Постанова № 101867893, 13.12.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/5246/21

Провадження № 3/206/2202/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року суддя Самарського районного суду міста Дніпропетровська Кушнірчук Р.О., в залі суду в м. Дніпро, розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , громадянки України, яка працює головним бухгалтером ТОВ «Ласунка», мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , у період часу з 01.10.2017 по 31.03.2021 за адресою: м. Дніпро, вул. Гаванська, б. 14, будучи посадовою особою ТОВ «Ласунка», допустила не нарахування, не утримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з додаткового блага фізичній особі працівнику підприємства, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 14979,45 грн., в тому числі: за лютий 2019 року в сумі 10749,42 грн., за червень 2018 року в сумі 1440 грн., за вересень 2018 року в сумі 2790 грн. чим порушила п. 164.2.11, абз. «г», «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170, п. 171.1 ст. 171, абз. «а» п. 176.2 ст. 176, п.п. 38.9 п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Крім того, ОСОБА_2 не повідомила державним податковим інспекціям за встановленою формою відомості про доходи громадян, а саме: підприємство надало до податкових органів звіти за формою 1ДФ не в повному обсязі, а саме за період 1 квартал 2019 року, 2 квартал 2018 року, 3 квартал 2018 року надавались не в повному обсязі, без відображення нарахованого та виплаченого додаткового блага фізичній особі працівнику підприємства ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 у джерела виплати, чим порушено абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

За даним фактом 04 листопада 2021 року головним державним інспектором відділу перевірок податкових агентів управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області Петровою-Куценко Н.М. було складено протокол про адміністративне правопорушення № 267/07-17 за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилась, за невідомими суду причинами. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, шляхом направлення судової повістки засобами поштового зв`язку на адресу, що вказана у протоколі про адміністративне правопорушення. (а.с. 24)

З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце слухання справи, не вжила заходів для явки до суду, не подала письмових заперечень проти протоколу, суддя вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою уникнення адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

Нормами КУпАП, зокрема статтею 268, не передбачено імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 163-4 КУпАП без присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Крім того, Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

За таких обставин, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до пп. 164.2.11, абз. «г», «е» пп. 164.2.17, п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу; дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом та у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу. Не є додатковим благом сума знижки звичайної ціни (вартості) при продажу (відчуженні) на користь платника податків житлової нерухомості, набутої у власність внаслідок звернення стягнення на таке майно за договорами іпотеки, що забезпечує кредит, наданий в іноземній валюті.

Згідно п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно пп. 170.9.1, п. 170.9 ст. 170 ПКУ податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму.

Відповідно до п. 171.1 ст. 171 ПКУ особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Згідно абз. «а», «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за основним місцем обліку

Відповідно до пп. 38.9 п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ під час нарахування (виплати) фізичним особам - підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія (незалежно від системи оподаткування), доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов`язані утримати податок на доходи у джерела виплати. При цьому на таких осіб не поширюється дія пункту 177.8 статті 177 та підпункту 2 пункту 297.1 статті 297 цього Кодексу.

Вказані вимоги Податкового Кодексу України були порушені ОСОБА_1 .

Частиною 1 статті 163-4 КУпАП передбачено, відповідальність за неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-4 КУпАП підтверджується письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення № 267/07-17 від 04.11.2021 року, яким підтверджуються обставини, час та місце вчинення адміністративного правопорушення; наказом № 43-к від 01.07.2002 про прийняття с 02.07.2002 на посаду головного бухгалтера ТОВ «Ласунка», витягом з акту перевірки ТОВ «Ласунка» з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2017 по 31.03.2021 № 3571/04-36-07-02/24440838 від 20.10.2021.

Отже, дії ОСОБА_1 кваліфікуються вірно за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

Приймаючи дане рішення, суддя керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об`єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей вважаю вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, доведеною повністю.

За загальними правилами накладення стягнення за адміністративне правопорушення, встановленими ст. 33 КУпАП стягнення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України (ч. 1ст. 33 КУпАП). При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі (ч. 2 ст. 33 КУпАП).

З урахуванням обставин справи та особи правопорушника, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 163-4 КУпАП у вигляді мінімального штрафу в розмірі 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 грн.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується, особою, на яку покладено таке стягнення в розмірі, передбаченому п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а саме, 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33-35, 163-4, 221, 245, 276-280, 283-287 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 34 (тридцять чотири) гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Штраф має бути сплачений не пізніше, як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 місяці.

Постанова може бути оскаржена в 10-денний строк з дня її винесення до Дніпровського апеляційного суду в апеляційному окрузі через Самарський районний суд м. Дніпропетровська.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Кушнірчук