Рішення № 101865956, 14.12.2021, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/4328/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"14" грудня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Ціліциної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» (далі - ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором комплексного банківського обслуговування,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2021 року ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором комплексного банківського обслуговування в якому вказувало, що 25 червня 2020 року між ним та відповідачем був укладений договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №2020/І_С/313-001646, відповідно до якого банк надав останньому на споживчі потреби кредит у формі встановленого ліміту дозволеного овердрафту з максимально можливим розміром у 300 000 грн. (з правом банку на встановлення та перегляд кредитного ліміту) зі строком користування протягом 12 місяців, а відповідач зобов`язався повернути кредит до 24 червня 2021 року, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 42 % річних від суми кредиту (протягом 30-денного пільгового періоду - 0,00001 % річних; на прострочену частину кредиту - 48 % річних) та сплатити комісію за видачу кредиту/встановлення кредиту у розмірі 2,99 %.

Проте позичальник умови договору належним чином не виконував у зв`язку з чим станом на 08 лютого 2021 року виникла заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 24 338,33 грн., в тому числі:

- заборгованість за кредитом - 19 980,06 грн.;

- заборгованість за поточними процентами - 712,71 грн.;

- заборгованість за простроченими процентами - 3 645,56 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_1 у повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, проте у позові міститься заява останнього про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його зареєстрованого проживання, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки зі змісту позову вбачається, що представник позивача не заперечує проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема судом встановлено, що 25 червня 2020 року між ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_1 був укладений договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №2020/І_С/313-001646.

Договір складається із підписаної сторонами (представником банку та відповідачем) заяви-договору, що містить персональні дані позичальника, загальні положення, заяви та підтвердження, а також паспорт споживчого кредитування.

Відповідно до договору банк надав ОСОБА_1 на споживчі потреби кредит у формі встановленого ліміту дозволеного овердрафту з максимально можливим розміром у 300 000 грн. (з правом банку на встановлення та перегляд кредитного ліміту) зі строком користування протягом 12 місяців, а відповідач зобов`язався повернути кредит до 24 червня 2021 року, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 42 % річних від суми кредиту (протягом 30-денного пільгового періоду - 0,00001 % річних; на прострочену частину кредиту - 48 % річних) та сплатити комісію за видачу кредиту/встановлення кредиту у розмірі 2,99 %.

ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» в повному обсязі виконало взяті на себе зобов`язання в частині надання кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин (договір) вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Заява-договір №2020/І_С/313-001646 від 25 червня 2020 року складена в передбаченій законом письмовій формі, підписана сторонами, містить усі умови, що є істотними для кредитних договорів, зокрема предмет договору (вид, розмір, валюта кредиту), порядок та строк повернення кредиту, ціну (розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом). Таким чином вказана заява складає собою кредитний договір.

Що стосується доводів позову про те, що Правила відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», тарифний план, Умови банківських Продуктів/Пакетів також є складовими частинами кредитного договору, то суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Правила відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», тарифний план, Умови банківських Продуктів/Пакетів не містять підпису позичальника про ознайомлення та погодження з ними.

В той же час, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у подібній справі за № 342/180/17 прийшла до наступних правових висновків (цитата): «Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».

З урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, оскільки позивачем не надано доказів, що Правила відкриття та обслуговування рахунків фізичних осіб та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», тарифний план, Умови банківських Продуктів/Пакетів або інші документи, що стосуються умов кредитування, містять підпис ОСОБА_1 про ознайомлення та погодження з ними, а тому їх не можна розцінювати, як частину кредитного договору, а зазначені в ньому умови кредитування - приймати до уваги.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору у нього дійсно виникла заборгованість за кредитним договором, зокрема заборгованість за кредитом у розмірі 19 980,06 грн., що знайшло своє повне підтвердження розрахунком заборгованості та випискою за рахунку позичальника.

Аналізуючи питання щодо правильності нарахування заборгованості за процентами, суд виходить з того, що згідно вимог позивача, розрахунку заборгованості та виписки з рахунку позичальника, вказана заборгованість нарахована:

- в частині прострочених процентів за користування кредитом - за період з 26 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року в розмірі 3 645,56 грн.;

- в частині поточних процентів - за період з 01 січня 2021 року по 31 січня 2021 року в розмірі 712,71 грн.

Однак, згідно копії письмової вимоги про дострокове повернення кредиту від 02 грудня 2020 року № 129/36980/2020 (а.с. 80) ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України звернулося до позичальника з вимогою про дострокове виконання умов кредитного договору протягом тридцятиденного строку з моменту отримання вказаної вимоги, тобто з направленням вказаної вимоги змінило строк кредитування.

А відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, після закінчення зміненого банком строку кредитування (з січня 2021 року) ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» не мало права нараховувати позичальнику передбачені договором проценти. З цього часу права та інтереси кредитодавця забезпечувалися виключно ч. 2 ст. 625 ЦК України. Однак таких вимог банк не заявляв, а суд в силу принципу диспозитивності не розглядав.

Тому нараховані за січень 2021 року проценти не підлягають стягненню, а банк лише має право на отримання нарахованих прострочених процентів за користування кредитом за період з 26 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року в розмірі 3 645,56 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також слід стягнути 2 203,49 грн. судового збору (2 270 грн. (сплачений судовий збір) х 97,07 % (процент задоволених позовних вимог)).

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором комплексного банківського обслуговування - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» (м. Київ, вул. Єреванська, 1; код ЄДРПОУ 23697280) заборгованість за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №2020/І_С/313-001646 від 25 червня 2020 року, що утворилася станом на 08 лютого 2021 року, а саме, заборгованість за кредитом - 19 980 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят) гривень 06 копійок, заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом за період з 26 липня 2020 року по 31 грудня 2020 року - 3 645 (три тисячі шістсот сорок п`ять) гривень 56 копійок, а всього в загальному розмірі 23 625 (двадцять три тисячі шістсот двадцять п`ять) гривень 62 копійки, а також в повернення 2 203 (дві тисячі двісті три) гривні 49 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв