Ухвала суду № 101814686, 22.09.2021, Броварський міськрайонний суд Київської області

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/2320/20 провадження № 2/361/575/21

22.09.2021

У Х В А Л А

«22» вересня 2021 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань – Шаварин С.С.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про закриття провадження у справі № 361/2320/20,

в с т а н о в и в:

У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа № 361/2320/20 про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, визнання протиправним звернення стягнення на нерухоме майно, визнання незаконними заяв про припинення обтяжень, скасування рішення та звернення стягнення на нерухоме майно.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 квітня

2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому провадженні представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 подала до суду клопотання про закриття провадження у справі у частині позовних вимог ТОВ «ФК «Конкорд Факторинг» до ТОВ «ФК «Інвест Кредит Груп» та ТОВ «ІКГ-6». Клопотання мотивовано тим, що фактично судом прийнято спір, що виник між юридичними особами, який підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

У підготовчому засіданні представник позивача ТОВ «ФК «Конкорд Факторинг» - Сич О.Ю. заперечив проти заявленого клопотання.

Представники відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 віднесли вирішення даного питання на розсуд суду.

Вислухавши думку учасників справи присутніх у судовому засіданні, перевіривши клопотання та його доводи, суд дійшов наступного висновку.

Частиною першою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі-Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя. Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення ЄСПЛ від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

ЄСПЛ неодноразово зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії»

(«Zand v. Austria») Комісія висловила думку, що термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]». У деяких випадках він визнавав, що найвищий судовий орган, уповноважений тлумачити закон, міг ухвалювати рішення, яке не було чітко визначене законом. Таке застосування закону, однак, мало винятковий характер, і зазначений суд надав чіткі й вірогідні підстави для такого виняткового відступу від застосування своїх визначених повноважень (рішення ЄСПЛ від 13 травня 2003 року у справі «Хуліо Воу Жиберт та Ель Хогар і ля Мода проти Іспанії») («Julio Bou Gibert and El Hogar Y La Moda J. A. X. A. v. Span»).

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Щодо визначення предметної та суб`єктної юрисдикції справи необхідно зазначити таке.

За змістом статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, те, що за своєю правовою природою вони виникають у приватноправових відносинах і містять наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Як вбачається із матеріалів справи ТОВ «ФК «Конкорд Факторинг» звернулося до суду із позовом про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя, визнання протиправним звернення стягнення на нерухоме майно, визнання незаконними заяв про припинення обтяжень, скасування рішення та звернення стягнення на нерухоме майно.

Юрисдикцію господарських суддів визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

За частиною першою статті 173 Господарського кодексу України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).

Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад.

Предметом оскарження у даній справі є договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 04 грудня 2014 року, укладеного між ТОВ «ФК «Інвест Кредит Груп» та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В., зареєстрований у реєстрі № 6457, а також інші похідні від нього документи. Даний договір не стосується сфери господарювання та не носить господарського характеру.

З огляду на викладені обставини, підстави для закриття провадження у справі у частині вимог до ТОВ «ФК «Інвест Кредит Груп» та ТОВ «ІКГ-6» відсутні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 255, 256, 353 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання – відмовити.

Ухвала за змістом статті 353 ЦПК України оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя В.О.Василишин