Рішення № 101851395, 13.12.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/6026/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтовича І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

08.10.2021 року ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі – відповідач. ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 20.09.2021 № 011648/21-22-24-03/ НОМЕР_1 , яким зобов`язано сплатити штраф за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) Єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 2172,92 грн. та пені в розмірі 781,35 грн., всього 2954,27 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі внести зміни до інтегрованої картки платника, на якій обліковуються розрахунки ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з бюджетом щодо обліку і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 2954,27 грн., шляхом виключення запису про штраф в розмірі 2172,92 грн. та пені в розмірі 781,35 грн. з інтегрованої картки платника податків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.09.2021 року позивач отримав рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №011648/21-22-24-03/ НОМЕР_1 від 20.09.2021 року, яким нараховано штраф у розмірі 2172,92 грн. (20%) та за період з 20.04.2018 року по 30.04.219 року нараховано пеню в сумі 781,35 грн., всього на 2954,27 грн. Позивач звертає увагу, що штрафні санкції та пеня нараховані йому в період коли він перебував у трудових відносинах з ПАТ «Альфабанк», а вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2020 р. № Ф-30613-13, якою зобов`язано позивача сплатити недоїмку з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 3178,12 грн. була предметом розгляду в справі №540/4237/20. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду в справі №540/4327/20 від 09.02.2021 року залишено позовну заяву без розгляду, оскільки від відповідача надійшла заява про закриття провадження в адміністративній справі. Заява мотивована тим, що відповідно до даних інтегрованої картки ОСОБА_1 02.02.2021 р. на підставі доповідної записки від 28.01.2021 р. № 258/21-22-24-03, зменшено щоквартальні нарахування єдиного внеску в сумі 3178,12 грн., які були включені до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2020 р. № Ф-30613-13. Вважає, що наявні підстави для закриття провадження в адміністративній справі, оскільки сума недоїмки із єдиного внеску в сумі 3178,12 грн. станом на 04.02.2021 р. відсутня, а отже відсутній предмет спору у даній справі. За відсутності недоїмки з ЄСВ у позивача відповідач не мав правових підстав для застосування штрафних санкцій та нарахування пені на суми боргу, яких не існує. У зв`язку із чим просить позовні вимоги задовольнити та скасувати спірне рішення.

12.10.2021, ухвалою суду позов було залишено без руху. 01.11.2021 позивачем недоліки позовної заяви усунуто, надано квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою від 05.11.2021 року суд відкрив спрощене провадження в справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

24.11.2021 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнаються з таких підстав. Згідно даних інформаційної системи податкових органів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Херсонській ДПІ, Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з 06.08.2012, реєстраційний номер 108622. З 06.08.2012 по 16.10.2018 позивач перебував на загальній системі оподаткування. Позивачем подано заяву про ліквідацію платника податків за формою 8 ОПП (16.10.2018 № 1821030600054/31842/10). З 17.10.2018 має стан 3 (прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру). Дата реєстрації незалежної професійної діяльності 26.12.2017, дата зупинення незалежної професійної діяльності 27.12.2017. В ІКП ОСОБА_2 станом на 01.12.2017 року обліковувалась штрафна санкція по соціальному внеску у сумі 1845,40 грн. та пеня 842,37 грн., у зв`язку з чим було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11.12.2017 № 0093451302. Вказане рішення було направлено платнику листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (штриховий ідентифікатор 7302603063475). 15.02.2018 дане поштове відправлення було вручене особисто позивачу, про що свідчить заначений підпис та прізвище. Доказів оскарження вказаного рішення матеріали справи не містять. Штрафна санкція та пеня згідно із рішенням від 11.12.2017 року №0093451302 відображена в ІКП позивача, а саме: 25.02.2021 року проведені нарахування, у зв`язку з чим виникла заборгованість у сумі 2687,77 грн., штрафна санкція 2172,92 грн. та пеня 781,35 грн. Борг у сумі 2954,27 грн., який оскаржується позивачем, нарахований відповідно до рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 20.09.2021 № 011648/21-22-24-03/ НОМЕР_1 , у тому числі штраф у розмірі 2172,92 гривень (20% з 01.01.2015), пеня у розмірі 781,35 гривень (0,1% суми недоїмки) за період з 20.04.2018 до 03.04.2019. З 2018 по 2021 роки в ІКП позивача відбувається автоматичне нарахування сум ЄСВ, а також відбувається корегування ІКП згідно з рішеннями про списання заборгованості. Стосовно тверджень позивача, про те, що в межах адміністративної справи № 540/4237/20 вже розглядалося питання нарахування боргу з єдиного внеску та винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.11.2020 №Ф-30613-13 у розмірі 3178,12 грн., то представник відповідача зазначив наступне. Аналізом правильності проведених облікових операцій в інтегрованих картках платника ОСОБА_1 зі сплати єдиного соціального внеску (код платежу 71040000) встановлено, що платником подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску за 2018 рік (Додаток 5, табл. 1 ліквідаційний), який зареєстрований та внесений до відокремленого модуля «Єдиний соціальний внесок» за реєстраційним номером № 19117796 від 02.05.2019, здійснено відповідні нарахування та сплату внеску. При цьому, в інтегрованій картці платника 19.10.2020 проведено в автоматичному режимі поточні квартальні нарахування єдиного соціального внеску в сумі 3178,12 гривень. В результаті проведених некоректних нарахувань в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000 станом на 28.01.2021 року обліковувались зайво нараховані суми платежу - єдиний внесок на загальнообов`язкове соціальне страхування в сумі 3178,12 гривень та виник неправомірний борг в сумі 3178,12 гривень. Відповідно до даних інтегрованої картки позивача - 02.02.2021, на підставі доповідної записки від 28.01.2021 №258/21-22-24-03, зменшено щоквартальні нарахування єдиного внеску в сумі 3178,12 грн., які були включені до вимоги про сплату боргу недоїмки від 19.11.2020 № Ф-30613-13, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника. З наведеного представник відповідача робить висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

29.11.2021 року позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що ним оскаржувалось рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11.12.2017 № 0093451302, а процес оскарження завершився лише 15.05.2019 року. Таким чином, зазначене рішення було не узгодженим, а зазначені в ньому суми повинні були відображатись поза межами ІКП, як такі, що перебувають в процесі судового оскарження.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Згідно даних інформаційної системи податкових органів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в Херсонській ДПІ, Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з 06.08.2012, реєстраційний номер 108622. З 06.08.2012 по 16.10.2018 перебував на загальній системі оподаткування. Позивачем подано заяву про ліквідацію платника податків за формою 8 ОПП (16.10.2018 № 1821030600054/31842/10). З 17.10.2018 має стан 3 (прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру).

Дата реєстрації незалежної професійної діяльності 26.12.2017, дата зупинення незалежної професійної діяльності 27.12.2017.

20.09.2021 ГУ ДПС в Херсонській області, АРК та м. Севастополі прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного соціального внеску №01648/21-22-24-03/ НОМЕР_1 , відповідно до якого на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до позивача застосовано штраф у розмірі 2172,92 грн, а також нараховано пеню за період з 20.04.2018 до 03.04.2019 у розмірі 781,35 грн.

Позивач не погоджується з таким рішенням, оскільки він не провадить адвокатську діяльність та не є само зайнятою особою.

Натомість він є найманим працівником та перебуває в трудових відносинах з ПАТ «АЛЬФА-БАНК» в якості юрисконсульта І категорії з 05.03.2018 року і по даний час.

В матеріалах справи знаходиться довідка АТ «АЛЬФА-БАНК» №87513-17 від 07.10.2021 року, відповідно до якої позивач з 02.03.2018 року по теперішній час працює на посаді юрисконсульта І категорії.

Згідно з даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за період 2018-2021 роки позивач не отримує прибутку від адвокатської діяльності, а ЄСВ за нього сплачує роботодавець – АТ «АЛЬФА-БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714)

Не погодившись з рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного соціального внеску №01648/21-22-24-03/3165219819 від 20.09.2021, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору по суті суд ураховує наступне.

Статтями 1 та 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Розглядаючи справу, суд зважає, що відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд відмічає, що суспільні відносини з приводу справляння ЄСВ регламентовані, насамперед, приписами Закону України від 08.07.2010р. № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464-VI).

При цьому, у силу ч.1 ст. 2 Закону №2464-VI дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з ч.2 ст. 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

За визначенням п.2 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі за текстом ЄСВ) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014) до кола платників ЄСВ віднесені: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з ч.6 ст.4 Закону №2464-VI особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

При цьому сума ЄCВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI у редакції Закону №2148).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Системний аналіз викладених вище норм права свідчить про те, що необхідною умовою для сплати ЄСВ за загальним правилом є отримання доходу.

Однак, за спеціальним правилом у разі відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу (тобто у разі відсутності доходу), законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, у розмірі, не меншому від мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального платежу з ЄСВ та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з даними Єдиного реєстру адвокатів України (https://erau.unba.org.ua/profile/17980) Шевцов Олег Сергійович є адвокатом на підставі свідоцтва №564 від 26.07.2012 року виданого Херсонською обласною КДКА.

Право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п.1 ч.1 ст.31 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 31.03.2014 на підставі заяви адвоката.

Право на заняття адвокатською діяльністю поновлено згідно п.1 ч.4 ст.31 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 11.11.2014 на підставі заяви адвоката.

Право на заняття адвокатською діяльністю зупинено згідно п.1 ч.1 ст.31 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 27.12.2017 на підставі заяви адвоката.

Право на заняття адвокатською діяльністю поновлено згідно п.1 ч.4 ст.31 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" з 01.04.2018 на підставі заяви адвоката.

Підвищення кваліфікації успішно виконувалось в 2019, 2020 та 2021 роках.

З наведеного суд робить висновок, що з 01.04.2018 року позивач є само зайнятою особою, яка веде адвокатську діяльність.

Як зазначено ч.2 ст.9 Закону №2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Проте, у спірному випадку діє спеціальна норма закону, а саме - п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI у редакції Закону №2148, за правилами якої для визначення контролюючим органом платнику суми ЄСВ не вимагається у якості передумови ані проведення перевірки, ані вивчення первинних документів про одержаний дохід.

Судом з`ясовано, що відповідач перевірку платника податків не здійснював, акт перевірки не складав.

І хоча владним суб`єктом обраний такий спосіб реалізації управлінської функції, котрий на думку суду, явно та однозначно не узгоджується з положеннями ст.8 Конституції України у частині дотримання принципу юридичної визначеності та ч.2 ст.2 КАС України у частині забезпечення обґрунтованості, безсторонності, добросовісності, розсудливості, суд все ж таки не знаходить розумним визнати цю обставину у якості підстави для скасування оскарженого рішення контролюючого органу, позаяк у силу ч.2 ст.19 Конституції України контролюючий орган не обтяжений законодавцем прямим обов`язком на проведення перевірки платника податків у даному конкретному випадку.

Згідно із частинами 1 - 4 статті 25 Закону №2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом №2464, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів деталізовано визначена нормами Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449 (далі - Інструкція №449).

Відповідно до п. 10 розділу ІV Інструкції №449 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Крім того, статтею 9 Закону №2464 та п. 10 розділу ІV Інструкції №449 передбачено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється не тільки на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських документів, а і інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Тому суд вважає, що визначальним у межах саме даного спору є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати заявником ЄСВ, що може відбуватись у тому числі і на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме зворотного боку облікової картки платника ЄСВ, а не лише первинних документів щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення).

Відповідач зазначає, що підставою для нарахування пені та штрафних санкцій за рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №011648/21-22-24-03/3165219819 від 20.09.2021 року є наслідком не повної сплати платником ЄСВ за період з 01.01.2015 року (штрафна санкція у розмірі 20%) та за період з 20.04.2018 року по 03.04.2019 року.

З матеріалів справи, зокрема з ІКП позивача за платежем ЄСВ для фізичних осіб-підприємців та осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність за 2018 рік, вбачається наступне.

На початок року позивач мав переплату в сумі 10,97 грн.

25.02.2018 року в ІКП відобразилось нарахування штрафних санкцій з ЄСВ в розмірі 1151,81 грн. (за період з 08.09.2016 по 05.05.2016 року – затримка на 127 днів) та в розмірі 693,59 грн. (за період з 16.05.2014 по 01.05.2014 року – затримка на 10 днів), а також пені в сумі 842,37 грн. (періоди 01.05.2014-16.05.2014, 05.05.2016-08.09.2016) на підставі рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11.12.2017 №0093451302.

У зв`язку з цим, з 28.02.2018 року за позивачем обліковувалась заборгованість в розмірі 2676,80 грн.

17.04.2018 року позивач сплатив 2460 грн., які зараховано в рахунок зменшення штрафних санкцій та пені, а тому станом на 19.04.2018 року позивач мав заборгованість з ЄСВ в сумі 216,80 грн.

19.04.2018 року відбулось нарахування ЄСВ в розмірі 2457,18 грн., що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 2673,98 грн.

27.04.2018 року позивач сплатив 8448 грн. та мав переплату в розмірі 5774,02 грн., в ІКП відображено нарахування пені в сумі 19,66 грн. (період з 20.04.2018 року по 27.04.2018 року), а також нарахування штрафних санкцій в сумі 491,44 грн. 20% (період з 20.04.2018 року по 27.04.2018 року).

Таким чином, з 27.04.2018 року позивач вже не мав заборгованості зі штрафних санкцій та пені, нарахованих на підставі рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11.12.2017 № 0093451302.

В подальшому вся пеня та штрафні санкції нараховувались в період з травня 2018 року по квітень 2019 року, після кожного випадку зарахування позивачем коштів на сплату ЄСВ.

Суд не може залишити поза увагою ту обставину, що в період з травня 2018 року по квітень 2019 року позивачем сплачувались суми ЄСВ, але суд вважає зо доцільне дослідити питання правомірності нарахування позивачу сум ЄСВ за спірний період.

Відповідно до п.2 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

За приписами п.3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Пунктом 2 Розділу IV Інструкції №449 визначено, що сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника в національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в Державній казначейській службі України (далі - Казначейство), для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь.

Суд зазначає, що у розумінні п.п.14.1.226 ст.14 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Отже, використана законодавцем у нормах ПК України категорія «само зайнята особа» містить в собі й осіб, котрі провадять незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатів.

При цьому, категорія "незалежна професійна діяльність" кваліфікована законодавцем безвідносно до такої ознаки (критерію) як отримання доходу.

Водночас із цим, за визначенням п.п.14.1.195 ст.14 ПК України працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Таким чином, у контексті норм ПК України людина як учасник суспільних відносин може одночасно діяти і у якості само зайнятої особи, і у якості найманого працівника.

Суд зважає, що за визначенням п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI ЄСВ – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 4, 5 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014р.) до кола платників ЄСВ віднесені: фізичні особи-підприємці (у тому числі і ті, які обрали спрощену систему оподаткування), а також особи, які провадять незалежну професійну діяльність (а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності).

Тобто, законодавець у нормах ст.4 зазначеного закону розмежовує платників ЄСВ на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність і у нормах ст.7 Закону №2464-VI визначає, що об`єктом справляння ЄСВ за загальним правилом є дохід особи.

При цьому, в абз.2 п.2 ч.1 ст. 7 Закону №2464-VI указано, що у разі якщо платником - ФОП не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У тексті п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI законодавцем зазначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ЄСВ нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, суд повторно констатує, що відносно платника ЄСВ - будь-якої само зайнятої особи законодавцем запроваджено спеціальне правило, у силу якого у разі відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, у розмірі, не меншому від мінімальної заробітної плати.

Згідно з ч.5 ст.8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Водночас із цим, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 27.02.2020р. по справі №440/5632/18 само зайнята особа зобов`язана сплачувати ЄСВ не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником.

У силу правових висновків постанов Верховного Суду від 18.03.2020р. по справі №1.380.2019.003164 та від 18.03.2020р. по справі №140/1777/19 само зайнята особа зобов`язана сплачувати ЄСВ не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. У цій же постанові указано про те, що аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019р. (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 04.12.2019р. (справа №440/2149/19), від 23.01.2020р. (справа №480/4656/18).

Окрім того, ці постанови містять і правовий висновок про те, що факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або само зайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Втім, суд звертає увагу відповідача на ту обставину, що позивач з 2018 року по 2021 рік працює на посаді юрисконсульта І категорії в АТ «АЛЬФА-БАНК».

Згідно індивідуальних відомостей ПФУ про застраховану особу ОСОБА_1 , зокрема за періоди з 2018 року по 2019 рік, встановлено сплату:

АТ «АЛЬФА-БАНК» (код ЄДРПОУ 23494714) за ОСОБА_1 страхових внесків за період з 2018 року по 2019 рік в належному розмірі.

При вирішенні спірних правовідносин, суд застосовує правові висновки Верховного суду, викладені в постанові від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19, у якій суд зазначає, що тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

На переконання суду дану позицію можливо розповсюдити і на само зайнятих осіб, які провадять незалежну професійну діяльністю

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного внеску за період перебування його у трудових відносинах.

За таких обставин, усі розрахунки контролюючого органу мають істотний і нездоланний дефект, котрий не може бути усунутий судом з огляду на імперативні приписи ст.ст.6, 8, 19, 124 Конституції України та з огляду на неприпустимість підміни суб`єкта владних повноважень у реалізації управлінської функції.

Відсутність у позивача обов`язку сплати ЄСВ зумовлює відсутність підстав для виникнення недоїмки з ЄСВ, як наслідок зумовлює і відсутність підстав для застосування штрафу за несвоєчасну оплату ЄСВ за неіснуючим обов`язком, так і відсутність підстав для обчислення пені за несвоєчасну оплату ЄСВ за неіснуючим обов`язком.

Розв`язуючи спір, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч. 2 ст. 2 КАС України, а обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України і повинен виконуватись шляхом подання до суду доказів і наведення у процесуальних документах адекватних аргументів відповідності закону вчиненого волевиявлення і безпідставності доводів іншого учасника справи.

Стосовно вимоги про покладення на відповідача обов`язку привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів - внести зміни до інтегрованої картки платника, на якій обліковуються розрахунки ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з бюджетом щодо обліку і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 2954,27 грн., шляхом виключення запису про штраф в розмірі 2172,92 грн. та пені в розмірі 781,35 грн. з інтегрованої картки платника податків, то такі вимоги є передчасними, оскільки вони пов`язані з виконанням рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом».

Як передбачає ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) "Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".

Вирішуючи питання про застосування ст.13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Аманн проти Швейцарії» (Заява N 27798/95 п.88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Враховуючи частину задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 454,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 12, 19, 161- 163, 167 КАС України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 20.09.2021 №011648/21-22-24-03/3165219819, яким зобов`язано ОСОБА_1 сплатити штраф за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) Єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 2172,92 грн. та пені в розмірі 781,35 грн., всього 2954,27 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні) 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73026, м. Херсон, пр. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ ВП 43995495).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.І. Войтович

кат. 111060000