Рішення № 101870885, 06.12.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/164/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2021 справа № 908/2762/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Левкут Вікторії Вікторівни, розглянувши матеріали справи № 908/2762/21

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергохім” (69034, м.Запоріжжя, вул. Ульянова, буд. 54; поштова адреса: 69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, буд. 29)

до відповідача державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)

про стягнення 136827,38 грн.

Без повідомлення (участі) представників учасників справи

Заявлено позовні вимоги про з державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” 136827,38 грн., які складаються з: 27085,00 грн. 3% річних та 109742,38 грн. інфляційних втрат, нарахованих за прострочення сплати основного боргу у сумі 2153822,40 грн. на підставі договору №75/22-20/1-121-01-20-09049 від 03.02.2020, який присуджено до стягнення за рішенням Господарського суду Запорізької області №908/697/21 від 22.04.2021.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що заборгованість за договором №75/22-20/1-121-01-20-09049 від 03.02.2020, 3% річних і інфляційні втрати, які визначені рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.04.2021 у справі № 908/697/21, відповідачем сплачено лише 17.08.2021 без урахування 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення, що надає підстави для їх нарахування та стягнення у судовому порядку. Посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, позивач просив позов задовольнити.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2021 справу № 908/2762/21 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 06.10.2021, після усунення позивачем обставин, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2762/21, присвоєно справі номер провадження 18/164/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи. В даній ухвалі суду зазначалось, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2762/21 та також, запропоновано відповідачу надати у строк, що не перевищує 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 28.10.2021, відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України; запропоновано позивачу у строк – протягом 5 днів з дня отримання відзиву (у разі його отримання) надати суду відповідь на відзив.

Сторони повідомлені про розгляд справи у визначеному ГПК України порядку, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа з ухвалою суду про відкриття провадження у справі в електронний кабінет позивача 07.10.2021 та рекомендованим повідомленням про вручення поштової кореспонденції повноважному представнику відповідача 11.10.2021.

Від відповідача 26.10.2021 (в межах визначеного судом строку) надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти нарахування 3% річних та інфляційних втрат з огляду на те, що, з огляду на сплату заборгованості 17.08.2021, на дату звернення позивача до суду з даним позовом грошове зобов`язання ДП ЗАЕС за Договором відсутнє. За доводам відповідача, оскільки три проценти річних та інфляційні втрати є невід`ємною частиною суми боргу та сплачуються разом з нею, нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним. Відповідач просив в позові відмовити.

Відповіді на відзив позивачем не надано.

Щодо строку розгляду справи по суті суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Провадження у даній справі відкрито 16.08.2021. Отже, суд мав розпочати розгляд справи по суті після 16.09.2021 та закінчити 18.10.2021.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 №255 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 №211” з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), установлено з 12 березня до 24 квітня 2020 року на всій території України карантин, дія якого неодноразово продовжувалася і наразі не припинена.

З 17.07.2020 набрав чинності Закон України від 18.06.2020 № 731-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”, яким внесено зміни до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Оскільки карантинні заходи в Україні не скасовані, з метою недопущення безпідставного затягування строку розгляду справи, враховуючи те, що сторонам надана можливість подати свої процесуальні заяви, навести доводи та заперечення суду з урахуванням строку дії карантину, суд ухвалив розпочати розгляд справи по суті та прийняти рішення у справі 06.12.2021 за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, без повідомлення (участі) у судовому засіданні представників позивача та відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Техенергохім” (підрядник, позивач) та Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (замовник, відповідач) 03.02.2020 укладений договір №75/22-20/1-121-01-20-09049 (надалі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору підрядник зобов`язується на свій ризик, в порядку і на умовах, визначених цим договором, виконати за завданням замовника наступну роботу: “ДСТУ Б.Д.1-1:2013 Капітальний ремонт фільтрів та трубопроводів в обв`язці (БФ-4 0UA14N01, 0UA34N01, 0UA54N01) (БФ-5 0UA15N01, 0UA25N01, 0UA35N01) з виконанням заміни верхніх і нижніх дренажних розподільчих пристроїв з відновленням антикорозійного покриття внутрішньої поверхні (Код ДК 021:2015 – 45442000-7 Нанесення захисного покриття)”, яку замовник зобов`язується прийняти та оплатити.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що вимоги до результатів робіт та обсяги робіт визначені в технічному завданні (невід`ємний додаток №2 до даного договору).

Згідно із п. 3.1 Договору підрядник зобов`язується виконати роботи у строк: березень 2020 року – жовтень 2020 року.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість робіт за цим договором визначається “Протоколом узгодження договірної ціни” (невід`ємний додаток №1 до договору) та складає 4458228,00 грн., крім того ПДВ 20% - 891645,60 грн., разом – 5349873,60 грн.

У п. 5.3.3 Договору погоджено, що замовник зобов`язується здійснювати оплату виконаних робіт згідно з умовами цього договору.

Пунктом 2.3 Договору встановлено, що оплата за договором здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника протягом 45 календарних днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт замовником.

Оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку.

На виконання договору сторони підписали 16.07.2020 акт приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2020 року, якими підтвердили факт виконання позивачем будівельних робіт за договором на суму 2153822,40 грн.

На суму вартості послуг позивач виписав податкову накладну №18 від 16.07.2020, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) 23.07.2020 за номером №9175484766, про що свідчить квитанція від 23.07.2020.

У зв`язку з тим, що відповідач не оплатив виконані роботи, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 2298160,10 грн., з яких 2153822,40 грн. – сума основного боргу, 34520,00 грн. – 3% річних, 109817,70 грн. – втрати від інфляції.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.04.2021 у справі №908/697/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.07.2021, позов задоволено, стягнуто з державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХЕНЕРГОХІМ” 2153822,40 грн. основного боргу, 34520,00 грн. 3% річних, 109817,70 грн. інфляційних втрат та 34472,40 грн. судового збору.

У зв`язку з тим, що визначену рішенням суду заборгованість відповідачем сплачено лише 17.08.2021, позивачем нараховано відповідачу 27085,00 грн. 3% річних та 109742,38 грн. інфляційних втрат.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішень суду. Нормами статті 509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Обставини дотримання відповідачем своїх зобов`язань, які випливають безпосередньо із Закону, стали предметом дослідження Господарським судом Запорізької області у справі № 908/697/21.

Рішенням суду, зокрема, встановлено, що на виконання договору сторони підписали 16.07.2020 акт приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за липень 2020 року, якими підтвердили факт виконання позивачем будівельних робіт за договором на суму 2153822,40 грн. Вартість робіт за цим актом мала бути сплачена протягом 45 календарних днів, тобто до 31.08.2020. Факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання суд визнав доведеним.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт порушення з буку відповідача зобов`язань щодо сплати позивачу 2153822,40 грн. заборгованості за актом приймання виконаних будівельних робіт від 16.07.2020 остаточно встановлено рішенням господарського суду від 22.04.2021 у справі №908/697/21.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Якщо учасники зобов`язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов`язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов`язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов`язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

На підставі ст. 625 ЦК України, за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, встановленого рішенням господарського суду, позивач нарахував та заявив до стягнення 27085,00 грн. 3% річних за період з 16.03.2021 по 16.08.2021 та 109742,38 грн. інфляційних втрат за період з лютого по липень 2021 року. Суд приймає до уваги, що у справі № 908/697/21 позивач на суму заборгованості за актом приймання виконаних будівельних робіт від 16.07.2020 нарахував 3% річних за період з 01.09.2020 по 15.03.2021, а інфляційні втрати за період з вересня 2020 року по січень 2021 року.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних з простроченої суми боргу, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Оскільки заборгованість, остаточно визначену рішенням господарського суду, відповідачем сплачено 17.08.2021, тому нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним. Такого ж висновку дійшов Верховний суд України в ухвалі від 12.03.2009 у справі № 6-9743сво08, в якій зазначено, що саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних за заявлений позивачем період з 16.03.2021 по 16.08.2021, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, виходячи із простроченої суми заборгованості 2153822,40 грн., суд визнав розрахунок правильним, тому вимога про стягнення 3% річних задовольняється судом у визначеному позивачем розмірі 27085,00 грн.

При перевірці розрахунку позивача за вимогою про стягнення втрат від інфляції суд виходив з наступного: Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, в якому зазначено, що при застосуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно необхідно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство за заявлений позивачем період (з лютого по липень 2021 року), судом встановлено, що розрахунок позивача є правильним, до стягнення підлягає 109742,38 грн., як і визначено позивачем.

Посилання відповідача на неправомірність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат з огляду на відсутність заборгованості станом на час звернення з позовною заявою, суд визнав безпідставним, оскільки нарахування позивачем передбачених законом санкцій здійснено позивачем за час прострочення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідач визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про звільнення його від відповідальності за невиконання обов`язку щодо сплати визначеної рішенням господарського суду заборгованості не надав.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242, 247-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71503, ідентифікаційний код 19355964) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Техенергохім” (вул. Ульянова, буд. 54, м. Запоріжжя, 5469034, поштова адреса:, вул. Цимлянська, буд. 29, м. Запоріжжя, 69034; ідентифікаційний код 22161169) 27085,00 грн. (двадцять сім тисяч вісімдесят п`ять грн. 00 коп.) 3% річних, 109742,38 грн. (сто дев`ять тисяч сімсот сорок дві грн. 38 коп.) інфляційних втрат та 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено, оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 13.12.2021.

Суддя В.В. Левкут