Рішення № 101810038, 09.12.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

09 грудня 2021 року № 520/17034/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат,

В С Т А Н О В И В :

Харківський університет Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: стягнути з відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 (паспорт: НОМЕР_1 , виданий Московським РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області 26.06.2015), ІПН НОМЕР_2 , на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (рахунок UA418201720313271001201005066, Державне казначейство України в м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 08571096) витрати, пов`язані з утриманням, у сумі 58034 (п`ятдесят вісім тисяч тридцять чотири) грн. 95 коп.

Ухвалою суду від 29.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі та призначено справу до судового розгляду. Через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачем через канцелярію суду було подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що вона проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. Також, відповідачем вказано, що позивач не надав док суду доказу ознайомлення відповідача з наказом про необхідність відшкодування 58034, 95 грн. та не надав доказів відмови від добровільного відшкодування, що свідчить про відсутність правових підстав для звернення до суду. Водночас, відповідачем вказано, що відповідно до правової позиції Верховного Суду грошове забезпечення є фактично отриманою заробітною платою за несення служби (виконану роботу), а отже воно не підлягає поверненню. Вказане на переконання відповідача свідчить про необґрунтованість вимог в частині суми 12957,61 грн. Водночас, відповідачем наголошено на відсутності доказів обґрунтованості розрахунків витрат на утримання курсанта.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 24.11.2021 року, не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Відповідач або представник відповідача в судове засідання, призначене на 24.11.2021 року, не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином. Через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

У поданому до суду відзиві на позов відповідачем, зокрема, заявлено клопотання про розгляд справи без її участі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень частини 4 статті 229 КАС України.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на неприбуття сторін у судове засідання, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за правилами письмового провадження.

ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України з 15.08.2016 року по 27.07.2021 року.

Судом встановлено, що наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 27.07.2016 року № 196 о/с відповідача прийнято на службу в органи внутрішніх справ і зараховано курсантом Харківського національного університету внутрішніх справ з 15.08.2016 року та присвоєно звання, "рядовий поліції".

Матеріали справи свідчать, що 01.11.2017 року на виконання вимог наказу МВС від 01.03.2017 року № 173 “Про затвердження Типової форми Контракту про здобуття освіти у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських» між ОСОБА_2 , Харківським національним університетом внутрішніх справ та ГУМВС України в Харківській області укладено тристоронній контракт №1106 про здобуття освіти у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських.

Абзацем 5 пункту 3 розділу ІІ контракту визначено, що у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відповідач зобов`язана відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до п. 4 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію».

При цьому, абз. 5 п.1 розділу ІІ контракту передбачено, що виконавець, яким у даному випадку є позивач, зобов`язується після відрахування особи (закінчення навчання) затвердити довідку-розрахунок витрат, пов`язаних з її утриманням у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, за весь термін навчання.

В подальшому, наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 04.07.2020 року №193 о/с відповідача було відраховано зі складу курсантів та відкомандировано до Головного управління Національної поліції в Харківській області для подальшого проходження служби.

Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 27.07.2021 року №381 о/с відповідача звільнено відповідно до ст. 77 ч.1 п. 7 Закону України “Про Національну поліцію” (за власним бажанням).

Під час розгляду справи встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області було повідомлено позивача листом від 03.08.2021 року №5843/119-12/01-2021, яке отримано позивачем 10.08.2021 року, про звільнення відповідача зі служби в органах поліції.

Також, матеріали справи свідчать, що 02.08.2021 ГУНП в Харківській області засобами поштового зв`язку було направлено на адресу відповідача повідомлення №5809/119-12/01-2021 про відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням у ВНЗ із специфічними умовами навчання, що підтверджується власноручним підписом у відповідній графі такого повідомлення, докази направлення якого містяться в матеріалах справи.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 10.01.2002 року №2925-ІІІ "Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України" навчальні заклади, науково-дослідні установи, підприємства та установи забезпечення включенні до загальної структури МВС України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1410 від 15 грудня 1997 року затверджено єдину систему військової освіти до якої входить позивач.

На час укладання 01.11.2017 між позивачем, відповідачем та ГУМВС України у Харківській області контракту про здобуття освіти у вищих навальних закладах із специфічним и умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських діяв Закон України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Статтею 72 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що професійне навчання поліцейських складається з: 1) первинної професійної підготовки; 2) підготовки у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання; 3) післядипломної освіти; 4) службової підготовки - системи заходів, спрямованих на закріплення та оновлення необхідних знань, умінь та навичок працівника поліції з урахуванням оперативної обстановки, специфіки та профілю його оперативно-службової діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Згідно з ч. 4 ст. 74 Закону України "Про Національну поліцію" особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 № 261 було затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України (далі по тексту - Порядок № 261), який набрав чинності 20.04.2017 та був дійсним на час звільнення відповідача із поліції.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 261 цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі, в тому числі: звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася. У разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України.

Типову форму контракту затверджує МВС.

Станом на час укладення вказаного вище контракту від 01.11.2017 між позивачем, відповідачем та ГУ МВС України в Харківській області, форму типового контракту про здобуття освіти у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських» було затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ від 01.03.2017 року № 173, зміст якого передбачав наявність положень про відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС в разі звільнення зі служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням.

Так, відповідно до абз. 1 п. 2 Розділу ІІ контракту від 01.11.2017 виконавець (ХНУВС) зобов`язується забезпечити особу навчанням згідно з освітньо-професійною програмою підготовки здобуття ступеня вищої освіти бакалавр, якісною теоретичною та практичною підготовкою, користування навчально-матеріальною базою.

Згідно з абз. 5 п.3 Розділу ІІ контракту особа (відповідач) зобов`язується у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відповідач зобов`язана відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до п. 4 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію».

При цьому, абз. 5 п.1 розділу ІІ контракту передбачено, що виконавець, яким у даному випадку є позивач, зобов`язується після відрахування особи (закінчення навчання) затвердити довідку-розрахунок витрат, пов`язаних з її утриманням у вищому навчальному закладі із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, за весь термін навчання.

Вказаний контракти був підписаний особисто відповідачем.

Таким чином, підписуючи вказаний контракт, відповідач ознайомлюючись з його змістом, усвідомлював, що в разі звільнення зі служби протягом трьох років після закінчення навчання, він зобов`язаний буде відшкодувати навчальному закладу фактичні витрати, пов`язані з його утриманням та свідомо погодився на виконання таких умов.

При цьому жодних зауважень щодо змісту вказаного контракту, зокрема, щодо видів витрат, які в разі настання відповідних умов має відшкодувати ОСОБА_2 , вказані документи не містять.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 261 відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія).

Розрахунок витрат на утримання осіб у вищих навчальних закладах здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю.

На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Так, загальна сума фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_2 за період з 15.08.2016 року по 04.07.2020 року становить 58034,95 грн., що складається з грошового забезпечення у сумі 12957,61 грн., продовольчого забезпечення у сумі 10924,57 грн., медичного забезпечення у сумі 821,10 грн., речового забезпечення у сумі 11495,11 грн., вартості комунальних послуг і спожитих енергоносіїв у сумі 21836,56 грн., що підтверджується довідкою про фактичні витрати, пов`язані з утриманням курсанта від 22.06.2020 року №4/324д, копія якої міститься в матеріалах справи.

Зі змістом вказаної довідки відповідач був ознайомлений, що підтверджується його підписом у відповідному рядку про ознайомлення з розрахунком.

При цьому, суд одночасно зазначає, що курсанти, які навчаються в Харківському національному університеті внутрішніх справ перебувають на повному державному забезпеченні. Кошти, які витрачаються на їх навчання є державними (бюджетними).

Враховуючи, що відповідача звільнено з органів внутрішніх справ за п. 7 ч. 1 ст.77 Закону України “Про Національну поліцію” (за власним бажанням), що підпадає під абз. 5 п. 3 Розділу ІІ контракту від 01.11.2017 року, суд приходить до висновку про наявність у відповідача обов`язку відшкодувати витрати у сумі 58034,95 грн. на його утримання за період навчання в Харківському національному університеті внутрішніх справ за грошове, продовольче, речове забезпечення та вартість комунальних послуг і спожитих енергоносіїв.

Водночас, суд зазначає, що контракт про здобуття освіти у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських від 01.11.2017 року серед переліку видів забезпечення, які позивач зобов`язувався надавати відповідачу протягом навчання, відсутній такий вид як медичне забезпечення.

Отже, слід дійти висновку про те, що сторони не обумовили під час укладання вказаного контракту надання відповідачу медичного забезпечення за час навчання, що в свою чергу свідчить про відсутність у ОСОБА_2 обов`язку для відшкодування таких витрат позивачу.

Також, суд зазначає, що позивачем не надано до суду будь-якого доказу, що підтверджує суму вартості наданого відповідачу медичного забезпечення, що унеможливлює встановлення обставин того, з чого саме складається загальна сума таких витрат.

Відтак, суд приходить до висновку, що сума витрат медичного забезпечення у розмірі 821,10 грн. не підлягає стягненню з відповідача.

Стосовно посилань відповідача у поданому до суду відзиві на позов на обставини не повідомлення її про можливість добровільної сплати заборгованості та не направлення їй позивачем відповідного повідомлення, суд зазначає, що останні не підлягають врахуванню, оскільки таке повідомлення відповідачу було направлено Головним управлінням Національної поліції в Харківській області 02.08.2021 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, заслуговують на увагу обставини того, що позивач попередньо була ознайомлена із довідкою про фактичні витрати, пов`язані з утриманням курсанта, а отже була обізнана про необхідність їх відшкодування у випадку припинення проходження служби в лавах органів поліції.

Стосовно доводів відповідача про те, що сума грошового забезпечення 12957,61 грн., з огляду на приписи ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягає стягненню, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Однак, в спірних правовідносинах підлягають застосуванню саме норми ст. Закону України “Про Національну поліцію” та Порядку відшкодування особам витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, в яких передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних, зокрема, з грошовим забезпеченням під час навчання.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи довідок про фактичні витрати, пов`язані з утриманням курсанта ОСОБА_2 №4/587д від 17.08.2021 грошове забезпечення останньої за період 2016 - 2020 років становило 12957,61 грн.

Посилання відповідача на неможливість стягнення витрат на грошове забезпечення з огляду на прирівнення такої виплати до заробітної плати, яка в силу приписів ст.1215 Цивільного кодексу не підлягає поверненню, суд вважає необґрунтованими, оскільки, як вбачається з наявних в матеріалах справи довідок про нараховане ОСОБА_2 грошове забезпечення за період з 2016 по 2020 роки, стягнення якого і є предметом даного спору, останнє було нараховане відповідачу саме ХНУВС, а не органом Національної поліції України, в якому після навчання працював відповідач, що в свою чергу свідчить про те, що таку виплату слід кваліфікувати саме як фактичні витрати, пов`язані з утриманням особи під час навчання в навчальному закладі, а не як заробітну плату.

Так, Верховний Суд постановою від 16.10.2020 по справі №1.380.2019.002683, залишив в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2019, яким було задоволено вимоги Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана П. Сагайдачного про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням відповідача в закладі вищої освіти, серед яких, зокрема, витрати на грошове забезпечення.

З огляду на викладене, враховуючи обізнаність відповідача про наявність у нього обов`язку щодо відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням в навчальному закладі, а саме витрат на грошове забезпечення, у разі звільнення зі служби по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі, відсутність доказів добровільного відшкодування ним таких витрат, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 зобов`язана відшкодувати витрати на її утримання за період навчання в Харківському національному університеті внутрішніх справ у сумі 12957,61 грн.

Доводи відповідача щодо відсутності в матеріалах справи доказів щодо фактичних витрат на утримання відповідача, спростовуються матеріалами справи, а саме довідками про витрати на продовольче забезпечення курсанта за період з 15.08.2016 по 09.06.2020, №35 про відшкодування витрат по відділенню речового забезпечення курсанта факультету №4 ОСОБА_2 , яка навчалась у ХНУВС з 2016 – 2020 р.р., розрахунками комунальних послуг за 2016 – 2017, 2017 – 2018, 2018 – 2019, 2019 – 2020 навчальні роки курсанта.

Доказів того, що відповідачем оскаржені вказані довідки матеріали справи не містять.

Отже, відповідач, будучи обізнаним під час підписання контракту від 01.11.2017 року про необхідність відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення зі служби по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі, на даний час зазначену вище суму коштів в повному обсязі не відшкодував, інших доказів добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням його у Харківському національного університету внутрішніх справ, в межах заявлених позовних вимог, суду не надав.

При цьому, як зазначалося, відповідач був обізнаний з умовами, зазначеними у контракті, та свідомо погодився на їх виконання.

Враховуючи викладені обставини, відповідач повинен відшкодувати витрати на його утримання за період навчання у Харківському національному університеті внутрішніх справ, проте зазначені витрати на час розгляду справи ним не відшкодовано добровільно.

Як передбачено положеннями п. 8 Порядку №261 у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

При цьому, суд зазначає, що посилання відповідача на обставини того, що вона не відмовлялась добровільно відшкодувати витрати не можуть вважатися належними, оскільки остання до суду доказів відшкодування витрат не надала.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Харківського національного університету внутрішніх справ підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Харківського національного університету внутрішніх справ (проспект Льва Ландау, буд. 27, м. Харків, 61080) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення витрат – задовольнити частково.

Стягнути з відповідача - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт: НОМЕР_1 , виданий Московським РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області 26.06.2015, ІПН НОМЕР_2 ) на користь Харківського національного університету внутрішніх справ (рахунок UA418201720313271001201005066, Державне казначейство України в м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 08571096) витрати, пов`язані з утриманням, у сумі 57213 (п`ятдесят сім тисяч двісті тринадцять) грн. 38 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мельников Р.В.