Рішення № 101875724, 14.12.2021, Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 536/1377/21

провадження 2-а/527/19/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Свістєльнік Ю.М.,

секретаря судового засідання Мороз Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Маслова Євгена Володимировича до Інспектора взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Малярова Станіслава Олексійовича, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Маслов Є.В. звернувся до суду з позовом до Інспектора взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Малярова С.О., Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, у якому прохав визнати постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. протиправною та скасувати вказану постанову, стягнути з відповідачів сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1986 грн.25 коп.

У заявлених позовних вимогах вказав, що постановою інспектора взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Маляровим С.О., серія БАА №592630 від 27.07.2021 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 1 ст.132-1 КУпАП за те, що 27.07.2021 року о 12 год. 00 хв. в Дніпропетровській області, Новомосковського району, М-29 159 км., він керував транспортним засобом DAF 105.510 реєстраційний номер НОМЕР_1 та здійснював дорожнє перевезення небезпечного вантажу «дизельне паливо» (ООН 1202), при цьому на горі залишки небезпечного вантажу, чим порушив п.22.5, п.4.3.2.4.1 ДОПНВ. Позивач не погоджується із вказаною постановою, оскільки його притягнення до адміністративної відповідальності є незаконним, не обґрунтованим та недоведеним, винесене без достатніх доказів, в даній постанові відсутні жодні докази щодо вчиненням ним правопорушення, зокрема транспортний засіб був чистим та не мав ніяких залишків нафтопродуктів.

Із зазначеною постановою не погоджується, оскільки вона винесена з порушенням нормативно-правових актів, суперечить Конституції України, не відображає всіх обставин справи, містить відомості про місце вчинення правопорушення, яке не відповідає дійсності, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 27 серпня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі (а.с.29).

Відповідно до вимог ст. 261 КАС України було встановлено строк для подання відзиву та пояснень на позовну заяву з дня отримання ухвали суду.

06.10.2021 року представником Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області надано до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , де він прохає відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки пояснення позивача викладені в позовній заяві щодо обставин, які мали місце в дату та час, вказані в оскаржуваній постанові, не заслуговують на увагу, не відповідають дійсним обставинам та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами.

16.11.2021 року Інспектором взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Маляровим С.О. надано до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , де він прохає відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки пояснення позивача викладені в позовній заяві щодо обставин, які мали місце в дату та час, вказані в оскаржуваній постанові, не заслуговують на увагу, не відповідають дійсним обставинам та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Маслов Є.В. не з`явилися, надали заяву, в якій просять справу розглянути без їх участі, підтримали позовні вимоги, прохали їх задовольнити.

Відповідачі - Інспектор взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Маляров С.О. та представник Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи. У наданих відзивах на позов прохали розглядати справу за їх відсутності.

Враховуючи наведене та вимоги ст. 205 ч. 1 КАС України, суд вважає, що справу слід розглянути у відсутності позивача та відповідачів, на підставі наявних доказів, яких достатньо для вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 229 ч. 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, необхідними елементами адміністративного правопорушення є доведення факту протиправності дій особи та її вини.

Судом встановлено, що згідно з оскаржуваною постановою серії БАА №592630 від 27.07.2021 року вказано, що 27.07.2021 року о 12 год. 00 хв. в Дніпропетровській області, Новомосковського району, М-29 159 км., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAF 105.510 реєстраційний номер НОМЕР_1 та здійснював дорожнє перевезення небезпечного вантажу «дизельне паливо» (ООН 1202), при цьому на горі залишки небезпечного вантажу, чим порушив п.22.5, п.4.3.2.4.1 ДОПНВ. Постанова складена у відношенні власника транспортного засобу ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-1 КУпАП. Прийнято по справі рішення в виді адміністративного стягнення в сумі 510 грн. (а.с. 6).

Позивач з винесеною постановою не погоджується та вважає, що вона складена безпідставно та не підтверджується будь-якими доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до ст. 14 зазначеного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Відповідно до п. 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 1 ст. 132-1 КУпАП передбачено, що порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 22.5 ПДР України, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 9 ч. 1ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, а саме у пункті 7 в графі «До постанови додаються» не зазначеного жодного доказу.

Відповідачі у відзивах зазначають, що порушенням ДОПНВ є забруднення або залишки небезпечного вантажу на цистерні в якій здійснюється перевезення небезпечного вантажу.

Однак, надані позивачем фотокопії не містять слідів забруднення та залишків небезпечного вантажу, разом з цим відповідачами не надано доказів підтвердження залишення залишків небезпечного вантажу.

Сама постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення не є доказом у справі про адміністративне правопорушення, оскільки містить лише опис обставин, які визнані відповідачем підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, без зазначення певних доказів на їх підтвердження.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні, відповідачами не надані належні та допустимі докази на підтвердження наявності зафіксованих в оскаржуваній постанові обставин, а саме: забруднення або залишки небезпечного вантажу на цистерні в якій здійснюється перевезення небезпечного вантажу.

Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Крім того, даною постановою зазначено - судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Також, Європейський суд з прав людини у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», зазначив, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Суд звертає увагу на те, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв`язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб`єкта владних повноважень, ч.2ст.77 КАС України, зобов`язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Між тим, на думку суду, жодним доказом наявність складу адміністративного правопорушення в діях позивача під час складання постанови про адміністративне правопорушення не була встановлена належними та допустимими доказами, як і не надано доказів під час розгляду даного позову в суді.

Застосування адміністративного стягнення до особи за відсутності будь-яких доказів її протиправної дії чи бездіяльності не відповідатиме принципу верховенства права і міститиме ознаки свавільного застосування адміністративних повноважень. За таких обставин суд не вправі вважати доведеним факт правопорушення.

У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що порушення позивачем п.22.5 ПДР, відповідальність за яке передбачена частиною 1статті 132-1 КУпАП, не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому відповідачами не доведено вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню про скасування постанови серії БАА №592630 від 27.07.2021 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17 виклала правову позицію про обов"язковість сплати судового збору у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення, який становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., тому на підставі ч.ч.1, 2 ст.7 Закону України "Про судовий збір" зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У позовній заяві представник позивача просить відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1986 грн. 25 коп., які понесені позивачем.

На підтвердження розміру понесених витрат до матеріалів справи долучено наступні документи: договір про надання правничої допомоги від 03.08.2021 року за №03082021, акт приймання-передачі наданих правових послуг від05.08.2021 року, квитанцію №0508 від 05.08.2021 року на суму 1986 грн. 25 коп., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Отже, суд дійшов висновку про обґрунтованість розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, відтак наявні підстави для задоволення даної вимоги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 19-20, 25, 241-246, 286 КАС України,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Маслова Євгена Володимировича до Інспектора взводу 1 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Малярова Станіслава Олексійовича, Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.132-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 510 грн. по справі про адміністративне правопорушення, у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованого не в автоматичному режимі, серії БАА №592630 від 27.07.2021 року - визнати протиправною та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1986 грн. 25 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст.286 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_2 ).

Представник позивача: адвокат Маслов Євген Володимирович (місце знаходження: АДРЕСА_2 ).

Відповідачі: інспектор взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Дніпропетровській області лейтенант поліції Маляров Станіслав Олексійович (юридична адресна: 49000, м. Дніпро, пл. Троїцька, буд. 2а, код ЄДРПОУ: 40108646), Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області (юридична адресна: 49000, м. Дніпро, пл. Троїцька, буд. 2а, код ЄДРПОУ: 40108646).

Суддя Ю. М. Свістєльнік