Ухвала суду № 101806001, 08.12.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

08 грудня 2021 року м. Київ № 640/31309/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шевченко Н.М.,

за участі секретаря судового засідання - Поліщук О. М.,

розглянувши у підготовчому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства інфраструктури України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

у присутності учасників справи:

представника відповідача - Колесник І. Ю.

У С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 до Міністерства інфраструктури України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства інфраструктури України № 648-к від 04.10.2021 «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління внутрішнього аудиту з 05.10.2021;

- стягнути з Міністерства інфраструктури України середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 05.10.2021 по день винесення судом рішення про поновлення на роботі включно.

Ухвалою суду від 09.11.2021 відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання.

Представником відповідача заявлено клопотання про залишення позовної заяви без руху, за змістом якого наголошує на відсутності доказів сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У підготовчому засіданні представник відповідача заявлене клопотання підтримала. Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, що не перешкоджає розгляду заявленого питання.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

До позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (ч. 3 ст. 161 КАС України).

Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Зі змісту позовної заяви убачається посилання позивача на п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як на підставу звільнення від його сплати.

Згадана норма, станом на дату звернення до суду та постановлення даної ухвали передбачає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (відповідно до преамбули цього Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 3, ст. 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондують із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У Рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку, за рішенням органу, який розглядає трудовий спір і спрямований на захист прав протиправно звільнених працівників.

Водночас структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Із наведених норм чинного законодавства убачається, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, за своєю правовою природою, не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Аналогічного висновку стосовно стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16.

Приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду заяви майнового характеру фізичною особою, фізичною особою-підприємцем судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено з 1 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень.

За змістом ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Зі змісту позовних вимог неможливо визначити ціну майнової вимоги, оскільки вона залежить від результату розгляду справи, тобто, події, яка має місце у майбутньому.

За висновком суду, належним розміром судового збору до визначення його дійсного розміру, є 908,00 грн, що є найменшою сумою за подання позову майнового характеру.

Таким чином позивачу необхідно надати докази сплати судового збору у розмірі 908,00 грн за наступними реквізитами:

Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерський район;

Код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783;

Рахунок отримувача - UA908999980313181206084026007;

Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП);

Код банку отримувача - 899998;

Код класифікації доходів бюджету - 22030101.

З урахуванням викладеного, позовну заяву слід залишити без руху після відкриття із наданням часу на усунення недоліків.

Керуючись статтями 132, 160, 161 169, 171, 241- 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

2. Установити позивачу п`ятиденний строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків, позовну заяву буде залишено без розгляду відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Роз`яснити позивачу, що залишення позову без розгляду не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 256 КАС України та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.М. Шевченко