Рішення № 101849290, 09.12.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2021 р. справа № 400/6167/21

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Кам`яномостівської сільської ради, вул. Заводська,1,Кам`яний Міст,Первомайський район, Миколаївська область,55232,

про:визнання протиправним рішення від 13.07.2021 № 7 та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Кам`яномостівської сільської ради (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним рішення Кам`яномостівської сільської ради за №7 від 13.07.2021 року "Про відмову в наданні дозволу на виділення земельної ділянки" щодо відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0 га в межах території Кам`яномоствської сільської ради; зобов`язати Кам`яномостівську сільську раду Первомайського району Миколаївської області прийняти рішення про надання ОСОБА_2 відповідно до його заяви дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га в межах території Кам`яномоствської сільської ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач відмовив йому у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0 га, з підстав не передбачених Земельним кодексом України чим порушив його права. В свою чергу позивачем було подано всі документи, визначені Земельним кодексом України.

Разом з позовною заявою позивачем подавалась заява про забезпечення позову, у задоволенні якої ухвалою від 03.08.2021 р. судом було відмовлено.

Ухвалою від 05.08.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача відзив до суду не надходив.

Ухвалою від 23.09.2021 р. задоволено клопотання позивача про витребування доказів та зобов`язано відповідача надати докази, зазначені у клопотання позивача.

Від відповідача надійшли до суду витребувані докази.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

05.07.2021 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0 га в межах території Кам`яномоствської сільської ради. До заяви додано копію паспорта, копію довідки про реєстрацію місця проживання, викопіюввання карти земельної ділянки.

Рішенням від 13.07.2021 р. №7 "Про відмову в наданні дозволу на виділення земельної ділянки" позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0 га в межах території Кам`яномоствської сільської ради

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Так, спірним рішенням позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки бажана до відведення земельна ділянка частково відносяться до категорії земель із заболоченими землями.

При цьому, у спірному рішенні відповідачем взагалі не зазначено, яка саме площа земельної ділянки, на яку позивач просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, відноситься до заболочених земель. Відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження того, що станом на день розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідач мав у розпорядженні документи з яких вбачається, що вся або частина площі бажаної до відведення земельної ділянки, відноситься до категорії заболочених земель.

Відтак, спірне рішення належить скасувати, як таке, що не відповідає вимогам ст.2 КАС України, а саме воно є необґрунтованим, тому позов належить задовольнити.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позов задовольнити.

З урахуванням задоволення позовних вимог, на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 908 грн., сплачений згідно квитанції від 27.07.2021 р. №27260.

Також, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 1500 грн.

На підтвердження суми витрат на професійну правничу допомогу (1500 грн.) позивач надав: договір про надання правової допомоги від 26.07.2021 року, укладений між позивачем та адвокатом Вуїв Оксаною Вікторівною, квитанція до прибуткового ордеру від 27.07.2021, ордер на надання правничої правової допомоги.

Так, згідно ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В даному випадку, сторони у справі (крім суб`єктів владних повноважень) мають право на розподіл понесених витрат на правничу допомогу адвоката.

При цьому, аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

Між тим, в обґрунтування заявленого клопотання позивачем не надано доказів, що підтверджують час, затрачений адвокатом на надання правової допомоги.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічна правова позиція висловнена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція висловнена у додатковій постанові Верховного Суду від 19.09.2019 року по справі № 810/2760/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки у наданих документах на підтвердження витрат на правничу допомогу відсутнє зазначення витраченого часу згідно опису виконаних робіт, а також з квитанції прибуткового ордера неможливо встановити, що оплата в сумі 1500 грн. була проведена саме за надання правничої допомоги за договором наявним у справі, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у стягненні витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Кам`яномостівської сільської ради (вул. Заводська,1,Кам`яний Міст,Первомайський район, Миколаївська область,55232 04377233) задовольнити.

2. Визнати протиправним рішення Кам`яномостівської сільської ради (вул. Заводська, 1, Кам`яний Міст, Первомайський район, Миколаївська область, 55232, ідентифікаційний код 04377233) від 13.07.2021 року № 7 «Про відмову в наданні дозволу на виділення земельної ділянки» щодо відмови у наданні ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га в межах території Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

3. Зобов`язати Кам`яномостівську сільську раду (вул. Заводська, 1, с. Кам`яний Міст, Первомайський район, Миколаївська область, 55232, ідентифікаційний код 04377233) прийняти рішення про надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до його заяви дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення селянського господарства земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га в межах території Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кам`яномостівської сільська рада (вул. Заводська,1,Кам`яний Міст,Первомайський район, Миколаївська область,55232 04377233) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 908 грн.

5. Відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич