Рішення № 101872047, 13.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.12.2021Справа № 917/814/16 (910/11132/21)Суддя Господарського суду міста Києва Яковенко А.В., розглянувши розглянувши в письмовому провадженні заяву позовну заяву ОСОБА_1

до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАз" (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 62; ідентифікаційний код 05808735)

про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середній заробіток затримки розрахунку

в межах справи №917/814/16

За заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа №917/814/16 за заявою

Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про банкрутство Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз" .

До Господарського суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Автокраз" про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яковенко А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 прийнято до свого провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Автокраз" про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до розгляду в межах справи №917/814/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз" та відкрито провадження; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

До Господарського суду міста Києва (06.08.2021, 11.11.2021, 16.11.2021, 06.12.2021) від ОСОБА_1 надійшли заяви про зменшення позовних вимог, за змістом заяви від 06.12.2021, просив суд стягнути з відповідача заробітну плату 17 962,00 грн. та середній заробіток за період затримки розрахунку з 22.02.2021 по 30.06.2021 у розмірі 51 184,71грн.

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог суд дійшов висновку про його прийняття та ухвалено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням поданих заяв. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що за приписами пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Отже, суд вважає за можливе прийняти заяву позивача про зменшення позовних вимог та зазначає про відсутність процесуальних перешкод вчинення такої процесуальної дії.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, проте на виконання вимог ухвали суду від 29.07.2021 надав докази сплати позивачу заробітної плати у розмірі 30 769,59 грн.

Будь-яких інших заяв, клопотань, пояснень від сторін по справі до суду не надходило.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи, а також доказами, що були надані позивачем протягом усього періоду розгляду справи в суді.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, встановив наступне.

ОСОБА_1 07.07.1975 прийнятий учнем довбіжника та з 19.02.2021 був звільнений із посади начальника управління контролю якості за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію відповідно до ст. 38 Кодексу України законів про працю.

За нормами ст. ст. 21, 22 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

У ч. 3 ст. 15 зазначеного Закону закріплено, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України "Про оплату праці").

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як вбачається із наданих позивачем доказів суду, відповідач всупереч наведеним законодавчим положенням при звільненні ОСОБА_1 не у повному обсязі виплатило йому заробітну плату. Заборгованість відповідача з виплати позивачеві належних йому коштів (з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог) становить 17 962,00 грн.

Вказаний розрахунок позивачем був здійснений на підставі зарплатних корінців за період з березня 2020 року по 01.03.2021, де вказано розмір утриманої заробітної плати.

Відповідачем не було спростовано такий розрахунок позивача, не було надано будь-яких заперечень, а також не було надано доказів на спростування зазначеного.

Доказів на спростування розміру заборгованості з виплати заробітної плати, яку відповідач заявив до стягнення, відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з ПрАТ «АвтоКраз» заборгованості з виплати заробітної плати у розмірі 17 962,00 грн.

Доказів на спростування розміру заборгованості з виплати заробітної плати, який заявлений позивачем до стягнення при подачі позовної заяви, відповідачем не надано.

Проте, ПрАТ «АвтоКраз» на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 надано докази виплаченої заробітної плати у період з квітня 2020 року по грудень 2020 року, вказані суми зазначені в зарплатних корінцях в графі: «перечисление зарплаты в банк», оскільки ухвала суду від 29.07.2021 про витребування доказів в частині надання доказів, а саме довідку про заробітну плату за весь час заборгованості, відповідачем виконана не була, суд, відповідно до приписів частини десятої статті 81 ГПК України, визнає обставину (розмір заборгованості наданий позивачем), для підтвердження, спростування якої витребовувались, зокрема розмір всієї наявної заборгованості.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Будь-яких інших доказів на підтвердження сплати відповідачем заробітної плати позивачу в повному обсязі матеріали справи не містять.

Таким чином, правомірним до стягнення з відповідача розміру заборгованості по заробітній платі становить 17 962,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення середній заробіток за період затримки розрахунку з 22.02.2021 по 30.06.2021.

Матеріалами справи встановлено, що позивач звільнений з 19.02.2021, однак у день звільнення працівника відповідачем не проведений розрахунок з ним, а тому позивач просить стягнути з ПрАТ «АвтоКраз» середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати у період з 22.02.2021 по 30.06.2021 у розмірі 51 184,71 грн.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - ьтблнаступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

Середній заробіток для виплати працівникові компенсації за час затримки розрахунку при звільненні визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи. П. 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

При цьому згідно з п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку при звільненні, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка відповідно до п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Розглянувши розрахунок середнього заробітку за час затримки при звільненні, наданий позивачем, суд встановив про допущення помилки при розрахунку середньоденної заробітної плати, а саме ОСОБА_1 здійснив розрахунок взявши заробітну плату за два останні місяці (січень та лютий 2021 року), а відповідно до п. 2 Порядку середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто за грудень 2020 року та січень 2021 року.

За перерахунком суду, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 54 120,96 грн (87 робочих днів з 20.02.2021 до 30.06.2021 х 598,13 грн - середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 (26 127,50 грн - заробітна плата за грудень 2020 року -січень 2021 року / 42 фактично відпрацьовані дні = 622,08 грн) = 54 120,96 грн).

Проте, оскільки ОСОБА_1 заявив до стягнення середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 51 184,71 грн., а у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог, то судом задовольняється позов в цій частині у розмірі заявленим до стягнення позивачем, а саме у розмірі 51 184,71 грн.

Також, суд звертає увагу, що згідно п. 3 Порядку, всі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Як роз`яснено в п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Зазначені роз`яснення Пленуму Верховного Суду України узгоджуються з вимогами Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі та стягненню на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 17 962,00 грн та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку у розмірі 51 184,71 грн. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів при її виплаті.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АвтоКраз» (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вулиця Київська, 62; ідентифікаційний код 05808735) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 17 962 (сімнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят дві) грн. 00 коп., середній заробіток за час затримки з 20.02.2021 по 30.06.2021 у розмірі 51 184 (п`ятдесят одна тисяча сто вісімдесят чотири) грн. 71 коп. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів при її виплаті, судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Суддя А.В. Яковенко