Ухвала суду № 101809351, 10.12.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

10 грудня 2021 року м. Київ № 320/15895/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстрафінанс», треті особи без самостійних вимог: Приватний виконавець Київської області Крегул Іван Іванович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

до суду звернувся ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстрафінанс» (код: 43449827, адреса: 01133, м. Київ, вул. Сурикова, 3, нежилі приміщення, літ. А), треті особи без самостійних вимог: Приватний виконавець Київської області Крегул Іван Іванович (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, буд. 5-А, БЦ «Карат», офіс 511), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович (02055, м. Київ, просп. Петра Григоренка, 15) в якому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 10.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем і зареєстрований в реєстрі за №26556, про стягнення грошової заборгованості з гр. ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження за даним позовом, суд виходить з наступного.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 свого рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Отже, поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до частини 5 статті 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Разом з цим, відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захист порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересі, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів тощо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 19 Цивільного процесуального кодексу України). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 26-30 Цивільного процесуального кодексу України).

Виходячи з поняття підсудність у цивільному судочинстві як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ, підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.

Так, відповідно до пунктів 1 та 2 Глави 12 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 захист цивільних прав здійснюється нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису. Виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які встановлюють заборгованість або передбачають повернення майна.

Таким чином, вчинення виконавчого напису має на меті захист цивільних прав осіб.

Відповідно до частини 2 статті 27 Цивільного процесуального кодексу України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Частиною 12 статті 28 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Відповідно до пункту 16 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 №3 спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа.

За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Таким чином, спір про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню має розглядатись загальним судом за правилами цивільного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому суд, відповідно до частини 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України роз`яснює, що вирішення даного спору віднесено до юрисдикції загального суду за правилами цивільного судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 170, 248, 256, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інстрафінанс», треті особи без самостійних вимог: Приватний виконавець Київської області Крегул Іван Іванович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бригіда Володимир Олександрович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Повернути ОСОБА_1 (код: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з Державного бюджету України сплачений судовий збір за реквізитами Київського окружного адміністративного суду в сумі 1370,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят гривень 00 копійок), згідно квитанції від 01.12.2021 №0.0.2362769395.1

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається, та що дана справа має розглядатись у порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України у строк, встановлений ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Панченко Н.Д.