Ухвала суду № 101859814, 14.12.2021, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

14.12.2021 Справа № 331/6875/21

Провадження № 2-з/331/214/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2021 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Антоненка М.В., при секретарі Федоровій К.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК» Фоменко Л.В. про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

10.12.2021 року представник Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК» Фоменко Л.В. звернулась до суду з заявою про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви зазначено, що 03.12.2021 ревізійною комісією в складі начальника регіонального відділення АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» у м. Запоріжжі Бабешко Ю.А., його заступника ОСОБА_1 , за участю начальника відділення № 8 АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» у м. Запоріжжя Зуб В.О., старшого касира ОСОБА_2 , в касі вказаного відділення виявлена нестача грошових коштів на суму 399609,52 грн., що підтверджується актом ревізії цінностей від 03.12.2021 року.

Старший касир ОСОБА_2 , будучу матеріально-відповідальною особою, привласнила грошові кошти в сумі 399 609,52 грн., шляхом зарахування їх на свій рахунок, що підтверджується випискою.

На час подання вищезазначеної заяви ОСОБА_2 на роботу не вийшла, спілкуватися із працівниками банку відмовляється, що свідчить про не бажання ОСОБА_2 повертати грошові кошти в добровільному (позасудовому) порядку.

У зв`язку з чим, банк готує позов до суду про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 399 609,52 грн..

Згідно зі статтею 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких,він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доведенні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як Гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні (у випадку задоволення позову).

За приписами ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, що належить або підлягає передачі відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Позивач звертається до суду з цією заявою про застосування заходів забезпечення позову, оскільки невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду (у випадку задоволення судом позовних вимог Позивача) з огляду на наступне.

Заявник зазначає, що зухвалість касира щодо привласнення грошових коштів в сумі 399 609,52 грн., цинічне небажання спілкуватися щодо їх повернення, може свідчити про те, що ОСОБА_2 може продати майно, яке належить їй на праві власності.

Зокрема, станом на 06.12.2021 згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Відповідачу належить на праві власності таке нерухоме майно: квартира за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 288633527 від 06.12.2021 року.

Позивач вважає, що забезпечити фактичне виконання рішення суду (у випадку задоволення позову) спроможне застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно.

На думку Позивача, забезпечення позову про стягнення грошових коштів шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача є належним способом з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Запитуваний захід забезпечення позову є адекватними та розумними та не є тотожним до позовних вимог.

Також, запитуваний захід забезпечення позову є співрозмірними з заявленими вимогами, оскільки Позивач просить накласти арешт на нерухоме майно вартість якого співмірна з ціною позову.

Права, за захистом яких заявник звертається до суду, відповідають майновим наслідкам арешту майна, а негативні наслідки від арешту співмірні з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Відсутні права інших осіб на майно, що є предметом оспорюваних договорів, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні записи про обтяження такого майна, що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 288633527 від 06.12.2021 року.

На підставі вищевикладеного, просить суд задовольнити заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК» про застосування заходів забезпечення позову до подання позову в повному обсязі.

Накласти в інтересах Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК» (ЄДРПОУ 13857564, місцезнаходження - 01133, Україна, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7) арешт на об`єкт нерухомого майна: квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2142545823101, розмір частки власності - 1, право власності на який зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу, серія та номер: 62, виданий 21.03.1997, видавник: Херсонська товарна біржа «Смарагд-Південь»; договір дарування, серія та номер: 250, виданий 13.10.2010, видавник: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Козиряцька О.В.; договір дарування, серія та номер: 393, виданий 29.03.2007, видавник: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вакуленко С.О.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено доданими до заяви документами, що 03.12.2021 ревізійною комісією в складі начальника регіонального відділення АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» у м. Запоріжжі Бабешко Ю.А., його заступника Попова О.Ю., за участю начальника відділення № 8 АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» у м. Запоріжжя Зуб В.О., старшого касира ОСОБА_2 , в касі вказаного відділення виявлена нестача грошових коштів на суму 399609,52 грн., що підтверджується копією акту ревізії цінностей від 03.12.2021 року.

Старший касир ОСОБА_2 , будучу матеріально-відповідальною особою, привласнила грошові кошти в сумі 399 609,52 грн., шляхом зарахування їх на свій рахунок, що підтверджується банківською випискою з відомостями про рух коштів за період з 03.12.2021 року по 09.12.2021 року..

На час подання вищезазначеної заяви ОСОБА_2 на роботу не вийшла, спілкуватися із працівниками банку відмовляється, що свідчить про не бажання ОСОБА_2 повертати грошові кошти в добровільному (позасудовому) порядку.

Суд звертає увагу на те, що ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» в поданій суду заяві зазначає про намір звернутись до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 399 609,52 грн..

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язків елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини другої ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, як би стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що забезпечення позову допускається на будь – якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Співмірність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Судом встановлено, що між ПАК АКБ «ІНДУСТІАЛБАНК» та ОСОБА_2 дійсно виник спір та існує реальна загроза істотного ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у разі його доведеності, оскільки, ставиться питання про стягнення з Відповідача грошових коштів у розмірі 399609, 52 грн.

При цьому, суд бере до уваги, що зазначене нерухоме майно може бути продано або якимось іншим чином відчужене, що в подальшому призведе до невиконання рішення суду та порушення прав позивача.

Суд виходить з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. У зв`язку з чим, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 81, 149-153, 260, 353 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК» Фоменко Л.В. про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна: квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2142545823101, розмір частки власності - 1, право власності на який зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу, серія та номер: 62, виданий 21.03.1997, видавник: Херсонська товарна біржа «Смарагд-Південь»; договір дарування, серія та номер: 250, виданий 13.10.2010, видавник: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Козиряцька О.В.; договір дарування, серія та номер: 393, виданий 29.03.2007, видавник: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Вакуленко С.О. в межах заявлених позовних вимог на суму 399609, 52 грн.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Стягувач: Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК» (ЄДРПОУ 13857564, місцезнаходження - 01133, Україна, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7)

Боржник: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Копію ухвали про забезпечення позову направити особам, яких стосуються заходи забезпечення, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу суду не було вручено учасники справи у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Строк пред`явлення ухвали до виконання один рік з дня її винесення.

Суддя: М.В. Антоненко