Рішення № 101870990, 08.12.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/16463/21

Провадження № 2/521/5177/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2021 року місто Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйка І.А.,

секретаря судового засідання - Підмазко Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні по суті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до комунального некомерційного підприємства «Немирівська міська лікарня» Немирівської міської ради Вінницької області (місцезнаходження: Вінницька область, м. Немирів, вул. Шевченка, буд. 26), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Немирівська міська рада (місцезнаходження: Вінницька область, м. Немирів, вул. Соборна, буд. 26) про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

13.10.2021 року позивач звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до комунального некомерційного підприємства «Немирівська міська лікарня» Немирівської міської ради Вінницької області, та просив суд визнати дію та бездіяльність відповідача незаконною; стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 76 543,30 гривень; стягнути з відповідача - моральну шкоду в розмірі 151 456,70 гривень; покласти на відповідача витрати, пов`язані з розглядом справи, та стягнути судовий збір, з огляду на наступні обставини справи.

Згідно позовної заяви, ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , яка померла у відділенні інтенсивної терапії лікарні КНП «Немирівська міська лікарня» Немирівської міської ради Вінницької області від гострої дихальної недостатності. Хвороба почалася раптово 06.12.2020 року, з симптомами: висока температура тіла більше 38 градусів Цельсія, біль у горлі, охриплість голосу, високий тиск, через 2 дні додались кашель, задишка до неможливості прийняти горизонтальне положення, втратила смак. В той же день, 06.12.2020 року ОСОБА_2 викликано швидку допомогу, лікарем швидкої не оглянуто пацієнтку, але призначено антибіотик «Аугментин 1000», Люголь , Парацетамол, аспірин, Біонорм, введено Анальгін з дімедролом внутрішньомязово. Хвора ОСОБА_2 викликала швидку двічі: 06.12.2020 року та 10.12.2020 року, а також двічі зверталась до КНП «Немирівський МЦПМСД» телефоном, так як температура майже не збивалась ліками і дістатись поліклініки самостійно вона не змогла, враховуючи стан хворої, до лікарні була госпіталізована 10.12.2020 року. 10.12.2021 року на виклик ОСОБА_2 о 10 годині 30 хвилин ранку лікарем швидкої допомоги ОСОБА_5 , який оглянув ОСОБА_2 , була запропонована термінова госпіталізація до медичного закладу Комунальне некомерційне підприємство «Немирівська міська лікарня» Немирівської міської ради Вінницької області з діагнозом: «Двобічна пневмонія» та сатурацією 56%.

Позивачем, наполегливо та неодноразово було висловлено прохання ОСОБА_5 організувати госпіталізацію його матері в машині швидкої допомоги до міста Одеса або до міста Вінниця для надання відповідної кваліфікованої госпітальної допомоги в обласному центрі, але лікар швидкої ОСОБА_5 , переконав позивача, що все необхідне для надання допомоги жінці є у відповідача.

Спочатку матір ОСОБА_2 10.12.2020 року о 10 годині 45 хвилин було госпіталізовано до інфекційного відділення зазначеної вище лікарні, в той же день зроблено флюорографію, яку описано лікарем-рентгенологом, яким встановлено, що уражено 70 % легень хворої і вона в тяжкому стані, задихалась, і лише о 17 годині 30 хвилин хвору переведено до реанімаційного відділення (відділення інтенсивної терапії) зазначеної лікарні.

Позивач стверджує, що в лікарні не було маски для дихання киснем, яку на вимогу лікаря ОСОБА_6 придбав позивач і доставив з м. Одеса до відповідача.

Згідно позовної заяви, хворій призначено лікування, і в 13 годині 00 хвилин 10.12.2020 р. всі призначені ліки були доставлені до лікарні колишнім чоловіком хворої ОСОБА_7 , але в цей день хворій ні внутрішньовенно, ні внутрішньом`язово не ввели жодного з придбаних препаратів, а почали лікувати лише на наступний день. В лікарні хворій призначено введення антибіотики тієї ж групи, які вона 3 дні приймала вдома, і прийом якого не полегшив стан хворої. 11.12.2020 року при ураженні легень 70% ОСОБА_2 здала аналізи ПЛР-тесту та ІФА-тесту на Ковід-19.

Також, у хворої взято ще декілька аналізів для їх дослідження в приватній лабораторії «МедЛаб», проте лікар анестезіолог- реаніматолог ОСОБА_8 , вказала, що хвора у вкрай важкому стані і що аналізи потрібно зробити «cito», тобто негайно. Результати аналізів лабораторія надала на 3-й день, в день смерті пацієнтки 13.12.2020 року. Хворій на «ГРВІ» жоден лікар не призначив противірусні препарати. У відділенні інтенсивної терапії хвору ОСОБА_2 лікували 3 доби від 10.12.2020 року до її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач зазначає, що завідуючою реанімаційним відділенням ОСОБА_8 , головним лікарем ОСОБА_9 і черговими лікарями в порушення пп. 17 п. 13 Постанови КМ України № 285 від 02.03.2016 року «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики» родичі померлої, не були поінформовані про реальний стан здоров`я хворої, мету запропонованих медичних досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для її життя і здоров`я. Щоденно лікар анестезіолог-реаніматолог ОСОБА_8 надавала сину та донці хворої один і той же список ліків, хоча стан хворої лише погіршувався з дня на день, про що рідних не повідомляв медичний персонал. Лікарі повідомили позивачу, що відносно стану його матері буде збиратися консиліум не раніше 14-15 грудня 2020 року, який так і не зібрався, так як пацієнтка померла.

Згідно позовної заяви, родичі пацієнтки телефонували на гарячу лінію Міністерства охорони здоров`я України, обласний департамент Міністерства охорони здоров`я з повідомленням про бездіяльність медперсоналу Немирівської міської лікарні та ігнорування погіршення стану ОСОБА_2 . Лише після дзвінків в МОЗ України 13.12.2020 року головний лікар почав цікавитись матір`ю позивача, і надав вказівки телефоном черговому лікарю змінити призначення, а саме: ввести препарат «Актемра» 80мг/4мл - 5 флаконів одночасно. Не дивлячись на те, що відповідачем укладено договір поставки та закуплено препарат «Актемра», відповідач просив позивача його придбати, посилаючись на його відсутність. О 23 годині 10 хвилин 13.12.2020 року черговий лікар зателефонував рідним померлої з повідомленням про смерть пацієнтки ОСОБА_2 .

В січні 2021 року позивачем подано дві скарги Міністру охорони здоров`я України М.В. Степанову з проханням організувати та провести засідання клініко - експертної комісії МОЗ в зв`язку зі смертю пацієнта під час стаціонарного лікування та проханням провести перевірку на предмет дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики та порушення санітарно - епідеміологічного режиму медичним закладом КНП «Немирівська МЛ».

28.04.2021 року проведено засідання клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної державної адміністрації за скаргою позивача щодо належної якості надання медичної допомоги ОСОБА_2 , про що є Висновок засідання Клініко-експертної комісії № 4/21.

Враховуючи все вищевикладене, позивач звернувся до суду про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 18.10.2021 року відкрито провадження у справі та призначено проведення підготовчого судового засідання.

15.11.2021 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у поновному обсязі.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 17.11.2021 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд вищевказаної вправи по суті.

23.11.2021 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому просив позовну заяву задовольнити.

08.12.2021 року в судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, та просили суд задовольнити позовну заяву повністю.

08.12.2021 року представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

08.12.2021 року представник третьої особи у судове засідання не з`явися повідомлявся про дату, час та місце слухання справи належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши всі матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 281 ЦК України, фізична особа має невід`ємне право на життя. Фізична особа не може бути позбавлена життя. Фізична особа має право захищати своє життя та здоров`я, а також життя та здоров`я іншої фізичної особи від протиправних посягань будь-якими засобами, не забороненими законом. Медичні, наукові та інші досліди можуть провадитися лише щодо повнолітньої дієздатної фізичної особи за її вільною згодою.

Відповідно до ст. 283 ЦК України, фізична особа має право на охорону її здоров`я. Охорона здоров`я забезпечується системною діяльністю державних та інших організацій, передбаченою Конституцією України та законом.

Згідно ч. ч. 1, 4, ст. 285 ЦК України, повнолітня фізична особа має право на достовірну і повну інформацію про стан свого здоров`я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються її здоров`я. У разі смерті фізичної особи члени її сім`ї або інші фізичні особи, уповноважені ними, мають право бути присутніми при дослідженні причин її смерті та ознайомитись із висновками щодо причин смерті, а також право на оскарження цих висновків до суду.

Згідно з пунктами «а», «д», «ї» частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 8 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я», держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

За правилом частини десятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець несе відповідальність за шкоду, завдану життю, здоров`ю або майну споживача, що виникла у зв`язку з використанням речей, матеріалів, обладнання, приладів, інструментів, пристосувань чи інших засобів, необхідних для виконання ним робіт (надання послуг), незалежно від рівня його наукових і технічних знань, що дає змогу виявити їх властивості, згідно із законодавством.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.

У цивільному законодавстві питання відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, врегульовані §1 Глави 82 книги п`ятої ЦК України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за завдання шкоди смертю фізичної особи необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.

У деліктних (ятрогенних) правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.

До шкоди здоров`ю, яка заподіяна при здійсненні медичних втручань, можна віднести: тілесні ушкодження, які полягають у порушенні анатомічної цілісності органів і тканин або їх фізіологічних функцій; виникнення супутнього основному захворюванню пацієнта, послідовно розвинутого хворобливого процесу або патологічного стану, що залишають після зникнення (видужання) стійкі наслідки ушкодження у вигляді спотворення зовнішнього вигляду частин тіла, порушення функцій органів чи їх систем; зараження невиліковною хворобою чи хворобою, яка потребує тимчасової або постійної ізоляції від суспільства; безповоротно згаяну можливість вилікування хворого, а також розвиток психічного захворювання, що виникло у результаті медичного втручання. Вбачається, що як заподіяння шкоди здоров`ю при наданні медичної допомоги (послуги) може розглядатися не тільки ушкодження при медичній маніпуляції якогось конкретного органа, а й суттєве погіршення (ускладнення) перебігу захворювання, яке підлягало лікуванню.

Безповоротно згаяна можливість вилікувати хворого має такі ж шкідливі наслідки, що й інші перелічені випадки. Через дефекти у діагностуванні чи лікуванні нерідко пропускається момент, коли ще можна вилікувати пацієнта чи зупинити (обмежити) розвиток патологічного процесу. Недбалість чи професійна необізнаність медичних працівників можуть позбавити хворого досить великого шансу повністю одужати чи продовжити термін життя.

Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 16.01.1987 року, актовий запис №9.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, що видане виконавчим комітетом Немирівської міської ради Немирівського району Вінницької області, актовий запис №163, серії НОМЕР_1 . ОСОБА_2 померла у відділенні інтенсивної терапії лікарні КНП «Немирівська міська лікарня» Немирівської міської ради Вінницької області від гострої дихальної недостатності, що підтверджується довідкою про причину смерті № 130 від 14.12.2020 року та свідоцтвом про смерть №130 від 14.12.2021 року. Хвороба почалася 06.12.2020 року, з симптомами: висока температура тіла більше 38 градусів Цельсія, біль у горлі, охриплість голосу, високий тиск, через 2 дні додались кашель, задишка до неможливості прийняти горизонтальне положення, втратила смак. В той же день, 06.12.2020 року, ОСОБА_2 викликала швидку допомогу, лікарями швидкої допомоги призначено антибіотик «Аугментин 1000», Люголь , Парацетамол, аспірин, Біонорм, введено Анальгін з дімедролом внутрішньомязово. Хвора ОСОБА_2 викликала швидку двічі - 06.12.2020 року та 10.12.2020 року, а також двічі зверталась до КНП «Немирівський МЦПМСД» телефоном, так як температура майже не збивалась ліками, а дістатись поліклініки самостійно вона не змогла, враховуючи стан хворої, до лікарні була госпіталізована 10.12.2020 року.

10.12.2021 року на виклик ОСОБА_2 о 10 годині 30 хвилин ранку лікарем швидкої допомоги ОСОБА_5 , який оглянув ОСОБА_2 , була запропонована термінова госпіталізація до медичного закладу Комунальне некомерційне підприємство «Немирівська міська лікарня» Немирівської міської ради Вінницької області з діагнозом: «Двобічна пневмонія» та сатурацією 56%.

ОСОБА_2 10.12.2020 року о 10 годині 45 хвилин було госпіталізовано до інфекційного відділення зазначеної вище лікарні, в той же день зроблено флюорографію, яку описано лікарем-рентгенологом, яким встановлено, що уражено 70 % легень хворої, та об 17 годині 30 хвилин хвору переведено до реанімаційного відділення (відділення інтенсивної терапії) зазначеної лікарні. Матері позивача призначено лікування, і в 13 годині 00 хвилин 10.12.2020 р. всі призначені ліки були доставлені до лікарні колишнім чоловіком хворої ОСОБА_7 , але в цей день хворій ні внутрішньовенно, ні внутрішньом`язово не ввели жодного з придбаних препаратів, а почали лікувати лише на наступний день. В лікарні хворій призначено введення антибіотики тієї ж групи, які вона 3 дні приймала вдома, і прийом якого не полегшив стан хворої. 11.12.2020 року при ураженні легень 70% у ОСОБА_2 здала аналізи ПЛР-тесту та ІФА-тесту на Ковід-19. Лікарі повідомили позивачу, що відносно стану його матері буде збиратися консиліум не раніше 14-15 грудня 2020 року, який так і не зібрався, так як пацієнтка померла.

Також, у хворої взято ще декілька аналізів для їх дослідження в приватній лабораторії «МедЛаб», проте лікар анестезіолог не вказала, що хвора у вкрай важкому стані і що аналізи потрібно зробити «cito», тобто негайно. Результати аналізів лабораторія надала на 3-й день, в день смерті пацієнтки 13.12.2020 року. Хворій на «ГРВІ» жоден лікар не призначив противірусні препарати. У відділенні інтенсивної терапії хвору ОСОБА_2 лікували 3 доби від 10.12.2020 року до її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

13.12.2020 року головний лікар надав вказівки телефоном черговому лікарю змінити призначення, а саме: ввести препарат «Актемра» 80мг/4мл - 5 флаконів одночасно. Не дивлячись на те, що відповідачем укладено договір поставки та закуплено препарат «Актемра», відповідач просив позивача його придбати, посилаючись на його відсутність.

О 23 годині 10 хвилин 13.12.2020 року черговий лікар зателефонував рідним померлої з повідомленням про смерть пацієнтки ОСОБА_2 .

В січні 2021 року позивачем подано дві скарги Міністру охорони здоров`я України М.В. Степанову з проханням організувати та провести засідання клініко - експертної комісії МОЗ в зв`язку зі смертю пацієнта під час стаціонарного лікування та проханням провести перевірку на предмет дотримання Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики та порушення санітарно - епідеміологічного режиму медичним закладом КНП «Немирівська МЛ».

Згідно ст. 22 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», держава через спеціально уповноважені органи виконавчої влади здійснює контроль і нагляд за додержанням законодавства про охорону здоров`я, державних стандартів, критеріїв та вимог, спрямованих на забезпечення здорового навколишнього природного середовища і санітарно-епідемічного благополуччя населення, нормативів професійної діяльності в сфері охорони здоров`я, вимог Державної Фармакопеї, стандартів медичного обслуговування, медичних матеріалів і технологій та протоколів надання реабілітаційної допомоги.

Відповідно до Наказу Міністрества юстиції України №752 від 05.02.2012 року, «Про порядок контролю якості медичної допомоги», клініко-експертна оцінка якості та обсягів медичної допомоги здійснюється шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації медичними радами закладів охорони здоров`я, клініко-експертними комісіями Міністерства охорони здоров`я України та/або управлінь охорони здоров`я протягом 30 днів з дня надходження відповідного звернення або з ініціативи Міністерства охорони здоров`я України, про що складається висновок за результатами клініко-експертної оцінки за формою, наведеною в додатку до цього Порядку.

Наказом МОЗ України № 69 від 05.02.2016 року «Про організацію клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування» передбачено утворення Клініко-експертних комісій Міністерства охорони здоров`я України, що утворюється для колегіального розгляду звернень фізичних та юридичних осіб, правоохоронних органів щодо клініко-експертних питань профілактики, діагностики, медичного лікування, реабілітації, оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування за конкретними випадками у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування.

Згідно п. 1, 2 Наказу МОЗ України № 69 від 05.02.2016 року «Про організацію клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування», основним завданням КЕК МОЗ є проведення експертної оцінки запитуваної КЕК МОЗ документації, яка передбачає клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування шляхом експертизи первинної облікової документації, клінічних питань профілактики, діагностики, медичного лікування та реабілітації, наявності відповідної кваліфікації спеціалістів за напрямом надання медичної допомоги та медичного обслуговування відповідно до вимог клінічних протоколів надання медичної допомоги, нормативно-правових актів у сфері охорони здоров`я. Клініко-експертна оцінка якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування проводиться у випадках смерті пацієнтів, розбіжності встановлених діагнозів, недотримання ЗОЗ або ФОП стандартів медичної допомоги та медичного обслуговування, клінічних локальних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення, а також у випадках, що супроводжувалися скаргами заявника та/або особи, яка представляє інтереси заявника.

28.04.2021 року проведено засідання клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної державної адміністрації за скаргою позивача щодо якості надання медичної допомоги ОСОБА_2 , 1967 р.н., про що підготований Висновок засідання Клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної державної адміністрації № 4/21, в якому зазначено наступні недоліки лікування, які мали наслідком незворотній процес різкого погіршення стану матері позивача, а саме: в зв`язку з недооцінкою важкості стану при госпіталізації, хвора ОСОБА_2 була направлена у непрофільне відділення (в інфекційне, замість госпіталізації у BAIT); невиправдано довгою була затримка з переведенням хворої ОСОБА_2 у відділення ВAIT КНП «Немирівська МЛ»; не дотримано критеріїв вчасного переводу хворої з інфекційного відділення до BAIT з цілодобовим ретельним моніторингом стану хворої ОСОБА_2 та відповідною кисневою підтримкою, що унеможливило на більш ранніх етапах виявити ознаки клінічного погіршення стану пацієнтки; первинний огляд інфекціоніста - не в повному обсязі: не вказано, що пацієнтка страждала гіпертонічною хворобою та протягом якого часу, хоча в діагноз Гіпертонічна хвороба II ст. винесено; не зібрано відомості про перенесені травми, операції, шкідливі звички; в інфекційному відділенні відсутність коректної оксигенотерапії та ретельного моніторингу стану пацієнтки; відсутність обґрунтування призначення антибіотиків - відсутні бактеріологічні дослідження крові (за 8 днів було призначено 5 антибіотиків) при непідтвердженій бактеріальній інфекції, при нормальному рівні прокальцитоніну; некоректна оксигенотерапія в інфекційному відділенні КНП «Немирівська МЛ»; пацієнтка належала до групи ризику, в якій найчастіше можливий розвиток важких ускладнень, і вона мала кілька факторів ризику (гіпертонічну хворобу, надмірну вагу (ІМТ 28, що відповідає ожирінню 1 ст.), прогресуючий тяжкий перебіг пневмонії більш характерної для вірусної етіології з ознаками цитокінового шторму вік 50+; в ході проведення засідання КЕК Департаменту встановлено факти незаконного вимагання і отримання коштів за проведення обстеження методом ІФА в КНП «Немирівська МЛ», а також незаконної вимоги до родичів ОСОБА_2 стосовно придбання виробів медичного призначення для хворої ОСОБА_2 .

Згідно Висновку Клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної державної адміністрації № 4/21, виявлено численні порушення вимог законодавства України, які полягали у наступному.

Первинний рівень надання медичної допомоги»: недотримання вимог Наказів МОЗ України від 14.02.2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкції щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування» та від 19.03.2018 року № 504 «Про затвердження порядку надання первинної медичної допомоги»; не повідомлено пацієнтку ОСОБА_2 про необхідність негайного нового передекларування в зв`язку із звільненням сімейного лікаря, з яким ОСОБА_2 попередньо заключила декларацію.

Вторинний рівень надання медичної допомоги - КНП «Немирівська МЛ»: недотримання Стандартів медичної допомоги «Коронавірусна хвороба «Ковід - 19» та Протоколу «Надання медичної допомоги для лікування «Коронавірусної хвороби (Ковід-19)», які затверджені Наказами МОЗ України від 28.03.2020 року № 722, зі змінами у ред. Наказу МОЗ України від 10.04.2020 року № 852; незаконні вимоги середнім медичним персоналом КНП «Немирівська МЛ» стосовно придбання родичами пацієнтки виробів медичного призначення (кисневої маски) для ОСОБА_2 , коштів за обстеження ОСОБА_2 методом ІФА.

Судом встановлено, що зазначеним Висновком КЕК зобов`язала керівництво відповідача здійснити негайні заходи з усунення недоліків, викладених у висновку, а саме: директору КНП «Немирівська МЛ»: прийняти організаційні міри до працівників, які допустили порушення; провести інвентаризацію наявних виробів медичного призначення та лікарських засобів у закладі. провести анкетування пацієнтів стосовно якості надання медичної допомоги у закладі, дотримання умов обстеження та лікування хворих на Коронавірусну хворобу у закладі на безоплатних умовах, а також стосовно дотримання етико-деонтологічних норм при спілкуванні медичного персоналу при спілкуванні медичного персоналу з пацієнтами та їх родичами, з відповідними висновками та вжиттям необхідних заходів для виправлення ситуації; медичному директору КНП «Немирівська МЛ» взяти під особистий контроль якість надання медичної допомоги на стаціонарному етапі хворим на Коронавірусну хворобу (Ковід-19), а саме: дотримання вимог чинних наказів МОЗ України, якими затверджено стандарти та протоколи надання медичної допомоги хворим на Коронавірсну хворобу та дотримання маршруту пацієнта в закладі.

Під час проведення засідання КЕК зачитано та запротокольовано висновок ОСОБА_10 - к.м.н., доцент кафедри інфекційних хвороб ВНМУ ім. М.І. Пирогова , експерт КЕК, в якому остання зазначила наступні помилки в лікуванні ОСОБА_2 : пацієнтка госпіталізована у непрофільне відділення; стан пацієнтки був важким, але недооцінений персоналом відповідача; первинний огляд інфекціоніста не в повному обсязі; відсутність адекватної оксигенотерапії та ретельного моніторингу стану пацієнтки, що дозволило б раніше визначити погіршення стану - швидку прогресуючу дихальну недостатність і не призначено відповідно підтримуючу терапію; безпідставно призначено 5 антибіотиків при непідтвердженій бактеріальній інфекції; лікарями відповідача недооцінено і не враховано групу ризику, в якій перебувала пацієнтка: вік 50+, гіпертонічна хвороба, надмірна вага; недооцінка важкості стану пацієнтки, її госпіталізація у непрофільне відділення та невчасно підтримуюча киснева терапія - сприяли скорішому негативному розвитку захворювання.

Член комісії - експерт КЕК Столярчук О.В. - к.м.н., доцент кафедри анестезіології, інтенсивної терапії та МНС ВНМУ ім. М.І. Пирогова,- також наголосив на суттєвих недоліках надання стаціонарної допомоги Відповідачем, а саме: несвоєчасне і дуже довге (майже цілий день) переведення у відділення інтенсивної терапії: причин для затягування часу не було; неналежне ведення медичної документації, зокрема, відсутність записів змін стану пацієнтки і її оглядів; 13.12.2020 року о 10 годині 00 хвилин сатурація 65-68%, а у листку спостереження BAIT - до 80%, з 22 години 00 хвилин до 7 години 00 хвилин сатурація не відмічена, а тому піднімалось питання про інтубування хворої і переведення на інвазивну вентиляцію легень, показами для цього є рівень кисню 75%-80%, клінічне виснаження, психомоторне збудження, що свідчить про неефективність маскової вентиляції і частота наростання від 40 до 55 хвилин; 12.12.2020 року немає показників, деякі показники взагалі не відображені, експерт зазначив, що в таких випадках необхідно максимально тримати пацієнтів на неінвазивній вентиляції - на високопоточній назальній оксигенації, а не в масці, як її тримав відповідач безрезультатно 3 доби.

Також, доктор медичних наук, професор, зав.кафедри інфекційних хвороб ВНМУ ім. М.І. Пирогова, профільний експерт ДОЗ та РОДА за фахом «Інфекційні хвороби» ОСОБА_11 наголосила на наступних помилках в лікуванні: сатурація 90 % - це показ до реанімації відразу, отже, пацієнтка занадто пізно переведена в реанімацію, зазначено про незнання лікарями Протоколів лікування; допомога пацієнтці, госпіталізованої з сатурацією 56 %, не може бути належною з кисневим 10-літровим концентратором.

Судом встановлено, що висновки експертів підтримано більшістю голосів членів комісії.

Відповідно до заяви позивача, Міністерством охорони здоров`я України проведено, також, позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері господарської діяльності з медичної практики, що підлягає ліцензуванню, про що складено відповідний Акт № 17/267 від 30.06.2021 року. Під час здійснення перевірки комісією встановлено та Актом № 17/267 від 30.06.2021 року зафіксовано наступні порушення законодавства відповідачем: п. 14, п. 13 Постанови КМ України № 285 від 02.03.2016 року «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики», відповідач порушив вимоги стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), уніфікованих клінічних протоколів, затверджених МОЗ; відповідач порушив вимоги абз. 4-5, 8-10 ст. 14-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»: порушено стандарт медичної допомоги та клінічний протокол; відповідач порушив вимоги до ведення форм первинної облікової документації, що затверджені МОЗ, а саме: пп. 22 п 13 Ліцензійних умов, Накази № 330, Наказ № 1, Наказ №110, Наказ № 423, Наказ № 180, Наказ № 67, Наказ № 629, Наказ № 898, Наказ № 369, Наказ № 435.

Також, вимоги про придбання ліків позивачем протирічать пунктам 1, 2 Наказу МОЗ України № 782 від 11.07.2017 року «Про затвердження Порядку визначення обсягів потреби в закупівлі лікарських засобів закладами і установами охорони здоров`я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів», цей Порядок встановлює механізм визначення потреби закладів і установ охорони здоров`я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів, у закупівлі лікарських засобів, що в установленому законом порядку зареєстровані в Україні та включені до Національного переліку основних лікарських засобів. Для визначення потреби закладів і установ охорони здоров`я, що повністю або частково фінансуються з державного та місцевих бюджетів, в закупівлі лікарських засобів, у тому числі для визначення потреби в лікарських засобах, вартість яких відшкодовується за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, застосовуються методи кількісної оцінки потреб у лікарських засобах.

Судом встановлено, що вимоги медичного персоналу до позивача про купівлю ним всіх медикаментів та виробів медичного призначення, в тому числі антисептиків для обробки поверхонь, то такі вимоги протирічать програмі медичних гарантій, про що зазначено в Протоколі засідання КЕК і відповідачем даний протокол не оскаржувався, а отже суд прийшов до висновку, що відповідач визнає Висновок засідання Клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної державної адміністрації № 4/21. Також, у судовому засіданні представник відповідача зазначив, що висновок КЕК проводився лише на підставі медичної картки хворої, та разом з тим зазначив, що інших документів, куди лікарі могли записувати відомості про лікування хворої відсутні. Враховуючи вищевикладене, у суду немає сумнівів щодо належності та допустимості Висновку засідання Клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної державної адміністрації № 4/21.

Відповідно до Постанови КМ України № 224 від 20.03.2020 року «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість» та Договору № 277 від 10.12.2020 року, а також Постанови КМ України № 225 від 20.03.2020 року «Деякі питання закупівлі товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, на території України», якою затверджено «ПЕРЕЛІК товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, на території України», які закупаються медичними закладами за державні кошти, відповідачем, посилаючись на такий перелік», здійснено закупівлю препарату «Актемра», Парацетамол, та інші, який введено хворій 13.12.2020 року, але чомусь позивача персонал лікарні просив купити даний препарат, як і всі інші, хоча він був в наявності у відповідача.

Відповідно до інформації з чеків аптек позивачем придбано і передано відповідачеві для хворої ОСОБА_2 ліків та виробів медичного призначення на загальну суму: 29 046,91 гривень. Також, Комісією КЕК у своєму Висновку встановлено незаконність отримання відповідачем від позивача оплати за проведення аналізу ІФА-тесту на антитіла до Ковід-19 у ОСОБА_2 , відповідно до Реєстру прийнятих платежів он-лайн за 11.12.2020 року за аналіз ІФА-тест сплачено 143,40 гривні.

Суд звертає увагу позивача, що згідно ч. ч. 1, 6, 7ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Стосовно вимоги позивача щодо стягання з відповідача на його користь витрат на поховання, суд відмовляє у задоволенні даної позовної вимоги, оскільки позивачем не надано ніяких належних та допустимих доказів того, що витрати позивача на поховання матері складали 10 000,00 грн., а оскільки судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях, суд відмовляє у задоволенні даної вимоги.

Стосовно вимоги позивача щодо стягання з відповідача на лікування позивача від перенесених стресів у зв`язку із смертю матері на суму 5 884, 99 гривень, суд роз`яснює, що ліки, які купував позивач йому лікарем не призначались, діагноз лікарем не ставився, лікування не призначалось, позивач самостійно їх купував на свій розсуд, а тому суд відмовляє у задоволенні даної позовної вимоги.

Згідно з ч. 2 статті 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грошима, іншим майном або в інший спосіб.

У справі № 216/3521/16-ц від 01.09.2020 року Велика Палата Верховного Суду відійшла від викладених вище позицій та постановила, що виходячи з положень ст. 16, 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи виникає у зв`язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров`я або смерть фізичної особи.

Отже, право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненого не професійними діями лікарів, відповідача у справі, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності захворювання і причинного зв`язку між смертю і захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент, на час розгляду справи у суді.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до роз`яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди" від 31 березня 1995 року № 4, моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю.

Суд, виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовну вимогу про стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача у розмірі 30 000,00 гривень.

Відповідно до Рішення ЄСПЛ у справі «Mihu v. Romania» (Заява № 36903/13) від 01.03.20216 року ЄСПЛ зазначає, що перше речення ст. 2 Конвенції зобов`язує державу не тільки утримуватися від «навмисного» позбавлення життя, але і накладає позитивні зобов`язання на держави вживати відповідних заходів для захисту життя осіб, які перебувають під їх юрисдикцією. Держава зобов`язана вжити всіх залежних від неї заходів для захисту прав пацієнтів, а й для виправлення і покарання будь-яких порушень цих прав.

У справі «Benderskiy v. Ukraine» (Заява № 22750/02) від 15.11.2007 року ЄСПЛ зазначив, що медичний експертний висновок в таких справах має вирішальне значення. Але ЄСПЛ наголошує, що доказ заявника стосовно відсутності тампонування, який базується на показаннях лікарів-урологів, був якщо не вирішальним, то принаймні дуже важливим для вирішення спору, та вимагав, відтак, особливої та чіткої реакції судів.

Отже, сам лише висновок паталогоанатома, на відсутності якого наголошує відповідач, не в змозі встановити вину, шкоду та причинно-наслідковий зв`язок між діями або бездіяльніетю відповідача та спричиненими наслідками у вигляді. Висновком КЕК встановлено вину саме відповідача, негативні наслідки у пацієнтки та встановлено причинно-наслідковий зв`язок між хибністю лікування та різким погіршенням стану пацієнтки у вигляді гострої дихальної недостатності, від якої вона померла.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.02.2019 року у справі № 755/4525/15-ц.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічний висновок викладено в постанові ВП ВС від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Згідно матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу у розмірі 30954,00 копійок, проте не надає суду належних та допустимих доказів, що позивач поніс такі витрати, оскільки з доданих до позову квитанцій, не можливо встановити, що саме позивач їх сплачував та, що сплачувались вони за правничу допомогу згідно із Додатковою угодою №1 про погодження ціни до договору про надання правової допомоги №18/01.2021 від 18.01.2021 року, актом наданих послуг до Договору №18/01.2021 про надання правової допомоги від 28.02.2021 року, Додатковою угодою про погодження ціни до договору про надання правової допомоги №18/01.2021 від 20.03.2021 року, актом наданих послуг до Договору №18/01.2021 про надання правової допомоги від 31.03.2021 року, Додатковою угодою про погодження ціни до договору про надання правової допомоги №18/01.2021 від 01.04.2021 року, актом наданих послуг до Договору №18/01.2021 про надання правової допомоги від 30.04.2021 року, Додатковою угодою про погодження ціни до договору про надання правової допомоги №18/01.2021 від 15.05.2021 року, актом наданих послуг до Договору №18/01.2021 про надання правової допомоги від 20.06.2021 року, Додатковою угодою про погодження ціни до договору про надання правової допомоги №18/01.2021 від 08.06.2021 року, актом наданих послуг до Договору №18/01.2021 про надання правової допомоги від 30.08.2021 року, Додатковою угодою про погодження ціни до договору про надання правової допомоги №18/01.2021 від 08.09.2021 року, актом наданих послуг до Договору №18/01.2021 про надання правової допомоги від 28.09.2021 року, а тому суд відмовляє у задоволенні даної позовної вимоги.

Згідно п. 2 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Враховуючи положення, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги, що стосується стягнення з відповідача сплаченого позивачем судового збору.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі. У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст. 3, 49, 55 Конституції України, ст. ст. 16, 23, 281, 283, 285, 1166, 1167, 1168, 1172 Цивільного кодексу України, ст. ст. 6, 8, 22 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 10-13, 15, 16, 18, 50, 51, 78-86, 175, 176, 258, 259, 263-265, ЦПК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до комунального некомерційного підприємства «Немирівська міська лікарня» Немирівської міської ради Вінницької області (місцезнаходження: Вінницька область, м. Немирів, вул. Шевченка, буд. 26), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Немирівська міська рада (місцезнаходження: Вінницька область, м. Немирів, вул. Соборна, буд. 26) про відшкодування моральної та матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Немирівська міська лікарня» Немирівської міської ради Вінницької області (місцезнаходження: Вінницька область, м. Немирів, вул. Шевченка, буд. 26, ЄДРПОУ: 01982614) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 29 190 (двадцять дев`ять тисяч сто дев`яносто) гривень 31 копійка.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Немирівська міська лікарня» Немирівської міської ради Вінницької області (місцезнаходження: Вінницька область, м. Немирів, вул. Шевченка, буд. 26, ЄДРПОУ: 01982614) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 14.12.2021 року.

С У Д Д Я: І.А. Бобуйок