Ухвала суду № 101825097, 08.12.2021, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/6656/21

Провадження № 1-кп/204/564/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

08 грудня 2021 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого: судді Некрасова О.О.,

секретаря судового засідання: Хорхордіної О.С.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12021046680000342 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 червня 2021 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, не одруженого, на утриманні нікого немаючого, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,

за участю: прокурора Медведовського О.Ю., захисника Бондаренка С.О., обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

У підготовчому судовому засіданні прокурор Медведовський О.Ю. просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту. Вважає, що дане кримінальне провадження підсудне Красногвардійському районному суду міста Дніпропетровська, відсутні підстави для закриття кримінального провадження, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, тому заперечував проти повернення обвинувального акту.

Захисник Бондаренко С.О заперечував проти призначення судового розгляду. Заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, у зв`язку з невідповідністю обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України. Зазначив, що в обвинувальному акті є суттєві протиріччя при визначенні предмету кримінального правопорушення, що впливає на конкретні обставини висунутого обвинувачення та кваліфікацію дій, оскільки «метадон» не є психотропною речовиною, а відноситься до наркотичних засобів, обіг якого обмежено.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти призначення судового розгляду. Пояснив, що він не розуміє в чому його обвинувачують, вважає, що психотропна речовина це наркотики. Його обвинувачують у придбанні «метадону», а чи він відноситься до психотропної речовини він не знає.

Суд, вислухавши думку учасників провадження, перевіривши обвинувальний акт, дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, зокрема, про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Тобто, після отримання обвинувального акта суд зобов`язаний перевірити його на відповідність вимогам ст. 291 КПК України, з`ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених ч. 3ст. 314 КПК України, та вирішити питання, пов`язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду.

Згідно із ч. 1, 2, 3 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема, якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.

Обвинувальний акт підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 був складений 31 серпня 2021 року в приміщенні Західної окружної прокуратури м. Дніпра, за адресою: м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 24А і підписаний прокурором Західної окружної прокуратури м. Дніпра Медведовським О.Ю.

Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Пункт 5 частини 2 статті 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт, серед іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а також правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

На підставі встановлених прокурором фактичних обставин кримінального правопорушення, з урахуванням п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, зміст формулювання обвинувачення, як складової частини обвинувального акта, має містити формулювання вчиненого особою діяння, передбаченого КК України, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів його вчинення, тобто обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, що передбачені нормами ст. 91 КПК України.

При цьому, поняття «формулювання обвинувачення», як складової частини обвинувального акта, має визначатися у логічному зв`язку з положеннями ст. 374 КПК України, які визначають вимоги до змісту вироку та оперують поняттям «формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним». Так, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України встановлено, що у мотивувальній частині вироку, в разі визнання особи винуватою, зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Частиною 1 статті 337 КПК України встановлено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Як вбачається з обвинувального акту, прокурор вважає встановленими наступні фактичні обставини кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , що 24 червня 2021 року близько 13 год. 25 хвл. (більш точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим) перебуваючи на вул. Краснопільська, біля буд. № 4А в м. Дніпро, на землі знайшов 1 згорток зелено-жовтого кольору, в якому містилась кристалічна речовина білого кольору та встановив за зовнішніми ознаками, що зазначена кристалічна речовина є наркотичний засіб.

Далі, ОСОБА_1 , керуючись незаконним умислом, спрямованим на незаконне придбання і зберігання психотропних речовин для особистого вживання без мети збуту, взяв зазначений згорток з наркотичним засобом, а саме «метадон» (фенадон), тобто незаконно придбав без мети збуту, та поклавши до внутрішньої кишені чорної сумки, яка в той час знаходилась на ньому, тим самим незаконно придбав та почав зберігати при собі в якості наркотичного засобу «метадон» (фенадон) масою не менше 0,1370г.

24.06.2021 року приблизно о 13 год. 25 хвл., знаходячись поблизу будинку № 4А по вул. Краснопільська у м. Дніпро, було зупинено працівниками поліції ОСОБА_1 , який помітно нервував. На запитання працівника поліції про наявність у нього заборонених предметів та речовин, ОСОБА_1 повідомив, що у внутрішній кишені чорної сумки, яка була одягнута на ньому, знаходиться 1 згорток зелено-жовтого кольору, в якому міститься наркотичний засіб. В подальшому, на місце було викликано СОГ ВП № 6 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області та 24.08.2021 року, в період часу з 15 год. 35 хвл. по 16 год. 10 хвл., за адресою: м. Дніпро, вул. Краснопільська, поблизу будинку № 4А, в присутності двох понятих, проведено огляд, в ході якого ОСОБА_1 , добровільно видав працівникам поліції 1 згорток зелено-жовтого кольору, в якому містилась згідно висновку експерта № СЕ-19/104-21/23382-НЗПРАП від 10.08.2021 року, кристалічна речовина білого кольору масою 0,2589 г., містить «метадон» (фенадон), який віднесено до наркотичних засобів, обіг яких обмежено та дифенгідрамін (димедрол), який до наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів не відноситься. Дифенгідрамін (димедрол) у твердих формах відноситься до сильно діючих лікарських засобів за міжнародними непатентованими або загальноприйнятими назвами. Маса метадону складає 0,1370 г. Маса димедролу складає - 0,0454г., яка згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.02.2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (із змінами) віднесений до таблиці 2 списку № 1, та відноситься до «психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», на згідно наказу МОЗ України від 01.08.2000 року № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу» (із змінами) є невеликими, великими або особливо великими розмірами психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу.

У відповідності до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770, «метадон» віднесений до наркотичних засобів, обіг яких обмежено.

Однак дії ОСОБА_1 кваліфіковані, як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту за ч. 1 ст. 309 КК України.

Між тим, зміст правової кваліфікації кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 та формулювання обвинувачення, викладені в обвинувальному акті прокурором, не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, оскільки прокурор формулює обвинувачення, як придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.

Більш того, зі змісту обвинувачення взагалі неможливо зрозуміти, що саме є предметом даного кримінального правопорушення, та придбання та зберігання якого саме предмету злочину ставиться у провину ОСОБА_1 .

Так, прокурор зазначає, що ОСОБА_1 добровільно видав працівникам поліції 1 згорток зелено-жовтого кольору, в якому містилася згідно висновку судового експерта кристалічна речовина білого кольору масою 0,2589 г., містить метадон (фенадон), який віднесено до наркотичних засобів, обіг яких обмежено (!) та дифенгідрамін (димедрол), який до наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів не відноситься. Дифенгідрамін (димедрол) у твердих формах відноситься до сильно діючих лікарських засобів за міжнародними непатентованими або загально прийнятими назвами. Маса метадону складає 0,1370г. Маса димедролу складає - 0,0454 г. Яка згідно постанови КМ України від 06.02.2000 № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» віднесений до таблиці 2 списку № 1, та відносяться до «психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу» та згідно наказу МОЗ України від 01.08.2000 року № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу» не є невеликими, великими або особливо великими розмірами психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу.

Таким чином, наведене формулювання містить взаємовиключні поняття, за якими метадон є наркотичним засобом, обіг якого обмежено (!), дифенгідрамін (димедрол) у твердих формах відноситься до сильно діючих лікарських засобів та, одночасно з цим, зазначені препарати відносяться до психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу.

Крім того, з викладеного не зрозуміло, за незаконне придбання та зберігання якого саме предмету злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, чи то метадону (фенадону), чи то дифенгідраміну (димедролу) ОСОБА_1 притягується до кримінальної відповідальності.

Крім того, в обвинувальному акті є протиріччя відносно часу вчинення кримінального правопорушення, оскільки зазначено що ОСОБА_1 було зупинено працівниками поліції 24.06.2021 року приблизно о 13 год. 25 хвл., поблизу будинку № 4А по вул. Краснопільська у м. Дніпро, а проведення огляду ОСОБА_1 , в присутності двох понятих СОГ ВП № 6 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області було проведено 24.08.2021 року, в період часу з 15 год. 35 хвл. по 16 год. 10 хвл., за адресою: м. Дніпро, вул. Краснопільська, поблизу будинку № 4А.

Тобто, в обвинувальному акті є суттєві протиріччя при визначенні предмету кримінального правопорушення, що впливає на конкретні обставини висунутого обвинувачення та кваліфікацію дій.

Тобто, саме такий виклад обвинувачення, вказує на його неконкретність, що впливає на права ОСОБА_1 та не дозволяє стверджувати про дотримання права останнього на захист.

З цього приводу суд вважає за необхідне відмітити практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно ч.2 ст.8, ч.5 ст.9 КПК України, є частиною національного законодавства.

Так, в рішенні від 26 червня 2008 року у справі «Ващенко проти України» Суд зазначив, що поняття «обвинувачення» для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51).

У рішенні, ухваленому у Страсбурзі 25 липня 2000 року у справі Маттоціа проти Італії, Європейський Суд з прав людини (далі - Суд) постановив, що Суд комплексно проаналізував справедливість судового розгляду, включаючи спосіб отримання доказів. Він нагадав, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. З ст. 6 Конвенції ( 995_004 ). Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення.

Так у рішенні від 09 жовтня 2008 р. у справі «Абромін проти Росії» п.п. 34,35 Європейський суд з прав людини (далі - Суд) зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79). Крім того, положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП], № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Отже, обвинувачення повинно бути конкретним і тільки в такому випадку обвинувачена особа може реалізувати своє право на захист від пред`явленого їй обвинувачення.

Наведені недоліки обвинувального акту у своїй сукупності не дають повного уявлення стосовно кожного з елементів складу інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, що, у свою чергу, унеможливлює зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою (диспозицією статті КК України).

Вирішуючи питання щодо наявності/відсутності процесуальної можливості усунення наведених вище недоліків обвинувального акту та призначення кримінального провадження до судового розгляду, суд виходить з такого.

Належне у відповідності із вимогами КПК України конкретне обвинувачення, фактичні обставини по справі та визначена правова кваліфікація злочину є важливішим елементом кримінального переслідування не лише тому, що впливають на право обвинуваченого захищатись від обвинувачення, але і тому, що в подальшому впливають на увесь визначений законом порядок судового розгляду.

У зв`язку з цим після отримання обвинувального акту суд зобов`язаний перевірити його на відповідність вимогам статті 291 КПК України, з`ясувати достатність фактичних і юридичних підстав для прийняття одного з рішень, передбачених частиною третьою статті 314 КПК України, та вирішити питання, пов`язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду. Відтак, завданням підготовчого провадження є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду.

З огляду на це та враховуючи специфіку судового розгляду, який відповідно частини першої статті 337 КПК України проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, на основі засад змагальності сторін (стаття 22 КПК України), тому у підготовчому судовому засіданні суд наділений повноваженнями перевірити повноту і правильність викладених в обвинувальному акті відомостей, які вимагаються статтею 291 КПК України, з правової точки зору, не вдаючись до їх оцінки, а звідси дійти висновку про можливість чи неможливість здійснення судового розгляду на підставі поданого до суду для розгляду кримінального провадження обвинувального акту.

При цьому суд бере до уваги право і можливість сторони обвинувачення зміни в суді пред`явлене обвинувачення. Проте така зміна здійснюється на стаді судового розгляду (частина друга статті 337 КПК України), якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа (частина перша статті 338 КПК України). У той час як судовий розгляд починається з оголошення прокурором обвинувального акта (частина друга статті 347 КПК України) та роз`яснення головуючим суддею обвинуваченому суті обвинувачення, з`ясування, чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання (частина перша статті 348 КПК України). Відтак, на початку судового розгляду, у разі його призначення, пред`явлене обвинувачення має бути сформоване достатньо конкретно і зрозуміло, узгоджуватися та відповідати правовій кваліфікації інкримінованого обвинуваченому злочину з тією метою, щоб він розумів суть пред`явленого обвинувачення, а суд мав можливість виконати наведені вимоги статті 348 КПК України.

Як встановлено в підготовчому судовому засіданні, обвинувачений не розуміє суть пред`явленого йому обвинувачення.

До того ж за змістом пункту 15 частини другої статті 36, частини другої статті 337, частини першої статті 338 КПК України зміна обвинувачення в суді є виключним правом прокурора (правова позиція, викладена, зокрема, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляді цивільних і кримінальних справ від 21.11.2017 р. у справі № 361/744/15-к). Тому суд не має повноважень зобов`язувати прокурора змінити формулювання обвинувачення, внести будь-які виправлення тощо як до, так і під час судового розгляду.

При цьому кримінальне провадження надійшло до суду з заявою про розгляд його у спрощеному провадженні без виклику сторін провадження, що позбавляє суд можливості самостійно встановлювати фактичні обставини або змінювати їх.

Оскільки в обвинувальному акті зазначені обставини щодо визначення предмету кримінального правопорушення, які не відповідають положенням чинного законодавства, суд вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України.

Зважаючи на усе викладене, наведені обставини свідчать про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам статті 291 КПК України, складений з порушеннями вимог пункту 5 частини першої цієї статті КПК України, що унеможливлює розуміння обвинуваченого суті висунутого проти нього обвинувачення, чим порушується його право на захист. Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення, що відповідало б диспозиції відповідної норми закону України про кримінальну відповідальність, фактично позбавляє можливості правильно визначити межі судового розгляду, а ухвалений у результаті такого розгляду обвинувального акту вирок суду може бути визнаний незаконним і скасований. Наведе є перешкодою для призначення справи до судового розгляду, а відтак - і безумовною підставою для повернення обвинувального акту прокурору в порядку пункту 3 частини другої статті 314 КПК України для усунення недоліків, допущених при його складанні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7,9,91,92, 291,314,315,337,372, 376 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021046680000342 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 червня 2021 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України - повернути прокурору.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя О.О. Некрасов