Рішення № 101810788, 30.11.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" листопада 2021 р. м. Вінниця Cправа № 902/723/21

Господарський суд Вінницької області у складі судді Міліціанова Романа Валерійовича, при секретарі Сичук І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Комунального некомерційного підприємства "Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради", вул. Хмельницьке шосе, 84, м. Вінниця, 21029, код 05484161

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром буд агро холдинг", вул. Ольги Кобилянської 107, м. Вінниця, 21010, код 41340857

про визнання недійсним договору оренди комунального майна

за участю представників сторін:

позивача: Нижник Д.П., за довіреністю;

відповідача: Путілін Є.В., згідно ордеру

В С Т А Н О В И В :

12.07.2021 року на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Комунального некомерційного підприємства "Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром буд агро холдинг" про визнання недійсним типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого та іншого) майна, що є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області № 17/2020 від 02.03.2020 року, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром буд агро холдинг".

Ухвалою суду від 06.08.2021 року відкрито провадження у справі № 902/723/21, вирішено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено у підготовчому судовому засіданні на 09.09.2021 року.

01.09.2021 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.канц. № 01-34/7753/21 від 01.09.2021 року), в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на відсутність підстав для визнання договору недійсним з огляду на виконання відповідачем вимог законодавства, що діяло на момент укладення договору.

07.09.2021 року від представника відповідача до суду надійшла заява (б/н від 07.09.2021 року), в якій останній в зв`язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні просить суд визнати причини неявки поважними та відкласти судове засідання на іншу дату.

В судовому засіданні 09.09.2021 року судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання у справі № 902/723/21 на 05.10.2021 року о 10:00 год., яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 14.09.2021 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.

В судовому засіданні 05.10.2021 року судом оголошено перерву до 02.11.2021 року, про що постановлено протокольну ухвалу.

11.10.2021 року до суду від представника відповідача надійшла заява (б/н від 11.10.2021 року) (вх.канц. № 01-34/9083/21) про долучення до матеріалів справи доказів.

За результатами проведеного 02.11.2021 року судового засідання суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/723/21 до розгляду по суті на 30.11.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання.

30.11.2021 року до суду від представника позивача надійшла заява (№100/03-11/12 від 30.11.2021 року) (вх.канц. № 01-34/10636/21) про долучення до матеріалів справи доказів.

У судовому засіданні 30.11.2021 року прийняли участь представники обох сторін. Представник позивача позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених у позові, представник відповідача проти позову заперечував.

У судовому засіданні 30.11.2021 року оголошувалась перерва до 14-00 год. 30.11.2021 року. Після перерви представники сторін правом участі у судовому засіданні не скористались.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що відповідачем недотримано вимог законодавства при укладенні договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого та іншого) майна, що є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області № 17/2020 від 02.03.2020 року, а саме правових підстав передачі майна в оренду, передбачених Законом України "Про оренду державного та комунального майна", прийнятим 03.10.2019 та введеним у дію з 01.02.2020, "Порядком передачі в оренду державного та комунального майна", затвердженого Постановою КМУ № 483 від 03.06.2020, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

У Відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечує, зазначаючи що посилання позивача на непроведення процедури, які стосуються внесення (включення) та опублікування інформації в ЕТС, подання заяв, у тому числі заяв на оренду, в ЕТС, опублікування в ЕТС Переліків є необгрунтованим з огляду на те, що вказані положення Закону, згідно пунктів 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 157-IX, набрали чинності лише з 01.10.2020 р.; "Порядок передачі в оренду державного та комунального майна" затверджений постановою КМУ № 483 від 03.06.2020, а тому договір оренди № 17/2020 від 02.03.2020 року правомірно укладений відповідно до законодавства, що діяло на момент його укладення, та внаслідок незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі не може бути визнаним недійсним. Також зауважує, що вказаний договір укладений між позивачем та відповідачем з дотримання норм законів, інших нормативно-правових актів, виконується сторонами, орендарем справно сплачується орендна плата та експлуатаційні витрати за користування, приміщення використовується за призначенням, тому підстави для визнання недійсним вказаного договору з мотивів викладених у позові відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Розпорядженням голови Вінницької обласної Ради № 28 від 30.01.2020 року (том 1 а.с.46) затверджено звіт про незалежну оцінку нерухомого майна комунального некомерційного підприємства "Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради", що знаходиться за адресою: вул. Хмельницьке шосе, б. 84, м. Вінниця, а саме: підвального приміщення № 36 буфету хірургічного корпусу (літ. Ж), площею 49.9 кв.м.

Даним розпорядженням (№ 28 від 30.01.2020 року) дозволено комунальному некомерційному підприємству "Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради" укласти, на конкурсних засадах терміном на 2 роки 11 місяців, договір оренди підвального приміщення № 36 буфету хірургічного корпусу (літ. Ж), розташованого за адресою: вул. Хмельницьке шосе, б. 84, м. Вінниця, площею 49.9 кв.м. - для здійснення роздрібної торгівлі продуктами харчування, відповідно до чинного законодавства.

Зазначене розпорядження винесено під час дії Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII, у редакції станом на 04.11.2018 року.

04.02.2020 року у відповідності до розпорядження голови Вінницької обласної Ради №28 від 30.01.2020 року комунальне некомерційне підприємство "Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради" звернулось до ТОВ Редакція газети "Вінниччина" із клопотанням про надрукування в газеті оголошення про намір передати в оренду на конкурсних засадах підвальне приміщення № 36 буфету хірургічного корпусу (літ. Ж), розташованого за адресою: вул. Хмельницьке шосе, б. 84, м. Вінниця, площею 49.9 кв.м. - для здійснення роздрібної торгівлі продуктами харчування (том 1 а.с. 119).

Оголошення розміщено 12.02.2020 року у газеті "Вінниччина" № 7, із зазначенням про прийняття заяв на оренду до 25.02.2020 (том 1 а.с. 116).

Згідно протоколу № 1 від 26.02.2020 року засідання комісії по визначенню переможця конкурсу на право укладення договору вирішено надати ТОВ "ПРОМ БУД АГРО ХОЛДИНГ", як єдиному заявнику, який надав повний перелік документів, в оренду частину підвального приміщення № 36 хірургічного корпусу (літ. Ж), загальною площею 49,9 кв.м. в оренду терміном на 2 роки 11 місяців для здійснення роздрібної торгівлі продуктами харчування (том 1 а.с. 113).

Також 26.02.2020 року КНП "ПРЦО ВОР" видано наказ № 79 про укладення договору оренди підвального приміщення № 36 хірургічного корпусу (літ. Ж), загальною площею 49,9 кв.м. з ТОВ "ПРОМ БУД АГРО ХОЛДИНГ" (том 1 а.с. 112).

02.03.2020 року між комунальним некомерційним підприємством "Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром буд агро холдинг" (орендар) укладено типовий договір № 17/2020 оренди індивідуально визначеного (нерухомого та іншого) майна, що є об"єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області (том 1 а.с. 19-21).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування майно (далі - об`єкт оренди), яке розміщене в підвальному приміщенні № 36 хірургічного корпусу (літ. Ж), загальною площею 49.9 кв.м., розташоване за адресою: вул. Хмельницьке шосе, 84 у м. Вінниця, згідно викопіюванняз поповерхового плану, що складає невід`ємну частину цього Договору (додаток №1)для використання його з метою здійснення роздрібної торгівлі продуктами харчування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Між сторонами у справі склалися правовідносини щодо оренди комунального майна.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу приписів ч. 3 ст. 283 ГК України, об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в комунальній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в комунальній власності регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно з положеннями частини 1 статті 287 ГК України та статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцем державного майна - майна цілісних майнових комплексів, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції станом на 04.11.2018 року, яка була чинною на момент оголошення конкурсу на укладення договору, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

На підставі ч. 4 ст. 9 Закону, Орендодавець протягом п`яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном (у випадках, передбачених цим Законом, - органом Антимонопольного комітету України), а в разі якщо заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника.

Протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна.

Протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об`єкт оренди. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди.

Орендодавець відмовляє в укладенні договору оренди в разі, якщо: прийнято рішення про приватизацію або передприватизаційну підготовку цих об`єктів; об`єкт включено до переліку підприємств, що потребують залучення іноземних інвестицій, згідно з рішенням Кабінету Міністрів України чи органів місцевого самоврядування; орган Антимонопольного комітету України не дає згоди, виходячи з підстав, наведених в абзацах другому - четвертому частини другої цієї статті; державний партнер (концесієдавець) не дає згоди на укладення договору оренди стосовно об`єкта, щодо якого прийнято рішення про доцільність здійснення державно-приватного партнерства, у тому числі концесії; орендодавець, зазначений в абзацах другому і третьому статті 5 цього Закону, прийняв рішення про укладення договору оренди нерухомого майна з бюджетною установою; є інші підстави, передбачені законом.

Суд констатує, що позивачем по справі не приймалось рішення щодо відмови в укладенні договору оренди із визначених Законом підстав.

Істотні умови договору оренди державного та комунального майна, порядок підписання договору та передачі майна у користування регламентовано ст. ст. 10-13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції від 04.11.2018 року.

Судом також встановлено, що починаючи з 01.02.2020 введено в дію Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019.

Даним Законом змінено порядок укладення договорів оренди державного та комунального майна.

Відповідно до п. п. 1, п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року, крім: положень статей 5, 6, 11, 14, частини восьмої статті 15, частини шостої статті 16 цього Закону (в частині роботи ЕТС), які стосуються внесення (включення) та опублікування інформації в ЕТС, подання заяв, у тому числі заяв на оренду, в ЕТС, опублікування в ЕТС Переліків, договорів оренди, укладених без проведення аукціону, змін і доповнень до договорів оренди, які вводяться в дію з 1 жовтня 2020 року.

Внесення (включення) та опублікування інформації, оприлюднення Переліків, договорів оренди, укладених без проведення аукціону, змін і доповнень до договорів оренди, що передбачені статтями 5, 6, 14, частиною восьмою статті 15, частиною шостою статті 16 цього Закону, здійснюються на офіційних вебсайтах орендодавців, а також у друкованих засобах масової інформації, якщо це передбачено рішенням представницького органу місцевого самоврядування, до моменту введення в дію положень, передбачених цим підпунктом.

Подання заяв, у тому числі заяв на оренду, передбачених статтями 6, 11, 14 цього Закону, здійснюється в паперовій або в електронній формі (без використання ЕТС) до моменту введення в дію положень, передбачених цим підпунктом пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону визначено, що усі об`єкти оренди, які станом на дату введення в дію цього Закону перебували у переліках цілісних майнових комплексів підприємств та їх структурних підрозділів і нерухомого майна, що може бути передане в оренду згідно із Законом України "Про оренду державного та комунального майна", вважаються такими, щодо яких прийнято рішення про включення їх до Переліку першого типу. Подальші дії щодо таких об`єктів оренди здійснюються відповідно до порядку, визначеного статтею 12 цього Закону, за наявності заяви потенційного орендаря або за ініціативою орендодавця.

Отже, вказаним Законом чітко визначено, що лише після 01.07.2020 на правовідносини, що виникають із передачі майна, в даному випадку підвального приміщення № 36 буфету хірургічного корпусу (літ. Ж), розташованого за адресою: вул. Хмельницьке шосе, б. 84, м. Вінниця, площею 49.9 кв.м., в оренду, щодо внесення (включення) та опублікування інформації в ЕТС, подання заяв, у тому числі заяв на оренду, в ЕТС, опублікування в ЕТС Переліків, поширюється дія Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 157-IX.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у Рішеннях Конституційного Суду України від 13.051997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012 у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти мають пряму дію, тобто регулюють відносини, що виникли після набрання ним чинності, а також відносини, які виникли до набрання ним чинності і продовжують існувати. В окремих випадках законодавець вказівкою в перехідних положеннях «нового» нормативно-правового акта може зберегти праворегуляторний вплив визнаного нечинним нормативно-правового акта на певні суспільні відносини, які продовжують тривати після набрання чинності «новим». Отже, надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Таким чином, вказана обставина (недотриманням відповідачем при укладенні договору оренди № 17/2020 від 02.03.2020 правових підстав передачі майна в оренду, передбачених Законом України "Про оренду державного та комунального майна" введеним у дію з 01.02.2020, "Порядком передачі в оренду державного та комунального майна", що обумовлений новою редакцією закону та затверджений Постановою КМУ № 483 від 03.06.2020) не впливає на дійсність укладеного 02.03.2020 року Договору оренди та виконання його умов і своїх зобов`язань Сторонами, оскільки положення введеного з 01.02.2020 в дію Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 157-IX (згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону) до спірних правовідносин застосовувались лише з 01.07.2020 року.

Також, "Порядок передачі в оренду державного та комунального майна", затверджений постановою КМУ №483 від 03.06.2020, тоді як договір оренди № 17/2020 укладений між комунальним некомерційним підприємством "Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром буд агро холдинг" 02.03.2020 року.

Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. (ч. 1 ст. 202, ст. 205 ЦК України)

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановленні в статті 203 ЦК України. Так, відповідно до частин 1-3, 5, 6 цієї зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договір оренди від 02.03.2020 року № 17/2020 був укладений у відповідності до законодавства, що діяло на момент його укладення, сторонами у належній формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору та розпочато його виконання.

Договір оренди від 02.03.2020 № 17/2020 був укладений при вільному волевиявленні сторін, які вчинили дії, що свідчать про прийняття договору до виконання, тобто дії сторін спрямовані на реальне настання правових наслідків, а їх внутрішня воля відповідала зовнішньому її прояву.

Таким чином відсутні докази стосовно того, що вказаний договір суперечить інтересам держави та суспільства на момент його укладання.

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (Постанова ОП КЦС ВС від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17).

Підстава недійсності правочину (оспорюваності чи нікчемності) має існувати в момент вчинення правочину (Постанова КЦС ВС від 24.04.2020 у справі № 522/25151/14-ц).

Однак, таких обставин у ході розгляду справи судом не встановлено, законом також не визначено, що зміна норм законодавства може впливати на дійсність правочину.

Крім того, позивачем самостійно та без примусу визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Пром буд агро холдинг" переможцем конкурсу на право укладення договору оренди та прийнято рішення щодо підписання оспорюваного договору згідно Протоколу № 1 від 26.02.2020 року засідання комісії (том 1 а.с. 113, 114) та Наказу № 79 від 26.02.2020 року (том 1 а.с. 112).

Внаслідок вчинення зазначених юридичних дій у відповідача виникли легітимні очікування щодо укладення договору оренди та набуття права користування нерухомим майном, що складовими майнового права.

До загальних засад цивільного законодавства віднесено справедливість, добросовісність та розумність. (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України), а відтак і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

До таких висновків прийшов Верховний суд у складі Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 390/34/17 від 10 квітня 2019 року.

Таким чином, оспорення укладеного договору після прийняття наведених рішень та виконання договірних зобов`язань, суперечить чесній діловій практиці, принципу добросовісності, тому є протиправним.

Коли за обставин справи порушено питання застосування концепції легітимних очікувань особи чи позитивних зобов`язань держави, перевагу мають позитивні зобов`язання держави.

Норми Конвенції про захист прав людини та освоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини повинні застосовуватися національними судами так само, як внутрішнє законодавство і як норми прямої дії (Постанова ВП ВС від 22 вересня 2020 року у справі № 127/18934/18).

Верховенство права, відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004 року, це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема в закони, які за змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Таким чином, ця юридична позиція Конституційного Суду України поширюється і на необхідність врегулювання органами публічної влади «правової процедури», яка визначає критерії справедливого ставлення органів публічної влади до особи.

Доктрина «правова процедура» міститься у статті 6 (1) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, її розвинуто у рішеннях Європейського суду з прав людини, які враховуються судом як джерело права (ч. 4 ст. 11 ГПК України).

Таким чином, зміна норм законодавства не може негативно впливати на права суб`єкта господарювання.

Згідно правового висновку Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, з моменту визначення переможця торгів неможливо відмінити процедуру закупівлі (Постанова від 10.09.2020 у справі №904/4036/18).

Суд вважає, що даний висновок також підлягає до застосування відносно спірних правовідносин, котрі мають подібну правову природу.

На підставі зазначеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого та іншого) майна, що є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області № 17/2020 від 02.03.2020 року, укладеного між Комунальним некомерційним підприємством "Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної ради" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром буд агро холдинг".

Зважаючи на результат розгляду справи, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити повністю у задоволенні позову Комунального некомерційного підприємства "Подільський регіональний центр онкології Вінницької обласної Ради" (вул. Хмельницьке шосе, 84, м. Вінниця, 21029, код 05484161) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром буд агро холдинг" (вул. Ольги Кобилянської 107, м. Вінниця, 21010, код 41340857) про визнання недійсним Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого та іншого) майна, що є об`єктом права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області № 17/2020 від 02.03.2020 року.

2. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 270,00 грн - залишити за позивачем.

3. Копію рішення направити учасникам справи рекомендованим листом, а також засобами електронного зв`язку за наступними адресами: vinonko@ukr.net, adv.putilin@gmail.com.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 10 грудня 2021 р.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Хмельницьке шосе, 84, м. Вінниця, 21029)

3 - відповідачу (вул. Ольги Кобилянської 107, м. Вінниця, 21010)