Рішення № 101810047, 02.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

02 грудня 2021 року № 520/15160/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Волкової Д.С.,

представника відповідача - Корзіної І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №113-2416-2037 від 14.05.2021 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №114-2416-2037 від 14.05.2021 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №115-2416-2037 від 14.05.2021 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №116-2416-2037 від 14.05.2021 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0424064-2416- 2037 від 14.05.2021 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0424065-2416- 2037 від 14.05.2021 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що порушують права позивача, оскільки ґрунтуються на помилкових висновках контролюючого органу.

Ухвалою суду від 16.08.2021 року прийнято вищевказаний позов до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі та призначено розгляд справи в спрощеному позовному провадженні.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов, проти заявленого позову заперечував та зазначив, що податкові повідомлення-рішення винесено контролюючим органом у відповідності до норм діючого законодавства.

Позивач або представник позивача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Представником позивача через канцелярію суду було подано заяву про розгляд справи за відсутності позивача або його представника.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти заявленого позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві на позов.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

14 червня 2021 року ОСОБА_1 отримала від Головного управління Державної податкової служби у Харківській області лист вих. №18418/6/20-40-24-16-20 від 18.05.2021 року, до якого було додано шість податкових повідомлень-рішень від 14.05.2021 року про нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та розрахунок деяких сум податкових зобов`язань, а саме:

- податкове повідомлення-рішення №115-2416-2037 на суму 22,98 грн. (податок на квартиру за 3 місяці 2018 року);

- податкове повідомлення-рішення №116-2416-2037 на суму 647,76 грн. (податок на будинок за 12 місяців 2018 року);

- податкове повідомлення-рішення №113-2416-2037 на суму 103,07 грн. (податок на квартиру зо 12 місяців 2019 року);

- податкове повідомлення-рішення №114-2416-2037 на суму 297,95 грн. (податок на будинок за 12 місяців 2019 року);

- податкове повідомлення-рішення №0424065-2416-2037 на суму 116,93 грн. (податок на квартиру за 12 місяців 2020 року);

- податкове повідомлення-рішення №0424064-2416-2037 на суму 337,42 грн. (податок на будинок за 12 місяців 2020 року).

Позивачем у позовній заяві вказано, що отримання зазначених податкових повідомлень-рішень свідчить на користь того, що контролюючим органом було нараховано позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018-2020 роки, при цьому з листа відповідача та розрахунку сум податку, доданого відповідачем до вищевказаного листа, вбачається, що при нарахуванні такого податку контролюючий орган виходив з того, що позивач, починаючи з жовтня 2018 року, була власницею двох об`єктів житлової нерухомості одночасно — 60/100 житлового будинку загальною площею 234,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , та квартири загальною площею 48,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак, позивачем у позовній заяві вказано, що зазначений висновок контролюючого органу не відповідає дійсності, оскільки вона жодного дня не була власницею двох об`єктів нерухомості одночасно, а отже зазначені податкові повідомлення-рішення є безпідставними та необґрунтованими.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 10.3 ст. 10 Податкового кодексу України питання щодо встановлення податку на майно, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки вирішують місцеві ради в межах повноважень.

Пунктом 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Відповідно до ст.265 Податкового кодексу України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є складовою податку на майно.

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно із пп.266.1.2 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Об`єктом оподаткування згідно пп.266.2.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно пп. 266.4.3 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України, пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до: - об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту; - об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Положеннями пп. 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України визначено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, установлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно пп. 266.6.1 п.266.6 ст.266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до п.п. «а» пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно пп. 266.7.1 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Крім того, пункт 266.8 статті 266 Податкового кодексу України визначає порядок обчислення сум податку в разі зміни власника об`єкта оподаткування податком.

Так, підпунктом 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Зі змісту наданого до суду представником відповідача відзиву на позов встановлено, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником таких об`єктів нерухомості: квартири загальною площею 48,8 м2, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 (далі - квартира) та житлового будинку загальною площею 234,7 м2 з часткою 60/100, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок).

При цьому, представником відповідача вказано, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на квартиру виникло на підставі договору купівлі-продажу від 24.10.2018, а на житловий будинок на підставі свідоцтва про право власності від 09.09.2008, а отже станом на 24.10.2018 у власності позивача одночасно перебували об`єкти житлової нерухомості різних видів.

Також, представником відповідача вказано, що оскільки позивач з 24.10.2018 у зв`язку з придбанням квартири стала власником об`єктів житлової нерухомості різних видів, у межах спірних правовідносин підлягає застосуванню пільга зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначена пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України, відповідно до якого база оподаткування об`єктів житлової нерухомості зменшується на 180 м2.

Отже, як зазначає представник контролюючого органу, при формуванні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018-2020 роки контролюючим органом застосована ставка податку відповідно до рішення XI сесії Харківської міської ради VII скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові», зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з рішеннями Харківської міської ради XIX сесії VII скликання від 18.04.2018 № 1041/18, XXII сесії VII скликання від 17.10.2018 № 1220/18, XXIII сесії VII скликання від 28.11.2018 № 1284/18, XXV сесії VII скликання від 27.02.2019 № 1449/19, та становить для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб 1 %.

Водночас, під час судового розгляду справи зі змісту позовної заяви судом встановлено доводи позивача стосовно того, що житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 234,7 кв.м. ніколи не належав повністю позивачці. Так, позивачем зазначено, що на той час, коли вказаний будинок був єдиним об`єктом нерухомості з вказаною площею їй належала частка в цьому будинку у розмірі 60/100, проте в 2010 році співвласники будинку здійснили його поділ на два окремих об`єкта нерухомості з окремими адресами та реєстраційними номерами, внаслідок чого позивач стала власницею житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 145,2 кв.м., на підтвердження чого позивачу було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 09.06.2010 року.

З метою підтвердження вказаних обставин позивачем до суду подано копії рішення Виконавчого комітету Фрунзенської районної у м. Харкові ради № 146 від 15.12.2009 р. про виділення квартири АДРЕСА_3 " з надвірними будівлями зі складу домоволодіння АДРЕСА_1 з наданням окремої поштової адреси; рішення Виконавчого комітету Фрунзенської районної у м. Харкові ради № 58/1 від 11.05.2009 р. про оформлення права власності на житловий будинок із надвірними будівлями по АДРЕСА_1 , на ім`я гр. ОСОБА_1 ; свідоцтва про право власності на нерухоме майно - будинок, житловий літ. "А-1" з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 ; витягу № 26607136 від 05.07.2010 р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно — будинок, житловий літ. "А-1" з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, позивачем у позовній заяві вказано, що з 2010 року по 2018 рік вона була власницею житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 145,2 кв.м, але 06 вересня 2018 poку позивачка здійснила відчуження належного їй на праві особистої приватної власності житлового будинку шляхом укладення договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В., зареєстрованого в реєстрі за №3868, що підтверджується копією відповідного договору купівлі-продажу та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №261506198 від 14.06.2021 року, відповідно до якої житловий будинок, загальною площею 145,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , з 06.09.2018 року належить не позивачу, а ОСОБА_2 .

Позивачем також надано пояснення та вказано, що другий об`єкт нерухомості з включених відповідачем до об`єктів оподаткування та вказаних в повідомленнях відповідача - квартира АДРЕСА_4 загальною площею 48,8 кв.м., вона придбала лише 24 жовтня 2018 року шляхом укладення договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В., зареєстрованого в реєстрі №4962, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 261506248 від 14.06.2021 року.

Отже, позивачем наголошено, що оскільки будинок був відчужений позивачем 06.09.2018 року, а квартира придбана 24.10.2018 року, то вона жодного дня не була власницею двох об`єктів нерухомості одночасно.

Суд зазначає, що зі змісту інформаційної довідки №271993527 від 26.08.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, яка надана представником відповідача до суду вбачається відображення запису про право власності позивача на 60/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 , однак в цьому ж записі міститься наступна вказівка: ''Запис про OHM в Реєстрі прав на нерухоме майно погашено 06.09.2018 року 16:14:10 на підставі видано свідоцтво 09.06.2010 року", що підтверджує доводи позивача, викладені у позовній заяві стосовно того, що у 2010 році співвласники будинку здійснили його поділ на два окремих об`єкта нерухомості з окремими адресами та реєстраційними номерами, внаслідок чого позивачка стала власницею житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 145,2 кв.м.

Водночас, судом встановлено, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 145,2 кв.м. було зареєстроване за позивачем в Реєстрі прав власності на нерухоме майно як на окремий об`єкт нерухомості за реєстраційним номером 30639304, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №26607136 від 05.07.2010 року.

Також, судом встановлено, що інформаційна довідка №271993527 від 26.08.2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно сформована за ідентифікаційним кодом позивача, проте у разі формування такої інформаційної довідки за адресою об`єкту вбачається, що в Реєстрі прав власності на нерухоме майно відображаються відомості про об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 24530786 (житловий будинок площею 234,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ), однак відомості про права власності на нього відсутні. Вищевказане підтверджується також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №261506198 від 14.06.2021 року, сформованою за адресою, а також цією довідкою підтверджується, що за вказаною адресою — АДРЕСА_1 , існує лише один об`єкт нерухомості з дійсними правами власності, а саме - житловий будинок загальною площею 145,2 кв.м., який з 06.09.2018 року належить не позивачу, а ОСОБА_2 .

Відтак, суд приходить до висновку про те, що житловий будинок АДРЕСА_5 не належить позивачу на даний час та ніколи не належав їй одночасно з квартирою АДРЕСА_4 , внаслідок чого підстави враховувати його площу під час нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відсутні.

Суд зазначає, що під час розгляду справи встановлено, що позивачка була власницею будинку загальною площею 145,2 кв.м. до 06.09.2018 poку, при цьому жодного іншого об`єкту нерухомості позивачка у власності не мала, а отже, базою нарахування в 2018 році податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме — на будинок має бути лише площа 25,2 кв.м. розрахована як загальна площа будинку 145,2 кв.м., зменшена на 120,0 кв.м. відповідно до підпункту "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, а нарахування такого податку можливе лише до серпня 2018 року (включно) як місяця, що передує місяцю, в якому відбулось відчуження об`єкту оподаткування.

Вищевказане свідчить на користь того, що контролюючим органом помилково нараховано позивачу податок на будинок площею 140,82 кв.м. за всі 12 місяців 2018 року, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення №116-2416-2037 на суму 647,76 грн. підлягає скасуванню.

Також, суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення №114-2416-2037 на суму 297,95 грн. (податок на будинок за 12 місяців 2019 року) та податкове повідомлення-рішення №0424064-2416-2037 на суму 337,42 грн (податок на будинок за 12 місяців 2020 року) є такими, що винесені контролюючим органом протиправно з огляду на обставини того, що контролюючим органом включено до об`єктів оподаткування житловий будинок, який, починаючи з вересня 2018 року, не належить позивачу.

Водночас, суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення №115-2416-2037 на суму 22,98 грн. (податок на квартиру за 3 місяці 2018 року), податкове повідомлення-рішення №113-2416-2037 на суму 103,07 грн. (податок на квартиру за 12 місяців 2019 року) та податкове повідомлення-рішення №0424065-2416-2037 на суму 116,93 грн. (податок на квартиру за 12 місяців 2020 року) також є протиправними, оскільки належної позивачу квартири менша за площу, на яку відповідно до підпункту "а" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України зменшується база оподаткування, отже, база оподаткування належної позивачу квартири АДРЕСА_6 взагалі відсутня.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, суд зазначає, що позивачем разом із позовними вимогами заявлено клопотання про стягнення на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9700,00 грн., витрат, пов`язаних вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи, у розмірі 243,18 грн.

При цьому, у позовній заяві позивачем вказано, що до витрат, пов`язаних вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи, входять витрати по сплаті комісій банку за перерахування грошових коштів під час оплати судового збору та оплати правової допомоги у загальній сумі 173,18 (сто сімдесят три гривні 18 копійок) грн., по сплаті за отримання довідок з Державного реєстру речових прав, на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у загальній сумі 70,00 (сімдесят гривень 00 копійок) грн.

Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

В той же час, положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 138 КАС України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Також, приписами ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із положеннями ст. 26 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як визначено приписами ч.3 ст.27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” передбачено, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі положеннями ст.30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу вищевикладеного слід дійти висновку, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

При цьому, адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Зазначене передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”.

Аналіз долучених до заяви документів свідчить, що для захисту своїх прав та звернення до суду з адміністративним позовом між позивачем та адвокатом Лукашенком О.В. було укладено договір № 48-2021/Д-8 про надання правової (правничої) допомоги від 07.05.2021 р. Сума витрат позивача на правову допомогу за даним договором складає 6200,00 грн.

Водночас, позивачем вказано, що у подальшому, у випадку участі адвоката позивача у судових засіданнях у суді, позивачка очікує понести додаткові витрати в розмірі 1500,00 грн. за кожне судове засідання.

Також, матеріали справи свідчать, що в рамках укладеного договору про надання правової (правничої) допомоги від 07.05.2021 року сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 10.08.2021 року, відповідно до якого адвокатом позивачу було надано послуги, а саме: ознайомлення з фабулою справи, вивчення документів клієнта (05.08.2021 року) – 600 грн. за годину - кількість витраченого часу 2 години – вартість 1200,00 грн.; підготовка та подання до Харківського окружного адміністративного суду адміністративного позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – 1000,00 грн. за годину - кількість витраченого часу 5 годин – вартість 5000,00 грн.., що загалом складає 6200,00 грн.

Матеріали справи містять акт приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 13.09.2021 року, відповідно до якого адвокатом позивачу було надано послуги, а саме: ознайомлення з відзивом на адміністративний позов та підготовка і подання до суду відповіді на відзив (13.09.2021 року) – 1000,00 грн. за годину - кількість витраченого часу 2 години – вартість 2000,00 грн.

Враховуючи положення ст. 134 КАС України суд зазначає, що до витрат на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу належать ті, що пов`язані із розглядом справи.

При цьому, суд зазначає, що зі змісту норм Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Враховуючи вищевикладене та оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої/правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19 та 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, а також враховуючи предмет позову та обставини справи, суті виконаних послуг, суд приходить до висновку, що сума, заявлена позивачем до відшкодування у розмірі 9700 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Також, судом встановлено, що позивачем було понесено витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, до яких останнім віднесено оплату вартості банківських послуг за сплату судового збору та оплати правової допомоги у загальній сумі 173,18 грн., а також суму вартості сплати за отримання довідок з Державного реєстру речових прав, на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у загальній сумі 70,00 грн.

Надаючи оцінку вказаному, суд зазначає, що сплата позивачем вартості банківських послуг не є такою, що віднесена до витрат, пов`язаних із розглядом справи, оскільки базується виключно на договірних відносинах, що виникли мі позивачем та банківською установою. Відтак, у задоволенні даної частини клопотання позивача належить відмовити.

Натомість витрати позивача, пов`язані з отриманням довідок з Державного реєстру речових прав, на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у загальній сумі 70,00 грн. є такими, що пов`язані із розглядом справи, оскільки останні було виготовлено саме для звернення до суду.

Водночас, суд зазначає, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню і витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. з огляду на обставини того, що позивач у даному випадку звернулась до суду із вимогами майнового характеру у загальний розмірі 1526,11 грн.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №113-2416-2037 від 14.05.2021 року; №114-2416-2037 від 14.05.2021 року; №115-2416-2037 від 14.05.2021 року; №116-2416-2037 від 14.05.2021 року; №0424064-2416- 2037 від 14.05.2021 року; №0424065-2416- 2037 від 14.05.2021 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 , код - НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп., суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9700 (дев`ять тисяч сімсот) грн. 00 коп. та суму витрат, пов`язаних із вчиненням підготовкою справи до розгляду у розмірі 70 (сімдесят) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ - 43983495).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 09 грудня 2021 року.

Суддя Мельников Р.В.