Ухвала суду № 101812479, 09.12.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

09.12.2021

227/4396/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року м.Добропілля

Колегія суддів Добропільського міськрайонного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Здоровиці О.В.

суддів Корнєєвої В.В., Любчик В.М.,

за участю

секретаря судового засідання Сисенко Ю.В.,

прокурора Білобловського Р.В.,

захисників Оніпко Н.А., Василевича С.О., Акінчина І.Г.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Білозерське Донецької області, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

яка обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченій ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з забороною покидати обране житло у період з 23.00 до 06.00 години наступного дня.

В судовому засіданні прокурор підтримав внесене клопотання та зазначив, що ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією майна. Враховуючи суворість покарання, яке може бути призначено останній в разі визнання її винною в злочині, в якому її обвинувачують, відсутність у неї міцних соціальних зв`язків, те, що вона ніде не працює та нічим суспільно корисним не займається, прокурор вважає, що ризики переховування від суду, незаконного впливу на свідків кримінальному провадженні продовжують існувати. Крім того прокурор вважає, що обвинувачена може іншими способами перешкоджати встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Обвинувачена ОСОБА_4 заперечувала проти продовження їй запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний час доби та посилалася на те, що вона жодним чином не перешкоджає судовому розгляду, завжди з`являється на виклики до суду.

Захисник обвинуваченої Оніпко Н.А. просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора, зазначивши, що обвинувачена не порушує своїх процесуальних обов`язків, завжди на виклики суду з`являється в судові засідання, процесуальні обов"язки виконує належним чином. Вважає, що прокурором не доведено існування ризиків, на яких він наполягав.

Інші учасники судового розгляду підтримали позицію захисника обвинуваченої.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, вважає, що клопотання прокурора задоволенню не підлягає виходячи з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , в рамках даного кримінального провадження обвинувачується у тому, що вона в період з травня 2020 року до 03.08.2020 року у складі організованої групи, спільно та узгоджено з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , вживаючи засоби конспірації, систематично на виконання вказівок ОСОБА_1 , за місцем свого мешкання, за адресою АДРЕСА_2 виготовляла шляхом нескладної хімісної реакції психотропну речовину - метамфетамін, який в подальшому поміщувала у медичні шприци об"ємами 2 та 5 мл, підшукувала покупців та здійснювала її збут.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.3 ст.307 КК України, як незаконне виготовлення, придбання, зберігання з метою збуту, а також збут особливо небезпечного наркотичного засобу та психотропної речовини, вчинені повторно, організованою групою.

В судовому засіданні прокурор посилався на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2021 року обвинуваченій ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком два місяці починаючи з дня винесення ухвали, з забороною останній залишати місце свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 у період доби з 23:00 години до 06:00 години наступного дня. На обвинувачену ОСОБА_4 були покладені такі обов`язки:

- прибувати до суду або прокурора, за кожним їх викликом;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Строк дії вищевказаної ухвали спливає 11 грудня 2021 року.

Відповідно до вимог ст.ст.331, 181 КПК України, у разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Відповідно до ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання особи під домашнім арештом має право подати прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали.

Відповідно до ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання особи під домашнім арештом повинно містити відомості, зазначені у ч.3 вказаної статті, а саме:

відомості, зазначені у статті 184 цього Кодексу,

виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

виклад обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про домашній арешт.

В судовому засіданні встановлено, що розгляд даного кримінального провадження, після зміни складу суду, знаходиться на початковій стадії, а саме проведені процесуальні дії, передбачені ст.342-349 КПК України (оголошений обвинувальний акт та визначений обсяг доказів, що підлягають дослідженню та порядок їх дослідження). Судовий розгляд призначено на 25.01.2021 року.

Тобто в судовому засіданні достовірно встановлено, що завершити судовий розгляд до закінчення дії ухвали суду від 11.10.2021 року не є можливим.

На даний час вважати, що обвинувачена не обґрунтовано обвинувачується у вчиненні інкримінованого їй злочину, суд не вбачає.

В той же час при вирішенні питання чи існують ризики заявлені прокурором та чи не зменшились вони після обрання запобіжного заходу, суд вважає, що прокурором не доведено перед судом наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування від суду, ризику незаконно впливу на свідків у кримінальному провадженні, ризику перешкоджання кримінальному провадженню.

Так, прокурор вказуючи на існування зазначених ризиків, посилався на суворість покарання, яке може бути застосовано до обвинуваченої, відсутність у неї міцних соціальних зв`язків за місцем мешкання, відсутність офіційного працевлаштування.

Але, при цьому жодних доказів, які б підтверджували вказані обставини прокурором на підтвердження вказаних доводів, крім суворості покарання, суду не надано.

В той же час суд зазначає, що вказане кримінальне провадження знаходиться в провадженні суду з листопада 2020 року. Матеріалами справи підтверджується, що за весь цей час, обвинувачена ОСОБА_4 не порушувала своїх процесуальних обов`язків, завжди з`являлась на виклики до суду. Даних, які б свідчили про те, що з боку обвинуваченої мали місце спроби переховування від суду або незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, прокурором не наведено.

Тобто з наведенного вбачається, що якщо вважати, що у обвинуваченої дійсно відсутні стійкі соціальні зв`язки в місці проживання, то вказаний факт жодним чином не спонукав останню до переховування від суду.

Також суд зазначає, що відповідно до усталеного принципу Європейського суду, ризик переховування не може оцінюватися виключно на підставі тяжкості можливого покарання (рішення у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia), пункт 223). Для переконаня суду, що насправді існує ризик переховування обвинуваченої від суду, прокурору слід було б навести інші факти чи причини, які конкретно б стосувалися обвинуваченої.

Крім того, слід зазначити, що посилаючись на ризик перешкоджання кримінальному провадженню з боку обвинуваченої іншим способом, прокурор взагалі не зазначав, яким саме способом обвинувачена може перешкоджати кримінальному провадженню.

Тобто, враховуючи наведене, суд вважає, що доводи прокурора грунтуються лище на припущеннях, які жодним чином не підтверджуються будь-якими даними.

Враховуючи наведене, а також вимоги ч.5 ст.199 КПК України, з яких вбачається, що суд зобов`язаний відмовити у продовженні строку дії домашнього арешту, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання обвинуваченого під домашнім арештом, суд вважає, що в задоволенні клопотання прокурора слід відмовити у зв`зку з необгрунтованістю данного клопотання та відсутністю даних, які б підтверджували доводи прокурора.

Керуючись ст.ст.331,177,181,199 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_4 – відмовити.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченій, захиснику.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Заперечення проти такої ухвали можуть бути включенні до апеляційної скарги на судове рішення за кримінальним провадженням, яке передбачено ч.1 ст.392 КПК України.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені 09 грудня 2021 року. Повний текст ухвали буде виготовлений та оголошений учасникам судового провадження 13 грудня 2021 року об 09:00 годині.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Головуючий суддя О.В.Здоровиця

Судді В.В.Корнєєва

В.М.Любчик