Ухвала суду № 101846653, 13.12.2021, Черкаський районний суд Черкаської області

707/666/21

1-кп/707/216/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про продовження запобіжних заходів

у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту у нічний час доби

13 грудня 2021 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді - Миколаєнко Т.А.,

за участі:

секретаря судового засідання - Хандусь І.А.,

сторін кримінального провадження:

прокурора - Кочерги О.В.,

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників обвинувачених: Ковтуна Ю.О., Сененко К.В., Лінніка М.С.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020250000000147 від 04.05.2020, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України;

ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 307 КК України;

ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 311, ч. 3 ст. 313 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Черкаського районного суду Черкаської області перебуває вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор Кочерга О.В., відповідно до ст. 331 КПК України, заявила клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 строку тримання під вартою, із визначенням застави, яку для обох обвинувачених просила визначити у розмірі 150-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також, прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 - запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби.

В обґрунтування вказаних клопотань прокурор зазначила, що ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не мають міцних соціальних зв`язків, обвинувачуються, у тому числі, у вчиненні особливо тяжкого злочину у складі організованої групи, покарання за який передбачає позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, а тому, перебуваючи на волі, можуть переховуватися від суду, чинити тиск на недопитаних у судовому засіданні свідків, продовжити злочинну діяльність. При цьому, зауважила, що ОСОБА_1 є особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, за що засуджений вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2020 року, інші обвинувачені є раніше не судимими.

Захисники обвинувачених Ковтун Ю.О., Сененко К.В. та обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заперечили проти задоволення клопотань прокурора з тих підстав, що обвинувачені мають міцні соціальні зв`язки та постійне місце проживання, наміру ухилятися від суду та впливати на свідків не мають, реальні ризики вчинення обвинуваченими дій, які зазначає прокурор, є абстрактними та не доведеними, а лише тяжкість інкримінованих злочинів не може бути підставою для продовження тримання під вартою. Крім того, вказали, що розмір застави, запропонований прокурором, є необґрунтованим та неспівмірним. За даних обставин просили суд відмовити у клопотанні прокурора та обрати обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

При цьому захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат Сененко К.В. додатково зазначила, що за час перебування її підзахисного під вартою у нього помер батько та брат, про що надала відповідні підтверджуючі документи.

Обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підтримали позицію своїх захисників.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник Ліннік М.С. у судовому засіданні заперечень проти задоволення клопотання прокурора щодо ОСОБА_2 не висловили, а щодо інших обвинувачених - поклались на розсуд суду.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт, вважає необхідним зазначити наступне:

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, рішення «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року).

При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, крім ризиків, визначених у статті 177 КПК України, суд зобов`язаний оцінити у сукупності всі обставини, зазначені у статті 178 КПК України.

Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту визначено у частині другій ст. 181 КПК України та розширеному тлумаченню він не підлягає.

Так, за приписами частини першої, другої та шостої статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Судом установлено, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби відносно обвинуваченого ОСОБА_2 закінчується 18 грудня 2021 року.

Завершити судове провадження до спливу строку дії даних запобіжних заходів не можливо.

Суд погоджується з висновком прокурора про існування обґрунтованої підозри щодо можливого вчинення саме цими особами інкримінованих їм кримінальних правопорушень (злочинів) та зважає на те, що обвинувачені обвинувачуються, зокрема, у вчиненні особливо тяжкого злочину у складі організованої групи, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від 9 до 12 років.

У рішенні у справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.

Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення злочинів дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачені, перебуваючи на волі, можуть продовжити злочинну діяльність, та, з метою уникнення покарання, здійснювати психічний або фізичний вплив на свідків, які на сьогодні не допитані судом.

Крім того, тяжкість покарання збільшує ймовірність ризику переховування обвинувачених від суду.

На обґрунтування ризику можливого переховування обвинувачених від правосуддя, суд надає оцінку особам обвинувачених, які тяжкими захворюваннями не страждають; є неодруженими; утриманців у розумінні закону (крім обвинуваченого ОСОБА_1 ) не мають; до затримання офіційно працевлаштовані не були; інших доходів (крім обвинуваченого ОСОБА_2 ) не мають, що впливає на їхній матеріальний стан і може спонукати останніх до вчинення нових злочинів чи адміністративних проступків задля отримання прибутку.

У зв`язку з вказаними обставинами можливо зробити висновок про те, що обвинувачені не мають міцних соціальних зв`язків, як заходів стримання від девіантної поведінки.

Наявність у обвинувачених постійного місця проживання та наявність у обвинуваченого ОСОБА_4 на утриманні малолітньої дитини, а у обвинуваченого ОСОБА_2 - місця роботи, не гарантує усунення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

При цьому суд зважає на те, що ОСОБА_1 є особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, за що засуджений вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2020 року.

Таким чином, суд переконаний, що наразі продовжують існувати ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчинені обвинуваченими інкримінованих кримінальних правопорушень (злочинів) та продовження існування ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, дають підстави суду для продовження строку дії запобіжних заходів щодо них.

Будь-яких обставин, які є перешкодою для застосування до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що передбачені частиною другою статті 183 КПК України, а також фактів, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених, суд на теперішній час не встановив.

Зважаючи на те, що обвинуваченим інкримінується вчинення, зокрема, особливо тяжкого злочину у сфері обігу особливо небезпечних наркотичних засобів, що створює загрозу для населення та становить підвищену суспільну небезпечність, суд вважає, що у даній справі, з урахуванням презумпції невинуватості, превалює суспільний інтерес, який виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Відтак, суд вважає, що тимчасова ізоляція обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від суспільства є цілком виправданою мірою, насамперед превентивною, оскільки, окрім захисту прав і інтересів обвинуваченого, суд повинен приймати до уваги захист інтересів суспільства в цілому і запобігти можливій злочинній діяльності особи, якій пред`явлено підозру та висунуто обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому приходить до висновку про необхідність продовжити щодо даних обвинувачених винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить їхню належну процесуальну поведінку, а також не зможе запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам, передбаченим частиною першою статті 177 КПК України.

І навіть запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту не усуває вище перелічені ризики, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не мають законного джерела доходу, що унеможливлює виконання даного запобіжного заходу.

Доводи обвинувачених та їхніх захисників щодо заперечення проти продовження строку дії міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , суд вважає непереконливими і необґрунтованими, оскільки стороною захисту не доведено належними та допустимими доказами зміни всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, зменшення або зникнення ризиків, які обумовлювали обрання запобіжних заходів.

Відтак, враховуючи, що судове провадження у даній справі Черкаським районним судом Черкаської області не закінчено, учасники провадження та свідки не допитані, не досліджені інші докази у справі, беручи до уваги необхідність виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, з метою запобігти спробам переховування від суду, а також зважаючи на доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 та частиною третьою статті 199 КПК України, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 строку тримання під вартою, а обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний час доби є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки наразі не змінилися та продовжують існувати ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а тому у задоволенні клопотання обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_3 та їхніх захисників Ковтуна Ю.О. і Сененко К.В. про зміну запобіжних заходів на більш м`які слід відмовити.

Відповідно до частини 3 статті 183 КПК України - слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У відповідності до пункту 3 частини 5 статті 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у таких межах: від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи особу обвинувачених, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заставу у розмірі 150-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченими покладених на них обов`язків та зумовити їхню належну процесуальну поведінку.

Відповідно до частини 7 статті 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм частини 3 статті 183 та частини 5 статті 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на обвинувачених такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з населеного пункту, в якому вони проживають чи перебувають, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи; утримуватись від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 181, 182, 183, 194, 197, 331 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання захисників Ковтуна Юрія Олександровича, Сененко Катерини Володимирівни та обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , про зміну запобіжних заходів на більш м`які - відмовити.

Клопотання прокурора Черкаської обласної прокуратури Кочерги Олени Василівни про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а обвинуваченому ОСОБА_2 - у вигляді домашнього арешту у нічний час доби - задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишити попередній - тримання під вартою в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», продовживши строки тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, тобто до 11 лютого 2022 року, включно.

Одночасно визначити заставу, після внесення якої обвинувачені звільняються з-під варти, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 150-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 340 500 гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена у будь-який момент протягом дії ухвали як обвинуваченими, так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцями) на депозитний рахунок, отримувач: ТУ ДСА України в Черкаській області.

Роз`яснити обвинуваченим, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на вказаний вище депозитний рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Черкаський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинувачених з-під варти та повідомити письмово прокурора, що звернувся з клопотанням, а також суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинувачених з-під варти, внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачені зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави, та вважаються такими, до яких застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Уповноважена службова особа ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» у разі внесення застави, при звільненні обвинувачених, зобов`язана роз`яснити їм або заставодавцю обов`язки, покладенні на обвинувачених, та наслідки їх невиконання.

Покласти на обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , у разі внесення застави, обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися без дозволу суду з місця свого проживання;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- прибувати до суду за першою вимогою:

- зайнятися пошуком роботи;

- утриматись від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими, поза межами судового засідання.

Роз`яснити обвинуваченим, що у разі невиконання ними покладених обов`язків, застава буде звернена в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишити попередній - домашній арешт у нічний час доби та продовжити його дію на 60 (шістдесят) діб, до 11 лютого 2022 року, включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України:

- не залишати житло за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. на період дії ухвали, а саме до 11 лютого 2022 року, включно, без дозволу суду;

- з`являтися на виклики до Черкаського районного суду Черкаської області за першою вимогою у встановлений ним час;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими та свідками у кримінальному провадженні за винятком їх участі в суді.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 положення ч. 5 ст. 181 КПК України, а саме, що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження, направити начальнику Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» та начальнику Черкаського районного відділу поліції ГУНП України в Черкаській області - для виконання у відповідних частинах, а також прокурору - для контролю.

Строк дії ухвали складає шістдесят днів з дня її проголошення та до 11 лютого 2022 року, включно.

Ухвала підлягає до негайного виконання, однак може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду у порядку та строки, передбачені чинним законодавством.

Суддя: Т. А. Миколаєнко