Рішення № 101802648, 15.11.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11442/21

провадження № 2/753/7065/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Лужецької О.Р.

при секретарі Григораш Н.М.,

учасники справи:

представник позивача ОСОБА_6,

відповідач ОСОБА_1 ,

представник відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтотехтрейд», ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, витребування майна

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтотехтрейд», ОСОБА_1 , згідно вимог якого просить визнати недійсним договір комісії № 6179/20/004280 від 13.11.2020 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтотехтрейд» та ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір купівлі-продаж транспортного засобу № 6179/20/004280 від 13.11.2020, а саме транспортного засобу марки Dacia модель Logan 2007 року випуску, колір сірий, номер кузова НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , зареєстрований 31.07.2014 року, укладений між ТОВ «Укравтотехтрейд» та ОСОБА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності на транспортний засіб; витребувати від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 транспортний засіб.

Позовні вимоги мотивує тим, що належний позивачу на праві власності автомобіль марки Dacia модель Logan 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , вибув з його володіння поза волею. Зазначив, що не мав жодного відношення до вказаних правочинів, жодним чином не бажав настання наслідків у вигляді переходу права власності на транспортний засіб до третіх осіб, укладений договір купівлі-продажу суперечить його волевиявленню, при укладенні цього договору було порушено вимоги ч.ч. 3,5 ст. 203 ЦК України. Крім того, посилався на положення ст. 387 ЦК України, згідно якої власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Ухвалою суду від 23.06.2021 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

11.10.2021 від представника відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив, у якому відповідач, заперечуючи проти задоволення позову зазначив, що він є добросовісним набувачем. Наявність у діях минулого власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові.

Відповідач та представник відповідача проти задоволення позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позову.

Враховуючи пояснення учасників справи, розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві власності належав автомобіль марки Dacia модель Logan 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та обліковою карткою ВРЕВ-1 УДАІ в м. Києві від 31.07.2014 р.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив, що в жовтні 2020 року вирішив продати належний йому автомобіль. ОСОБА_4 , представився директором «площадки для продажу автомобілів» та попросив залишити автомобіль за адресою: АДРЕСА_1 . При чому жодних доручень на продаж транспортного засобу ні ОСОБА_5 , ні будь-яким іншим особам не надавав, жодних документів не підписував.

В матеріалах справи наявний договір комісії № 6179/20/004280 від 13.11.2020 року, укладений між ТОВ «Укравтотехтрейд» та ОСОБА_3 , відповідно до умов якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один/або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу марки Dacia модель Logan 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 .

Цього ж дня, 13.11.2020 між ТОВ «Укравтотехтрейд», який є комісіонером та діє у відповідності до п. 8 Постанови КМУ № 1388 від 07.09.1998 р., на підставі укладеного з власником транспортного засобу Договору комісії № 6179/20/004280 від 13.11.2020, та ОСОБА_1 укладено договір купівлі продажу № 6179/20/004280, відносно транспортного засобу 6179/20/004280 від 13.11.2020. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу складає 40 000 грн.

13.11.2020 року в ТСЦ 8041 м. Києва на підставі заяви № 279474435 поданої від власника ОСОБА_1 була проведена технічна операція "перереєстрація на нового власника за дог. купівлі-продажу (СГ)" автомобіля марки марки Dacia модель Logan 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 . Перереєстрація відбулась на підставі договору укладеного СГ № 6179/20/004280від 13.11.2020.

Позивач вказує, що спірний автомобіль вибув з його володіння поза волею на підставі підробних документів. Жодних правочинів щодо розпорядження та відчуження належного вказаного транспортного засобу позивач не вчиняв та не підписував.

Внаслідок протиправних дій позивач звернувся до Подільського УП ГУ НП у м. Києві із заявою про вчинення відносно нього кримінального правопорушення за фактом заволодіння транспортним засобом шахрайським шляхом, відомості про що 24.02.2021 внесено до ЄРДР за № 12021100070000355 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Відповідно до висновку № СЕ-19/111-21/17813-ПЧ від 22.04.2021 року судово-почеркознавчої експертизи, проведеної Київським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України - підпис в графі «Комітент» на бланку «акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 6179/20/004280 від 13.11.2020» (документ з позначкою «ТСЦ»), виконаний не ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою. Підпис в графі «Комітент» на зворотній стороні бланку «Договір комісії № 6179/20/004280 від 13.11.2020» (документ з позначкою «ТСЦ»), виконаний не ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою. Підпис в графі «Комітент» на бланку «акт технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер № 6179/20/004280 від 13.11.2020» (документ з позначкою «ТОВ»), виконаний не ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою. Підпис в графі «Продавець» на бланку «Акт огляду реалізованого транспортного засобу № 6179/20/004280 від 13.11.2020» (документ з позначкою «ТОВ»), виконаний не ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою. Підпис в графі «Комітент» на зворотній стороні бланку «Договір комісії № 6179/20/004280 від 13.11.2020» (документ з позначкою «ТОВ»), виконаний не ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а іншою особою.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 ЦК України, до яких віднесено, в тому числі, визнання права.

Крім того, виходячи із змісту ст. ст. 15, 16 ЦК України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Враховуючи викладене, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 1 Протоколу № 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

При цьому діє презумпція правомірності, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (п. 5 Постанови № 5 від 07.02.2014 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).

Згідно зі ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужено особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває права власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною 3 ст. 388 ЦК України визначено, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ч. 3 ст. 215 того ж Кодексу якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (пункт 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Як вбачається із ч. 1 ст. 317 ЦК України, змістом права власності є права власника щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України).

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Добросовісне придбання в розумінні ст. 388 ЦК України можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В свою чергу, у ході розгляду даної справи відповідачами, у порядку статті 81 ЦПК України, не було надано суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог, а також не було обґрунтовано наявність передбачених статтею 82 ЦПК України обставин, які б зумовлювали звільнення від доказування наявності наведених ним обставин, а відтак з урахуванням наведеного позовні підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 19, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Згідно з вимогами ст.ст. 137, 141 ЦПК України судовий збір, сплачений позивачем при подання позову, підлягає стягненню з відповідачів порівну, по 1545,70 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 1500 грн. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст. 387, 388, 203, 215, 216 ЦК України, та ст. 4, 5, 12, 13, 49, 51, 76-81, 84, 90, 259, 263, 268, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтотехтрейд», ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, витребування майна - задовольнити частково.

Визнати Договір комісії № 6179/20/004280 від 13.11.2020 р. укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтотехтрейд» та ОСОБА_3 - недійсним.

Визнати Договір купівлі - продажу транспортного засобу № 6179/20/004280 від 13.11.2020 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтотехтрейд» та ОСОБА_1 - недійним.

Витребувати від ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , податковий номер: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 (податковий номер: НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) транспортний засіб марки Dacia модель Logan, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_6 , (до перереєстрації НОМЕР_3 ).

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , податковий номер: НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 (податковий номер: НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 192 гривні та витрати на правову допомогу в розмірі 15 000 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя О.Р.Лужецька