Рішення № 101815335, 17.11.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4038/21

провадження № 2/753/5047/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Гусак О.С.,

з секретарем Осадчуком С.В.,

за участю:

представника позивача Юрченко С.В. ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и в:

У лютому 2021 року ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у загальному розмірі 21661 грн 43 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» обслуговує будинок АДРЕСА_1 на підставі рішення правління АТ ХК «Київміськбуд» № 84/0/5-09 від 1 грудня 2009 року «Про передачу житлового будинку з вбудованими приміщеннями на баланс, обслуговування і експлуатацію ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» і акту приймання-передачі житлового будинку від 1 вересня 2010 року та надає його співвласникам житлово-комунальні послуги. ОСОБА_3 є власником квартири № 193 у вказаному будинку на підставі свідоцтва про право власності від 13 серпня 2010 року. 28 липня 2010 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено комплексний договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, надання комунальних послуг та додаткових послуг. Відповідач своєчасно не вносять плату за отримані послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яка за період з травня 2018 року по лютий 2021 року складає 17209 грн 60 коп.При цьому вказує, що відповідач як боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на підставі положень статті 625 ЦК України зобов`язаний сплатити зазначену суму боргу з урахуванням інфляційної складової в сумі 2983 грн 06 коп. та трьох відсотків річних в сумі 1468 грн 77 коп.

У добровільному порядку заборгованість не погашає, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Також позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на оплату судового збору у сумі 2270 грн.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 5 березня 2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи у судове засідання.

5 квітня 2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому ОСОБА_3 просив відмовити у задоволені позову ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» у повному обсязі. Вказав, що не погоджується з вимогами позивача в повному обсязі, оскільки він не є одноособовим споживачем житлово-комунальних послуг в квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , а також через невизначеність тарифу та вартості послуг управителя багатоквартирного будинку, а також відсутності підстав для застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України, оскільки індексація грошових доходів населення не перевищувала 103 %.

19 квітня 2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив у якій ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» зазначило, що посилання відповідача на те, що він є необноособовим власником вказаної квартири № 193 , а відповідно і споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються позивачем за адресою її місцезнаходження, не підтвердженні належними доказами, а тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та штрафні санкції розраховані позивачем відповідно до норм чинного законодавства.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року залучено до участі у справі, в якості співвідповідача ОСОБА_2 .

2 червня 2021 року позивач надав суду уточнену редакцію позовної заяви, у якій просив стягнути з ОСОБА_3 8604 грн 80 коп. заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, 381 грн 79 коп. 3% річних від простроченої суми та 868 грн 86 коп. індекс інфляції, а всього 9855 грн 55 коп., та стягнути з ОСОБА_4 8604 грн 80 коп. заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги, 381 грн 79 коп. 3% річних від простроченої суми та 868 грн 86 коп. індекс інфляції, а всього 9855 грн 55 коп.. Також позивач просив здійснити розподіл судових витрат.

30 червня 2021 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості за оплату житло-комунальних послуг у якому просила не притягувати її відповідачем у даній справі та залишити відповідачем по справі виключно ОСОБА_3 . Вважає викладені у позовній заяві вимоги до неї необгрунтованими, незаконними і такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на те, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження свого статусу у правовідносинах з відповідачем ОСОБА_2 між позивачем та відповідачем не укладався договір на надання житлово-комунальних послуг. Крім того, до правовідносин, які виникли між сторонами не може бути застосована ст. 360 ЦК України, на яку посилається позивач при поділі заборгованості, яка утворилась за житлово-комунальні послуги, оскільки квартира АДРЕСА_3 , належить відповідачам на праві спільної сумісної власності, а не на праві спільної часткової власності. Крім того вказує, що вимушено проживає у вказаній квартирі, оскільки не має іншого житло, а її матеріальне становище не дозволяє винаймати житло.

Справа неодноразово відкладалася за клопотаннями учасників справи.

У судове засідання призначене на 26 жовтня 2021 року до суду з`явилися представник позивача ОСОБА_1 , відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

У судовому засіданні ОСОБА_3 подав клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України. Судом у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено, оскільки в матеріалах справи наявні документи, зокрема довіреність на ОСОБА_5 , яка від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» підписувала позовну заяву (а.с. 32).

Крім того, ОСОБА_3 в судовому засідання заявлені клопотання про витребування доказів. Протокольною ухвалою суду у задоволенні клопотань було відмовлено.

Оскільки ОСОБА_3 у відзиві на позову заяву не погоджувався з періодом нарахування позивачем йому заборгованості з травня 2018 року по лютий 2021 року, та вказував на те, що попереднім рішенням Дарницького районного суду м. Києва за травень 2018 року заборгованість вже було стягнуто, то за судовим запитом від 25 жовтня 2021 року суду для огляду було надано справу № 753/12970/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» до ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за житлово-комунальні послуги.

ОСОБА_3 , вважаючи дії судді щодо витребування для огляду справи для з`ясування дійсного періоду нарахування заборгованості такими, що викликають сумнів у її упередженості, просив оголосити перерву для написання заяви про відвід судді.

26 жовтня 2021 року судом було оголошено перерву до 17 листопада 2021 року.

У судовому засіданні 17 листопада 2021 року представник позивача підтримала позовні вимоги, викладені в уточненій редакції позовної заяви та просила позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позовних вимог не заперечувала, зазначила, що квартира відповідачам належить на праві спільної сумісної власності, вона зверталася до ОСОБА_3 з проханням відчужити її, у вказаній квартирі вона не проживає.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право власності від 13 серпня 2010 року (а.с.19).

ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» є обслуговуючою організацією будинку АДРЕСА_1 згідно рішення правління АТ ХК «Київміськбуд» № 84/0/5-09 від 1 грудня 2009 року «Про передачу житлового будинку з вбудованими приміщеннями на баланс, обслуговування і експлуатацію ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» і акту приймання-передачі житлового будинку від 1 вересня 2010 року та виконує функцію утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, надання житлово-комунальних послуг.

28 липня 2010 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено комплексний договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, надання комунальних послуг та додаткових послуг (а.с. 21-23).

Відповідно до п. 1 Договору предметом цього договору є забезпечення підприємством обслуговування та поточного ремонту житлового будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_3 , а співвласником - забезпечення своєчасної оплати цих послуг у строк та на умовах, передбачених договором.

Також судом встановлено, що вказана квартира була придбана під час перебування ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .

Вказане не заперечувалось відповідачами у судовому засіданні, а тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Частиною першою ст. 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Статтею 151 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

За приписом статті 162 ЖК Української РСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими у встановленому порядку тарифами.

Згідно пунктів 5, 10 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами; у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦКУ передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Разом з тим, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачі не належним чином виконують свої зобов`язання перед позивачем з оплати спожитих житлово-комунальних послуг, в результаті чого (з урахуванням уточнених позовних вимог) за період з травня 2018 року по лютий 2021 рокуутворилась заборгованість у розмірі 17209 грн 60 коп.

Крім того, суд стягуючи заборгованість і за травень 2018 року, виходить з того, що згідно розрахунку заборгованості, який наявний в матеріалах справи № 753/12970/18 сума заборгованості була нарахована за період з лютого 2015 року по квітень 2018 року у розмірі 10945 грн 23 коп. з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, яку стягнуто згідно заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 березня 2019 року.

Відповіді до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Інфляційна складова боргу відповідно до розрахунку ціни вимоги становить 1737 грн 92 коп.

Доводи ОСОБА_3 щодо безпідставного нараховування індексу інфляції з посиланням на ч. 1 ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коди величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації, який установлюється у розмірі 103 відсотка суд відхиляє, оскільки відповідач неправильно застосовує норми вказаного Закону.

Поняття "індексації грошових доходів населення" та "індекс споживчих цін", (який є тотожним поняттю індексу інфляції), є різними показниками.

До даних правовідносин позивач правильно застосував поняття індексу інфляції, яка передбачена ст. 625 ЦК України і нарахував її розмір.

Крім того, згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір 3% річних з простроченої суми відповідно до розрахунку ціни вимоги становить 763 грн 58 коп.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідачем, всупереч положенню ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів своєчасної та у повному обсязі сплати наданих йому житлово-комунальних послуг та відсутності заборгованості перед позивачем по оплаті цих послуг.

Оскільки відповідачі не виконує свій обов`язок по оплаті спожитих житлово-комунальних послуг, то суд приходить до висновку про солідарне стягнення з них на користь позивача сума заборгованості у розмірі 17209 грн 60 коп., а також інфляційні втрати у розмірі 1737 грн 92 коп. та три відсотки річних у розмірі 763 грн 58 коп. а всього 19711 грн 10 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2270,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 66 - 67, 162, 175, 179 Житлового кодексу України, статтями 3, 11, 13, 15, 16, 322, 509, 525 - 527, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 141, 274-279, 280-282, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» (код ЄДРПОУ 32912720, адреса місцезнаходження: вул. Є.Чавдар, 3, м. Київ) заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у загальному розмірі 21661 грн 43 копійки. та судовий збір у розмірі 2270 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Гусак О.С.

Повний текст судового рішення складено 10 грудня 2021 року.