Рішення № 101822518, 30.09.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 752/21599/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2021 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді САВЛУК Т.В.

секретаря Бурячек О.В.,

учасники справи:

представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Багінський А.М.,

позивач ОСОБА_2 - не з`явилась,

представник відповідача - не з`явився,

треті особи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення надмірно сплачених коштів,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звертаючись з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 просили визнати виконавчий напис № 29074 від 11 грудня 2017 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк», що є правонаступником усіх прав і зобов`язань Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_1 надмірно сплачені кошти в сумі 6670,00 грн за кредитним договором № 028/25-564, укладеним 28.12.2007 року між ОСОБА_1 та АКБ «Укрсоцбанк».

09 листопада 2020 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва направлено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення надмірно сплачених коштів до Дніпровського районного суду м. Києва за підсудністю та 21 грудня 2020 року вказану позовну заяву, у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, було передано в провадження судді Савлук Т.В.

23 грудня 2020 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення надмірно сплачених коштів.

16 лютого 2021 року представником позивачів адвокатом Бойко С.О. направлено до Дніпровського районного суду м. Києва заяву про усунення недоліків.

23 лютого 2021 року Дніпровським районним судом міста Києва відкрите провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

12 квітня 20201 року Дніпровським районним судом міста Києва продовжено розгляд цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

12 серпня 2021 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про залучення ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення надмірно сплачених коштів.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

28 квітня 2021 року представником відповідача адвокатом Стеценко М.В. направлено до суду відзив, в якому викладені заперечення стосовного позовних вимог, зі змісту якого вбачається, що відповідач категорично заперечує та не погоджується з заявленими вимогами позивачів, вважає вимоги позивачів необґрунтованими та безпідставними.

Представник наполягає, що, у позовній заяві позивачі вказують, що оспорюваний виконавчий напис нотаріуса порушує їх права, внесений із порушенням норм законодавства - ЗУ «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-ХІІ, ЗУ «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року №898-ІV, Інструкції про порядок вчинення нотаріальної дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, Переліку документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 р. №1172, однак під час вчинення спірного виконавчого напису Банком було подано всі визначені чинним законодавством документи. Надавати будь-які інші документи Банк був зобов`язаний виключно у тому разі, якщо це вимагав би сам нотаріус, яким вчиняється виконавчий напис. При цьому, у відповідності до ЗУ «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус при вчиненні виконавчого напису має право вимагати додаткові документи, а не зобов`язаний їх витребувати. Тому, вбачається, що на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису безспірність заборгованості Позивача перед Відповідачем була доведена у встановленому законодавством порядку.

Крім того, відповідач наполягає на тому, що позивачів повідомляли про наявну заборгованість, судові провадження, про відкриті виконавчі провадження, про намір вчинити виконавчий напис у порядку, визначеному законодавством України. Враховуючи, що позивачі порушували свої зобов`язання за кредитним договором та не цікавились наявною у них заборгованістю, чим грубо порушили права ПАТ «Укрсоцбанк», останній вимушений був вчинити усіх дій, визначених законодавством, для відновлення свого порушеного права.

Тобто, починаючи з 2014 року позивачі усвідомлювали про те, що кредитор має наміри в законному порядку звертатись до органів які займаються примусовим виконанням рішень, щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стосовно посилань позивачів на Інструкцію про порядок вчинення нотаріальної дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, слід вказати на те, що вона втратила чинність 07.03.2012 року, тому не підлягає застосуванню на підставі ст. 3 ЦПК України. Також, позивачі дійшли хибного висновку стосовно того що, кредитний договір припинив свою дію у зв`язку з прийняттям Третейським судом при Асоціації українських банків рішення по справі № 755/15 від 09.04.2015 року. Кредитний договір відповідно до Додаткової угоди № 1 до Договору кредиту №028/25-564 від 28.12.2007 року діє до 28.12.2022 року.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Багінський А.М. в судове засідання з`явився заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, повідомлена належним чином, надіслала клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

Треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в судове засідання не з`явились, повідомлені належним чином, надіслали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін, як це передбачено ст.279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчий напис, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Так, відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Як вбачається з матеріалів справи, що 28 грудня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 028/25-564, за яким Кредитор надав Позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в сумі 186800,00 грн зі сплатою 14,5% річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом до 28 грудня 2017 року. Позичальник щомісячно до 28 числа кожного місяця рівними частинами сплачує Кредитору суму грошових коштів, яка включає заборгованість за кредитом і проценти за користування кредитом у розмірі 2981,15 грн.

Згідно п. 1.2. Кредитного договору №028/25-564, Кредит надається Позичальнику на наступні цілі: поточні потреби.

Згідно п. 1.3. Кредитного договору №028/25-564, в якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення Кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також витрат на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги, Кредитор укладає в день укладання цього Договору - з майновими поручителями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 іпотечний договір, за умовами якого майнові поручителі передають Кредитору в іпотеку 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , заставною вартістю 888800,00 грн. Іпотечний договір підлягає нотаріальному посвідченню, обтяження нерухомого майна іпотекою - реєстрації в Державному реєстрі іпотек у встановленому порядку, а на відчуження нерухомого майна нотаріусом накладається заборона. Договір поруки з ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 4.3. Кредитного договору №028/25-564, у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов`язків, визначених п.п. 3.3.2.-3.3.11. цього Договору, порушення Позичальником умов договорів, визначених в п. 1.3. цього Договору, протягом більше, ніж 90 днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов`язаний протягом одного робочого погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

28 грудня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №028/16-306.

28 грудня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було укладено Іпотечний договір № 028/15-735, за яким іпотекодавці є майновими поручителями за зобов`язанням ОСОБА_1 (Позичальник) за Договором кредиту № 028/25-564 від 28.12.2007 року - «Основне зобов`язання», даний договір зареєстрованого в реєстрі під № 7688, заборона за цім договором зареєстрованого в реєстрі під № 7489 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П.

Згідно п.1.1. Іпотечного договору - Іпотекодавці передають в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Позичальником Основного зобов`язання, наступне нерухоме майно - трикімнатна квартира загальною площею 90,90 кв.м., жилою площею 51,30 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить іпотекодавцям - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , , надалі за текстом - «Предмет іпотеки».

Відповідно до п.п. 2.4.3, 4.1 Іпотечного договору № 028/15-735 у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотеко держатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. А відповідно до п.2.4.7 Іпотечного договору № 028/15-735, у разі виникнення права звернення стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до приписів чинного законодавства України.

Згідно п.4.2. Іпотечного договору - У разі порушення Іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим Договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання Основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на Предмет іпотеки.

Згідно п.4.3. Іпотечного договору - Іпотекодавець в будь-який час до моменту реалізації Предмета іпотеки має право припинити звернення на нього стягнення шляхом повного виконання забезпечених іпотекою зобов`язань,

Згідно п.4.4. Іпотечного договору - Після прийняття рішення про звернення стягнення на Предмет іпотеки, з метою забезпечення його належного господарського використання згідно з його цільовим призначенням, а також отримання доходів; Предмет іпотеки передається Іпотекодержателю, або третій особі за погодженням між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем, в управління на період його реалізації у порядку, встановленому цим Договором. Управління Предметом іпотеки відповідно до цього пункту може здійснюватися, зокрема, шляхом його передачі в найом (оренду), лізинг, інше платне користування тощо.

Згідно п.4.5. Іпотечного договору - Іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на Предмет іпотеки в один із наступних способів:

п.п.4.5.1. на підставі рішення суду; або

п.п.4.5.2. на підставі виконавчого напису нотаріуса; або

п.п.4.5.3. шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання забезпеченого іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; або

п.п.4.5.4. шляхом продажу Предмета іпотеки Іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; або

п.п.4.5.5. шляхом організації Іпотекодержателем продажу Предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу Предмета іпотеки між Іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

10 липня 2009 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору кредиту № 028/25-564 від 28.12.2007 року, за якою було внесено зміни до Договору кредиту, а саме перший абзац п. 1.1 та п. 1.1.1. п. 1.1 Договору було викладено в новій редакції - сума кредиту була збільшена до 204520,44 грн, а кінцевий термін погашення заборгованості було змінено на 28.12.2022 року.

10 липня 2009 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено Договір про внесення змін до Договору поруки № 028/16-306 від 28.12.2007 року, за яким було внесено зміни до Договору поруки, а саме п.п. 2.1.1. Договору було викладено в новій редакції - сума кредиту була збільшена до 204520,44 грн, а кінцевий термін погашення заборгованості було змінено на 28.12.2022 року.

10 липня 2009 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було укладено Договір про внесення змін до Іпотечного договору № 028/15-735 від 28.12.2007 року, за яким було внесено зміни до Іпотечного договору, а саме: сума кредиту була збільшена до 204520,44 грн, а кінцевий термін погашення заборгованості було змінено на 28.12.2022 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрований в реєстрі № 2350.

10 грудня 2010 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №2 до Договору поруки № 028/16-306 від 28.12.2007 року, за якою було внесено зміни до Договору поруки, а саме викласти положення підпункту 2.1.2. Договору поруки в наступній редакції: «2.1.2. сплатити нараховані відсотки у розмірі 15,46% (п`ятнадцять цілих сорок шість сотих) процентів річних та комісій у розмірі, строки та порядку, що визначені Договором кредиту».

10 грудня 2010 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду про внесення змін до Договору кредиту № 028/25-564 від 28.12.2007 року, а саме були змінені умови кредитування, а саме процентна ставка та розраховано виплату заборгованості по кредиту до 28 грудня 2022 року.

10 липня 2010 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було укладено Договір про внесення змін та доповнень № 2 до Іпотечного договору № 028/15-735 від 28.12.2007 року, за яким було внесено зміни до Іпотечного договору, а саме: а саме процентна ставка та розраховано виплату заборгованості по кредиту до 28 грудня 2022 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрований в реєстрі № 5966.

09 квітня 2015 року Постійним діючим Третейськім судом при Асоціації українських банків прийнято рішення у справі 75/15, яким позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено у повному обсязі.

Прийнято рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» по кредитному договору на загальну суму 388344 грн. 20 коп., 4283 грн. 45 коп. витрат пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом.

31 липня 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва задоволено заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про видачу виконавчого документу щодо солідарного стягнення боргу з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Видати виконавчі листи на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 09 квітня 2015 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 388344 грн. 20 коп. заборгованості та 4283 грн. 45 коп. витрат пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» по 121 грн. 80 коп. третейського збору.

07 листопада 2017 року на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було направлено ПАТ «Укрсоцбанк» вимогу про усунення порушень та про добровільне виселення Вих.№ 1396-1 по Договору № 028/25-564 від 28 грудня 2007 року.

11 грудня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А., на підставі заяви представника ПАТ «Укрсоцбанк», вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 29074, яким пропонується звернути стягнення на квартиру номер АДРЕСА_3 (далі - «Предмет іпотеки»). Власником Предмета іпотеки є громадяни України, якими є ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 18 червня 1997 року державним нотаріусом Сьомої Київської державної нотаріальної контори Гавриленко А.М., за реєстровим номером № 4у-1411, прраво власності на яке зареєстроване 09.10.1997 року за Іпотекодавцями в Комунальному підприємстві «Київське міське Бюро технічної інвентеразації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна» згідно з Реєстраційним написом на цьому Свідоцтві про право власності на житло у реєстрову книгу за реєстровим номером № 19. Зазначене нерухоме майно на підставі Іпотечного договору № 028/15-735, посвідченого 28 грудня 2007 року Ковальчуком С.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим номером № 7688, Договору ппро внесення змін та доповнень, посвідченого 10 липня 2009 року, Ковальчуком С.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим номером № 2302, Договору про внесення змін і доповнень № 2, посвідченого 10 грудня 2010 року Ковальчуком С.П., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим номером № 5966, (далі - «Іпотечний договір»), було передано в іпотеку в забезпечення зобов`язань по Договору кредиту № 028/25-564, від 28 грудня 2007 року (далі - «Кредитний договір»), кредитором за яким є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк». Боржником за Кредитним договором № 028/25-564, від 28 грудня 2007 року є ОСОБА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації Предмету іпотеки, задоволено частину вимог Стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання Боржником умов Кредитного договору за період з 01 лютого 2015 року по 13 жовтня 2017 року, а саме: строкова заборгованість - 97843,36 грн; прострочена заборгованість - 99456,00 грн; строкова заборгованість по нарахованим відсоткам - 11607,87 грн; прострочена заборгованість по нарахованим відсоткам - 241117,81 грн. Сума частини боргу становить 450025,04 грн, та сума плати, що здійснена Стягувачем за вчинення виконавчого напису нотаріусом у відповідності до ст. 31 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до Протоколу проведення електронних торгів № 395502 від 29.03.2019 року проведеного ДП «Сетам» було реалізовано лот № 334965, а саме Іпотека: Трикімнатна квартира АДРЕСА_4 , ціна продажу: 779847,00 грн.

03 травня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравцем Вадимом Валентиновичем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 57810501 з примусового виконання Виконавчого напису № 29074 вчиненого 11.12.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

04 липня 2019 року АТ «Укрсоцбанк» направив відповідь на звернення ОСОБА_1 , у якій повідомив інформацію стосовно реалізації предмета іпотеки за допомогою електронних торгів проведених 29.03.2019 року та надав інформацію стосовно залишку заборгованості за Кредитним договором № 028/15-735 станом на 04.07.2019 року, яка складає 515402,21 грн, а саме: заборгованість по відсоткам - 41371,38 грн; заборгованість по пені - 474030,83 грн

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків», банк або банки (далі разом або окремо - Банк, що приєднується) мають право здійснити реорганізацію шляхом приєднання до іншого банку (далі - Банк-правонаступник, а разом Банк, що приєднується, та Банк-правонаступник - Банки-учасники) за спрощеною процедурою, визначеною цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України та Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків Банку, що приєднується, виникає у Банку-правонаступника з моменту, визначеного передавальним актом, затвердженим загальними зборами Банку, що приєднується, та Банку-правонаступника.

З моменту, визначеного передавальним актом, затвердженим загальними зборами Банку, що приєднується, та Банку-правонаступника, Банк-правонаступник набуває усіх прав і обов`язків щодо погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу банку, що приєднався до нього, у зв`язку з чим Банк, що приєднується, вважається юридичною особою, у якої відсутня заборгованість зі сплати податків, зборів та обов`язкових платежів

10.09.2019 року рішенням загальних зборів учасників Акціонерного товариства «Альфа-Банк» та загальних зборів учасників Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

15.10.2019 року Рішенням № 5/2019 єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» було затверджено Передавальний акт та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк», які зазначені у передавальному акті, виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати, визначеної у Передавальному актів, а саме - з 15.10.2019 року. Протоколом № 4/2019 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк» від 15.10.2019 року було вирішено затвердити Передавальний акт.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні Іпотекодавця, згідно з яким Іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. (ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»)

За змістом положень частини 1 та 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»)

Отже, передбачений вищевказаною нормою договір про задоволення вимог іпотекодеожателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п`ятої Цивільного кодексу України.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору ПАТ «Укрсоцбанк» 07 листопада 2017 року вих.№1396-1 надіслав ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вимогу про усунення порушень, що підтверджується доказами поштового направлення наявними в матеріалі справи.

На підставі заяви ПАТ «Укрсоцбанк», 11 грудня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований за №29074, яким на задоволення вимог банку звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_3 .

За змістом вимог у виконавчому написі визначено: «за рахунок коштів, отриманих від реалізації іпотечного майна задовольнити вимоги стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання Боржником умов кредитного договору за період з 01 лютого 2015 року по 13 жовтня 2017 року, а саме: строкова заборгованість - 97843,36 грн, прострочена заборгованість - 99456,00 грн, строкова заборгованість по нарахованим відсоткам - 11607,87 грн, прострочена заборгованість по нарахованим відсоткам - 241117,81 грн. Загальна сума заборгованості становить - 450025,04 грн.»

Стягувачем пред`явлено виконавчий напис до примусового стягнення до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Кравця Вадима Валентиновича, в межах виконавчого провадження №57810501, іпотечне майно було реалізовано на прилюдних торгах, зазначене підтверджується Протоколом № 395502 проведення електронних торгів від 29 березня 2019 року.

Попередження про вчинення банком стягнення на предмет іпотеки позивачі не отримували, сума заборгованості, порушення допущені банком при подачі документів до приватного нотаріуса, сума заборгованості не безспірна. Відповідно до підстав позову, позивачі наполягають на те, що спірний виконавчий напис вчинено в порушення вимог ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», а саме оспорюваний виконавчий напис винесений із порушенням ЗУ «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року №3425-ХІІ, ЗУ «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року №898-ІV, Інструкції про порядок вчинення нотаріальної дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, Переліку документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 р. №1172. Так, стягувач ПАТ «Укрсоцбанк» повинен був попередити приватного нотаріуса про наявність рішення Третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 75/15 від 09.04.2015 року, яким було вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором на загальну суму 388344,20 грн.

Позивачі вказують на те, що пунктом 286 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи надано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Однак, на думку позивачів, оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яким встановлено, що вчинення виконавчого напису у разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень, при цьому доказів одержання або не одержання боржниками письмової вимоги про усунення порушень в копіях документів наданих нотаріусом Чуловським В.А. відсутні.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Іпотека згідно з приписами статті 17 Закону України «Про іпотеку» припиняється, зокрема, у разі реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону.

Згідно з пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (розділ «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами») до документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів віднесені нотаріально посвідчені договори, що передбачають як сплату грошових сум, передачу або повернення майна, так і право звернення стягнення на заставлене майно. До категорії останніх, зокрема, належать й іпотечні договори.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення виконавчих написів здійснюється нотаріусом відповідно до глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5.

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 наведеного Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

Згідно з підпунктом 3.2 пункту 3 глави 16 Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів.

У відповідності до підпункту 3.5 пункту 3 глави 16 Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Абзацом другим пункту 1 вказаного Переліку документів встановлено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Пленум Верховного Суду України своєю постановою № 2 від 31 січня 1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» від 31 січня 1992 року з подальшими змінами роз`яснив судам, що в справах щодо оспорювання виконавчого напису боржник може оспорити в позовному провадженні лише правильність вимог, зазначених у виконавчому напису. При безпідставності цих вимог суд скасовує виконавчий напис і відмовляє в задоволенні цих вимог, а у разі часткової їх обґрунтованості - постановляє рішення про скасування виконавчого напису і стягнення з боржника на користь кредитора дійсної суми боргу.

Таким чином, предметом спору в цій справі є не наявність боргу перед кредитором або відсутність такого, а дотримання нотаріусом діючого законодавства при вчиненні виконавчого напису, а такі порушення, навіть якби вони були допущені, не можуть бути підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Так, відповідно до п. 2.2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, позивачу на його адресу, яка зазначена в позові, було направлено письмову вимогу по усунення порушення за договором, докази направлення та текст вимоги наявні у матеріалах справи.

Згідно з постановою № 2 Пленуму Верховного Суду України, чинного на момент винесення виконавчого напису який оспорюється, від 31 січня 1992 року "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні" з подальшими змінами, зазначено, що при безпідставності вимог зазначених у виконавчому написі, суд скасовує такий напис і відмовляє в задоволенні цих вимог, а у разі часткової їх обґрунтованості - постановляє рішення про скасування виконавчого напису і стягнення з боржника на користь кредитора дійсної суми боргу. Підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню може бути тільки встановлений судом факт відсутності боргу або менший його розмір. Факти які підтверджують відсутності боргу, або невідповідність суми боргу у позові відсутні.

Суду позивачами не надано жодних розрахунків, які б підтверджували спірність оспорюваного виконавчого напису.

Згідно з вимогами частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивачем не надано суду належних, допустимих доказів в обґрунтування свого позову.

Відповідно до розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, в редакції чинній на момент вчинення виконавчого напису, для одержання виконавчого напису за кредитним договором, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: 1. оригінали кредитного договору; 2. засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Таким чином, Банком для вчинення виконавчого напису було надано всі необхідні документи.

Згідно зі статтею 18 ЦК України, а також статтями 87, 88 Закону України «Про нотаріат» вчинення виконавчого напису - це форма захисту цивільних прав кредитора, нотаріусом, за допомогою спрощеної, позасудової процедури, яка полягає у вчиненні на боргових документах напису про стягнення грошей або витребування майна на користь кредитора, за наявності між боржником і кредитором правовідносин, які визначаються Кабінетом Міністрів України шляхом встановлення переліку документів, що підтверджують ці правовідносини.

Отже «безспірність» в розуміння статті 88 Закону України «Про нотаріат» є не доведення саме суми боргу, це вже є елементом судового процесу. Безспірність у розумінні статті 88 Закону України «Про нотаріат» є саме факт існування між кредитором та боржником правовідносин, а також наявність заборгованості, яка підтверджується документами, згідно з переліком затвердженим Кабінетом Міністрів України, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку.

Банком були надані усі необхідні документи, згідно з Переліком документів затвердженим Кабінетом Міністрів України, які підтверджують наявність правовідносин між кредитором та боржником, а також документи які підтверджують заборгованість.

Позиція, яка зазначена вище відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 20 травня 2015 року № 6-158цс15, в якій чітко прописано: «Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Встановивши у справі, яка переглядається, що Банком нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень ... суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в позові (про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню), а та обставина, що сума заборгованості за кредитом більша ніж у повідомленні, не свідчить про наявність спору». Отже, у цій позиції також зазначено, що наявність розбіжностей в сумі боргу не свідчить про наявність спору.

Аналогічна правова позиція зазначена й в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який в своїх ухвалах від 09 вересня 2015 року по справі № 490/2908/15-ц та від 18 травня 2016 року по справі № 6-6347св15, у яких зазначено, що нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Крім того, вирішуючи питання правомірності вчинення виконавчого напису у розумінні статті 88 Закону України «Про нотаріат», слід враховувати, що наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника та жодним чином не свідчить про неправомірність вчинення виконавчого напису.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Отже, суд встановив, що позивач не надав доказів на підтвердження сплати заборгованості або припинення зобов`язання та не спростував безспірності заборгованості на момент вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки, тому підстави для визнання оспорюваного позивачем виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у по постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2020 року у справі № 645/1545/17

Також згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Банк зі свого боку виконав свої обов`язки, на відміну від боржника. Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони мають здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. У договорі на основі якого був вчинений виконавчий напис нотаріусом, строк дії не передбачено, тобто він укладений на невизначений час. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що сторони мають здійснити свої права та обов`язки у будь який час.

Законом України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, до яких віднесено: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком. Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 № 6-887цс17 у справі № 754/9711/14-ц).

Судом встановлено, що Договір кредиту № 028/25-564 від 28.12.2007 та Іпотечний договір № 028/15-735 від 28.12.2007 недійсним, розірваним чи припиненим не визнаний, а тому в кредитора виникає право вимагати виконання обов`язків боржника, передбачених договором, в тому числі й право на примусове стягнення боргу у будь який час, доки договір є чинним.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином у відповідності до умов договору та вимог чинного законодавства. Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно договору, а також статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В даному випадку умови договору не виконано у повному обсязі. Отже, на момент вчинення виконавчого напису банк мав право на звернення.

Отже, виконавчий напис є правомірним, а доводи позивача є нікчемними, нотаріус діяв у рамках чинного законодавства, а отже виконавчий напис вчинено з дотриманням всіх вимог законодавства.

Таким чином доводи позивача щодо невідповідності вчиненого спірного виконавчого напису нормам законодавства, та щодо обґрунтованості вимог про визнання спірного виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не знайшли свого підтвердження, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 надмірно сплачених коштів у сумі 6670,00 грн за кредитним договором № 028/25-5664, слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Тобто, зобов`язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов`язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов`язання простроченого боржника за договором не припиняється. Так, зобов`язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовної давності. Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Обґрунтовуючи заявлену вимоги позивачі зазначають, що виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем 11 грудня 2017 року, зареєстрований в реєстре за № 29074, на думку позивачів має бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, тому надмірно сплачені платежі за Кредитним договором № 028/25-56 від 28.12.2007 р. та Іпотечним договором № 028/15-735 від 28.12.2007 р. в сумі 6670,00 грн мають бути поверненні.

Як вбачається з оспорюваного виконавчого напису: «За рахунок коштів отриманих від реалізації Предмету іпотеки, пропоную задовольнити частину вимог Стягувача у розмірі заборгованості, що виникла в наслідок невиконання/неналежного виконання Боржником умов Кредитного договору за період з 01 лютого 2015 року по 13 жовтня 2017 року».

Відповідно до Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору № 028/25-564 від 28.12.2007 року строк дії договору становить до 28.12.2022 року.

Суд критично ставиться до позиції ОСОБА_1 стосовно того, що йому не було відомо про рішення Третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 75/15 від 09.04.2015 року, а тому позивач, за порадами працівників банку, продовжував сплачувати кошти за кредитним договором в сумі 6670,00 грн (квитанції від 19.07.2018 р., 07.12.2018 р., 08.12.2018 р., 09.01.2019 р.). Оскільки, в той же час, позивач ОСОБА_2 , яка є поручителем за Договором кредиту № 028/25-564 від 26.12.2007 року, сплатила до Дніпровського РВДВС виконавчий збір в розмірі 39275,15 грн виконавчого збору у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 755/13104/15-ц виданого 12.08.2015 року Дніпровським районним судом м. Києва на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 09 квітня 2015 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» 388344 грн. 20 коп. заборгованості та 4283 грн. 45 коп. витрат пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом, що спростовує доводи позивачів, про їх необізнаність про наявність судових рішень.

Крім того, в матеріалах справи наявні докази того, що позивачам було відомо про вчинення виконавчого напису на предмет іпотеки, про реалізацію предмету іпотеки, про вимоги банку, дане твердження підтверджується тим, що власники предмета іпотеки, серед яких є позивач ОСОБА_2 не заперечують що отримали частину коштів з реалізації предмета іпотеки за допомогою електронних торгів.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що твердження позивачів про те, що строк Кредитного договору № 028/25-564 від 28.12.2007 року закінчився та Банк безпідставно стягує кошти є безпідставними, оскільки спростовуються Додатковою угодою № 1 укладеною між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 10.07.2009 року до Договору кредиту № 028/25-564 від 28.12.2007 року, за якою було внесено зміни до Договору кредиту, а саме перший абзац п. 1.1 та п. 1.1.1. п. 1.1 Договору було викладено в новій редакції - сума кредиту була збільшена до 204520,44 грн, а кінцевий термін погашення заборгованості було змінено на 28.12.2022 року, тобто відповідач отримав кошти від позивача ОСОБА_1 , у розмірі 6670,00 грн, правомірно.

Таким чином, враховуючи вище викладене, судом не вбачається підстав для задоволення вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 надмірно сплачених коштів у розмірі 6670,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення надмірно сплачених коштів є не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд не вирішує питання розподілу судових витрат, оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 18, 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 19, 34, 87-89 Закону України «Про нотаріат», п. п. 1.1., 2.3, 3.1., 3.2., 3.4. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерством юстиції України 22.02.2012 N 296/5, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172, ст.50 Закону України «Про нотаріат», керуючись ст. ст. 2-5, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 274-279, 280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення надмірно сплачених коштів.

Відповідно до положень ч.1та ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VІІІ від 03.10.2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

С у д д я