Рішення № 101797812, 10.12.2021, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/6474/21 провадження №2/489/2716/21

РІШЕННЯ

Іменем України

10 грудня 2021 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського професійного машинобудівного ліцею про стягнення заборгованості та зобов`язання вчинити певні дії

встановив:

У вересні 2021 року позивач звернулася до суду з позовом в якому просила стягнути з відповідача суму недоотриманих коштів в розмірі 22725,50 грн. та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок відпускних за 2020 - 2021 календарний рік з урахуванням усіх виплат, які включаються при розрахунку відпускних, та виплати їй недоотримані кошти з урахуванням вже виплачених коштів.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що з 13.01.2018 вона працє на посаді майстра у Миколаївському професійному машинобудівному ліцеї. Рішенням Ленінського районного суд міста Миколаєва від 25.09.2020 по справі № 489/5078/19 її було поновлено на посаді та стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.08.2019 по 25.09.2020 в розмірі 105094,14 грн. Фактично на посаді її поновлено 29.10.2020. Таким чином за період з 26.09.2020 по 28.10.2020 вона не отримала середнього заробітку з підстав, що не залежали від неї. За вказаний місяць також не нараховувалися податки та збори, а також їй не враховано даний період до страхового стажу, що є порушенням її прав. У зв`язку з цим, просить стягнути середній заробіток в розмірі 8511,50 грн. (21 р.д. х 405,30 грн.).

Крім того, після виконання рішення про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку їй не була надана грошова винагорода за 2018 рік як педагогічному працівнику, яка розраховується у розмірі посадового окладу, що становить 7107,10 грн.

Також, під час оплати відпустки за 2019/2020 навчальний рік не було надано матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу, що становить 7101,10 грн., яку б вона отримала за звичних обставин.

Посилаючись на положення статті 57 Закону України «Про освіту», позивач звернулася до суду з позовом про стягнення наведеної заборгованості.

Крім того, при розрахунку розміру відпускних за відпустку тривалістю 42 календарних дні за 2020 - 2021 календарний рік відповідачем не було враховано усі можливі виплати – премії, одноразові винагороди тощо, що призвело до істотного зменшення суми коштів, які вона отримала в якості оплати відпустки. У зв`язку із цим, просить зобов`язати відповідача включити в розрахунок відпускних усі виплати та провести виплату відпускних у повному обсязі.

У відзиві на позов від 15.11.2021 Миколаївський професійний машинобудівний ліцей в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просив відмовити через їх необґрунтованість.

ОСОБА_1 було поновлено на підставі її заяви з дати звільнення працівника на підставі рішення суду, який визнано таке звільнення незаконним, що підтверджується відпорним наказом.

Щодо вимоги про виплату грошової винагороди в розмірі посадового окладу, яка мала бути виплачена позивачу у 2019 році то учбовий заклад не має у своєму розпорядженні відомостей, що ОСОБА_1 у період з 2018 по 2019 роки була заохочена грошовою винагородою за сумлінну працю, зразкове виконання обов`язків за час фактичного роботи тощо, тому виплата такої винагороди є правом, а не обов`язком учбового закладу, а тому позивач не має права на отримання такої виплати.

Щодо надання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2019 – 2020 роки то ОСОБА_1 були виплачені усі виплати вказані в рішенні по справі № 489/5078/19, з яким вона цілком погодилася.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 25.10.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За положеннями частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані в ній докази, дійшов наступного.

Із матеріалів справи встановлено, що з 13.01.2018 по 20.08.2019 позивач ОСОБА_1 працювала у Миколаївському професійному машинобудівному ліцеї на посаді майстра виробничого навчання.

наказом відповідача від 20.08.2019 № 67 позивач була звільнена за пунктом 3 статті 41 КЗпП України.

Не погодившись із звільненням позивач оскаржила рішення про своє звільнення до суду та одночасно просила стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Ленінського районного суд міста Миколаєва від 25.09.2020 по справі № 489/5078/19 ОСОБА_1 поновлено на посаді та стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.08.2019 по 25.09.2020 в розмірі 105094,14 грн.

Із заявою про поновлення на посаді ОСОБА_1 звернулася до відповідача 29.10.2020, що підтверджується копією її заяви, доданої до відзиву на позов.

Того ж дня, 29.10.2020 на виконання рішення суду Миколаївським професійним машинобудівним ліцеєм видано наказ № 121-к яким скасовано наказ від 20.08.2019 № 67 про звільнення ОСОБА_1 та поновлено її на попередній роботі на посаді майстра виробничого навчання і зобов`язано виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.08.2019 по 25.09.2020 в розмірі 105094,14 грн.

Фактична виплата середнього заробітку за вказаний період проведена позивачу в квітні 2021 року, що підтверджується довідкою про доходи ОСОБА_1 , наданої бухгалтерією Миколаївського професійного машинобудівного ліцею.

Позивач вважає, що відповідач має виплатити їй середній заробіток за період з 26.09.2020 по 28.10.2020, що складає 8511,30 грн. (21 р.д. х 405,30 грн.), оскільки вступна те резолютивна частини рішення були проголошені 25.09.2020, а повний текс рішення складено 19.10.2020, який сторони отримали пізніше. У зв`язку із цим її поновлення на роботі відбулося 29.10.2020.

Із наказу Миколаївського професійного машинобудівного ліцею від 29.10.2020 № 121-к вбачається, що його видано в день подання заяви ОСОБА_1 про поновлення на посаді.

Довідкою про доходи, виданої бухгалтерією Миколаївського професійного машинобудівного ліцею, яка підписана директором ліцею та головним бухгалтером, позивач підвередила про отримані доходи за період з січня 2020 року по грудень 2020 року.

Із змісту довідки вбачається, що з січня по жовтень 2020 року (включно) заробітна плата та інші нарахування ОСОБА_1 не здійснювалися. Нарахування заробітної плати позивачу проведено за листопад 2020 року в сумі 10380,22 грн. та грудень в сумі 9477,60 грн.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

КЗпП України визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників.

Відповідно до положень частини другої, восьмої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 у (далі - Порядок № 100), передбачено що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Із матеріалів справи судом встановлено, що незважаючи на поновлення позивача на роботі з дати її незаконного звільнення, що підтверджується наказом відповідача від 29.10.2020 № 121-к, нарахування та виплата заробітної плати ОСОБА_1 здійснена починаючи з листопада 2020 року. При тому, що стягнутий середній заробіток за період з 20.08.2019 по 25.09.2020 виплачений позивачу в квітні 2021 року.

Отже встановлені обставини, які підтверджені довідками бухгалтерії відповідача, свідчать про те, що за жовтень 2020 року заробітна плата позивачу не нараховувалася.

У зв`язку із цим, суд приходить до висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за жовтень 2020 року, який має розраховуватися із середньої заробітної плати, встановленої рішенням суду від 25.09.2020, а саме 405,30 грн., що відповідає наведеному вище пункту 2 Порядку № 100.

За такого на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток в розмірі 8511,30 грн. (21 х 405,30), підстав для зменшення якого суд не вбачає, оскільки він не перевищує місячного розміру заробітної плати позивача.

Доводи відповідача про недоведеність вини Миколаївського професійного машинобудівного ліцею у затримці виконання рішення суду суд відхиляє, оскільки рішення суду про поновлення працівника на роботі підлягає негайному виконанню, незалежно від заяви працівника та складання повного тексту такого рішення.

При вирішенні позовних вимог частині стягнення грошової винагороди за 2018 рік в розмірі 7107,10 грн. та матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу, який би позивач отримала за звичних обставин, у розмірі 7107,10 грн., суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 57 Закону України «Про освіту» встановлені державні гарантії педагогічним і науково-педагогічним працівникам, до яких віднесено, зокрема :

- виплату педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на них обов`язків;

- виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Порядок надання щорічної грошової винагороди педагогічним працівникам навчальних закладів державної та комунальної форми власності за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2000 р. № 898.

Пунктом другим наведеного Порядку врегульовано, що щорічна грошова винагорода педагогічним працівникам надається за сумлінну працю, зразкове виконання службових

обов`язків за умови досягнення ними успіхів у вихованні дітей, навчанні, вихованні, професійній підготовці учнівської та студентської молоді, методичному забезпеченні, відсутність порушень виконавчої і трудової дисципліни та здійснюється в межах загальних коштів, передбачених кошторисом навчального закладу чи методичної установи на оплату праці.

За положеннями пункту 3 цього Порядку щорічна грошова винагорода за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов`язків надається відповідно до положення, яке затверджується керівником навчального закладу чи методичної установи за погодженням з профспілковим комітетом і може включати в себе додаткові критерії, крім визначених у пункті 2 цього Порядку, з урахуванням специфіки навчального закладу чи методичної установи.

Згідно пункту 4 Порядку щорічна грошова винагорода педагогічним працівникам

видається на підставі наказу керівника навчального закладу чи методичної установи, а керівникам - за погодженням з організацією вищого рівня.

З аналізу наведеного Порядку вбачається, що ним не передбачено конкретних строків виплати грошової винагороди, але її виплата залежить від певних умов наведених у пункті 2 Порядку, в межах загальних коштів, передбачених кошторисом навчального закладу чи методичної установи на оплату праці, та на підставі відповідного наказу керівника навчального закладу чи методичної установи.

У даному випадку, суду не надано доказів заохочення позивача за сумлінну працю та зразкове виконання обов`язків у спірний період, що надавало б директору ліцею підстави, в межах фонду оплати праці, видати відповідний наказ про виплату відповідачу спірної грошової винагороди.

При цьому, суд звертає увагу, що виплата грошової винагороди є правом, а не обов`язком керівника навчального закладу і залежить від наведених вище умов.

За такого, суд вважає позовна вимога про стягнення грошової винагороди недоведеною, а тому така вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 57 Закону України «Про освіту» держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам, зокрема, виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 78 «Про реалізацію окремих положень частини першої статті 57 Закону України «Про освіту», частини першої статті 25 Закону України «Про загальну середню освіту», частини другої статті 18 та частини першої статті 22 Закону України «Про позашкільну освіту»» запроваджено, починаючи з 01 січня 2001 року, виплату допомоги на оздоровлення.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач вказує, що під час оплати відпустки за 2019/2020 навчальний рік їй не було надано матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі посадового окладу, який становить 7107,10 грн. та який би вона отримала при звичних обставинах.

Проте, на підтвердження перебування у відпустці у спірний період та нарахованих відпускних позивач не надала суду жодного доказу. Також не заявляла клопотання про витребування таких доказів у відповідача.

Факт заборгованості по матеріальній допомозі на оздоровлення не підтверджує і відповідач, навпаки вказує, що усі вказані у рішенні суду виплати були проведені позивачу, з чим вона погодилася.

За таких обставин, оскільки доказування не може гуртуватися на припущеннях, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України), позовні вимоги про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки за 2019 - 2020 роки задоволенню не підлягають через недоведеність.

Щодо зобов`язання відповідача провести перерахунок відпускних за 2020/2021 календарний рік з урахуванням всіх виплат та здійснити їх виплату суд також не вбачає підстав для задоволення такої вимоги.

Так, позивач вказує, що відповідачем не було дотримано положень діючого законодавства при розрахунку розміру відпускних за відпустку тривалістю 42 календарних дні за 2020 - 2021 календарний рік, оскільки не було враховано усі можливі виплати - премії, одноразові винагороди тощо. Внаслідок чого це призвело до істотного зменшення суми коштів, яку позивач отримала в якості оплати за період відпустки за 2020/2021 календарний рік.

Із доданого до позову розрахункового листа за червень 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 було нараховано 45078,83 грн. При розрахунку яких відповідачем враховано посадовий оклад – 7107,10 грн., вислугу років – 2132,13 грн., коефіцієнт 0,2 – 2132,13 грн., відпускні – 6057,95 грн., відпускні – 7333,31 грн., відпускні – 9692,61 грн., відпускні 3439,31 грн., індексацію – 17,18 грн., оздоровчі – 7107,10 грн.

При цьому, позивач не навела власного розрахунку відпускних, а також не вказала які саме конкретні виплати та їх розмір не враховано відповідачем.

Оцінивши наявні у справі докази суд приходить до висновку про недоведеність позивачем вимог в частині неповного проведення відповідачем нарахування відпускних за 2020 - 2021 календарний рік.

Таким чином, враховуючи наведене та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача середнього заробітку в розмірі 8511, 30 грн. та відмови в задоволенні інших вимог через їх недоведеність.

Так як позов задоволено частково та при зверненні до суду позивач сплатила судовий збір за вимогу про стягнення середнього заробітку, а по іншим вимогам вона звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Миколаївського професійного машинобудівного ліцею (код ЄДРПОУ 02546068) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 8511,30 грн. (вісім тисяч п`ятсот одинадцять гривень 50 коп.), а також судовий збір в сумі 980,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач – Миколаївський професійний машинобудівний ліцей, код ЄДРПОУ 02546068, місцезнаходження: м.Миколаїв, вул. Космонавтів, 66.

Повний текст судового рішення складено 10.12.2021.

Суддя І.В.Коваленко