Ухвала суду № 101832689, 09.12.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №521/16139/21

Пр. №4-с/521/86/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого – судді Сегеди О.М.

при секретарі – Кіреу Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі скаргу ОСОБА_1 на дії Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м. Одеси з зазначеною скаргою, в який просив суд визнати дії Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), неправомірними, скасувати постанову старшого державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кисельова В.В. про відкриття виконавчого провадження ВП №62597475 від 17 липня 2020 року за виконавчим листом №2-3856/10 виданим 30 серпня 2010 року та постанову головного державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Теличко Н.Б. про арешт коштів боржника ВП №62597475 за виконавчим листом №2-3856/10 виданим 30 серпня 2010 року; зобов`язати Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби ум. Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винести постанову про відмову у відкритті виконачого провадження за виконавчим листом №2-3856/10 виданим 30 серпня 2010 року.

В обгрунтування скарги зазначав, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 липня 2010 року, яке набрало законної сили, з нього на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» була стягнута заборгованість за Кредитним договором № 32/К від 05 березня 2007 року в розмірі 289502,75 грн.

Вказував, що 30 серпня 2010 року на примусове виконання вказаного рішення суду, Малиновським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист №2-3856/10, строк пред`явлення якого до виконання був встановлений до 11 липня 2013 року.

Зазначав, що постановою старшого державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 17 липня 2020 року Кисельовим В.В. було відкрите виконавче провадження ВП №62597475 за виконавчим листом №2-3856/10 виданим 30 серпня 2010 року.

30 червня 2021року постановою головного державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби ум. Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 30 червня 2021 року ОСОБА_2 було накладено арешт на кошти боржника ВП №62597475 за виконавчим листом №2-3856/10 виданим 30 серпня 2010 року.

Стверджував, що 17 липня 2020 року старшим державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби ум. Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кисельов В.В. було незаконно відкрито виконавче провадження, оскільки стягувач пропустив строк пред`явлення виконавчого листа №2-3856/10 виданий 30 серпня 2010 року до виконання.

Скасування за його думкою неправомірної постанови старшого державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП №62597475 від 17 липня 2020 року за виконавчим листом №2-3856/10 виданим 30 серпня 2010 року тягне за собою неправомірність та скасування постанови головного державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби ум. Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 30 червня 2021 року Теличко Н.Б. про накладення арешту на кошти боржника ВП №62597475 за виконавчим листом №2-3856/10 виданим 30 серпня 2010 року.

Посилаючись на незаконність дій Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби ум. Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та порушення своїх прав, ОСОБА_1 просив суд задовольнити скаргу, визнати дії Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), неправомірними, скасувати постанову старшого державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кисельова В.В. про відкриття виконавчого провадження ВП №62597475 від 17 липня 2020 року за виконавчим листом №2-3856/10, виданим 30 серпня 2010 року та постанову головного державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Теличко Н.Б. про арешт коштів боржника ВП №62597475 за виконавчим листом №2-3856/10, виданим 30 серпня 2010 року; зобов`язати Перший Малиновський відділ державної виконавчої служби ум. Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винести постанову про відмову у відкритті виконачого провадження за виконавчим листом №2-3856/10 виданим 30 серпня 2010 року.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2021 року по справі відкрите провадження та призначено судове засідання (а.с. 15-16).

Ухвалою суду від 13 жовтня 2021 року було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення скарги (а.с. 17-19).

Скаржник та його представник, діючий за ордером від 11 жовтня 2021 року в судове засідання не з`явились, про час і місце слухання справи були повідомнені відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, надали письмові пояснення та заяву про слухання справи за їх відсутності (а.с.10, 11, 12, 35, 39, 57-58, 65).

Представник Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в судове засідання не з`явився, про час і місце слухання справи був повідомлений відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України (а.с.29, 61).

Представник ПАТ АБ «Укргазбанк» в судове засідання не з`явився, про час і місце слухання справи був повідомлений відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України (а.с.28, 60).

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали скарги ОСОБА_1 на незаконні дії Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) та зобов`язання вчинити дії, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Порядок розгляду скарг на дії, бездіяльність, рішення, державного виконавця, чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання рішення визначений розділом VІІ ЦПК України в редакції, чинній на день судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 447 ЦПК України встановлено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 липня 2010 року, яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» була стягнута заборгованість за Кредитним договором № 32/К від 05 березня 2007 року в розмірі 289502,75 грн.

30 серпня 2010 року на примусове виконання вказаного рішення суду Малиновським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист №2-3856/10 строк пред`явлення якого до виконання був встановлений до 11 липня 2013 року (а.с. 5).

Встановлено,що постановою старшого державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби ум. Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 17 липня 2020 року Кисельовим В.В. було відкрите виконавче провадження ВП №62597475 за виконавчим листом №2-3856/10 виданим 30 серпня 2010 року (а.с. 8).

30 червня 2021 року постановою головного державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби ум. Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 30 червня 2021 року ОСОБА_2 було накладено арешт на кошти боржника ВП №62597475 за виконавчим листом №2-3856/10 виданим 30 серпня 2010 року (а.с. 54).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України передбачено одну із основних засад судочинства - обов`язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід`ємною частиною правосуддя, а у ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.1ст.18 Закону України № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частин першої, третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звернувшись до суду зі скаргою на постанови державних виконавців, скаржник обґрунтовував її тим, що строк пред`явлення до виконання виконавчого листа №2-3856/10, виданого 30 серпня 2010 року Малиновським районним судом Одеської області щодо стягнення з нього коштів, закінчився 25 лютого 2015 року, тому постанова державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби ум. Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кисельова В.В. про відкриття виконавчого провадження від 17 липня 2020 року - незаконна (виконавче провадження №62597475 ), оскільки виконавчий лист пред`явлено до виконання з пропуском строку.

Скасування постанови державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кисельова В.В. про відкриття виконавчого провадження від 17 липня 2020 року, на думку заявника, тягне за собою неправомірність постанови головного державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби ум. Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Теличко Н.Б. про накладення арешту на кошти боржника від 30 червня 2021року з виконання виконавчого листа №2-3856/10 ВП №62597475.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV, чинного на час набрання рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 11 липня 2010 року законної сили, рішення суду могло бути пред`явлене до виконання протягом трьох років, починаючи з наступного дня після набрання чинності, тобто в цьому випадку - до 12 липня 2010 року.

Згідно з пунктом 1 частини першої та частиною другою статті 23 Закону України № 606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Встановлено, що на виконавчому листі №2-3856/10, виданому 30 серпня 2010 року наявні відмітки, зокрема, 05 жовтня 2011 року про закінчення виконавчого провадження за п.10 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», стягнуто та перераховано відповідачу 175877,39 грн. і 17587,77 грн., від 13 березня 2013 року про закінчення виконавчого провадження за п.8 ст.36 Закону України «Про виконавче провадження», повернуто за п.2 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», закінчено за п.10 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», від 16 червня 2014 року про закінчення виконавчого провадження за за п.10 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», від 15 вересня 2014 року про відмову за п.8 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», від 25 лютого 2015 року про відмову за п.8 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження».

Вказані відмитки свідчать про те, що вперше виконавче провадження за цим виконавчим листом було відкрито до 05 жовтня 2011 року, а також про те, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання переривався.

Встановлено, що у виконавчому листі №2-3856/10 є записи, останній було зробленого 25 лютого 2015 року про відмову у прийнятті виконавчого листа на підставі п.8 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», тобто ПАТ АБ «Укргазбанк» було відмовлено у прийнятті виконавчого листа.

Відповідно до ст. 22 Закону України № 606-XIV станом на 25 лютого 2015 року строк пред`явлення виконавчого документа до виконання встановлювався в один рік.

Отже з 25 лютого 2015 року годичний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання поновився.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 25 лютого 2015 року по 25 лютого 2016 року виконавчий лист №2-3856/10 до примусового виконання не пред`являвся.

Крім того, виконавчий лист №2-3856/10 з 25 лютого 2015 року по 17 липня 2020 року до примусового виконання також не пред`являвся.

Судом встановлено, що 17 липня 2020 року постановою старшого державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби ум. Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кисельовим В.В. за заявою АБ «Укргазбанк» від 16 липня 2020року було відкрите виконавче провадження ВП №62597475 за виконавчим листом №2-3856/10 виданим 30 серпня 2010 року (а.с.45-46,50).

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон № 1404-VIII, відповідно до частини першої статті 12 якого виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

Згідно з пунктом 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Результат аналізу пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII дає підстави для висновку, що цей пункт застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності цим Законом. Для пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону № 1404-VIII до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 7 Розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Частиною першою статті 1 Закону № 1404 унормовано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно із статтею 12 Закону № 1404 виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Відповідно до частин третьої, п`ятої розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом від 2 квітня 2012 року № 512/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/208023 (далі - Інструкція), заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа; у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404 передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Частиною п`ятою статті 12 Закону № 1404 унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Отже, наведена норма, встановлюючи з якого саме моменту починається перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, наводить лише два випадки такого повернення, а саме: 1) неможливість в повному обсязі або частково виконати рішення; 2) встановлення законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника. Обидва ці випадки є такими, які не спираються на приписи частини четвертої статті 4 Закону № 1404, а є такими, що спираються на приписи статті 37 цього Закону.

Висновком Верховного Суду, визначеного у постанові від 28 січня 2021 року у справі № 922/5723/14 зазначено, що пред`явленням до виконання виконавчого документа є лише такі дії, які відповідають вимогам Закону №1404 та Інструкції.

Перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання може перериватися не в разі будь-якого звернення із заявою про примусове виконання виконавчого документа до виконання, а такого, яке здійснене з додержанням вимог законодавства щодо форми, змісту виконавчого документа, суб`єкта його виконання тощо.

З змісту ч.4 ст.4 Закону України № 1404 вбачається, що без відкриття виконавчого провадження виконавчий документ повертається органом державної виконавчої служби тоді коли його подано без дотримання вимог Закону № 1404 та Інструкції (пункти 1, 2, 6, 7, 8, 9, 10 Закону № 1404), або коли існують об`єктивні підстави для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання (пункти 3, 4, 5, 11 Закону № 1404), які у останньому випадку відповідають положенням пунктів 3, 4, 8 частини першої статті 39 Закону № 1404 і є підставою для закриття виконавчого провадження, а приписи статей 39 - 41 Закону № 1404 не передбачають таких наслідків закінчення виконавчого провадження, як переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі № 910/18165/13 (провадження № 6-698гс16) зроблено висновок, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з повторним його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

За таких обставин, суд вважає, що на момент набрання чинності Законом №1404-VIII строк пред`явлення до виконання виконавчого листа №2-3856/10, виданого 30 серпня 2010 року сплинув, оскільки виконавчий документ міг бути пред`явлений до виконання до 25 лютого 2016 року, або до 05 жовтня 2019 року.

16 липня 2020 року стягувач пред`явив виконавчий документ до виконання шляхом подання відповідної заяви до Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби ум. Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про примусове виконання виконавчого листа №2-3856/10, виданого 30 серпня 2010 року, яку старший державний виконавець отримав 16 липня 2020 року 2019 року та 17 липня 2020 року прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження.

Тобто старший державний виконавець Кисельов В.В.відкрив виконавче провадження з порушенням вимог Закону № 1404-VIII.

За таких обставин, суд вважає, що скарга ОСОБА_1 на дії першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в частині визнання дії Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), неправомірними, скасуванню постанови старшого державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м.Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кисельова В.В. про відкриття виконавчого провадження ВП №62597475 від 17 липня 2020 року за виконавчим листом №2-3856/10, виданим 30 серпня 2010 року та постанови головного державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Теличко Н.Б. про арешт коштів боржника ВП №62597475 за виконавчим листом №2-3856/10, виданим 30 серпня 2010 року є обгрунтованою та відповідає вимогам діючого законодавства є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується вимог щодо зобов`язання Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби ум. Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винести постанову про відмову у відкритті виконачого провадження за виконавчим листом №2-3856/10 виданим 30 серпня 2010 року, то суд вважає, що дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки розгляд цього питання відноситься до компетенції державного виконавця.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2 ст. 451 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Разом з тим Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у пункті 18 роз`яснено, що виходячи зі змісту статті 451 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст. ст. 260, 261, 447-453 ЦПК України, суд

ухвалив:

Скаргу ОСОБА_1 на дії Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнання неправомірними дії старшого державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Кисельова Вячеслава Валерійовича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 17 липня 2020 року в межах виконавчого провадження ВП №62597475за виконавчим листом по справі №522/22778/13-ц.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кисельова Вячеслава Валерійовича про відкриття виконавчого провадження ВП №62597475 від 17 липня 2020 року

Скасувати постанову головного державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південого міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Теличко Наталії Борисівни про арешт коштів боржника ВП №62597475 від 30 червня 2021 року.

В інший частині вимог скарги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 13 грудня 2021 року.

Суддя О.М. Сегеда