Ухвала суду № 101834833, 13.12.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

13 грудня 2021 р.Справа №160/25200/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Серьогіної О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Спариш Марини Григорівни про забезпечення адміністративного позову у справі №160/25200/21 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анни Сергіївни про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/25200/21 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анни Сергіївни про визнання протиправними та скасування постанов.

10.12.2021 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Спариш Марини Григорівни на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд:

- зупинити стягнення з ОСОБА_1 на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анни Сергіївни від 29 листопада 2021 року про стягнення з божника основної винагороди у виконавчому провадженні № 67686993 до набрання законної сили рішенням у справі;

- зупинити стягнення з ОСОБА_1 на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анни Сергіївни від 29 листопада 2021 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 67686993, до набрання законної сили рішенням у справі;

- зупинити стягнення з ОСОБА_1 на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анни Сергіївни від 06 грудня 2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 67686993 до набрання законної сили рішенням у справі;

- зупинити стягнення на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анни Сергіївни від 29 листопада 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 67686993 до набрання законної сили рішенням у справі;

- зупинити дію постанови приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анни Сергіївни від 08 грудня 2021 року про арешт коштів боржника у виконавчому провадженні № 67686993 до набрання законної сили рішенням у справі;

- заборонити приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анні Сергіївні вчиняти будь-які дії у виконавчому провадженні № 67686993 до набрання законної сили рішенням у справі.

В обґрунтування поданої заяви представник позивача посилається на протиправність оскаржуваних рішень відповідача, що відповідає вимогам п.2 ч.2 ст.150 КАС України та є підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову у даній справі, визначених п.1, п. 2, п. 5 ч. 1 ст. 151 КАС України. Також вказує, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та в подальшому забезпечити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки, на даний час в порушення закону, виконавцем арештовано кошти боржника та провадяться дії щодо протиправного, безпідставного списання коштів з рахунків боржника. З огляду на викладене, просить задовольнити вимоги, викладені у заяві.

За приписами п. 2 ч.1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову може бути подана, зокрема, одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову та вивчивши надані докази на її підтвердження, суддя приходить до висновку про відсутність достатніх обґрунтованих правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо, зокрема, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 ст. 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З викладеного слідує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Заходи забезпечення такого позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в п.1 ч.2 ст.150 КАС України.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Судом встановлено, що предметом судового розгляду у даній справі є правомірність винесення відповідачем постанов в межах виконавчого провадження №67686993, з примусового виконання виконавчого напису від 12.06.2021 року № 79882, вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на суму 124825,57 грн.

Представник позивача посилається на те, що приватним виконавцем активно здійснюються дії щодо виконання вищевказаного напису.

Суддя зауважує, що викладені в заяві обставини і правова оцінка вчинення дій приватним виконавцем, зокрема, винесення оскаржуваних постанов підлягають з`ясуванню під час розгляду справи по суті та буде надана судом за результатами розгляду справи.

Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 року у справі № 800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій, бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця врегульовані ст. 287 КАС України. Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

З огляду на викладене, з урахуванням скорочених термінів розгляду вказаної категорії справ, доводи представника позивача щодо можливого ускладнення поновлення порушених прав позивача, не знайшли свого підтвердження.

З аналізу вказаних правовідносин та правових норм слідує, що заявником у вказаній заяві не доведено наявність обставин, що можуть слугувати підставами для вжиття заходів забезпечення позову, а також станом на момент розгляду заяви, судом не виявлено очевидності протиправності оскаржуваних винесення постанов відповідача.

Крім того, до поданої заяви не надано відповідних достатніх та беззаперечних доказів, а судом не виявлено фактів існування на час прийняття даного судового рішення очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам ОСОБА_1 до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

З огляду на зазначене вище, а також на відсутність очевидної протиправності оскаржуваних постанов відповідача, у зв`язку з тим, що застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову, суд доходить висновку, що підстави, передбачені ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, тому заява представникапредставника ОСОБА_1 - адвоката Спариш Марини Григорівни про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150-154, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Спариш Марини Григорівни про забезпечення адміністративного позову у справі №160/25200/21 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Макаренко Анни Сергіївни про визнання протиправними та скасування постанов – відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна