Ухвала суду № 101847974, 13.12.2021, Краснопільський районний суд Сумської області

Справа № 592/897/21

провадження № 1-кп/578/122/21

Ухвала

13 грудня 2021 року смт Краснопілля

Краснопільський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Ткаченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання захисника обвинуваченого адвоката Лаврика С.В. у кримінальному провадженні №42018200000000227 від 26.09.2018 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (КК України),

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Ярмак М.С.,

представника потерпілої юридичної особи - Ординець О.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - Лаврика С.В.,

установив:

Краснопільським районним судом Сумської області проводиться судовий розгляд у кримінальному провадженні №42018200000000227, внесеному до ЄРДР 26.09.2018 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України.

В судовому засіданні 29.11.2021 захисник обвинуваченого адвокат Лаврик С.В. подав клопотання про визнання очевидно недопустимим доказом протоколу тимчасового доступу до речей і документів начебто від 07.11.2018, а у разі відмови у цьому клопотанні, просив виключити його з числа доказів або призначити відповідну судову експертизу цього документа. Клопотання захисника обґрунтоване тим, що вказаний документ складений слідчим Бондаренко Я.В., яка не зазначена в ухвалі слідчого судді від 10.10.2018 у справі № 591/5923/18, у змісті документа не вказано повне ім`я та по батькові слідчого, а також володільця документів. Зазначене є порушенням вимог ч. 1, ч. 2 ст. 165 КПК України, крім того вказаний документ викликає сумнів у його достовірності, оскільки дата його вчинення є виправленою, тому на підставі ч. 3 ст. 358 КПК України протокол підлягає виключенню з числа доказів або призначення відповідної експертизи цього документа.

13.12.2021 захисник уточнив подане ним клопотання та просить визнати протокол тимчасового доступу недопустимим та недостовірним, а також виключити його з числа доказів.

У судовому засіданні захисник адвокат Лаврик С.В. уточнене клопотання підтримав.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотання захисника заперечувала, вважаючи його безпідставним, наголошувала, що тимчасовий доступ проведений уповноваженою особою, у встановленому порядку та строки.

Представник потерпілої особи при розгляді клопотання поклалась на розсуд суду, при цьому зазначила, що тимчасовий доступ був проведений слідчим Бондаренко Ярославною Вікторівною.

Вислухавши думку сторін судового провадження, суд вважає клопотання про визнання доказув очевидно недопустимими таким, що слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

У той же час клопотання про визнання доказу очевидно недопустимим було подане захисником обвинуваченого адвокатом Лавриком С.В. вже після повного оголошення прокурором змісту цього документа, що унеможливлює його недослідження або припинення дослідження судом.

На даній стадії судового провадження не досліджені інші докази, які мають значення для справи, також не допитаний обвинувачений, представник потерпілої юридичної особи, які мають право надати показання з приводу фактичного проведення слідчих дій. Крім того вирішення питання щодо допустимості/недопустимості доказів у вироку є обов`язком суду.

У контексті поданого захисником обвинуваченого клопотання слід також зазначити, що категорія «очевидна недопустимість доказів» є оціночною і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

При цьому системний аналіз ст. 89 КПК України дозволяє дійти висновку, що законодавець ознаки недопустимості доказів поділяє на очевидні та неочевидні. Залежно від цього визначається момент прийняття рішення щодо недопустимості доказів, який окреслений межами судового розгляду. Очевидно недопустимими є ті докази, про недопустимість яких прямо вказується в КПК. Це означає, що очевидно недопустимим є доказ, будь-яке порушення процедури отримання якого згідно положень КПК України є безумовною підставою визнання його недопустимим.

Існують також умовно недопустимі докази, допустимість чи недопустимість яких визначається судом у кожному конкретному випадку в залежності від встановлених обставин кримінального провадження. Саме тому процесуальну конструкцію «очевидна недопустимість доказу» слід розглядати крізь призму положень інституту доказового права у його нерозривному зв`язку з кримінально-процесуальними правовідносинами.

Аналогічна позиція викладена Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі № 223-1446/0/4-12 від 05.10.2012 року «Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», де зазначено, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч. 2 ст. 89КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення (п. 8).

Отже для того, щоб вирішити у даному випадку питання про те, чи є недопустимим зазначений у клопотанні захисника доказ, слід з`ясувати, чи мало місце порушення прав та свобод людини під час його отримання.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Зарічного районного суду м. Суми № 591/5923/18, провадження 1-кс/591/4401/19 від 10.10.2018 (а.с.81) клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів задоволено, та надано слідчим у кримінальному провадженні право проведення тимчасового доступу до оригіналів документів, що перебувають у володінні Миропільської сільської ради Краснопільського району з метою вилучення копій документів щодо проведення робіт з вуличного освітлення на сонячних батареях в с. Запсілля та в с. Миропілля Краснопільського району відповідно до договору від 21.06.2018 за № 15/06/18-88.

Тимчасовий доступ до речей і документів, на підставі вищезазначеної ухвали слідчого судді було проведено слідчим Бондаренко Я.В., яка не зазначена в ухвалі слідчого судді.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КПК України досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового розслідування одноособово або слідчою групою.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, постановою начальника відділу СУ ГУНП в Сумській області про призначення групи слідчих від 04.10.2018 призначено групу слідчих у кримінальному провадженні № 42018200000000227 від 26.09.2018, старшим слідчої групи призначено слідчого відділу СУ ГУНП в Сумській області старшого лейтенанта поліції Бондаренко Ярославну Вікторівну, якій доручено керувати діями групи слідчих.

Виходячи із норм, закріплених у п. 1 ч. 1 ст. 164 КПК України, в ухвалі слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів має бути зазначено, зокрема, прізвище, ім`я та по батькові особи, якій надається право тимчасового доступу до речей і документів. Таким чином тимчасовий доступ до речей і документів надається конкретній особі, відомості про яку зазначені в ухвалі слідчого судді, а не невизначеному колу осіб.

Разом з тим, враховуючи, що на момент подання захисником обвинуваченого клопотання про визнання очевидно недопустимим протоколу тимчасового доступу до речей і документів його зміст вже було повністю оголошено прокурором, вказане унеможливлює його недослідження або припинення дослідження судом.

У той же час суд вважає за необхідне зазначити, що доводи, викладенні захисником, безумовно підлягають оцінці при наданні судом аналізу доказів під час ухвалення остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження, так як можуть впливати на визнання належності та допустимості зазначеного в ньому доказу.

Щодо необхідності виключення з числа доказів протоколу тимчасового доступу до речей і документів, яке про це просить захисник обвинуваченого, суд зазначає, що вказаний документ не був долучений до матеріалів кримінального провадження, що унеможливлює вчинення судом дій, передбачених ч. 3 ст. 358 КПК України, оскільки на даний час у суду не виникло сумнівів у його достовірності.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника обвинуваченого адвоката Лаврика С.В. від 29.11.2021, уточненого ним 13.12.2021.

Керуючись статтями 87, 89, 350, 358, 332 КПК України, суд

постановив:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого адвоката Лаврика С.В. у кримінальному провадженні №42018200000000227, внесеному до ЄРДР 26.09.2018 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, про визнання недопустимим доказу, відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, однак заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

Суддя Ю. О. Зеря