричинення, на який вказує підозрювана ОСОБА_1 в протоколі її допиту від 15.07.2020 та під час проведення слідчого експерименту за її участю від 30.07.2020. ( т. 1, а.с.а.с. 206-208);

Будучи допитаним у судовому засіданні судово – медичний експерт ОСОБА_5 в повному обсязі підтвердив вищезазначені висновки судово – медичних експертиз № 12-14/533-А/20 від 24.07.2020 та № 12-14/660-А/20 від 10.09.2020, зазначивши, що ним здійснювались вказані експертні дослідження, результати яких ним були об`єктивно відображенні в письмових висновках. При цьому ОСОБА_5 наголошував на тому, що в його присутності були проведені слідчі експерименти за участю ОСОБА_2 та підсудної ОСОБА_1 , результати яких ним були враховані при наданні експертного висновку за № 12-14/660-А/20 від 10.09.2020. ОСОБА_2 безпосередньо після отримання тілесних ушкоджень була надана медична допомога, проведена операція та накладені шви на рану, а тому при проведенні судово – медичних експертиз, ним також використовувались дані зазначені в історії хвороби стаціонарного хворого ОСОБА_2 . Заподіяне ОСОБА_2 тілесне ушкодження шиї є небезпечним для його життя в момент заподіяння, яке в разі ненадання своєчасної медичної допомоги привело б до смерті ОСОБА_2 . Спосіб заподіяння поранення ОСОБА_2 , а саме місце розташування відносно один одного, зазначений ОСОБА_1 під час слідчого експерименту, однозначно не відповідає способу заподіяння встановленому експертними дослідженнями.

- висновком судово – імунологічної експертизи № 14/1748-Дм/20 від 03.09.2020, відповідно до якої при судово – імунологічному дослідженні фрагменту тканини, вилученої під час огляду місця події 14.07.2020, за адресою : АДРЕСА_1 , виявлена кров людини групи А з ізогемаглютиніном анти-В, що не виключає можливість походження цієї крові від потерпілого ОСОБА_2 , кров якого належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В. ( т. 1, а.с.а.с. 210-211 );

- висновком судово – імунологічної експертизи № 14/1749-Дм/20 від 03.09.2020, відповідно до якої при судово – імунологічному дослідженні фрагменту тканини, вилученої під час огляду місця події 14.07.2020, за адресою : АДРЕСА_1 , виявлена кров людини групи А з ізогемаглютиніном анти-В, що не виключає можливість походження цієї крові від потерпілого ОСОБА_2 , кров якого належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В. ( т. 1, а.с.а.с. 214-215 );

- висновком судово – цитологічної експертизи 15-12/№ 758/Дм/2020 від 17.09.2020, відповідно до якої при судово – цитологічному дослідженні кухонного ножа, вилученого під час огляду місця події 14.07.2020, за адресою : м. Харків, пр-т Науки 29-А/41, виявлена кров людини групи А (ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В, що не виключає можливість походження цієї крові від потерпілого ОСОБА_2 , кров якого належить до групи А (ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В. ( т. 1, а.с.а.с. 217-223 );

- висновком судово – молекулярно – генетичної експертизи № 9/1495СЕ-20 від 12.11.2020, відповідно до якої при судово – молекулярно – генетичному дослідженні кухонного ножа, вилученого під час огляду місця події 14.07.2020, за адресою : м. Харків, пр-т Науки 29-А/41, на наданому на дослідження ножі в об`єктом №№ 2,3 виявлено клітини з ядрами та кров людини; в об`єктах №№ 4, 5 виявлено клітини з ядрами,кров людини не виявлено. Встановлено генетичні ознаки (ДНК-профілі) слідів крові та клітин з ядрами, виявлених на правій та лівій щоці клинка ножа (об`єкти №№2,3),та клітин з ядрами, виявлених на правій та лівій поверхні руків`я ножа (об`єкти №№ 4, 5) (таблиця 1.1, додаток 1). Встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію підозрюваної ОСОБА_1 (об`єкт №1). Генетичні ознаки (ДНК-профілі) слідів крові та клітин з ядрами, виявлених на правій та лівій щоці клинка ножа (об`єкти №№ 2, 3), збігаються

між собою, належать невстановленій особі чоловічої генетичної статі та не

збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка букального

епітелію підозрюваної ОСОБА_1 (об`єкт № 1). Генетичні ознаки (ДНК-профіль) клітин з ядрами, виявлених на правій поверхні руків`я ножа (об`єкт № 4), збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка букального епітелію підозрюваної ОСОБА_1 (об`єкт № 1). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак клітин з ядрами, виявлених на правій поверхні руків`я ножа (об`єкт № 4), та зразка букального епітелію підозрюваної ОСОБА_1 (об`єкт № 1), складає8,29х10 - 37 степені. Сукупність генетичних ознак, встановлених у вказаних об`єктах, зустрічається не частіше, ніж у 1 з 1 ундецильонів (1,21х10 + 36 степені) осіб. Генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на лівій поверхні рукоятки

ножа (об`єкт № 5), є змішаними, містять генетичні ознаки більш, ніж однієї

особи, серед яких містяться генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка

букального епітелію підозрюваної ОСОБА_1 ( об`єкт № 1). ( т. 1, а.с.а.с. 235-248 ).

В судовому засіданні сторона захисту просила суд визнати недопустимими наступні докази :

- протокол огляду місця події від 14.07.2020 під час якого були вилучені ножі та інші речі, які в подальшому постановою слідчого від 15.07.2020 були визнані речовими доказами, з підстав здійснення зазначеної процесуальної дії без попереднього дозволу слідчого суді та не звернення до слідчого судді після здійснення такої дії з клопотанням про проведення обшуку;

- постанову слідчого про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 15.07.2020, які були виявлені та вилучені 14.07.2020 під час огляду місця події та які в подальшому стали предметом експертного дослідження при проведенні відповідних експертиз, з підстав не здійснення слідчим звернення до слідчого судді з клопотанням про тимчасово вилученого майна;

- відповідних висновків судових експертиз речових доказів, проведених в межах здійснення досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженні, так як вони проведені щодо дослідження доказів, які в силу приписів КПК України є недопустимими.

Суд не приймає до уваги твердження сторони захисту про недопустимість в протоколу огляду місця події від 14.07.2020, постанови слідчого про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 15.07.2020 та відповідних висновків судових експертиз речових доказів, як доказів вчинення підсудною ОСОБА_1 інкримінованого її злочину та вважає їх хибними з наступних підстав.

Протокол огляду місця події було складено уповноваженою особою органу досудового розслідування у відповідності до приписів ст.ст. 223, 233, 237 КПК України. Крім того, суд зазначає, що присутня на місці вчинення злочину підсудна ОСОБА_1 , відповідно до приписів ч. 1 ст. 233 КПК України, власноручно зазначила в протоколі щодо надання свого добровільного дозволу на огляд належного її житлового приміщення, про що свідчить її підпис в протоколі огляду місця події, як власника житлового приміщення та учасника зазначеної слідчої дії. ( т. 1, а.с.а.с. 173-176 ).

Також, з дослідженої у судовому засіданні ухвали слідчого судді Дзержинського райсуду м. Харкова від 27.07.2020 клопотання слідчого СВ про надання дозволу на огляд житла особи, в порядку передбаченому приписами ч. 3 ст. 233 КПК України, було задоволено, слідчим суддею було надано дозвіл на огляд житла, проведений 14.07.2020 в належній підсудній ОСОБА_1 квартирі АДРЕСА_2 , в ході якого були вилучені речові докази по зазначеному кримінальному провадженню. ( т. 2, а.с.а.с. 135-137 ).

У судовому засіданні сторона обвинувачення наголошувала на тому, що зазначене клопотання слідчого СВ було направлено до Дзержинського райсуду м. Харкова у строки, визначені приписами ч. 3 ст. 233 КПК України, шляхом поштового відправлення, що не заперечувалось стороною захисту, яка однак звернула увагу суду на безпідставність відправлення клопотання слідчого СВ саме шляхом поштового відправлення та порушення слідчим суддею строків розгляду клопотання.

У судовому засіданні з дослідженої наданої стороною захисту інформації з сайту Судової влади, щодо стану розгляду справ Дзержинським райсудом м. Харкова вбачається, що клопотання слідчого СВ про надання дозволу на огляд житла особи надійшло до Дзержинського райсуду м. Харкова 17.07.2020 та було розглянуто 27.07.2020 тобто з порушенням строків розгляду, передбачених приписами ч. 3 ст. 234 КПК України. ( т. 2, а.с. 141 ).

Суд вважає, що допущене слідчим суддею Дзержинського райсуду м. Харкова порушення строків розгляду зазначеного клопотання, відповідно до приписів ст. 87 КПК України не є таким, що суттєво та істотно порушує права та свободи людини, що потягнули б за собою безумовне визнання зазначеного доказу недопустимим.

Постанова слідчого про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 15.07.2020 була складена уповноваженою особою органу досудового розслідування у відповідності до приписів ст.ст. 98, 100, 110 КПК України, з визначенням місця зберігання речових доказів – в камері схову Шевченківського ВП ГУНП в Х\О ( на теперішній час ХРУП № 3 ГУНП в Х\О ). ( т. 1, а.с. 180 ).

При цьому, судом зазначається, що не надання стороною обвинувачення суду відповідної квитанції щодо прийняття відповідальною особою на зберігання речових доказів, на що посилається сторона захисту, відповідно до приписів ст. 87 КПК України не є підставою для визнання постанови слідчого від 15.07.2020 недопустимим доказом, відповідно до приписів ст. 89 КПК України.

Крім того, з дослідженої у судовому засіданні ухвали слідчого судді Дзержинського райсуду м. Харкова від 20.07.2020 клопотання слідчого СВ про арешт майна, в порядку передбаченому приписами ст.ст. 170 – 173 КПК України, було задоволено, слідчим суддею, з метою збереження речових доказів, було накладено арешт на майна, яке було вилучено під час огляду місця події проведеного 14.07.2020 в належної підсудної ОСОБА_1 квартирі АДРЕСА_2 . ( т. 2, а.с.а.с. 138 ).

У судовому засіданні сторона обвинувачення наголошувала на тому, що зазначене клопотання слідчого СВ було направлено до Дзержинського райсуду м. Харкова у строки, визначені приписами ч. 5 ст. 171 КПК України, шляхом поштового відправлення, що не заперечувалось стороною захисту, яка однак звернула увагу суду на безпідставність відправлення клопотання слідчого СВ саме шляхом поштового відправлення та порушення слідчим суддею строків розгляду клопотання.

У судовому засіданні з дослідженої наданої стороною захисту інформації з сайту Судової влади, щодо стану розгляду справ Дзержинським райсудом м. Харкова вбачається, що клопотання слідчого СВ про арешт майна надійшло до Дзержинського райсуду м. Харкова в п`ятницю 17.07.2020 тобто безпосередньо перед вихідними днями та було розглянуто 20.07.2020 тобто без порушень строків розгляду, передбачених приписами ч. 1 ст. 172 КПК України. ( т. 2, а.с. 141 ).

Що стосується відповідних висновків судових експертиз речових доказів, проведених під час проведення досудового розслідування зазначеного кримінального провадження, суд зазначає, що вказані експертні дослідження були призначені уповноваженою особою органу досудового розслідування та проведені визначеними експертними установами, в межах їх повноважень, відповідно до приписів ст.ст. 69, 70, 101, 102 КПК України, а тому, відповідно до приписів ст.ст. 85, 86 КПК України, є належними та допустимими доказами, та такими, що були отримані у порядку, встановленому приписами КПК України.

Так відповідно до приписів ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення.

Таким чином, докази, які враховуються судом при обґрунтуванні судового рішення та які просить визнати недопустимими сторона захисту, отримані у порядку, встановленому відповідними нормами КПК України. При отриманні вказаних доказів, стороною обвинувачення, істотних порушень прав та свобод людини, відповідно до вимог ст. 87 КПК України, допущено не було, в тому числі, в частині права підсудної ОСОБА_1 на захист.

Тому вказані докази, відповідно до ст. 89 КПК України, судом визнаються допустимими.

Суд не бере до уваги твердження підсудної ОСОБА_1 з приводу того, що вона не вчиняла інкримінованого її кримінального правопорушення, яке мало місце в ніч з 13.07.2020 на 14.07.2020 у відношенні потерпілого ОСОБА_2 , а саме закінченого замаху на умисне вбивство, внаслідок якого останньому були заподіяне тяжке тілесне ушкодження, так як, на думку підсудної, вона під час зазначених подій перебувала у стані необхідної оборони з метою припинення протиправного посягання на її життя та здоров`я з боку потерпілого, та розцінює їх критично, як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення, з метою уникнення кримінального покарання за скоєне, з наступних підстав.

Крім того суд не бере до уваги показання підсудної ОСОБА_1 з приводу того, що під час зазначених подій вона у стані алкогольного сп`яніння не перебувала та разом з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 спиртні напої не вживала, а також те, що на теперішній час вона в повній мірі не пам`ятає обставин під час яких ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження, та також розцінює їх критично, як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення, з метою уникнення кримінального покарання за скоєне, з наступних підстав.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 наголошував на тому, що в ніч з 13.07.2020 на 14.07.2020 за місцем мешкання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 він разом з останніми вживав міцні спиртні напої, при цьому зазначав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у стані сильного алкогольного сп`яніння. Під час вживання спиртних напоїв між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник обоюдний конфлікт, під час якого останні вели себе агресивно, ображали один до одного нецензурною лайкою. Під час зазначених подій крім них, інших осіб не було. Після того, як ОСОБА_1 вийшла з кімнати та лягла спати, ОСОБА_2 повідомив йому, що поранення йому заподіяла саме ОСОБА_1 . Поранення у ОСОБА_2 було тяжке та потребувала невідкладної медичної допомоги. Перед нанесення ушкоджень ОСОБА_2 в кімнаті знаходився ніж, який лежав поряд на доступної до них відстані. Після заподіяння ОСОБА_2 пошкоджень, ножа на первісному місці розташування не було. Перебуваючи у вбиральні він чув як у кімнаті впав табурет і з кімнати вийшла ОСОБА_1 , більше шуму будь – якої боротьби не було.

Щодо обставин конфлікту з ОСОБА_2 , в частині його причин та відсутності при вказаних подіях в квартирі сторонніх осіб, підсудна ОСОБА_1 дала показання аналогічні показанням свідка ОСОБА_3 . Зазначивши, що з свідком ОСОБА_3 у неї та ОСОБА_2 будь – яких конфліктів не було.

При цьому свідок ОСОБА_3 , також наголошував на тому, що з ОСОБА_1 при зазначених обставинах у нього були нормальні взаємовідносини, а тому він надає суду об`єктивні та правдиві показання, що спростовує твердження підсудної ОСОБА_1 в частині того, що вона не вживала спиртні напої та перебувала у тверезому стані.

Вказані показання свідка ОСОБА_3 є послідовними на протязі всього судового розгляду, в повної мірі узгоджуються з іншими дослідженими по кримінальному провадженні доказами, зокрема з висновками судово – медичних експертиз, протоколами слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 та підсудної ОСОБА_1 , а в частині перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, також інформацією щодо перебування останньої на диспансерному обліку в ОНД з приводу зловживання спиртними напоями та висновком відповідної судово – психіатричної експертизи, яким підтверджена залежність підсудного від вживання алкоголю, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для сумнівів в їх об`єктивності, правдивості та відвертості, тому суд їм довіряє. ( т.1, а.с.а.с. 230-233, 256 ).

Крім того, у судовому засіданні встановлено, що будь – яких відносин, в тому числі і неприязних, між свідком ОСОБА_3 та підсудною ОСОБА_1 до вчинення вказаного кримінального правопорушення не було, що свідчить про відсутність у свідка підстав для наклепу на підсудну.

Показання підсудної ОСОБА_1 в частині не визнання факту заподіяння нею ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, з використання ножа та скляної пляшки, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, навпаки вчинення інкримінованих ОСОБА_1 протиправних дій, підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Так з протоколу слідчого експерименту від 30.07.2020 вбачається, що ОСОБА_1 , в присутності захисника, понятих та інших учасників слідчої дій, не заперечувала заподіяння саме нею ножового поранення ОСОБА_2 , вказала механізм та локалізацію нанесеного ОСОБА_2 удару ножем, зазначивши, що тілесне ушкодження ОСОБА_2 нанесла в наслідок застосування останнім щодо неї насильства.

Підсудна ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначила щодо проведення за її участю слідчого експерименту, наголошуючи на тому, що всі події в протоколі слідчого експерименту викладені та зафіксовані об`єктивно, з її слів, вона відображала механізм заподіяння ножового поранення ОСОБА_2 .

При цьому суд не приймає до уваги твердження сторони захисту в частині наявного тиску на підсудну ОСОБА_1 з боку співробітників поліції, так як у судовому засіданні ОСОБА_1 об`єктивне фіксування зазначеної слідчої дії, з її слів та за відображенням нею механізму заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що після ознайомлення з протоколом слідчого експерименту підсудна ОСОБА_1 та її захисник будь – яких зауважень, зокрема щодо наявного тиску на підсудну, в протоколі не зазначили. В подальшому з будь – якими скаргами щодо чинення тиску з боку співробітників поліції, у встановленому порядку, до компетентних органів не зверталися.

Крім того, у судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 зазначила, що повідомлення її співробітниками поліції щодо смерті ОСОБА_2 , безпосередньо перед проведенням слідчого експерименту, вона розцінює як чинення тиску.

Вказане твердження підсудної ОСОБА_1 суд не приймає до уваги, так як повідомлення ОСОБА_1 щодо настання смерті ОСОБА_2 внаслідок протиправних дій інших осіб, не може розцінюватися, як чинення тиску та залякування з боку співробітників поліції, а є лише повідомленням інформаційного характеру.

Крім того, суд не приймає до уваги твердження сторони захисту, як доказ непричетності до вчинення злочину, в частині відображенням нею механізму заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2 під час проведення слідчого експерименту, який не співпадає з механізмом заподіяння визначений у судово – медичних експертизах, про що зазначав у судовому засіданні судово – медичний експерт ОСОБА_5 та вважає його хибним з наступних підстав.

У судовому засіданні були досліджені висновки відповідних судово – медичних експертиз, які були проведені у відношенні ОСОБА_2 , у яких було зазначено можливий механізм заподіяння останньому тілесних ушкоджень, зокрема ножових поранень. Крім того, судово – медичним експертом було зазначена невідповідність способу спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, викладеному підсудною ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту.

Суд зазначає, що у судовому засіданні судово – медичний експерт ОСОБА_5 підтвердив невідповідність зазначеного ОСОБА_1 саме способу спричинення ножових поранень, тобто розташування відносно один до одного, а не механізму та локалізації утворення у ОСОБА_2 ножових поранень, які в повній мірі відповідають поясненням наданими ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту.

Крім того, у судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 також заперечувала нанесення нею удару скляною пляшкою в область голови ОСОБА_2 .

Вказане твердження підсудної ОСОБА_1 суд не приймає до уваги, та розцінює як спосіб захисту від висунутого обвинувачення з метою уникнення відповідальності за скоєне з наступних підстав.

Так з дослідженого у судовому засіданні протоколу слідчого експерименту від 21.07.2020 вбачається, що ОСОБА_2 виклав обставини заподіяння йому підсудною ОСОБА_1 двох ножових поранень в області шиї ліворуч, крім того нанесення удару скляною пляшкою від напою «Coca-cola» в область голови, наголошуючи на тому, що внаслідок удару пляшка розбилась, вказав механізм та локалізацію нанесених йому саме підсудною ОСОБА_1 ударів наявним у неї ножем та скляною пляшкою.

Зазначений механізм, локалізація, кількість травматичних дій, можливе знаряддя заподіяння знайшли своє об`єктивне підтвердження в висновках відповідних судово – медичних експертиз, які були проведені у відношенні ОСОБА_2 та не заперечувались допитаним у судовому засіданні судово – медичним експертом ОСОБА_5 .

Крім того, зазначений механізм утворення тілесних ушкоджень, локалізація, кількість травматичних дій, знаряддя заподіяння, відображені у вищезазначених висновках судово – медичних експертиз з показань ОСОБА_2 .

Вказані пояснення ОСОБА_2 є послідовними, в повної мірі узгоджуються між собою та з іншими дослідженими по кримінальному провадженні вищезазначеними доказами, зокрема з висновками судово – медичних експертиз, протоколами слідчого експерименту за участю ОСОБА_2 , протоколом огляду місця події внаслідок якого була виявлена та вилучена горловина скляної пляшки з етикеткою «Coca-cola», у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для сумнівів в їх об`єктивності, правдивості та відвертості, тому суд їм довіряє.

Крім того, суд не приймає до уваги твердження сторони захисту щодо наявності сумнівів в правдивості та послідовності первинних показань ОСОБА_2 , в яких викладені обставини вчинення злочину відрізняються від обставин викладених при наданні наступних показів, а також з приводу того, що органом досудового розслідування не встановлена особа ОСОБА_2 та вважає їх хибними та такими, що не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, первинний допит ОСОБА_2 був здійснений уповноваженою особою СВ 14.07.2020 в період часу з 21:20 до 21:45 години в лікарняному закладі, де ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманими пораненнями. Зазначений допит було здійснено безпосередньо після проведення ОСОБА_2 оперативного втручання, а тому стан здоров`я ОСОБА_2 унеможливлював проведення його повноцінного допиту у якості потерпілого. ( т. 2, а.с.а.с. 139-140 ).

Крім того, досліджені у судовому засіданні докази, які стосуються проведення слідчих дій за участю ОСОБА_2 в повній мірі підтверджують дані щодо встановлення його особи, а також дані щодо інших осіб.

Підсудна ОСОБА_1 у судовому засіданні також підтвердила факт перебування саме ОСОБА_2 і свідка ОСОБА_3 в її квартирі при вищезазначених обставинах, а тому у суду відсутні будь - які сумніви щодо встановлення даних про особу ОСОБА_2 та інших.

У судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 зазначила, що при вказаних обставинах ОСОБА_6 вчинив її побиття, а також здавлював її органи шиї руками.

Суд вважає, що твердження ОСОБА_1 в частині побиття її ОСОБА_2 під час конфлікту, знайшло своє підтвердження у судовому засіданні.

Так з дослідженого у судовому засіданні висновку судово – медичної експертизи № 09-2318/2020 від 31.07.2020 вбачається, що при судово – медичному обстеженні підсудної ОСОБА_1 було встановлено, що останньої, за 1-3 доби до моменту огляду ( 15.07.2020 ), внаслідок травматичної дії тупого твердого предмету, були заподіяні синці на руках, тулубі та ногах, садна обличчі, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. ( т. 2, а.с.а.с. 88-89 ).

Між тим, з вказаного висновку судово – медичної експертизи вбачається, що при судово – медичному обстеженні підсудної ОСОБА_1 будь – які тілесні ушкодження в області шиї, які б свідчили про стиснення органів шиї руками, відсутні.

Таким чином, суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_1 в частині стиснення ОСОБА_2 її органів шиї, так як зазначені твердження не знайшли своє об`єктивне підтвердження у судовому засіданні, а тому зазначені показання ОСОБА_1 суд також розцінює критично, як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за скоєне.

Суд критично розцінює показання підсудної ОСОБА_1 надані нею у судовому засіданні в частині того, що в ніч з 13.07.2020 на 14.07.2020, при зазначених встановлених судом обставинах, вона перебувала у стані необхідної оборони та наголошувала на тому, що вона захищалася від застосування у відношенні неї насильства ОСОБА_2 , вважаючи, що останній своїми активними діями, які виразились в заподіянні її тілесних ушкоджень, погроз застосування ножа, становив реальну загрозу її життю та здоров`ю, і вважає їх способом захисту з метою уникнення відповідальності за скоєне.

У судовому засіданні, дослідженими доказами не встановлено та не підтверджено наявність підстав, які об`єктивно свідчили про те, що підсудна ОСОБА_1 в даній ситуації перебувала у стані необхідної оборони, та які б давали останньої можливість вчинити у відношенні потерпілого ОСОБА_2 інкриміновані її дії з метою уявного захисту своїх охоронюваних законом прав та інтересів, а тому її дії не містять ознак передбачених приписам ст. 36 КК України, а саме перебування у стані необхідної оборони.

Крім того, суд наголошує на тому, що наявність на протязі вкрай тривалого часу неприязних стосунків, які склалися між ОСОБА_2 та підсудною ОСОБА_1 , внаслідок яких між ними виникали конфлікти та бійки з заподіянням тілесних ушкоджень, підґрунтям яких є аморальний спосіб життя та зловживання спиртними напоями, свідчать про наявність хибного підґрунтя у ОСОБА_1 щодо вчинення інкримінованих її протиправних дій у відношенні ОСОБА_2 та мотивації прагнення досягнення кримінально карного результату – заподіяння смерті потерпілого.

Суд зазначає, що хоча у судовому засіданні і встановлено, що неправомірні дії потерпілого ОСОБА_2 , а саме його агресивна поведінка у відношенні ОСОБА_1 спровокували виникнення зазначеної ситуації, яка стала причиною скоєння підсудною ОСОБА_1 вказаного кримінального правопорушення, однак вибраний нею спосіб вирішення конфліктної ситуації, яка склалася між нею та ОСОБА_2 та тривала на протязі значного часу, є завідомо злочинним, так як при даних обставинах підсудна ОСОБА_1 діяла умисно та цілеспрямовано, з метою заподіяння потерпілому ОСОБА_2 смерті, саме у вибраний нею спосіб, з використанням знарядь вчинення злочину, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання.

У судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 наголошувала на тому, що не мала злочинного умислу направленого на умисне позбавлення життя ОСОБА_2 , а також зазначала, що ОСОБА_2 краще її фізично розвинений, молодший за віком тощо, крім того ОСОБА_2 намагався нанесли її тілесні ушкодження ножем.

Суд не приймає до уваги зазначені твердження ОСОБА_1 щодо фізичної переваги ОСОБА_2 в порівнянню з нею, так як у судовому засіданні з показань свідка ОСОБА_3 вбачається, що конфлікт виник вже після вживання значної кількості міцних спиртних напоїв, на той час ОСОБА_2 перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння.

Вказані обставини були підтверджені у судовому засіданні підсудною ОСОБА_1 , яка зазначила, що під час фізичного конфлікту ОСОБА_7 , в силу алкогольного сп`яніння, ледь тримався на ногах.

Висновками судово – медичної експертизи № 12-14/533-А/20 від 24.07.2020 та № 12-14/660-А/20 від 10.09.2020, встановлено, що при надходженні ОСОБА_2 14.07.2020 до лікарняного закладу та проведенням дослідження крові останнього виявлений етиловий спирт у кількості 2,916 проміле, що за офіційної таблицею відповідає до категорії сильного алкогольного сп`яніння. ( т. 1. а.с.а.с. 184-185, 206-208 ).

Таким чином, приймаючи до уваги вказані обставини та стан ОСОБА_2 на час заподіяння йому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, ОСОБА_2 за станом здоров`я не мав фізичної переваги перед ОСОБА_1 та не становив реальної загрози її життю та здоров`ю, що об`єктивно спростовує твердження ОСОБА_1 щодо перебування її у стані необхідної оборони.

Твердження підсудної ОСОБА_1 в частині того, що ОСОБА_2 мав намір нанести її ушкодження ножем, ґрунтуються лише на її суб`єктивної думці та припущенні та іншими доказами під час судового розгляду не підтверджуються, а навпаки спростовуються вищезазначеними доказами.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 15 КК України замахом на кримінальне правопорушення є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення відповідного кримінального правопорушення, якщо при цьому кримінальне правопорушення не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Згідно до приписів ч. 2 ст. 24 КК умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Судова практика для з`ясування змісту й спрямованості умислу особи орієнтує суди на те, що при дослідженні доказів їм необхідно виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. (п.22 постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» від 7.02.2003 №2).

Вирішуючи питання про наявність у підсудної ОСОБА_1 прямого умислу на вбивство, суд виходить із сукупності всіх встановлених судом обставин вчиненого діяння, зокрема, враховує спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень і інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Суд вважає, що про направленість злочинного прямого умислу ОСОБА_1 на вчинення умисного вбивства ОСОБА_2 свідчать цілеспрямовані дії ОСОБА_1 , яка в результаті конфлікту з ОСОБА_2 болісно сприймала раніше застосоване останнім у відношенні неї насильство, а також образи в її адресу, не маючи реальних підстав щодо загрози її життю та здоров`ю, раптово прийняла рішення про вчинення умисного вбивства ОСОБА_2 , після чого зразу ж намагалась реалізувати свій злочинний умисел, озброївшись наявним та підходящим для зазначеної цілі ножем, яким нанесла цілеспрямовані удари в область шиї ОСОБА_2 , тобто в життєво важливий орган, повною мірою усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, бажаючи настання злочинного результату – смерті ОСОБА_2 , яка за даним характером заподіяного поранення, була б невідворотною в разу ненадання своєчасної медичної допомоги, тобто в даній злочинній ситуації підсудна ОСОБА_1 виконала всі дії безпосередньо спрямований на вчинення умисного вбивства ОСОБА_2 , при цьому кримінальне порушення – злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі, тобто вчинила закінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_2 .

Також щодо направленості умислу підсудної ОСОБА_1 на вчинення умисного вбивства ОСОБА_2 свідчить той факт, що після нанесення ножових поранень останньому, вона до подальшої його долі віднеслась байдуже, не намагалась надати йому невідкладну допомогу, викликати карету швидкої медичної допомоги, покликати на допомогу свідка ОСОБА_3 чи сусідів по будинку, а навпаки залишивши в безпорадному стані ОСОБА_2 , перейшла в іншу кімнату та лягла спати.

Суд зазначає, що смерть ОСОБА_2 не настала з незалежних від волі підсудної ОСОБА_1 причин, а саме у зв`язку з своєчасним наданням первинної медичної допомоги свідком ОСОБА_3 та викликом останнімкарети швидкої медичної допомоги, працівники якої фактично врятували життя ОСОБА_2 .

Крім того, про наявність реальної загрози життю ОСОБА_2 після отримання ножових поранень свідчать пояснення надані у судовому засіданні судово – медичним експертом ОСОБА_5 , який наголошував на тому, що заподіяне ОСОБА_2 тілесне ушкодження шиї є небезпечним для його життя в момент заподіяння, яке в разі ненадання своєчасної медичної допомоги обов`язково привело б до смерті ОСОБА_2 .

Таким чином, ступінь вини підсудної ОСОБА_1 у вчиненні вищевказаного протиправного діяння, в повній мірі встановлена аналізом вище приведених доказів, у об`єктивності, правдивості та відвертості яких у суду відсутні підстави для сумнівів.

Аналізуючи вищевикладені докази суд вважає, що дії підсудної ОСОБА_1 за ст.ст. 15 ч. 2 – 115 ч. 1 КК України кваліфіковані вірно, так як вона своїми умисними діями вчинила закінчений замах безпосередньо спрямований на вчинення умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, при цьому кримінальне порушення – злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

При визначенні підсудної ОСОБА_1 виду та розміру покарання суд враховує суспільну небезпечність та тяжкість вчиненого злочину, данні про особу підсудної, яка раніше не судима, на диспансерному обліку в МПНД не перебуває, з листопада 2017 року перебуває на диспансерному обліку в ОНД з діагнозом синдром залежності від алкоголю, не працює, за місцем мешкання характеризується з негативної сторони, як особа яка схильна до зловживання спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, систематично допускає порушення громадського порядку та вчиняє адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку, за висновком судово – психіатричної експертизи № 475 від 08.10.2020 за своїм психічним станом визнана осудною, так як під час скоєння злочину, а також на теперішній час, за своїм психічним станом, могла та може усвідомлювати свої дії та керувати ними, страждає на хронічне психічне захворювання у форма синдрому залежності внаслідок вживання алкоголю, під час вчинення злочину виявила ознаки зазначеного хронічного психічного захворювання та перебувала у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза тимчасового розладу психічної діяльності, на теперішній час відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. ( т. 1, а.с.а.с. 230-233, 251-257 ).

Обставин, які відповідно до приписів ст. 66 КК України пом`якшують покарання підсудної ОСОБА_1 судом не встановлено.

Обставиною, яка відповідно до приписів ч. 1 п. 13 ст. 67 КК України обтяжує покарання підсудної ОСОБА_1 судом визнається вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, з урахуванням даних про особу підсудної ОСОБА_1 , відсутність обставин, які пом`якшують покарання, наявність обставини, яка обтяжує покарання, відношення до скоєного злочину, обставин вчинення вказаного кримінального правопорушення, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудної ОСОБА_1 можливо лише в умовах ізоляції її від суспільства, з призначенням її міри покарання, у межах санкції ст. 115 ч. 1 КК України, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 68 КК України, а саме у виді позбавлення волі на відповідний строк.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підсудна ОСОБА_1 тримається під вартою по вказаному кримінальному провадженню з 14.07.2020 та утримується в Державній установі « Харківський слідчий ізолятор », у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне рахувати строк відбуття покарання підсудної ОСОБА_1 з вказаного числа. ( т.1, а.с.а.с. 181-183 ).

Запобіжний захід підсудної ОСОБА_1 , до набранням вироком законної сили та направлення її для подальшого відбуття покарання, суд вважає необхідним залишити без змін - тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор ».

Потерпілою ОСОБА_8 у вказаному кримінальному провадженню цивільний позов не заявлено.

При проведенні судово – молекулярно – генетичної експертизи, експертом державної спеціалізованої установи – Харківський науково – дослідний експертно – криміналістичний центр МВС України були витрачені кошти в сумі 8987 гривен 54 копійки, які цільовим призначенням були виділені цієї установі з Державного бюджету України, які судом відносяться, у відповідності зі ст. 122 КПК України, до процесуальних витрат. ( т. 1, а.с. 249 ).

Суд вважає, що дані документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта, відповідно до вимог ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з підсудної ОСОБА_1 на користь держави.

Ухвалою слідчого судді Дзержинського райсуду м. Харкова від 20.07.2020, з метою забезпечення збереження речових доказів, було накладено арешт на вилучене 14.07.2020 під час огляду місця події за місцем мешкання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_2 майно, а саме : два кухонні ножа, горловину скляної пляшки з етикеткою «Coca-cola» з нашаруванням речовини бурого кольору, виріз матерії з речовиною бурого кольору, зріз матеріалу з речовиною бурого кольору. ( т. 2, а.с.а.с. 138 ).

Приймаючи до уваги, що вказане майно не відповідає ознакам майна, визначеним в ч. 1 ст. 96-2 КК України, як таке, що підлягає спеціальної конфіскації, суд вважає за необхідне, відповідно до приписів ч. 4 ст. 174 КПК України, скасувати арешт щодо зазначеного майна.

Речові докази : зазначені в постанові про визнання речовими доказами від 15.07.2020, які знаходяться на зберіганні в камері схову ХРУП № 3 ГУНП в Х\О, а також долучені до матеріалів кримінального провадження, а саме вилучені 14.07.2020 під час огляду місця події, в квартирі, за місцем мешкання ОСОБА_1 речі : два кухонні ножа, горловина скляної пляшки з етикеткою «Coca-cola» з нашаруванням РБК, виріз матерії з РБК, зріз матеріалу з РБК, - підлягають знищенню. ( т. 1, а.с. 180 ).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину передбаченого ст.ст. 15 ч. 2 – 115 ч. 1 КК України та призначити її покарання, на підставі цього закону у виді 7 років позбавлення волі, з відбуттям покарання в кримінально – виконавчій установі закритого типу.

Строк відбуття покарання засудженої ОСОБА_1 рахувати з 14 липня 2020 року.

Запобіжний захід у відношенні засудженої ОСОБА_1 , до набранням вироком законної сили, залишити без змін – тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор ».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 8987 гривен 54 копійки.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дзержинського райсуду м. Харкова від 20.07.2020 на речові докази, а саме : два кухонні ножа, горловину скляної пляшки з етикеткою «Coca-cola» з нашаруванням РБК, виріз матерії з РБК, зріз матеріалу з РБК.

Речові докази : два кухонні ножа, горловину скляної пляшки з етикеткою «Coca-cola» з нашаруванням РБК, виріз матерії з РБК, зріз матеріалу з РБК, - знищити.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок відповідно до ст.ст. 393, 395 КПК України може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду, через Дзержинський райсуд м. Харкова, протягом 30 діб з моменту проголошення, а засудженою ОСОБА_1 в той же строк, з моменту вручення її копій вироку.

Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Дзержинському райсуді м. Харкова копію цього вироку, подавши відповідну заяву.

Вирок постановлено в нарадчої кімнаті в одному примірнику.

Суддя І.В.Семіряд