Ухвала суду № 10185843, 20.05.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2010 року №14613/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Каралюса В.М., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Когутич Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернівці (далі- ДПІ у м. Чернівці) на постанову господарського суду Чернівецької області від 10 березня 2009 року у справі за позовом ДПІ у м. Чернівці до приватного підприємства «Ітатранс Компані» (далі- ПП «Ітатранс Компані»), малого приватного комерційно-виробничого підприємства «Фірма Анкер» (далі- МП КВП «Фірма Анкер») про визнання угод недійсними,-

В С Т А Н О В И Л А:

15.06.2007 року ДПІ у м. Чернівці звернулося до суду з позовом до ПП «Ітатранс Компані», МП КВП «Фірма Анкер» про визнання недійсними усних угод щодо купівлі-продажу товаро-матеріальних цінностей, які були придбані МП КВП «Фірма Анкер» у ПП «Ітатранс Компані» згідно з податковими накладними за №№:

- 132 від 1 листопада 2005 року на суму 4081грн. 90коп., в т.ч. податок на додану вартість (ПДВ) в сумі 680грн. 32коп ;

- 133 від 2 листопада 2005 року на суму 5002грн. 58коп., в т.ч. ПДВ в сумі 833грн. 76коп.;

- 140 від 6 листопада 2005 року на суму 1997грн. 18коп., в т.ч. ПДВ 332грн. 86коп.;

- 141 від 6 листопада 2005 року на суму 962грн. 58коп., в т.ч. ПДВ в сумі 160грн. 43коп.;

- 158 від 14 листопада 2005 року на суму 4232грн. 55коп., в т.ч. ПДВ в сумі 705грн. 42коп.;

- 175 від 21 листопада 2005 року на суму 116463грн. 10коп., в т.ч. ПДВ 19410грн. 51коп.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що згідно рішення господарського суду м.Києва № 3/192 від 20.03.2003р. державна реєстрація МП КВП «Фірма Анкер» скасована і на момент укладення угод та проведення взаєморозрахунків між ПП «Ітатранс Компані» і МП КВП "Фірма Анкер" останнє не було зареєстровано в податковому органі як платник податку на додану вартість, так як свідоцтво про реєстрацію ПДВ № 36294896 від 25.01.1999р. було анульовано 12.05.2003р. Відповідно, усний договір щодо поставки товарно-матеріальних цінностей, у даному випадку, вчинений в порушення ст. 207, 208 Господарського кодексу України, тобто, з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

03.09.2007 року позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути в дохід держави з ПП "Ітатранс Компані" кошти в сумі 132739 грн. 89 коп. як вартість товару, отриманого за недійсною угодою та стягнути в дохід держави з МП КВП "Фірма Анкер" кошти в сумі 132739грн. 89коп. як кошти, отримані за недійсною угодою.

Постановою господарського суду Чернівецької області від 10 березня 2009 року позов задоволено частково. Визнано недійсними договори щодо купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей по податкових накладних №132 від 1 листопада 2005 року на суму 4081грн. 90коп., в т.ч. ПДВв сумі 680грн. 32коп ; №133 від 2 листопада 2005 року на суму 5002грн. 58коп., в т.ч. ПДВ в сумі 833грн. 76коп.; №140 від 6 листопада 2005 року на суму 1997грн. 18коп., в т.ч. ПДВ 332грн. 86коп.; №141 від 6 листопада 2005 року на суму 962грн. 58коп., в т.ч. ПДВ в сумі 160грн. 43коп.; №158 від 14 листопада 2005 року на суму 4232грн. 55коп., в т.ч. ПДВ в сумі 705грн. 42коп.; №175 від 21 листопада 2005 року на суму 116463грн. 10коп., в т.ч. ПДВ 19410грн. 51коп., які в усній формі було укладено між ПП «Ітатранс Компані" та МП КВП "Фірма Анкер".

Позивач ДПІ у м. Чернівці постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою повністю задоволити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі покликається на те, що під час перевірки було встановлено, що продавець МП КВП „Фірма Анкер" здійснюючи продаж товару, видало податкові накладні не маючи на це встановлених законодавством підстав. Оскільки рішенням Господарського суду м. Києва №3/192 від 20.03.2003 року державна реєстрація МП КВП „Фірма Анкер" скасована. Крім того, МП КВП „Фірма Анкер" на момент укладення угоди та проведення взаєморозрахунків між зазначеними підприємствами не було зареєстроване в податковому органі, як платник податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №36294896 від 25.10.1999 року анульовано 12 травня 2003 року). Виходячи із зазначеного, судом визнано умисел однієї з сторін угоди щодо укладення такої, з метою яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Податковий орган погоджується із судом щодо того, що санкції які слід застосувати до даного правочину є адміністративно господарськими, але не погоджується із строками їх застосування і вважає, що в даному випадку позовна давність має становити 10 років, оскільки даний правочин є нікчемним(ч.4 ст.258 ЦК України).

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Чмола І.І. надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити частково.

Згідно ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу. Відповідно до ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно усний договір щодо поставки товаро-матеріальних цінностей вчинений з порушенням статей 207, 208 Господарського кодексу України, тобто з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Вважає, що відповідно до п.11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» визначено право органів державної податкової служби подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в дохід держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються Господарським кодексом України, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Для застосування включеної до позову адміністративно-господарської санкції у вигляді стягнення з відповідачів до бюджету грошових коштів позивачем порушено передбачений статтею 250 ГК України піврічний термін з моменту виявлення порушення.

Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ в м.Чернівці 17.11.2006 року проводила виїзну позапланову документальну перевірку приватного підприємства «Ітаттанс Компані» з питання взаємовідносин з Малим приватним комерційно-виробничим підприємством «Фірма Анкер» за період з 04.05.2005 р. по 30.09.2006 р..

Після чого було складено Акт № 4788/23-1/33539820 від 17.11.2006 року, де було виявлено, що продавець «Фірма Анкер» здійснюючи продаж товару, видало завірені податкові накладні не маючи на це законних підстав, оскільки відповідно ріщення суду від 20.03.2003 року державна реєстрація даного підприємства скасована і на момент укладення угод та проведення взаєморозрахунків між ПП «Ітаттанс Компані» та МПКВП «Фірма Анкер», останнє не було зареєстроване в податковому органі як платник податку на додану вартість.

До суду з адміністративним позовом позивач звернувся 15.06.2007 року, тобто з порушенням шести місяців з дня виявлення порушення, оскільки Акт було кладено 17.11.2006 року.

Відповідно до статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Щодо посилання апелянта, що угоди укладені між МП КВП „Фірма Анкер" та ПП «Ітаттанс Компані» на продаж товару слід визнати нікченними, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Угоди між сторонами були укладені в письмовій формі, фірма ПП «Ітаттанс Компані» перерахувала кошти за товар, який в майбутньому отримала. МП КВП „Фірма Анкер" отримала кошти за товар та передала товар ПП «Ітаттанс Компані», а тому не має підстав для визнання угоди недійсною.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд прийшов до правильного висновку, оскільки адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, а відповідач такі строкі порушив.

З приводу іншої частини позовних вимог, а саме визнання недійсними договорів щодо купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей по податкових накладних то колегія суддів приходить до того, що в цій частині слід закрити провадження, відповідно до статті 157 КАС України, оскільки такі не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються частково суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 157, 160 ч.3, 195, 196, 198 п.4, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернівці задовольнити частково, а постанову господарського суду Чернівецької області від 10 березня 2009 року у справі № 5/148 в частині про визнання недійсними договорів щодо купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей по податкових накладних скасувати та закрити провадження.

В решті постанову залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 25.05.2010 року.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді В.М.Каралюс

Р.М. Шавель