Рішення № 101831840, 06.12.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/6853/21

Провадження № 2-а/202/83/2021

РІШЕННЯ

Іменем України

06 грудня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.,

секретаря судового засідання - Ситника С.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, третя особа: Департамент патрульної поліції, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позову, ОСОБА_1 зазначив, що 22.10.2021 року командиром 1 роти 3 батальйону УПП у Дніпропетровській області Бойко Костянтином Вячеславовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАО №4937855, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КпАП України та накладено штраф у сумі 340 гривень.

Дану постанову позивач вважає необґрунтованою, незаконною, такою, що винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з наступних підстав. Так, у постанові зазначено, що 22.10.2021 року о 16:30:39 в м. Дніпро, вул. 8-го Березня, 11, позивач не виконав вимоги швидкісного режиму в межах населеного пункту рухався зі швидкістю 75 км/год., отже перевищив 25 км/год., трукам 000582, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Однак, інформація зазначена в постанові не відповідає дійсним обставинам, оскільки позивач рухався по пр. Слобожанський в м. Дніпро та був зупинений працівниками національної поліції, які повідомили, що ним було перевищено швидкість під час руху в населеному пункті, в якості доказів надано швидкість виміряна лазерним вимірювачем швидкості трукам 00582, який не був зафіксованим стаціонарно, а знаходився в руках представника національної поліції. Крім того працівниками національної поліції їх місце знаходження не було позначено ні дорожніми знаками, ні проблисковими маячками.

В подальшому було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАО №4937855 від 22.10.2021 року в якому було вказано, що місце скоєння правопорушення смт. Слобожанське вул. 8 березня, 11, без зазначення населеного пункту. Позивач не рухався по вул. 8 березня біля буд. 11м. Дніпро який знаходить більше ніж в трьохста метрах від місця зупинки водія працівниками національної поліції, а їхав з центральної частини міста в напряму м Новомосковськ.

Крім того, позивач зазначає, що під час розгляду справи йому не роз`яснювалися права, передбачені ст. 268 КпАП України, що свідчать про грубе порушення прав, у тому числі і права на захист.

Враховуючи викладене, позивач просить скасувати вищезазначену постанову, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення та покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська Мачуського О.М. від 01 листопада 2021 року прийнято позовну заяву, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб, з урахуванням положень ст. 286 КАС України, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Департамент патрульної поліції.

01 грудня 2021 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній зазначає, що відповідач з позовом не погоджується, оскільки позивачем було порушено дозволену швидкість руху автомобіля. Швидкість вимірювалась технічним пристроєм TruCam, який в експлуатації не заборонений чинним законодавством, пройшов повірку, що підтверджується відповідним Свідоцтвом. Відповідач вважає, що постанова ним винесена законно, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно ч. 3 ст. 162 КАС України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Пунктом 2 частини 4 зазначеної статті передбачено, що до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Разом з тим, до відзиву на позовну заяву не було додано підтвердження надсилання (надання) його копії іншому учаснику справи, у зв`язку з чим даний відзив не може братись судом до уваги.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

За нормою п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення відповідача - постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст.55 Конституції України та статтею 6 КАС України.

Статтею 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Судом встановлено, що 22 жовтня 2021 року командиром 1 роти 3 батальйону УПП у Дніпропетровській області Бойком Костянтином Вячеславовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 4937855, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності визнано за ч. 1 ст. 122 КпАП України та а накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, 22 жовтня 2021 року о 16:30:39 в смт Слобожанське, вул. 8-го Березня, 11, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volvo XC70, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не виконав вимоги швидкісного режиму у межах населеного пункту, рухався зі швидкістю 75 км/год, перевищив 25 км/год, трукам 000582, чим порушив п. 12.4 ПДР України - порушення швидкісного режиму в населених пунктах (дозволена швидкість не більше 50 км/год), тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 9, ст. 10 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно із п.12.9. «б» ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

Згідно п. 12.4 розділу 12 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Згідно з ч.1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

У такому випадку факт вчинення адміністративного правопорушення повинен бути підтвердженим:

- зафіксованою відповідними технічними засобами швидкості транспортного засобу;

- самого транспортного засобу (марка, модель, державний номерний знак);

- місце вчинення адміністративного правопорушення.

Відсутність одного із перелічених документально підтверджених фактів виключає подію адміністративного правопорушення.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Порядок використання фото- та відео- техніки встановлюється п. 9 ч.1 ст.31 та ст.40 Закону України «Про національну поліцію».

Згідно з статтею 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Отже, встановлені вказаною нормою Закону способи використання цієї техніки є чітко визначеними і не передбачають інших можливостей і способів застосування.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що застосування приладу TruCam в інший спосіб, зокрема, як в спірному випадку, в руках працівника поліції, ставить під сумнів правомірність заміру швидкості автомобіля позивача.

Безумовно погоджуючись з наявністю у відповідача повноважень здійснювати контроль за швидкістю руху транспортних засобів, суд наголошує, що працівники поліції повинні використовувати технічні засоби фіксації швидкості руху виключно у спосіб, визначений законом.

Конструкція лазерного вимірювача швидкості TruCam, яка передбачена для утримання вимірювача в руках під час вимірювань, ніяким чином не може виправдовувати відступлення від вимог Закону, тим більш, що за технічними характеристиками такого вимірювача крім основного, ручного режиму роботи, цей вимірювач може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортних засобів в автоматичному режимі (без участі оператора).

Відповідачем не оспорювався факт того, що лазерний вимірювач швидкості TruCam не було зафіксований під час вимірювання швидкості руху транспортного засобу позивача, як того вимагає наведена норма ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», що вказує на те, що в спірному випадку відповідачем застосовано прилад TruCam в інший спосіб, ніж те визначено статтею 40 Закону України Про Національну поліцію.

Фотознімки та відеозапис, здійснені лазерним вимірювачем швидкості ТЗ TruCam, в розумінні положень ст.251 КУпАП, можуть мати доказовий характер в питанні встановлення факту перевищення транспортним засобом допустимої швидкості руху, однак таке можливо, зокрема, за умови дотримання уповноваженою особою процедури використання цього приладу.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача, що дані з лазерного вимірювача швидкості TruCam не можуть бути визнані належними та допустимими доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, обставини якого викладені в оспорюваній постанові.

Також, суд критично розцінює додані до відзиву на позовну заяву відеозапис та фотознімки з технічного пристрою TruCam, які нібито підтверджують вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, з огляду на те, що про наявність таких доказів не зазначено у оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення, а тому вони не є належними доказами.

Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду в постанові від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16-а(2-а/337/154/2016).

Крім того, відповідно до наданих суду запису та фотознімку з технічного пристрою TruCam, здійснені 22 жовтня 2021 року автомобіль з реєстраційним номером НОМЕР_1 , о 16:42:57 год. рухався по пр. Слобожанський зі швидкістю 75 км/год.

Водночас, в оскаржуваній постанові, зазначено суперечливі відомості про те, що правопорушення скоєно 22.10.2021 року о «16:30:39, смт Слобожанське, вул. 8-го Березня, 11».

Тобто, вказаний відеозапис жодним чином не підтверджує викладені у постанові обставини, щодо місяця та часу вчинення кримінального правопорушення, що у даному випадку, є складовою встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення.

Інших доказів на підтвердження порушення позивачем п.п.12.4 ПДР України відповідачем не надано.

Суд зазначає, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

За таких обставин, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору у розмірі 454,00 гривень.

Вимоги позивача щодо стягнення на його користь судових витрат на правничу допомогу, у розмірі 2000,00 гривень, не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження понесення ним даних витрат.

Керуючись ст.ст. 9, 14-2, 122, 219, 222, 251-252,258, 265-4, 268, 279-1, 280, 283-284, 288, 293 КУпАП, ст. ст. 1, 2, 19, 20, 72, 77, 96, 229, 242-246, 286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, третя особа: Департамент патрульної поліції, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО №4937855 від 22.10.2021року, винесену командиром 1 роти 3 батальйону УПП у Дніпропетровській області Бойком Костянтином Вячеславовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України та накладення на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст.122 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, адреса: 49000, м. Дніпро, площа Троїцька, 2-а, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , судові витрати з оплати судового збору у розмірі 454,00 гривень.

Повний текст рішення складено 06 грудня 2021 року.

Відповідно до ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Мачуський