Рішення № 101806004, 09.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2021 року м. Київ № 640/8212/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Бокатової Я.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до: Департаменту міського благоустрою Київської міської державної адміністрації,

Комунального підприємства «Київблагоустрій»

про визнання протиправною бездіяльності, та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Департаменту міського благоустрою Київської міської державної адміністрації (адреса: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31, корпус 2, ідентифікаційний код - 34926981, ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1) (надалі - відповідач 1 або Департамент) та Комунального підприємства «Київблагоустрій» (адреса: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31, корпус 2, ідентифікаційний код - 26199708) (надалі - відповідач 2 або КП «Київблагоустрій»), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту міського благоустрою КМДА, яка полягає в невирішені заяви ОСОБА_1 від 27.12.2017 та в порушені ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 15 та ч.ч. 4,5 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян»;

- визнати протиправною бездіяльність комунального підприємства «Київблагоустрій», яка полягає в невиконанні доручення Департаменту міського благоустрою КМДА від 28.03.2019 № 064-1600 щодо демонтажу паркану;

- зобов`язати Департамент міського благоустрою та Комунальне підприємство «Київблагоустрій» демонтувати незаконно збудований залізобетонний паркан, а благоустрій на місці будівництва відновити.

В якості підстав позову зазначено, що позивач неодноразово звертався до уповноважених органів у сфері благоустрою щодо демонтажу незаконно збудованого паркану, однак належної відповіді на заяви відповідачами не надано, жодних дій, спрямованих на відновлення благоустрою не вчинено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2021 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/8212/21, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

КП «Благоустрій» у відзиві на позовну заяву зазначило, що не є контролюючим органом у сфері благоустрою м. Києва та не наділено повноваженнями щодо прийняття рішень про демонтаж самовільно встановлених елементів благоустрою згідно п. 13.2.2 Правил благоустрою м. Києва. Разом з тим, вказано, що 28.03.2019 Департамент міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято рішення про демонтаж за № 064-1600 для вжиття заходів щодо демонтажу огорожі за адресою АДРЕСА_1 . На виконання доручення здійснено виїзд для проведення демонтажу, однак у зв`язку з неможливістю під`їзду до об`єкту провести роботи не виявилось можливим, про що складено відповідні акти.

Департаменту міського благоустрою Київської міської державної адміністрації у відзиві вказав, що з урахуванням звернення позивача та за результатами перевірки КП «Київблагоустрій» було прийнято доручення від 28.03.2019 № 064-1600 щодо демонтажу огорожі, що спростовує твердження щодо допущення бездіяльності. Окрім того Департамент надавав відповіді на листи позивача та в межах наданих повноважень вживав заходів для усунення порушень, зазначених у ч. 5 ст. 19 Закону України «Про звернення громадян».

У відповіді на відзив позивач наголосив, що відповідач зобов`язаний забезпечити виконання власного рішення щодо демонтажу паркану. Порушення відповідача мали б усуватися шляхом демонтажу незаконно збудованого паркану, а тому заява від 27.12.2017 є вирішеною з того моменту, коли буде демонтовано сам паркан. Оскільки жодних дій не вчинено, позивач вважає, що звернення від 27.12.2017 розглянуто, але не вирішено до цього часу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Прокуратури міста Києва з заявою від 27.12.2018, у якій вказав на порушення ОСББ «Білий Дім» правил містобудування, що полягає у незаконному огородженні дворової території житлового будинку АДРЕСА_1 залізобетонним парканом висотою 2 метри.

Вказана заява надійшла до Департаменту міського благоустрою листом від Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 05.02.2018 № 10/26-6/0802/10.

Листом від 07.03.2018 № 64-064/Я-110-406 Департамент міського благоустрою повідомив, що відповідно до правил благоустрою на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення видається контрольна картка, однак така картка щодо встановлення залізобетонного паркану за адресою АДРЕСА_1 не видавалась. За результатами перевірки працівниками КП «Київблагоустрій» внесено припис № 1803623 з вимогою надати дозвільну документацію на встановлення тимчасової огорожі, у разі відсутності документів буде вжито заходи згідно чинним законодавством.

ОСОБА_1 звернувся до голови Київської міської державної адміністрації зі скаргою від 22.02.2019 щодо невирішення звернення від 27.12.2019.

Листом від 26.03.2019 № 064-Я-335/1-446 Департамент міського благоустрою повідомив, що на лист, який надійшов від Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві, надано відповідь від 07.03.2018 № 64-064/Я-110-406. Вказано, що на виконання вимог розділу 13 Правил благоустрою міста Києва Департамент надав КП «Київблагоустрій» доручення від 28.03.2019 № 064-1600 щодо демонтажу огорожі на АДРЕСА_1.

У листі від 04.04.2019 № 064-Я-335/1-528 Департамент міського благоустрою зазначив, що термін проведення демонтажних робіт визначає КП «Київблагоустрій» з урахуванням черговості та виробничих можливостей підприємства.

Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації) у листі від 05.09.2019 № 003-Я-335/9 повідомив, що роботи з демонтажу зазначеної огорожі будуть проведені протягом поточного року.

29.10.2019 КП «Київблагоустрій» складено акт не проведення демонтажу за адресою: АДРЕСА_1 . Причина нездійснення демонтажу - блокування об`єкту жителями сусіднього будинку, який прилягає до огорожі.

05.08.2020 КП «Київблагоустрій» складено повторний акт не проведення демонтажу у зв`язку з неможливістю під`їзду.

За твердженням позивача, останній ще декілька разів звертався до Голови Київської міської державної адміністрації з заявами від 10.12.2020 та 24.01.2021, на які Департаментом міського благоустрою надано відповіді 29.12.2020 та від 26.02.2021.

У зв`язку з не вирішенням питання демонтажу паркану, позивач звернувся з цим позовом до суду про оскарження бездіяльності відповідачів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 21 Конституції України передбачено, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюються Законом України «Про звернення громадян». Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян», під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Вимоги до звернення закріплені в ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», відповідно до якої звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно ст. 16 Закону України «Про звернення громадян», до скарги додаються наявні у громадянина рішення або копії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.

За приписом ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Аналізуючи обставини справи на предмет дотримання Департаментом міського благоустрою КМДА вимог Закону України «Про звернення громадян» при розгляді звернення ОСОБА_1 від 27.12.2018, суд відмічає, звернення від 27.12.2017 було розглянуто Департаментом міського благоустрою у місячний строк з дня отримання листа Департамента державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 05.02.2018 № 10/26-6/0802/10.

У ході розгляду звернення позивачу роз`яснено, що за результатами перевірки працівниками КП «Київблагоустрій» внесено припис № 1803623 з вимогою надати дозвільну документацію на встановлення тимчасової огорожі, у разі відсутності документів буде вжито заходи згідно чинним законодавством.

Суд враховує позицію Верховного Суду, що, як приклад, відображена у постанові від 22.01.2021 у справі № 640/16224/19 (адміністративне провадження № К/9901/22967/20). Так, Верховний Суд підкреслив, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в контексті розгляду звернення ОСОБА_1 . Департаментом міського благоустрою не було допущено протиправної бездіяльності, враховуючи, що в межах владних повноважень проаналізовано обставини справи, встановлено факт відсутності контрольної картки га тимчасове порушення благоустрою та надано вказівку на здійснення КП «Київблагоустрій» перевірки з метою отримання документації на встановлення огорожі та вжиття заходів згідно законодавства.

Наведене вказує на відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо суті порушеного питання процедури демонтажу паркану суд зазначає таке.

Закон України від 06 вересня 2005 року № 2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» (надалі - Закон України від 06.09.2005 № 2807-IV) є спеціальним законом, який визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Згідно зі статтею 10 Закону України від 06.09.2005 № 2807-IV до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Статтею 12 Закону України від 06.09.2005 № 2807-IV передбачено, що суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

У відповідності до статті 34 Закону України від 06.09.2005 № 2807-IV правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила включають, зокрема, порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.

Частиною 1 статті 40 Закону України від 06.09.2005 № 2807-IV визначено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Таким чином, Закон України від 06.09.2005 № 2807-IV наділяє повноваженням міські ради та їх виконавчі органи здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою міста Києва.

Відповідно до п. 2 та 12 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», у зв`язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об`єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів, а також приймати рішення про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок та знесення самовільно збудованих будівель та споруд без відшкодування витрат, здійснених за час незаконного користування.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою міста і спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, визначені Правилами благоустрою міста Києва (надалі - Правила), які затверджені рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051.

У відповідності до термінів, які вживаються у Правилах, під тимчасовою спорудою слід розуміти споруду функціонального (в тому числі для здійснення підприємницької діяльності), декоративно-технологічного призначення, в тому числі малу архітектурну форму, яка виготовляється з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.

У розумінні Закону України від 06.09.2005 № 2807-IV дії з демонтажу є заходами з відновлення благоустрою населеного пункту (демонтаж - роботи щодо відновлення території благоустрою).

Департамент є органом, що вживає заходи із демонтажу (пункт 13.3.2 Правил).

Повноваження Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у сфері благоустрою передбачені також в Положенні про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який затверджено розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27 січня 2011 року № 94 (далі по тексту - Положення №94).

Відповідно до пункту 1 Положення № 94 Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується голові Київської міської державної адміністрації, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - відповідним центральним органам державної виконавчої влади.

У відповідності до підпункту 6.7 пункту 6 Положення про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 94 від 27 січня 2011 року, Департамент має право здійснювати у встановленому порядку демонтаж та очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених тимчасових споруд та елементів благоустрою, рекламних носіїв, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів тощо.

Згідно з пунктами 5.96, 5.97, 5.99, 5.100, 5.101 Положення № 94 Департамент відповідно до покладених на нього завдань вносить приписи з вимогою усунення порушень Закону України "Про благоустрій населених пунктів" і Правил благоустрою міста Києва та здійснює контроль за їх виконанням; здійснює складання протоколів про порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення для притягнення винних до відповідальності; вживає заходів щодо зупинення робіт, які проводяться самовільно і порушують стан благоустрою міста; сприяє забезпеченню чистоти і порядку в місті, очищення території та об`єктів благоустрою від побутових відходів, безхазяйного майна, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів, самовільно розміщених тимчасових споруд та елементів благоустрою; здійснює у встановленому порядку демонтаж та очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених тимчасових споруд та елементів благоустрою, рекламних носіїв, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів тощо.

Відповідно до пунктів 6.5, 6.6, 6.7, 6.8, 6.25 Положення № 94 Департамент має право: вносити приписи та складати протоколи про порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів для притягнення винних до відповідальності; вживати заходів щодо зупинення робіт, які проводяться самовільно і порушують стан благоустрою міста; здійснювати у встановленому порядку демонтаж та очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених тимчасових споруд та елементів благоустрою, рекламних носіїв, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів тощо; проводити фото, відеозйомку та звукозапис як допоміжний засіб фіксації порушень законодавства у сфері благоустрою у випадках, передбачених законодавством України; надавати відповідні доручення профільним структурним підрозділам районних в місті Києві державних адміністрацій і підпорядкованим комунальним підприємствам та контролювати їх виконання.

У відповідності до пункту 13.3.1 Правил у разі виявлення самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (автомагазини, автокафе, автокав`ярні, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лоткиприлавки) тощо) (далі - засоби пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі), об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи) уповноважені особи Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київблагоустрій» (далі - КП «Київблагоустрій) вносять припис його власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення)) з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до абзаців другого і третього цього підпункту. Малі архітектурні форми, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціальнокультурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності мають бути демонтовані протягом трьох днів з моменту отримання припису, крім тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, відсутніх в матеріалах єдиної цифрової топографічної основи території міста Києва, демонтаж яких має бути здійснений протягом одного дня з моменту отримання припису. Засоби пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об`єкти сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі мають бути демонтовані (переміщені) негайно після отримання припису. У разі внесення припису власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення)) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі уповноважена особа, яка внесла припис, негайно повідомляє про це Департаменту промисловості та розвитку підприємництва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент промисловості та розвитку підприємництва). Протягом зазначеного у приписі строку власник (користувач або особа, яка здійснила розміщення (встановлення)) зобов`язаний за власний рахунок здійснити демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, демонтаж (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі та провести відновлення порушеного благоустрою на місці їх розміщення (встановлення). У разі невиконання припису уповноважена особа, яка внесла припис, у триденний строк складає протокол про адміністративне правопорушення за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Пунктом 13.3.2. Правил передбачено, що у разі якщо власники (користувачі або особи, які здійснили розміщення (встановлення)) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі не здійснили демонтаж в строки, зазначені в приписі, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районні в місті Києві державні адміністрації вживають заходів щодо демонтажу самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, а Департамент промисловості та розвитку підприємництва - щодо демонтажу об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі на підставі рішень, зазначених у підпункті 13.3.3 пункту 13.3 цих Правил, за кошти міського бюджету або з інших джерел, не заборонених законодавством, з наступним відшкодуванням усіх витрат згідно з абзацом 3 цього підпункту. У разі якщо власник (користувач або особа, яка здійснила розміщення (встановлення)) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, не здійснює демонтаж (переміщення) цього засобу в строки, зазначені в приписі, Департамент промисловості та розвитку підприємництва, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) негайно вживають заходів щодо організації демонтажу (переміщення) самовільно розміщеного (встановленого) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі на підставі рішень, зазначених у підпункті 13.3.3 пункту 13.3 цих Правил, за кошти міського бюджету або з інших джерел, не заборонених законодавством, з наступним відшкодуванням усіх витрат згідно з абзацом 3 цього підпункту. У випадках, зазначених в абзацах першому і другому цього підпункту, всі витрати на проведення демонтажу (переміщення), перевезення, розвантаження, зберігання малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі підлягають відшкодуванню власником (користувачем або особою, яка здійснила розміщення (встановлення)) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі. У випадках, зазначених в абзацах першому і другому цього підпункту, відновлення порушеного благоустрою здійснює власник (користувач або особа, яка здійснила розміщення (встановлення)) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі у дводенний строк з моменту демонтажу (переміщення) такого об`єкта (засобу) або відшкодовує балансоутримувачу території витрати на його відновлення.

Відповідно до пункту 13.3.3 Правил рішення про демонтаж самовільно розміщеної (встановленої) малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), районними в місті Києві державними адміністраціями, Департаментом промисловості та розвитку підприємництва (щодо об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі).

Рішення про демонтаж (переміщення) самовільно розміщеного (встановленого) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі приймається Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаментом промисловості та розвитку підприємництва.

Київська міська рада рішенням від 23 жовтня 2013 року № 246/9734 «Про міський благоустрій» затвердила, зокрема, Положення про головного інспектора та інспекторів з благоустрою міста Києва (надалі - Положення №246/9734), відповідно до пункту 1 якого Головний інспектор та інспектор з благоустрою міста Києва - посадові особи управління контролю за благоустроєм міста Києва Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), інспектори районних в місті Києві відділів контролю за благоустроєм, інспектори КП «Київблагоустрій» наділені повноваженнями із здійснення контролю за станом благоустрою населеного пункту, виконанням Правил благоустрою міста Києва, а також притягнення винних до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою. Діяльність інспекторів контролює та координує головний інспектор з благоустрою міста Києва - начальник управління контролю за благоустроєм Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - головний інспектор). Організаційно-методичне керівництво діяльністю інспекторів та громадських інспекторів з благоустрою міста Києва здійснює Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до пункту 2 Положення №246/9734 головний інспектор та інспектор з благоустрою міста Києва у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.

Згідно з пунктом 3 Положення №246/9734 головний інспектор та інспектори з благоустрою міста Києва: контролюють стан благоустрою міста Києва; здійснюють контроль за дотриманням Правил благоустрою міста Києва; здійснюють складання протоколів про порушення законодавства у сфері благоустрою; проводять рейди та перевірки; притягають винних до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою міста Києва; здійснюють профілактику правопорушень в сфері благоустрою міста Києва; виконують інші обов`язки відповідно до законодавства.

Права головного інспектора та інспектора з благоустрою міста Києва визначені у пункті 4 Положення №246/9734, відповідно до якого останні мають право, зокрема: проводити рейди та перевірки територій та об`єктів міста Києва щодо стану їх благоустрою і додержання підприємствами, установами, організаціями, громадянами законодавства у сфері благоустрою населених пунктів; складати протоколи про порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів для притягнення винних до відповідальності; одержувати у встановленому законодавством порядку від центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності інформацію, документи і матеріали для виконання покладених на них завдань; здійснювати в межах своєї компетенції контроль за дотриманням законодавства в сфері благоустрою та населених пунктів.

Відповідно до пункту 5 Положення №246/9734 вимоги головного інспектора та інспектора з благоустрою міста Києва у межах виконання їх повноважень є обов`язковими для виконання посадовими особами підприємств, установ та організацій, фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності. Вимоги головного інспектора є обов`язковими для виконання інспекторами з благоустрою міста Києва.

Таким чином, Київською міською державною адміністрацією були делеговані підприємству публічно-владні управлінські функції в частині забезпечення благоустрою міста Києва.

Судом з листа від 07.03.2018 № 064-064/Я-110-406 встановлено, що КП «Київблагоустрій» внесено припис № 1803623 з вимогою надати дозвільні документи на встановлення тимчасової огорожі.

Департаментом міського благоустрою на підставі припису № 1803623 видано доручення № 064-1600 від 28.03.2019 на демонтаж огорожі по АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 13.3.3 Правил, для проведення демонтажу малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі створюється комісія у складі представників Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та/або структурного підрозділу з питань контролю за благоустроєм районної в місті Києві державної адміністрації, Департаменту промисловості та розвитку підприємництва (у разі демонтажу об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі), підприємства, яке здійснює демонтаж, перевезення, зберігання малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі, представника міліції, власника (користувача або особи, яка здійснила розміщення (встановлення)) (у разі його присутності).

Для проведення демонтажу (переміщення) засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі створюється комісія у складі представників Департаменту промисловості та розвитку підприємництва, структурного підрозділу з питань контролю за благоустроєм районної в місті Києві державної адміністрації та/або Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища, підприємства, яке здійснює демонтаж (переміщення), перевезення, зберігання засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, представника міліції, власника (користувача або особи, яка здійснила розміщення (встановлення)) (у разі його присутності).

За результатами проведеної роботи комісії складають акти демонтажу (переміщення) у двох примірниках, які містять такі дані:

дата, час, адреса (місцезнаходження), підстави проведення демонтажу (переміщення);

прізвище, ім`я, по батькові та посади членів комісії, представника підприємства, яке проводить демонтаж (переміщення), перевезення, зберігання, представника міліції та власника (користувача або особи, яка здійснила розміщення (встановлення)) (у разі його присутності);

опис малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі (геометричні параметри, матеріал, наявність підключення до мереж електро- та водопостачання тощо), перелік візуально виявлених недоліків, пошкоджень з обов`язковою фотофіксацією.

Після проведення демонтажу (переміщення) здійснюється фотофіксація місця, звільненого від самовільно розміщеного (встановленого) об`єкта (засобу).

29.10.2019 представникам КП «Київблагоустрій» здійснено виїзд за вказаною адресою з метою здійснення демонтажу, однак захід не відбувся з огляду на блокування об`єкту жителями сусіднього будинку, який прилягає до огорожі.

Наведені обставини зафіксовано в акті не проведення демонтажу (переміщення) огорожі від 29.10.2019.

Суд відмічає, що на виїзді була присутня комісія у складі представника Департаменту Святенко О.В., головного фахівця Погорєлова О.В., виконавця робіт Кулакова О.В., при цьому інші особи, в тому числі представники поліції для забезпечення правопорядку, не залучались.

Наступний виїзд на підставі припису № 1803623 від 05.03.2018 та доручення № 064-1600 від 28.03.2019 здійснено майже через рік - 05.08.2020, однак демонтаж майна не відбувся у зв`язку з неможливістю під`їзду. Акт від 05.08.2020 про не проведення демонтажу (переміщення) складено за відсутності представника правоохоронного органу.

Докази щодо намагання КП «Київблагоустрій» повторно здійснити демонтаж об`єкта благоустрою - паркану за адресою АДРЕСА_1 - відсутні, як і відсутні докази звернення контролюючого органу до поліції щодо встановлення власника паркану та притягнення до адміністративної відповідальності осіб за порушення правил благоустрою.

Отже, доручення № 064-1600 від 28.03.2019 КП «Київблагоустрій» не виконано, що вказує на допущення останнім протиправної бездіяльності.

Надаючи оцінку діям та бездіяльності відповідача в даному випадку, суд звертає увагу на правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.

У відповідності до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Поняття принципу «належного врядування» розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява № 29979/04).

Європейський Суд з прав людини у рішення від 20.10.2011 у вказаній справі підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia) і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що посилання КП «Київблагоустрій» на відсутність встановлених строків здійснення демонтажних робіт на виконання доручення Департаменту міського благоустрою не спростовує обставин невиправдано довготривалого не здійснення заходів з благоустрою, що становить порушення прав зацікавленої особи - заявника.

Щодо зобов`язання Департаменту міського благоустрою та Комунального підприємство «Київблагоустрій» демонтувати незаконно збудований залізобетонний паркан, суд відмічає, що у відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, суду надано право прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

На рахунок наведених судом процесуальних приписів ч. 2 ст. 9 та п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд заявляє таке.

За дорученням голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду підготовлено Науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, яким висунені такі доктринальні положення:

- при реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог;

- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.

Отже орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов`язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Правову позицію щодо юридичних питань меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та про те, що державний орган повинен діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, викладено в постановах від 06 червня 2018 року та від 07 червня 2018 року Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від (справа № 808/163/16 та № 822/276/17 відповідно).

Також судом зауважується, що у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Суд відмічає, що предметом позову у цій справі є визнання протиправними дій та бездіяльності Департаменту міського благоустрою та Комунального підприємство «Київблагоустрій» з приводу розгляду звернення позивача та реалізації повноважень у сфері благоустрою, при цьому питання наявності підстав для демонтажу об`єкта благоустрою виходить за межі предмету спору та судом не досліджується.

Враховуючи, що Правилами благоустрою міста Києва у разі прийняття рішення про демонтаж об`єкта благоустрою передбачено для комісії у складі представників Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та/або структурного підрозділу з питань контролю за благоустроєм районної в місті Києві державної адміністрації лише один варіант для дій, а саме проведення демонтажу такого об`єкту, суд прийшов до висновку, що ефективним способом відновлення прав позивача є зобов`язання Комунального підприємства «Київблагоустрій» вжити заходи, визначені дорученням Департамент міського благоустрою від 28.03.2019 № 064-1600, щодо демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою - огорожі за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що при поданні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.2065437227.1 від 24.03.2021.

З огляду на те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, то відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність комунального підприємства «Київблагоустрій», яка полягає в невиконанні доручення Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації) від 28.03.2019 № 064-1600.

3. Зобов`язати Комунальне підприємство «Київблагоустрій» вжити заходи на виконання доручення Департаменту міського благоустрою Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрації) від 28.03.2019 № 064-1600 щодо демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою - огорожі за адресою АДРЕСА_1 .

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути за рахунок Комунального підприємства «Київблагоустрій» (адреса: 03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, 31, корпус 2, ідентифікаційний код - 26199708) шляхом їх безспірного списання на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Суддя К.С. Пащенко