Вирок № 101867298, 29.11.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8012/18

Провадження № 1-кп/204/93/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2021 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Білик І.А.,

за участю секретаря: Скрипнікової В.В.,

за участю прокурора: Мазур К.О.,

за участю захисника: Бедлецької С.О.,

за участю представника

потерпілого: Тооде І.В.,

потерпілого: ОСОБА_1

потерпілого: ОСОБА_2 ,

обвинуваченого: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань того ж суду матеріали кримінального провадження №12018040680001099 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Дніпропетровську, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 17 січня 2001 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.229-6 КК України до 2 років позбавлення волі із застосуванням ст.46-1 КК України із відстроченням виконання вироку на 2 роки;

- 14 березня 2003 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.185, ч. 2 ст. 215-3 КК України на підставі ст.70 КК України остаточно призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі;

- 11 травня 2006 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст.186 КК України на підставі ст. 69 КК України призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі;

- 13 серпня 2008 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч.1 ст.309 КК України призначено покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік;

- 24 лютого 2009 року Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч.2 ст.309 КК України на підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначено покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбутий строк покарання за вироком Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 13.08.2008 та остаточно призначено покарання у вигляді 2 років 1 місяця позбавлення волі;

- 22 грудня 2010 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч.1 ст. 263 КК України на підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбутий строк покарання за вироком Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 22.09.2009 та остаточно призначено покарання 4 роки 1 місяць позбавлення волі;

- 19 червня 2014 Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України частково приєднано невідбутий строк покарання за вироком Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 22.12.2010 та остаточно призначене покарання 4 роки 3 місяці позбавлення волі;

- 19 серпня 2016 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.185 КК України призначено покарання у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, призначеного за цим вироком та за вироком Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 19.06.2014, остаточно призначено покарання в вигляді 5 років позбавлення волі. Строк відбування покарання рахувати з 14.02.2014 року. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, термін попереднього ув`язнення ОСОБА_3 з 14.02.2014 року по 19.08.2016 року включно, зарахувати у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, звільнивши його від відбування покарання як такого, що повністю відбув покарання у виді позбавлення волі. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого – скасовано, звільнивши з-під варти в залі суду негайно,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_3 , будучи раніше неодноразово судимий, в тому числі за злочини проти власності, маючи не зняту та не погашену в установленому порядку судимість, на шлях виправлення не став та у червні 2018 року знову повторно встав на шлях вчинення умисного кримінального правопорушення проти власності.

Так, ОСОБА_3 15 червня 2018 року близько 15:30 години, знаходячись поблизу будинку №7 по вул. Курчатова у м. Дніпрі, побачив автомобіль ВАЗ 2115, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить раніше йому не знайомому потерпілому ОСОБА_1 , в салоні якого знаходилася варочна поверхня «Interlink». При цьому, у ОСОБА_3 раптово виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, що належить ОСОБА_1 , та він визначив вищевказану варочну поверхню як об`єкт свого злочинного посягання. Далі ОСОБА_3 перебуваючи в зазначеному місці та у зазначений час, реалізуючи свої злочинні наміри, скоюючи кримінальне правопорушення повторно, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає і вони залишаються таємними для оточуючих, діючи умисно, повторно, таємно з корисливих спонукань і особистої зацікавленості, шляхом відкриття задніх правих дверей вищевказаного автомобіля, проникнув у салон зазначеного автомобіля, звідки таємно, повторно, викрав чуже майно, що належить ОСОБА_5 , а саме варочну поверхню «Interlink», ринкова вартість якої згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №2031/18 від 13 липня 2018 року, станом на 15 червня 2018 року з урахуванням зносу становить 2517 грн. Після цього ОСОБА_3 з таємно викраденим майном з місця скоєння кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, заподіявши тим самим потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на суму 2517 грн.

Крім того, продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_3 24 червня 2018 року в період часу з 14:00 години до 14:30 години, знаходячись поблизу будинку 66 по вул. Звивистій у м. Дніпрі, побачив автомобіль «ЗАЗ 110203», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить раніше йому не знайомому потерпілому ОСОБА_2 , при цьому у нього раптово виник злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, що належить потерпілому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визначив вказане майно, яке знаходилось в салоні вищевказаного автомобіля, як предмет свого злочинного посягання. Далі, ОСОБА_3 , перебуваючи в зазначеному місці та у зазначений час, реалізуючи свої злочинні наміри, скоюючи кримінальне правопорушення повторно, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, діючи умисно, повторно, із корисливих спонукань та особистої зацікавленості, шляхом відкриття невстановленим предметом замка правих передніх дверей автомобіля «ЗАЗ 110203», реєстраційний номер НОМЕР_2 , проник до салону вказаного автомобіля. Після чого, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_3 діючи таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, впевнившись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає і вони залишаються таємними для оточуючих, знаходячись в салоні автомобіля «ЗАЗ 110203», реєстраційний номер НОМЕР_2 , таємно викрав чуже майно, яке належить потерпілому ОСОБА_2 , а саме автомагнітолу «Pioneer 8506D», ринкова вартість якої станом на 24 червня 2018 року, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи №11/12.1/892 від 25 жовтня 2018 року, могла складати 458,95 грн. В той час, коли ОСОБА_3 перебував у салоні вищевказаного автомобіля, він був помічений свідком ОСОБА_6 та у цей момент його злочинні дії стали відкритими для останнього. В подальшому ОСОБА_3 , утримуючи викрадене майно при собі, усвідомлюючи, що його дії є відкритими, не реагуючи на вимоги свідка ОСОБА_6 зупинитись, діючи умисно з місця вчинення злочину з відкрито викраденим майном зник та розпорядився ним на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 458,95 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, не визнав і пояснив суду, що вказані злочини він не скоював. В дійсності 24.06.2018 року приблизно о 15.00 год. він разом із своєю дівчиною ОСОБА_7 проходили по вул.Звивиста в м.Дніпро, йшли до його знайомого. В цей же час біля них проїхала машина Хюндай, яка зупинилася неподалік. З машини вийшов знайомий йому прокурор ОСОБА_6 з яким раніше був конфлікт. ОСОБА_6 підскочив до нього і намагався схопити, ОСОБА_3 нічого не залишалося, як втекти. Вважає, що ОСОБА_6 має до нього особисту неприязнь і він є зацікавленою особою у даній справі. Крадіжку магнітоли з автомобіля того дня він не вчиняв. З вартістю магнітоли не згоден. Крадіжку варочної поверхні 15.06.2018 року з автомобіля ВАЗ 2115, реєстраційний номер НОМЕР_1 він також не вчиняв. На відео, що надане слідчим він себе не впізнає, це не він. Вважає, що докази по справі є неналежними.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст. 186 КК України, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується наступними доказами.

Так, допитаний в судовому зсіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив суду, що у червні 2018 року, точну дату не пам`ятає, він приїхав на ринок Курчатівський в м.Дніпро, де придбав варочну поверхню та духову шафу, потім повернувся до свого автомобіля ВАЗ 2115, реєстраційний номер НОМЕР_1 та намагався покласти вказані речі. У цей час обвинувачений ОСОБА_3 разом із невідомою жінкою проходив поруч та допоміг ОСОБА_1 притримати двері автомобіля, щоб ОСОБА_1 склав речі. Потім ОСОБА_1 закрив на сигналізацію машину, перевірив кожну ручку дверей та направився в сторону ринку. Коли останній повернувся, то знайшов свою машину відкритою та виявив зникнення варочної поверхні. ОСОБА_1 відразу ж звернувся до охорони ринку та разом із поліцією вони проглянули запис з відеофіксацією, де було видно, що здійснив злочин саме ОСОБА_3 .

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що влітку 2018 року він залишив свій автомобіль «Славута», реєстраційний номер НОМЕР_2 , червоного кольору на вул. Звивистій біля буд.66 у м. Дніпрі та пішов здійснювати покупки на ринок. Повернувшись, ОСОБА_2 побачив, що біля його автомобіля стоять люди, автомобіль відкритий, а саме відкриті передні двері справа, речі в автомобілі були розкидані, та була відсутня автомагнітола. Зазначив також, що його автомобіль не був обладнаний сигналізацією. Також, ОСОБА_2 зазначив, що біля місця вчинення правопорушення було виявлено металеву викрутку, яка знаходилася в чохлі для зберігання окулярів.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він працює прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №4 та до моменту вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 знав обвинуваченого, оскільки вже неодноразово бачив його в прокуратурі в якості обвинуваченого в інших кримінальних правопорушеннях. Зазначив, що 24 червня 2018 року близько 14 год. ОСОБА_6 їхав на своєму автомобілі по вул. Звивиста, де побачив припаркований автомобіль Таврія бордового кольору та ОСОБА_3 , який разом із невідомою дівчиною підійшли до вищевказаного автомобіля та дивились всередину нього. Вказав, що оскільки він знає, що ОСОБА_3 є особою, яка раніше притягувалася до кримінальної відповідальності, ОСОБА_6 вирішив, що може статися крадіжка та припаркував свій автомобіль неподалік біля автомобіля «Таврія «Славута» аби прослідувати за ОСОБА_3 . Вийшовши з свого автомобіля та підійшовши ближче, ОСОБА_6 побачив ОСОБА_3 всередині вказаного автомобіля «Таврія «Славута» зі сторони пасажирської двері та почав кричати йому з вимогою зупинитися. Після цього, ОСОБА_3 почувши та побачив ОСОБА_6 , почав тікати з якимись речами під рукою. ОСОБА_6 прослідував за ОСОБА_3 , кричав йому, що він зупинився, і побачив, що ОСОБА_3 щось викинув в сторону і продовжив тікати. В цей момент ОСОБА_6 пошкодив ногу і не зміг далі переслідувати ОСОБА_3 . Повернувшись назад ОСОБА_6 побачив, що те, що викинув ОСОБА_3 було схоже на сумку для ключів.

Також, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що раніше обвинуваченого не бачив, не знайомий з ним. Зазначив, що він 24.06.2018 року приблизно о 14.30 год. виїжджав на своєму автомобілі з перехрестя вул. Звивистої та Турбінного спуску від своїх батьків та побачив незнайомого чоловіка, який біг назустріч йому, потім побачив іншого чоловіка, який біг за тим чоловіком та впав через те, що щось пошкодив. ОСОБА_8 зупинився та запитав, чи потрібна допомога, на що невідомий чоловік повідомив, що він є прокурором та наздоганяє злочинця, який вкрав із машини магнітолу. ОСОБА_8 запропонував допомогу та проїхався на автомобілі аби наздогнати злочинця, але не догнав.

Крім показань потерпілих та свідків, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України підтверджується наступними письмовими доказами, дослідженими судом у судовому засіданні:

- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується від 15 червня 2018 року, в якому потерпілий ОСОБА_1 зазначив, що 15 червня 2018 року близько 15:30 години невстановлена особа таємно, шляхом вільного доступу скоїла крадіжку варочної поверхні «Interlink» сріблястого кольору із автомобіля заявника ВАЗ 2115, кольору «срібний металік», реєстраційний номер НОМЕР_1 біля буд.7 по вул. Курчатова в м. Дніпро (а.п.8);

- протоколом огляду місця події від 15 червня 2018 року з фототаблицею, згідно якого, було проведено огляд відкритої ділянки місцевості біля буд.7 по вул. Курчатова в м. Дніпро, на якій біля бетонного паркану припарковано автомобіль ВАЗ 2115, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на момент огляду видимих пошкоджень не має. В ході огляду поверхні автомобіля та його обробки, на задній правій двері було виявлено один слід пальця руки, який перекопійований на одну дактоплівку (а.п.9-10);

- постановою про визнання речовими доказами від 20 червня 2018 року, згідно якої визнано речовим доказом копію товарного чеку про придбання викраденого майна- варочної поверхні «Interlink» (а.п.17);

- копією товарного чеку від 15.06.20218 року на варочну поверхню «Interlink» (а.п.18);

- рапортом оперуповноваженого СКП Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області Пиріна А.В. від 20.06.2018 року, згідно якого на місці вчинення кримінального правопорушення наявні камери відеоспостереження, відеозапис із яких було надано слідчому. Переглядом камер відеоспостереження встановлено, що кримінальне правопорушення вчинив ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.п.21);

- постановою про визнання речовими доказами від 20 червня 2018 року, згідно якої визнано речовим доказом 1 (один) цифровий носій інформації – оптичний диск DVD-RW «VS» з відеозаписом обставин факту крадіжки 15.06.2018 року, поміщений у паперовий конверт (а.п.22);

- оптичним диск DVD-RW «VS» з відеозаписом обставин факту крадіжки 15.06.2018 року на якому зафіксовано, як 15.06.2021 року о 14.50 год. чоловік схожий на ОСОБА_3 , одягнутий у білу футболку, білі шорти та білу кепку, через плече чорна сумка, з початку підходить до шлагбауму, після чого підходить до припаркованого біля забору автомобіля ВАЗ 2115, реєстраційний номер НОМЕР_1 , швидко правою рукою відчиняє праві задні двері автомобіля, бере з салону картонну коробку, закриває двері автомобіля та втікає з коробкою від даного автомобіля (а.п.23);

- висновком експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи №2031/18 від 13 липня 2018 року, згідно якого ринкова вартість варочної поверхні Interlink сріблястого кольору станом на 15 червня 2018 року з урахуванням зносу становила 2517 грн., за умови, що станом на вказану дату об`єкт мав якісні споживчі характеристики (а.п.49-51);

- висновком експерта №26/4.6/862 від 30 липня 2018 року, згідно якого слід пальця руки розміром 20x26мм, виявлений та вилучений 15 червня 2018 року в ході огляду місця події по вул. Курчатова біля буд.№7 у м. Дніпро, придатний для ідентифікації за ним особи, залишений середнім пальцем лівої руки особи, відбитки та відтиски пальців рук якої виконані на аркуші паперу та заповнені на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.п.60-65);

- постановою про зупинення кримінального провадження та оголошення підозрюваного в розшук від 26 липня 2018 року (а.п.88-91);

- постановою про відновлення досудового розслідування від 11 жовтня 2018 року (а.п.92);

- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується від 24 червня 2018 року, в якому свідок ОСОБА_6 зазначив, що 24 червня 2018 року близько 14:00 год. він на своєму автомобілі проїжджав по вул. Звивиста у м. Дніпро та побачив як ОСОБА_3 відкрив двері автомобіля Таврія «Славута», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та проник до салону вказаного автомобіля. Після зауваження ОСОБА_6 , ОСОБА_3 почав тікати, ОСОБА_6 побіг за ним, однак ОСОБА_3 утік від нього та зник з місця вчинення кримінального правопорушення (а.п.113);

- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення або таке, що готується від 24 червня 2018 року, в якому потерпілий ОСОБА_2 просить органи поліції вжити заходів щодо невідомої особи, яка 24 червня 2018 року з 14:00 год. по 14:30 год. шляхом пошкодження замків дверей автомобіля скоїла крадіжку автомагнітоли з автомобіля ЗАЗ 110203, реєстраційний номер НОМЕР_3 , що мала місце біля буд.66 по вул. Звивиста у м. Дніпро (а.п.115);

- протоколом огляду місця події від 24 червня 2018 року з фототаблицею, згідно якого, під час проведення огляду відкритої ділянки місцевості, яка являє собою фрагмент проїжджої частини в житловій зоні і перехрестя із асфальтовим покриттям, розташованої біля будинку по вул. Звивиста у м. Дніпро, де наявний тканевий чохол темно-зеленого кольору, в середині якого наявна металева викрутка з овальною ручкою сріблястого кольору і слідами іржавіння, яку в ході огляду та у присутності двох понятих було вилучено та поміщено у спецпакет (а.п.116-118);

- протоколом огляду місця події від 24 червня 2018 року з фототаблицею, згідно якого, під час проведення огляду відкритої ділянки місцевості, яка являє собою фрагмент проїжджої частини та яка має асфальтове покриття, розташованої навпроти будинку №66 по вул. Звивиста у м. Дніпро, де наявний автомобіль ЗАЗ 110203, реєстраційний номер НОМЕР_3 , бордового кольору, замки якого на момент огляду мають видимі пошкодження та праві передні дверцята на момент огляду відчинені. Під час огляду вказаного автомобіля, в салоні автомобіля на передньому пасажирському сидінні наявні розкидані в хаотичному порядку побутові господарські речі. В центральній частині автомобіля спереду в салоні наявний отвір, в якому закріплена залізна конструкція прямокутної форми з якої сторчать фрагменти кабельно-провідникової продукції. В ході огляду поверхні кузова автомобіля, а також речей, які знаходяться в салоні автомобіля на правому передньому сидінні, було виявлено два сліди пальців рук, перекопійованих на 2 ліпкі стрічки (а.п.120-123);

- постановою про визнання речовими доказами від 11 жовтня 2018 року, згідно якої визнано речовим доказом копію товарного чеку про придбання викраденого майна- автомагнітоли «Pioneer 8506D» (а.п.140);

- копією товарного чеку на автомагнітолу «Pioneer 8506D» (а.п.141);

- висновком експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи №11/12.1/892 від 25 жовтня 2018 року, згідно якого ринкова вартість автомагнітоли моделі «Pioneer 8506D» станом на 24 червня 2018 року могла складати 458,95 грн. (а.п.167-170);

- висновком експерта за результатами проведення дактилоскопічної експертизи №26/4.6/1101 від 25 жовтня 2018 року, згідно якого два сліди пальців рук розмірами 22х36 мм та 18х28 мм, виявлені та вилучені 24 червня 2018 року в ході проведення огляду автомобіля «ЗАЗ 110203», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , які придатні для ідентифікації особи (осіб), залишені великим пальцем правої руки та мізинцем правої руки, відповідно, особи відбитки та відтиски пальців рук якої виконані на аркуші паперу та заповнені на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.п.179-185).

Всі вищевказані докази у кримінальному провадженні у відношенні ОСОБА_3 отримані у передбаченому Кримінальним процесуальним Кодексом України порядку, є належні та допустимі, тому суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Недопустимих доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини або доказів та відомостей, які стосуються особи обвинуваченого не має.

Стороною захисту, адвокатом Бедлецькою С.О. було подане клопотання про визнання недопустимими наступних доказів: судової товарознавчої експертизи №2031/18 від 13 липня 2018 року; пульта сигналізації, вилученого під час огляду місця події від 20 червня 2018 року; товарного чеку від 15 травня 2018 року на автомагнітолу «Pioneer 8560d»; судової товарознавчої експертизи №11/12.1/892 від 25 жовтня 2018 року; 2 сліди пальців рук, вилучені під час огляду місця події від 24 червня 2018 року; 1 сліду середнього пальцю лівої руки, вилученого під час огляду місця події; Протокол огляду місця події від 24 червня 2018 року; висновок експерта №26/4.6/1101 від 25 жовтня 2018 року за результатами судової трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6 двох слідів пальців рук, вилучених під час огляду місця події, оскільки їх було вилучено з порушенням вимог законодавства; Висновок експерта за результатами судової трасологічної експертизи за експертною спеціальністю 4.6 середнього пальцю руки, вилученого під час огляду місця події, оскільки їх було вилучено з порушенням вимог законодавства; Протокол демонстрації відеозапису та сам відеозапис; свідчення свідка ОСОБА_6 .

На твердження стороною захисту адвокатом Бедлецькою С.О., що вищевказані докази є недопустимим доказом по справі, оскільки отримані органом досудового розслідування з порушенням КПК України, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно зі ст. 62 Конституції України та Рішенням Конституційного Суду України від 20 жовтня 2001 року № 12-рп/2011, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, тобто з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина або встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання таких доказів. Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Огляд місця події – це слідча дія, яка має на меті безпосереднє сприйняття, дослідження обстановки на місці події, виявлення, фіксацію та вилучення різних речових доказів, з`ясування характеру події, що відбулася, встановлення особи злочинця та мотивів скоєння злочину. Огляд місця події є однією з перших та невідкладних слідчо-оперативних дій, а також джерелом отримання доказів. Таким чином, при наявності очевидних даних, які вказують на вчинення кримінального правопорушення і зумовлюють необхідність проведення огляду слідчий чи прокурор приймає рішення про його проведення.

Суд вважає досліджений вищезазначений протокол огляду місця події від 24 червня 2018 року належним, допустимим та достатнім, для встановлення обставин справи. У протоколі відповідною процесуальною особою слідчим, були зазначені факти та обставини, які мають значення для кримінального провадження. Всі учасники слідчих дій посвідчили відповідність змісту протоколу виконаним діям своїми підписами. Відповідно протокол має доказове значення. Вказаний огляд проводився за допомогою фотозйомки, що підтверджується фототаблицею, доданою до вказаного протоколу. У зв`язку з чим, суд приймає до уваги зазначений протокол огляду як належний і допустимий доказ.

Крім того, суд вважає, що підстави визнати недопустимими доказами по справі: товарний чек від 15.05.2018 року на автомагнітолу«Pioneer 8560d», висновок судової товарознавчої експертизи №2031/18 від 13 липня 2018 року, висновок судової товарознавчої експертизи №11/12.1/892 від 25 жовтня 2018 року, висновок експерта №26/4.6/1101 від 25 жовтня 2018 року, 2 сліди пальців рук, вилучені під час огляду місця події від 24 червня 2018 року; 1 сліду середнього пальцю лівої руки, вилученого під час огляду місця події, як про це просить захисник у своїй заяві, є надуманими і не знайшли свого підтвердження під час судового засідання.

Суд також зазначає, що підстав не довіряти висновкам експертів у суду немає.

Визнати недопустимим доказом покази свідка ОСОБА_6 у судовому засіданні у зв`язку з тим, що як вважає захисник, свідчення ОСОБА_6 носять спірний характер і не можуть бути об`єктивними через явні неприязне ні відносини співробітника прокуратури до ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Даючи оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_3 , що вказані злочини він не скоював, суд розцінює, як обрану останнім лінію захисту і бажання будь-яким чином уникнути відповідальності за вчинення ним умисних корисливих злочинів проти власності і вважає, що показання обвинуваченого не впливають будь-яким чином на доведеність його вини у вчиненні суспільно-небезпечного діяння або на кваліфікацію вчиненого, тому суд критично ставиться до показань обвинуваченого ОСОБА_3 .

Так, надані обвинуваченим покази у судовому засіданні, що він не причетний до скоєння вказаних кримінальних правопорушень, спростовується показаннями у судовому засіданні потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також показаннями свідка ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , які були допитані під час судового засідання, судовими експертизами, а також диском з відеозаписом вчинення крадіжки від 15.06.2018 року. Обставини та причини щодо можливої обмови потерпілими та свідками – обвинуваченого, судом не встановлено.

Слід зазначити, що в судовому засіданні, в режимі відеоконференції була допитана свідок ОСОБА_7 , яка пояснила суду, що обвинуваченого ОСОБА_3 вона знає, це її колишній хлопець, вони проживали раніше разом. Вказала, що у 2018 році, коли точно не пам`ятає, вони ходили разом на ринок ОСОБА_9 та йшли повз ринок ОСОБА_10 , зупинились біля повороту та повз них проїжджала машина з якої вискочив незнайомий чоловік та побіг за ОСОБА_3 . Потім він повернувся, не наздогнавши ОСОБА_3 та почав кричати на неї, погрожувати. Вказує, що ті показання, які вона підписала її попросив підписати ОСОБА_3 та їх зміст вона не знає.

Покази свідка ОСОБА_7 суд до уваги не приймає, оскільки остання є колишньою дівчиною обвинуваченого і є заінтересованою особою по справі.

Таким чином, суд критично ставиться до показів обвинуваченого, даними в судовому засіданні, оскільки його показання не зайшли свого підтвердження під час судового розгляду, повністю спростовуються об`єктивною сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які узгоджуються між собою і не мають протиріч.

При цьому суд зазначає, що обвинувачений ОСОБА_3 є особою, яка раніше неодноразово притягувалися до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України і скоїла нові аналогічні злочини за ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, маючі не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, а його дії правильно кваліфіковані:

-за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно;

-за ч. 2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання судом враховуються вимоги, передбачені ч.1 ст. 65 КК України, а саме, суд призначає покарання у межах санкції ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи обвинуваченого, обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості, а також кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.186 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра не знаходиться, перебував під диспансерно-динамічним наглядом у лікаря-нарколога з діагнозом : «Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності», не працює, раніше судимий, має не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість.

Відповідно до ч.1 ст.66 КК України, обставин, що пом`якшують покарання, судом не встановлено. Обставинами, що обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, є рецидив злочинів.

На підставі викладеного, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкцій ч.2 ст.185 та ч.2 ст.186 КК України, що відповідатиме ступеню тяжкості вчинених злочинів, особі обвинуваченого, цілям його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України, суд не вбачає, оскільки будь-яких обставин, які б суттєво знижували тяжкість скоєного кримінального правопорушення по даному кримінальному провадженню не встановлено.

Відповідно до положень ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що поведінка обвинуваченого свідчить про його схильність до вчинення умисних злочинів, про небажання ставати на шлях виправлення, а тому з метою попередження вчинення ним нових злочинів обвинуваченому необхідно призначити покарання виключно у виді позбавлення волі.

Обвинувачений ОСОБА_3 11 жовтня 2018 року був затриманий в порядку ст.208 КПК України. На підставі ухвали слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2018 року ОСОБА_3 обраний запобіжний захід - тримання під вартою.

Згідно ч.2 ст. 124 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 фактичну вартість проведення судових експертиз, згідно наданих довідок та звіту.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Під час судового розгляду по кримінальному провадженню заявлений цивільний позов потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_2 про стягнення на його користь з обвинуваченого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, 458 грн. 95 коп., а також заявлений цивільний позов потерпілого - цивільного позивача ОСОБА_1 про стягнення на його користь з обвинуваченого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, 2517 грн. 00 коп., а також в рахунок відшкодування моральної шкоди – 5000,00 грн.

Як передбачено ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана злочином, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, не врегульовані КПК України, до них застосовуються норми ЦПК України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майновий збиток, заподіяний неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному об`ємі особою, що заподіяла його.

Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, що її завдала.

Відповідно до положень ст. 91 КПК України доказуванню підлягають вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

При вирішенні цивільного позову ОСОБА_2 , суд приходить до наступного.

У судовому засіданні знайшла своє підтвердження вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України. У даному кримінальному провадженні встановлено, що злочинними діями обвинуваченого ОСОБА_3 , який відкрито викрав автомагнітолу «Pioneer 8506D», яка належала потерпілому ОСОБА_2 , останньому спричинено матеріальну шкоду у розмірі 458,95 грн. Під час судового розгляду вказаний цивільний позов доведений позивачем.

Таким чином, в результаті повного та всебічного дослідження всіх обставин справи у їх сукупності, перевіривши докази, якими підтверджуються заявлені позовні вимоги ОСОБА_2 , суд приходить до висновку про його обґрунтованість та необхідність задоволення у повному обсязі.

При вирішенні цивільного позову ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 2517,00 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

У судовому засіданні знайшла своє підтвердження вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України. У даному кримінальному провадженні встановлено, що злочинними діями обвинуваченого ОСОБА_3 , який таємно викрав варочна поверхня «Interlink», яка належала потерпілому ОСОБА_1 , останньому спричинено матеріальну шкоду у розмірі 2517,00 грн. Під час судового розгляду вказана матеріальна шкода, спричинена злочинними діями обвинуваченого ОСОБА_3 доведена позивачем.

Таким чином, в результаті повного та всебічного дослідження всіх обставин справи у їх сукупності, перевіривши докази, якими підтверджуються заявлені позовні вимоги в частині стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди, суд приходить до висновку про їх обґрунтованість та необхідність задоволення.

При вирішенні питання стосовно обґрунтованості вимог позивача ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., з урахуванням вимог ст. 23 ЦК України, суд виходить із наступного. Діями обвинувачених дійсно спричинена потерпілому моральна шкода, яка полягає в моральних стражданнях в наслідок позбавлення майна, а саме варильної поверхні, за допомогою якої потерпілому необхідно було готувати їжу, у зв`язку з чим, потерпілий був змушений витратити кошти на нову варильну поверхню, тобто було порушено життєвий уклад потерпілого. При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим, ступінь його вини, глибину душевних страждань потерпілого, що знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із діями обвинувачених, вимоги розумності та справедливості, а також майновий стан обвинуваченого та приходить до висновку про часткове задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн., в іншій частині позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди слід стягнути 1000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 349, 370, 371, 373, 374, 376, 394 КПК України, суд–

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України, ч.2 ст.186 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.185 КК України у вигляді 2 роки позбавлення волі;

- за ч.2 ст.186 КК України у вигляді 4 років 8 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_11 покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки вісім місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_11 відраховувати з дня затримання - з 11 жовтня 2018 року.

Запобіжний захід ОСОБА_11 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний - тримання під вартою.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 458,95 гривень.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди -2517,00 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди – 1000,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог потерпілого ОСОБА_1 - відмовити.

Речові докази: товарний чек на варочну поверхню «Interlink», товарний чек на автомагнітолу «Pioneer 8506D», цифровий носій-оптичний диск DVD-RW «VS» з відеозаписом обставин факту крадіжки 15.06.2018 року, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження №12018040680001099 – залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження № №12018040680001099; пульт для відкриття сигналізації, чохол з тканини, з металевою викруткою, які знаходяться на зберіганні в камері-схову речових доказів у ВП№6 ДРУП в Дніпропетровській області (квитанція №2085) – знищити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави фактичну вартість проведення судово-товарознавчої експертизи № 2031/18 від 13.07.2018 року у розмірі 300 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави фактичну вартість проведення судово-трасологічної експертизи № 26/4.6/862 від 30.07.2018 року у розмірі 858,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави фактичну вартість проведення судово-трасологічної експертизи № 24/4.6/1101 від 25.10.2018 року у розмірі 1144,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави фактичну вартість проведення судово-товарознавчої експертизи № 11/12.1/892 від 25.10.2018 року у розмірі 572,00 грн.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, шляхом подачі апеляційної скарги через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а при оскарженні вироку - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку суду не пізніше наступного дня після ухвалення вироку направляється учасникам судового провадження, які не були присутні у судовому засіданні.

Суддя І.А. Білик