Ухвала суду № 101871576, 24.11.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/12448/12

Провадження 2/522/847/21

УХВАЛА

24 листопада 2021 року Приморський районний суду м. Одеси в складі:

головуючого - судді Шенцевої О.П.,

за участю секретаря Кісліної В.І.,

розглянувши подання Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича про надання звернення стягнення на нерухоме майно боржників,

ВСТАНОВИВ:

03 вересня 2021 року Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк В.М. звернувся до суду з поданням про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржників. Заявник просить надати дозвіл на звернення стягнення на нерухоме майно боржників ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), а саме квартири АДРЕСА_1 та належить боржникам на праві приватної власності.

Мотивує подання тим, що на виконанні приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Притуляка В.М. знаходяться Виконавчі провадження №64222187 та №65563022 щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із виконання виконавчих листів №1522/12448/12 виданих Приморським районним судом м.Одеси 04.03.2013 року. Вказаними виконавчими листами встановлено в рахунок погашення заборгованості в сумі 58 868,67 доларів США, що в еквіваленті курсу НБУ станом на 10.02.2012 року склало 469 389,34 грн., та 82 859,97 грн. за кредитним договором №130-08/П від 24.04.2008 року, звернути стягнення на предмет іпотеки – нерухоме майно двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 шляхом проведення прилюдних торгів, з початковою ціною на предмет іпотеки для його подальшої реалізації, не нижчою ніж звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

20.01.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №64222187 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа щодо ОСОБА_2 , яка була надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

25.05.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №65563022 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа щодо ОСОБА_1 , яка була надіслана сторонам виконавчого провадження рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

Боржниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вимоги виконавчих документів виконано не було, сума заборгованості на момент складання відповідного подання до суду не була погашена частково або в повному обсязі за виконавчими документами, основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження на депозитний рахунок приватного виконавця від Боржників не надходили. Також, Боржниками не було надано декларацію про майно та доходи.

Після відкриття виконавчих проваджень приватним виконавцем були направлені відповідні запити до реєструючих установ для з`ясування місця проживання боржників. Згідно з відповіддю ст.ДОП СП відділу поліції №1 ГУНП в Одеській області, майора поліції В`ячеслава Бригара, в ході перевірки було встановлено, що боржники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 тривалий час не проживають в квартирі АДРЕСА_2 .

Заявник стверджує, що згідно з договором іпотеки від 24.04.2008 року, яким забезпечено зобов`язання за кредитним договором №13-08/П від 24.04.2008 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було передано в іпотеку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка на той час належала іпотекодавцям на праві часткової власності (по 1/3 кожному із іпотекодавців) та на підставі свідоцтва про право на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства міськвиконкому Одеської міської ради народних депутатів 27.11.1997 року згідно розпорядження №107005 від 27.11.1997 року.

В свою чергу, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого Київським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 13 серпня 2010 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Як вбачається з відповіді Сьомої одеської державної нотаріальної контори №413/02-14 від 04.02.2013 року, ніхто з спадкоємців померлої не звертався до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини. Між тим, у відповідності із довідкою №154В/01-40 від 19.02.2021 року ОСОБА_2 ( з 08.09.1965 року) та ОСОБА_1 (з 19.03.1997 року) та на теперішній час були зареєстровані з померлою за однією адресою, у квартирі АДРЕСА_2 .

З урахуванням наведених обставин, керуючись положеннями ст.ст. 1258, 1216, 1218, 1264, 1270, 1282, 1296, 1297 Цивільного кодексу України, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Притуляк В.М. робить висновок про фактичне прийняття спадщини боржниками і, як наслідок, виникнення підстав для звернення стягнення на нерухоме майно – квартиру АДРЕСА_1 .

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення подання приватного виконавця з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 19.09.2021 року В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до АБ «Укргазбанк`в особі Одеської обласної дирекції про визнання договору іпотеки недійсним – відмовлено, задоволено зустрічний позов Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В рахунок погашення заборгованості в сумі 58 868,67 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ станом на 10.02.2012 рік склало 469 389,34 грн. та 82 859,97 грн. за кредитним договором №130-08/П від 24.04.2008 року, звернуто стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно –двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів, з початковою ціною на предмет іпотеки для його подальшої реалізації, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнуто з ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь АБ “Укргазбанк” (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 39, код ЄДРПОУ 23697280, МФО 320478) штраф у розмірі 15 550,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь АБ “Укргазбанк” (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 39, код ЄДРПОУ 23697280, МФО 320478) витрати по оплаті судового збору в розмірі 3 110,00 грн.

В поданні приватний виконавець ставить питання про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржників в порядку примусового виконання судового рішення, а саме - квартири АДРЕСА_1 .

Як на підставу задоволення вимог, приватний виконавець стверджує про фактичне прийняття спадщини боржниками, однак дане твердження критично сприймається судом з огляду на імперативні норми чинного законодавства України.

Як вбачається з положень статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно положень ч.1 – ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч.1 ст. 1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

У разі якщо на об`єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно.

Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Особи, які мають право або зобов`язані подавати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на одержання інформації з Спадкового реєстру про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину.

В свою чергу, суд звертає увагу на те, що прийняття спадщини не звільняє спадкоємця від обов`язку проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Аналогічні висновки містяться в Постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19.

Таким чином, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком Валерієм Миколайовичем не надано до суду належних та допустимих доказів набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . В свою чергу, відсутність права власності боржників на вищевказане майно унеможливлює звернення стягнення на нього.

Крім того, як зазначено в Постанові Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 310/2950/18, аналіз норм глави 26 ЦК України дає підстави для висновку, що частка в праві спільної часткової власності та жиле приміщення є окремим об`єктом цивільних прав, оскільки частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному зі співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не є конкретною часткою майна.

Оскільки жилі приміщення та частка в праві спільної власності є різними видами об`єктів цивільних правовідносин, то вони можуть становити різні за змістом та наповненням правові поняття, що не дає можливості поширити дію положень норми про виняток із загального правила, встановленого ч. 2 ст. 109 ЖК Української РСР.

Згідно з нормами ст. 109 ЖК Української РСР та ст. 379 ЦК України у поєднанні із гл. 26 ЦК України виселення без надання іншого житлового приміщення відбувається в тому разі, якщо саме це житлове приміщення було придбане за кредитні кошти. Якщо за кредитні кошти було набуто інший об`єкт цивільних прав (частку в праві спільної часткової власності), а не житлове приміщення в цілому, що передано в іпотеку, то виселення без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення не допускається.

Крім того, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, викладену, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), відповідно до якої що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, «Богатова проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України» та ін.).

Керуючись ст.ст. 18, 51 Закону України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Притуляка Валерія Миколайовича про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржників ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), а саме квартири АДРЕСА_1 та належить боржникам на праві приватної власності – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Суддя

24.11.2021