Рішення № 101849289, 09.12.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2021 р. справа № 400/6233/21

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод", вул. Набережна, 64,Галицинове,Вітовський район, Миколаївська область,57286,

до відповідача:Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, пр-т Олександра Поля, 57,Дніпро,49600, пр-т Олександра Поля, 57,Дніпро,49031

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.07.2021 № 000/206/32-00-01-03-32, № 000/207/32-00-01-03-32,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення №000/206/32-00-01-03-32, №000/207/32-00-01-03-32 від 14.07.2021 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства гуртуються на припущеннях та невірному застосуванні норм Податкового кодексу України, а реальність господарських операцій підтверджена первинним документами.

Ухвалою від 09.08.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки в ході перевірки ним було встановлено порушення позивачем норм Податкового кодексу України.

Ухвалою від 15.09.2021 р. постановлено про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

У період з 26.05.2021 р. по 15.06.2021 р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., в декларації з ПДВ за березень 2021 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17.06.2021 р. №477/32-00-07-01-03-27/33133003 (далі - акт).

Згідно висновків акту позивачем порушено ст. 192, ст. 198, пп.200.1., п.200.4 ст.200 Податкового кодексу (далі - ПК) України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту по декларації з ПДВ за березень 2021 р., завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за березень 2021 року на суму 16 648 грн., завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в березень 2021 р. в розмірі 68 351 грн.

На підставі висновків акту відповідачем прийнято податкові повідомлення- рішення:

- №00/206/32-00-01-03-32 від 14.07.2021 (за формою В1), яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, заявлену у поданій податковій декларації з цього податку за березень 2021 року на 68 351 грн, а також застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 34175,50 грн.;

- № 00/207/32-00-01-03-32 від 14.07.2021 (за формою В4), яким позивачу зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у декларації за березень 2021 року на суму 16 648 грн.

Вважаючи спірні рішення податкового органу протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.

Так, відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.2 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування: та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно із п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 ПК України, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірка та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 ПК України, приймається з урахуванням висновку про результати розгляд у заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Пунктом 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 ПК України (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

- невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

- завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V ПК України:

- заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначено заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Якщо за результатами перевірки, проведеної контролюючими органами, встановлено факт завищення платником податку від`ємного значення сум ПДВ, в тому числі від`ємного значення, яке було зараховано у зменшення податкового боргу з ПДВ, формується податкове - повідомлення рішення за формою "В4'' відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України та Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254, із змінами і доповненнями.

Підпунктом 5 пункту 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 визначено, що сума від`ємного значення, шо узгоджена протягом звітного (податкового періоду за результатами контрольно - перевірочної роботи відображається в податковій декларації з ПДВ в рядку 16.3 з обов`язковим відображенням такої суми втаблиці “*Збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення та/або уточнюючого розрахунку”.

При цьому узгодженим відповідно до статті 56 ПК України, вважається податкове повідомлення - рішення, по якому закінчились всі адміністративні або судові оскарження.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., в декларації з ПДВ за лютий 2021 року (акт від 21.05.2021 № 382/32-00-07-01-02-27/33133003) відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення №000/147/32-00-07-01-03-32 від 15.06.2021 (отримано позивачем 22.06.2021) про зменшення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у декларації за лютий 2021 на суму 44 7777 грн.

Ця ж сума від`ємного значення була включена позивачем у рядок 16 .І декларації з ПДВ за березень 2021 року.

Відповідно до п.56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можутьбути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

На момент складання акту перевірки від 17.06.2021 №477/32-00-07-01-02-27/33313003 строки оскарження податкового повідомлення - рішення №000/147/32-00-07-01-03-32 від 15.06.2021 ще не закінчилися.

Більш того, на момент прийняття спірних рішень (14.07.2021 р.) відповідач був обізнаний про оскарження позивачем у судовому порядку податкового повідомлення – рішення №000/147/32-00-07-01-03-32 від 15.06.2021, про що свідчать докази направлення 12.07.2021 відповідачу копії ухвали про відкриття провадження у справі №400/5039/21.

Оскільки відповідно до змісту п. 56.18 ст.56 ПК України, оскарження рішення контролюючого органу до суду є юридичним фактом, з яким пов`язується неузгодженість визначених оскаржуваним рішенням сум, то включення податковою до спірного рішення про завищення бюджетного відшкодування за березень 2021 р. у сумі 44 777 грн. з причини завищення від`ємного значення, що зменшено податковим повідомленням-рішенням № №000/147/32-00-07-01-03-32 від 15.06.2021є неправомірним.

Враховуючи зазначене, законодавством України чітко визначено порядок відображення в податковому обліку з ПДВ сум зменшеного від`ємного значення з ПДВ за результатами контрольно - перевірочної роботи, згідно якого сума зменшеного контролюючим органом від`ємного значення (значення рядка 21 декларації) згідно ППР за формою ’'В4" включається платником до рядка 16.3 декларації з ПДВ в тому звітному податковому періоді, в якому відбулось узгодження такого податкового повідомлення- рішення і лише у випадку, коли платник самостійно не включив до рядка 16.3 декларації з ПДВ за відповідний період сумуузгодженого від`ємного значення ПДВ. зменшену контролюючим органом за ППР форми “В4”, контролюючий орган має право самостійно робити висновки про завищення такого від`ємного значення.

Оскільки на момент прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, повідомлення -рішення №000/147/32-00-07-01-03-32 від 15.06.2021було оскаржене позивачем до суду, то це повідомлення - рішення вважалося неузгодженим, а отже відповідач дійшов помилкового висновку про завищення позивачем від`ємного значення у рядку 16 декларації з ПДВ за березень 2021 р.

Щодо висновку відповідача про завищення бюджетного відшкодування березень 2021 р, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною і обов`язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.

Згідно пунктом 198.3 статті 198 ПК, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Чинним законодавством України не встановлено обов`язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність з негативними наслідками саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставною для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній мав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. “а” п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, висновки акту про завищення позивачем податкового кредиту у декларації за грудень 2020 р. обґрунтовано тим, що господарські операції позивача з ТОВ «Інтер Атлантика», ПП «Техплюс», ПМВКП «АДМ», ПП «Автопромсервіс-запчастина», ТОВ «Промліга», ТОВ «Фірма «Ультратех ЛТД» не мали реального характеру.

Однак, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з вищезазначеними контрагентами надано до суду видатковими накладними, експрес накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, податковими накладними (а. с. 26-141).

Суд зазначає, що відсутність по деяким контрагентам письмових договорів (усний договір), відсутність сертифікатів якості, на поставлений товар, а також взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Аналогічна правова позиція підтверджена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 802/1155/17-а, від 11.06.2018 р. у справі № 826/4565/14, від 18.05.2018 р. у справі № П/811/1508/16, від 03.04.2018 р. у справі № 2а-7462/10/2170, від 07.03.2018 р. у справі № 804/3420/16.

Щодо посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, як критерії оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення акту про неможливість проведення звірки будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаного акту з відображенням в ньому окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, як не відповідає такому критерію і інформація з інформаційно-аналітичних баз контролюючих органів, оскільки така також не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 826/16272/13-а, від 27.03.2018 р. у справі № 816/809/17.

Крім того, суд звертає увагу, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція підтверджена постанова Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а.

Також, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції. Принцип індивідуалізації відповідальності також закріплений у практиці Європейського суду з прав людини, а саме у справах “Булвес” АД проти Болгарії, Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Зокрема у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Булвес” АД проти Болгари суд вказав, “... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компатїі-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності”.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів суду, що позивач допустив порушення норм податкового законодавства, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення належить скасувати, а позов задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі грн., що підтверджується квитанцією №03723 від 13.07.2021 р. (а. с. 1), який підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (вул. Набережна, 64,Галицинове,Вітовський район, Миколаївська область,57286 33133003) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр-т Олександра Поля, 57,Дніпро,49600 43968079) задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №000/206/32-00-01-03-32 та №000/207/32-00-01-03-32 від 14.07.2021 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр-т Олександра Поля, 57,Дніпро,49600 43968079) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" (вул. Набережна, 64,Галицинове,Вітовський район, Миколаївська область,57286 33133003) судовий збір в розмірі 4540 грн.

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич