Ухвала суду № 101843028, 13.12.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/8183/21

провадження №2-з/489/177/21

УХВАЛА

про забезпечення позову

13 грудня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в письмову провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за її зустрічним позовом до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів,

встановив:

У вересні 2021 року представник позивача звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача неустойку у розмірі 5760,00 грн.; зобов`язати відповідача повернути квартиру АДРЕСА_1 , шляхом підписання акту здачі-приймання приміщення; виселити відповідача з орендованої квартири, що розташована за вищевказаною адресою.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 13.09.2021 по вищевказаній справі відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Від ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява до Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» в якій вона просить визнати відповідача за зустрічним позовом продавцем лоту – об`єкт продажу, право на здійснення правочину купівлі-продажу спірної квартири, на умовах публічного договору, розміщеного на офіційному вебсайті PlanetEstate в порядку проведення аукціону, який відбувся 25.08.2016; визнати за нею право власності на зазначений лот; визнати дійсним договір оренди житла з викупом спірної квартири, укладений між відповідачем та споживачем 25.08.2016 дійсним.

Того ж дня ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою в якій просить здійснити забезпечення позову, шляхом заборони проведення будь-яких дій (в тому числі реєстраційних) з відчуження спірної квартири.

Заява мотивована тим, що на даний час нею подано зустрічний позов, предметом якого є право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Можливе задоволення зустрічного позову повністю виключає задоволення первісного позову. Поряд з тим, з обставин, якими обґрунтовані підстави зустрічного позову вбачається, що спірна квартира представляє для відповідача за зустрічним позовом виключно комерційний інтерес, зокрема, отримання прибутку від її повторного продажу, що може призвести до ускладнення розгляду справи через необхідність залучення до участі у справі третіх осіб, а у разі можливого задоволення зустрічного позову, рішення суду не призведе до ефективного захисту прав позивача, оскільки останній буде вимушений звертатися до суду з новими вимогами про усунення перешкод у користуванні майном або витребування майна з незаконного володіння третіх осіб. За такого, вона вважає, що для забезпечення зустрічного позову слід накласти заборону на проведення будь-яких дій (в тому числі реєстраційних) з відчуження спірної квартири, що є цілком спів мірним із заявленими у зустрічному позові позовними вимогами, оскільки між сторонами дійсно існує спір щодо предмету позову.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом даних норм, забезпечення позову - це заходи щодо охорони матеріально правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може сховати майно, продати, знищити або знецінити його, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частина восьма статті 153 ЦПК України передбачає, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову.

Види забезпечення позову передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України. Пунктами 2 та 4 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

За змістом частини третьої статті 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюється судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зобов`язує суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, тільки пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача та відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Тобто, вирішуючи дане питання суд повинен враховувати інтереси всіх учасників процесу, в тому числі позивача і відповідача.

Європейський суд з прав людини нагадує, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція) гарантує наявність на національному рівні засобу правового захисту для реалізації прав і свобод, визначених у Конвенції, у якій би формі вони не забезпечувались у національному правовому полі.

Сфера зобов`язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути ефективним, як на практиці, так і за законом (Кудла проти Польщі, №30210/96, пункт 157, ECHR 2000-XI). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (див., крім іншого, Міфсуд проти Франції, №57220/00, ECHR 2002-VIII) (Рішення від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України», заява №11901/02 Страсбург).

У рішенні від 31.07.2003 у справі (Дорани проти Ірландії) Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При цьому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів» ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Предметом первісного та зустрічного позовів є, зокрема, визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Судом встановлено наявність спору між сторонами, та при вирішенні питання щодо забезпечення позову, береться до уваги можливість виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства ат роз`яснення Верховного Суду України, враховуючи наведені заявником докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві про забезпечення позову, їх розумність та адекватність, характер спірних правовідносин, суд доходить висновку про наявність підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, тому заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, шляхом заборони відповідач за зустрічним позовом, державному реєстратору, іншим особам, уповноваженим здійснювати реєстраційні дії, вчиняти дії, пов`язані з відчуженням спірної квартири.

Керуючись статтями 149, 150, 153 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Заборонити Акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк», державному реєстратору, іншим особам, уповноваженим здійснювати реєстраційні дії, вчиняти дії, пов`язані з відчуженням квартири АДРЕСА_1 до набрання судовим рішенням по справі законної сили.

Встановленні цією ухвалою забезпечення позову діють до набранням судовим рішенням законної сили.

Копію ухвали направити сторонам для відома та до Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 13.12.2021.

Суддя І.В.Коваленко