Рішення № 101846897, 06.12.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1030/21

Справа №754/10809/20

РІШЕННЯ

Іменем України

06 грудня 2021 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Зотько Т.А.,

за участі секретаря судового засідання Микитюк А.В.,

представника відповідача Крикунова О.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ «Акцент-Банк» в особі свого представника - Шкапенка О.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 17 147, 06 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 11 438, 58 грн.; заборгованості по відсоткам - 5 708, 48 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Обгрунтовуючи позов зазначає, що між ПАТ «Акцент-банк», правонаступником якого є АТ «Акцент-банк», та відповідачем був укладений кредитний договір № SAMABWFC00001570536, шляхом підписання останнім анкети-заяви від 21.05.2018 року, в якій ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг А-банку. Відповідач підтвердив свою згоду про те, що підписана ним анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним і банком кредитний договір.

На підставі анкети-заяви ОСОБА_1 було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80 %, щомісячно, на суму залишку заборгованості за кредитом. Позивач зазначає, що умови кредитного договору з боку позивача були виконані, але відповідач свої зобов`язання за кредитним договором порушував, у зв`язку з чим утворилась вищевказана заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою судді від 25.08.2020 було відкрито провадження у вказаній справі, з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою судді від 21.12.2020 визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою судді від 25.05.2021 відмовлено представнику відповідача - ОСОБА_2 у прийнятті до спільного розгляду з первісним позовом зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про встановлення нікчемності кредитного договору та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про розгляд справи сповіщений належним чином.

Відповідач та його представник у судовому засіданні заперечували щодо вимог позовної заяви, посилаючись на те, що відповідач не отримував суду кредиту вказану в позовній заяві та не укладав з Банком кредитний договір № SAMABWFC00001570536.

В обґрунтування своєї позиції відповідач подав відзив на позовну заяву, зі змісту якого посилається на те, що на підтвердження укладання кредитного договору № SAMABWFC00001570536 представник АТ «Акцент-Банк» надав суду: копію Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 21.05.2018; копію Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка»; копію Витягу з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті банку в розділі «Умови та правила»; копію Витягу з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розміщеного на сайті банку в розділі «Умови та правила» Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна». Однак зазначені документи не доводять факт укладання відповідачем з АТ «Акцент-Банк» кредитного договору № SAMABWFC00001570536 в порядку передбаченому діючим законодавством. АТ «Акцент-Банк» не надано суду доказів оформлення та укладання між сторонами, та відповідно отримання позичальником, Умов та правил надання банківських послуг, тарифів, правил користування, основних умов обслуговування та кредитування, що в сукупності із заявою-анкетою свідчило б про укладений у належній формі договір між сторонами про надання банківських послуг та про досягнення згоди між сторонами щодо всіх умов кредитування.

Відповідач вказав, що в позовній заяві АТ «Акцент-Банк» посилається на те, що наявна анкета-заява про приєднання відповідача до умов та правил надання банківських послуг, в якій виражена згода останнього з тим, що ця заява разом із умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, викладені в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, під чим зокрема стоїть підпис останнього. Однак, самі Умови та правила надання банківських послуг не містять жодних відміток про те, що ОСОБА_1 був ознайомлений із ними, та підпису відповідача щодо згоди із ними. Відсутність підпису відповідача на Умовах та правилах надання банківських послуг фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Крім того, вказані витяги складено з порушенням вимог до оформлення документів, встановлених п. 1.1, п. 5.11., 5.23, 5.26, 5.27. національного стандарту Державна уніфікована система документації ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації», затвердженому Наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 р. № 55, що є обов`язковим для застосування в діяльності підприємств, установ, організацій. Витяги було одноособово складено та посвідчено представником АТ «Акцент-Банк» без зазначення дати видачі, юридичної особи, що їх видала, місце її знаходження, повноваження особи, що засвідчила їх підписом та скріпила печаткою. Витяги не містить першої та останньої сторінок документу та номери сторінок з яких їх зроблено, не відтворюють повний текст частини документа з певного питання, з них неможливо встановити зміст суттєвих умов кредитного договору з відповідачем. тимим Таким чином, надані суду копії з вказаних витягів не можуть бути належними та допус и доказами укладання сторонами кредитного договору.

Крім того, відповідач та його представник зазначили, що позивачем не надано суду доказів того, що відповідна банківська картка, передбачена умовами анкети-заяви, була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують тип та строк дії цієї картки, що є істотними умовами договору, також не надано доказів зарахування кредитних коштів на картку, встановлення кредитного ліміту, та його розміру. Також позивачем не надано суду доказів відкриття на ім`я відповідача рахунку, виписки по даному рахунку, який і мав би підтвердити рух грошових коштів, наявність або відсутність заборгованості, та з якого суд мав би встановити який саме розмір грошових коштів було отримано позичальником. За таких обставин, без надання позивачем підтверджень про конкретні запропоновані умови та правила банківських послуг, та за відсутністю у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяги з умов та з тарифів не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору. У заяві-анкеті від 21.05.2018 не зазначені сума кредиту та строк його повернення, сума кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитом, підстави та умови для застосування підвищеної процентної ставки за користування кредитом, її розмір, в ній відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів), за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. У позовній заяві представник АТ «Акцент-Банк» посилається на те, що сума кредиту була надана відповідачу шляхом встановлення банком кредитного ліміту на картку в розмірі на розсуд банку. При цьому, до позовної заяви не додано жодних документів, які б підтверджували укладання сторонами договору про відкриття поточного та карткового рахунку в АТ «Акцент- Банк», перерахування банком грошових коштів на цей рахунок, надання відповідачу картки доступу до рахунку, та використання ним грошових коштів з цього рахунку. Про розмір суми наданих відповідачу коштів представник АТ «Акцент-Банк» зазначає в Розрахунку заборгованості за договором № SAMABWFC00001570536, укладеного між АТ «Акцент-Банк» та клієнтом ОСОБА_1 , однак жодних документів первинного бухгалтерського обліку на підтвердження того, що саме така сума грошових коштів була надана банком відповідачу, представник АТ «Акцент- Банк» суду не надав.

Зі свого боку, відповідач ОСОБА_1 в суді заперечував отримання від АТ «Акцент-Банк» грошових коштів в сумі зазначеній в розрахунку заборгованості. За таких обставин, сторона відповідача просила суд відмовити в задоволенні позову, оскільки у зв`язку не наданням позивачем суду належних та допустимих доказів отримання відповідачем ОСОБА_1 від АТ «Акцент-Банк» грошових коштів у розмірі зазначеному в позовній заяві, а відтак відсутні і підстави для задоволення позову представника AT «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 17 147,06 грн.

Вислухавши вступне слово (пояснення) надані по суті справи відповідачем та його представником - ОСОБА_2, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

При розгляді справи, судом встановлено, що Акціонерне товариство «Акцент-Банк» є правонаступником прав та обов`язків ПАТ «Акцент-Банк», у зв`язку з тим, що рішенням загальних зборів акціонерів від 25.04.2018 р. змінено організаційно-правову форму та назву Позивача з ПАТ «Акцент-Банк» на АТ «Акцент-Банк», про що зазначено у п. 1.1 Статуту АТ «Акцент-Банк».

Як слідує з матеріалів справи, 21.05.2018 року відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ «Акцент -Банк», правонаступником якого є позивач, з метою укладання кредитного договору №SAMABWFC00001570536 та отримання кредитної картки. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку, відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% щомісячно на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета - заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, що викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

З розрахунку заборгованості за договором № SAMABWFC00001570536 від 21.05.2018 року, укладеного між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 , вбачається, що станом на 12.07.2020 року заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором становить 17 147, 06 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 11 438, 58 грн.; заборгованості по відсоткам - 5 708, 48 грн.

Зі змісту пояснень щодо наданої позивачем АТ «Акцент -Банк» виписки про рух коштів на рахунку, відповідач посилався на те, що згідно виписки останній нібито-то отримав у відділенні А-Банк готівкові кошти у касі Банку, а саме 21.05.2018 року у сумі 8 000 грн., однак по суті вказаних готівкових коштів відповідач не отримував.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В ході розгляду справи, відповідач посилається на той факт, що загалом здійснював погашення кредиту та в період з 21.05.2018 по 09.02.2021 сплатив Банку грошові кошти в рахунок повернення кредиту у розмірі 17 708, 00 грн.

Таким чином, з урахуванням наданих пояснень відповідача, ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва від 18.03.2021 було витребувано від АТ «Акцент-Банк» належним чином посвідчені копії наступних документів: виписку по руху грошових коштів по рахункам відкритим Акціонерним товариством «Акцент-Банк» позичальнику на підставі кредитного договору №SAMABWFC00001570536 від 21.05.2018, за період з 21.05.2018 по 12.07.2020; документи первинного бухгалтерського обліку Акціонерного товариства «Акцент- Банк», що підтверджують отримання ОСОБА_1 коштів від АТ «Акцент-Банк» згідно кредитного договору № SAMABWFC00001570536 від 21.05.2018, за період з 21.05.2018 по 12.07.2020; документи первинного бухгалтерського обліку Акціонерного товариства «Акцент- Банк», що підтверджують повернення ОСОБА_1 коштів АТ «Акцент-Банк» згідно кредитного договору № SAMABWFC00001570536 від 21.05.2018, за період з 21.05.2018 по 12.07.2020.

На виконання ухвали від 18.03.2021 про витребування доказів, позивач 13.04.2021 року надав суду для приєднання до матеріалів справи виписку по руху грошових коштів по картковим рахункам відкритим АТ «Акцент -Банк» ОСОБА_1 за період з 21.05.2018 -12.07.2020.

Разом з тим, на виконання ухвали суду стороною позивача не надано належним чином посвідчених копій первинних банківських документів, на підтвердження факту отримання відповідачем готівкових коштів через касу банку 21.05.2018.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Проте, під час розгляду справи позивачем не надано належним чином посвідчених копій документів первинного бухгалтерського обліку на підтвердження того, що відповідач отримав 21.05.2018 у відділенні через касу Банку готівкові кошти у розмірі 14425,00 грн., а відтак відсутні належні підтвердження виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем.

Розрахунок заборгованості, як такий, не є підтвердженням наявності заборгованості та правильності цього розрахунку.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Як роз`яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Враховуючи той факт, що стороною позивача не доведено належними та допустимими доказами отримання 21.05.2018 відповідачем готівкових коштів у відділенні А- Банку по вул.Лаврухіна,3 в м.Києві у розмірі 14425,00 грн., на підставі яких нараховувалась відповідно заборгованість по відсоткам, а відтак суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у заявленому розмірі 17147,06 грн., а відтак позов підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 626, 628, 634, 638, 639, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 13.12.2021.

Суддя: