Рішення № 101849159, 30.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року справа № 380/10615/21

11 год. 39 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Лубоцької Н.І., представника позивача Овчарука В.І., представника відповідача Іванського В.І. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 17033000701 від 23.06.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами проведеної Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» відповідачем встановлено заниження суми податку з доходу нерезидента за період з 01.10.2016 по 30.09.2019 на загальну суму 2005504,75 грн. На підставі Акта перевірки з урахуванням висновку № 4/33-00-07-01/36153189 від 23.03.2021 постійної комісії Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з розгляду спірних питань, заперечень та пояснень до актів перевірок відповідачем прийнято повідомлення-рішення № 17033000701 від 23.06.2021, в якому загальну суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб визначено в розмірі 2007507,87 грн. Позивач не погоджується з такими висновками контролюючого органу, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам, відтак звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою від 06.07.2021 позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків.

Ухвалою суду від 21.07.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 28.10.2021 судом закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначив, що утриманий ним податок з доходу резидента республіки Польща у розмірі 10%, це максимальний розмір, який міг бути утриманий позивачем з доходу нерезидента відповідно до українського законодавства та міжнародної Конвенції (Конвенції про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, підписаною між Україною та Республікою Польща 12.01.1993 року). При цьому покликається на положення пп. 141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України, відповідно до яких умова про те, що резидент, котрий здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, утримує податок з таких доходів за ставкою в розмірі 15%, застосовується лише у тому випадку, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України, а положеннями міжнародних договорів України, зокрема, положеннями ст. 11 Конвенції, таке «інше» передбачено. Вказав, що відповідно до положень, що прописані в міжнародному договорі України, а саме в п.1 ст. 11 Конвенції, проценти, які виникають в Україні і сплачуються резидентом України в користь резидента республіки Польща, підлягають оподаткуванню не в Україні, а в Польщі. Відповідно до п. 2 ст. 11 Конвенції такі проценти можуть оподатковуватись в Україні, але за умови, що податок, який буде стягуватись в Україні з доходу резидента республіки Польща не повинен перевищувати 10 %. Зазначив також, що відповідно до положень п.103.2 ст.103 ПКУ умова про наявність у нерезидента - отримувача доходу статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу може застосовуватись лише у тому випадку, якщо це передбачено відповідною міжнародною податковою конвенцією. Проте, міжнародною податковою конвенцією, а саме Конвенцією між Україною та Республікою Польща від 12.01.1993 року така умова не передбачена. Безпосереднім отримувачем доходу (процентів) за договорами позики № 3 та № 4 є резидент республіки Польща - Pfeifer&Langen Inwestycje Sp. z. o. о., котрий є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) цього доходу. Відповідно до положень п. 103.4 ПК України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, і такі довідки позивачем відповідачу були надані. Вважає, що застосування позивачем, при утриманні податку на доходи нерезидента, ставки 10% було зроблене у повній відповідності до чинного як українського, так і міжнародного законодавства. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 58505 від 11.08.2021). Зазначив, що відповідно до пп. 141.4.2 п. 414.4 ст. 141 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Право на використання положень міжнародного договору надається нерезиденту відповідно до ст. 103 Податкового кодексу України. Застосування норм міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України (пункти 103.1 та 103.2 ст. 103 зазначеного Кодексу). Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на момент виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Зазначив, що з твердженнями позивача про те, що положення конвенції превалюють над податковим кодексом України не можна погодитися, оскільки Податковий кодекс України, а саме п. 103.2 ст. 103 не суперечить конвенції, а доповнює її та конкретизує саме порядок звільнення від оподаткування. Також зазначає про те, що позикодавець – Pfeifer&Langen Inwestycje отримав кошти для фінансування ТОВ «Радехівський цукор» у асоційованого підприємства Pfeifer&Langen International B.V. та компанії Pfeifer&Langen Glinojec kS.A., правонаступником якої є Pfeifer&Langen PolskaS.A. 14.07.2009 та не є кінцевим бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, відповідно до пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 № 2755-VI, ТОВ «Радехівський цукор» при виплаті процентів на користь компанії Pfeifer&Langen Inwestycje Sp. z. o. o. мало утримати податок на доходи нерезидентів з джерелом їх походження з України за ставкою 15% від суми отриманого компанією доходу. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд заслухав вступне слово повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та встановив таке.

Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор», за результатами якої відповідачем було складено акт 17.02.2021 № 33/33-00-07-01-01/36153189 «Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, валютного законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 30.09.2019, іншого законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2019».

Актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп. 103.1 ст.103, пп. 141.4.1. п. 141.4. ст. 141 Податкового кодексу України, а саме: заниження податкового зобов`язання по податку на доходи нерезидента за період з 01.10.2016 по 30.09.2019 на загальну суму 2 005 504,75 грн, у тому числі за 4 квартал 2016 року в сумі 180 497,59 грн., за 2017 рік в сумі 807 567,89 грн., за 2018 рік в сумі 605 843,90 грн., за 3 квартали 2019 року в сумі 411 595,37 грн.

Відповідач вважає, що за вказаний період, від суми сплачених позивачем нерезиденту відсотків по позиках, на загальну суму 40 110 095, 00 грн., до бюджету позивач повинен був перерахувати 6 016 514, 25 грн. (15%) податку з доходів нерезидента, отриманого з джерелом походження в Україні, а не 4 011 009, 50 грн. (10%), як це зробив позивач.

На підставі даного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.06.2021 № 17033000701 в якому було визначено загальну суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 2 007 507,87 грн. (1 825 007,16 грн. - основний платіж, і 182 500,71 грн. – штрафна фінансова санкція).

Не погоджуючись із таким рішенням податкового органу товариство з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» звернулось до суду із позовом для захисту своїх порушених прав та інтересів.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Відповідно до положень пп. 141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб`єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Абзацом «а» пп 141.4.1 п. 141.4 статті 141 Податкового кодексу України встановлено, що до доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, відносяться, серед іншого, проценти, що сплачуються на користь нерезидента.

Між Україною та Республікою Польща 12.01.1993 підписано Конвенцію між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень (далі – Конвенція).

Відповідно до положень п. 1 ст. 11 Конвенції, проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватися в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти.

Відповідно до п. 2 ст. 11 Конвенції такі проценти можуть оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і, відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів.

Компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування такого обмеження.

Відповідно до положень п. 103.2 ст. 103 Податкового кодексу України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Відповідно до пункту 103.4 статті 103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Виходячи із вищенаведених норм, суд зазначає, що умова про наявність у нерезидента - отримувача доходу статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу може застосовуватись лише у тому випадку, якщо це передбачено відповідною міжнародною податковою конвенцією. Проте, міжнародною податковою конвенцією, а саме Конвенцією між Україною та Республікою Польща від 12.01.1993 року така умова не передбачена.

Як встановлено матеріалами справи безпосереднім отримувачем доходу (процентів) за договорами позики № 3 та № 4 є резидент республіки Польща - Pfeifer&Langen Inwestycje Sp. z. o. o., котрий є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) цього доходу.

Відповідно до положень п. 103.4 ПК України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, і такі довідки позивачем відповідачу були надані.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач зазначив, що:

- від суми сплачених нерезиденту відсотків (40 110 095, 00 грн.) позивачу необхідно було утримувати не 10, а 15 відсотків, оскільки такий розмір відсотків передбачено п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України.

Відповідно до п. 103.2 ст. 103 ПК України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Відповідно п. 103.3 ст. 103 ПК України бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Нерезидент - отримувач доходу (компанія Pfeifer&Langen Inwestycje Sp. z. o. o.) не є кінцевим бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, оскільки кошти для фінансування позивача нею було отримано у асоційованого підприємства Pfeifer&Langen Іnternational B.V. та компанії Pfeifer&Langen Glinojeck S.A., правонаступником якої є Pfeifer&Langen Polska S.A.

Позивачем, за період з 01.10.2016 по 30.09.2019 від суми нарахованих відсотків по кредитах 40 110 095, 00 грн. було сплачено до бюджету не 6 016 514, 25 грн. (15%), а лише 4 011 009, 50 грн. (10%) податку з доходів нерезидента, отриманого з джерелом походження в Україні, внаслідок чого Позивач не вніс до бюджету 5% податку на доходи нерезидента, а саме : 2 005 504, 75 грн. (40 110 095 х 5%), в тому числі : за 4 квартал 2016 року – 180 497, 59 грн., за 2017 рік – 807 567, 89 грн., за 2018 рік – 605 843, 90 грн. та за 3 квартали 2019 року – 411 595, 37 грн.

Як встановлено судом з матеріалів справи, між позивачем та компанією Pfeifer&Langen Inwestycje Sp. z. o. o. (котра є резидентом Республіки Польща, юридичною особою, місцезнаходження якої: Польща, 60-959 м. Познань, вул. Міцкевича, 35, котра заснована та діє за законодавством Польщі, і зареєстрована у судовому реєстрі підприємств за номером 0000308116) укладено договір відсоткової позики № 3 від 21.01.2011 року, згідно з яким даним нерезидентом було надано позивачу на умовах позики грошову суму, в розмірі 1 100 000 доларів США зі сплатою процентів в розмірі 9% річних.

В подальшому, протягом дії даного договору сторони неодноразово змінювали його умови в частині строку погашення позики та відсоткової ставки (а.с. 32-45).

Крім того, 23.03.2012 року між позивачем та вищезгаданою компанією Pfeifer&Langen Inwestycje Sp. z. o. o. укладено договір відсоткової позики № 4 згідно з яким нерезидентом було надано позивачу грошову суму, в розмірі 35 000 000 польських злотих зі сплатою процентів в розмірі 9% річних.

Протягом дії даного договору сторони також неодноразово змінювали його умови в частині строку погашення позики та відсоткової ставки (а.с. 46-57).

Судом встановлено, і сторонами не заперечується той факт, що за період з 01.10.2016 по 30.09.2019 сума сплачених ТОВ «Радехівський цукор» в користь Pfeifer&Langen Inwestycje Sp. z. o. o. відсотків за користування позикою становила 40 110 095, 00 грн.

Із суми виплачених нерезиденту відсотків позивач сплатив до бюджету 10% податку на доходи нерезидентів. За період з 01.10.2016 по 30.09.2019 рр. загальна сума сплаченого позивачем до бюджету податку на доходи нерезидентів склала 4 011 009, 50 грн.

Вказані обставини визнаються сторонами та підтверджуються документально.

Відповідно до п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту до доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, віднесено, зокрема, відсотки.

Згідно з п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Тобто, відповідно до положень пп. 141.4.2 п. 141.4 ст.141 ПК України, умова про те, що резидент, котрий здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, утримує податок з таких доходів за ставкою в розмірі 15%, застосовується лише у тому випадку, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України.

Відповідно до п. 3.2 ст. 3 ПК України, якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до міжнародного договору України, а саме, відповідно до ст.11 Конвенції про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, підписаною між Україною та Республікою Польща 12.01.1993 року:

1. Проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватися в цій другій Державі, якщо такий резидент має фактичне право на ці проценти.

2. Однак, такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів.

Виходячи із вказаного припису Конвенції, суд доходить до висновку, що ч. 1 ст. 11 вказаної Конвенції покладає на платника податків обов`язок оподатковувати дохід у вигляді процентів за користування позикою не в Україні (країні виникнення доходу), а в тій договірній державі, резидентом якої є одержувач процентів (Польща).

Одночасно, ч. 2 ст. 11 Конвенції надає право оподатковувати такі проценти у тій Договірній Державі, в якій вони виникають (тобто, в Україні), але, в такому разі, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 процентів від загальної суми процентів.

Відповідно до положень п. 103.4 ПК України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Судом встановлено, що в ході перевірки відповідачем було зафіксовано факт наявності у позивача на момент виплати доходу нерезиденту документів, про які йдеться у п. 103.4 ПК України. Зокрема, позивачем було надано відповідачу довідки (свідоцтва резидентства платника податків) видані начальником першого Великопольського фінансового управління в Познані за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, які підтверджують, що Pfeifer&Langen Inwestycje Sp. z. o. o. є резидентом Республіки Польща відповідно до Конвенції про уникнення подвійного оподаткування, підписаної між Урядом Республіки Польща та Урядом України. Недоліків в оформленні цих документів органом податкового контролю не виявлено та не зафіксовано.

Дані обставини відповідачем не заперечується, і відображені ним як у Акті перевірки, так і у відзиві на позов.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що позивач не порушив вимог п. 103.1., 103.2. ст.103 та п.п. 141.4.1., 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 та ПК України, а діяв у повній відповідності із приписами, які містяться у даних пунктах податкового законодавства України, а також у відповідності до положень ст.11 Конвенції про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, підписаною між Україною та Республікою Польща 12.01.1993 року.

Стосовно висновків відповідача про те, що особа, яка отримала дохід (Pfeifer&Langen Inwestycje Sp. z. o. o.) не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) цього доходу, а тому позивач не має права самостійно застосувати зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 103.1 ст. 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Пунктом 103.2 ст. 103 ПК України передбачено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, проте, лише у тому випадку, якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором.

Однак, такої умови, як наявність у нерезидента статусу кінцевого бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу, у міжнародному договорі (Конвенції) не передбачено, а тому використання цієї умови по відношенню до особи, яка отримала дохід, (Pfeifer&Langen Inwestycje Sp. z. o. o.) з постиланням на 103.2 ст. 103 ПК України, прямо суперечитиме як приписам даного пункту Податкового кодексу України так і міжнародній конвенції.

Крім того, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б заперечували бенефіціарність нерезидента (Pfeifer&Langen Inwestycje Sp. z. o. o.) по відношенню до отриманих ним від позивача відсотків за користування позикою, і які б свідчили про те, що даний нерезидент є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Зокрема, відповідач не надав суду жодних доказів, які б вказували на те, що нерезидент (Pfeifer&Langen Inwestycje Sp. z. o. o.), який отримав дохід від позивача пов`язаний договірними або юридичними зобов`язаннями щодо перерахування такого доходу іншій особі чи свідчили б про відсутність у цього нерезидента права самостійно отримувати вигоду та визначати подальшу економічну долю отриманого ним доходу.

З огляду на викладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.06.2021 № 17033000701 є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, пояснень, наданих представниками позивача та відповідача, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» (80250 Львівська область Радехівський район с. Павлів проспект Юності 39; код ЄДРПОУ 36153189) до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (79003 м. Львів вул. Стрийська 35; Код ЄДРПОУ ВП 44045187) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 17033000701 від 23.06.2021.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Радехівський цукор» судовий збір у сумі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 10.12.2021.

Суддя Р.П. Качур