
ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
01 грудня 2021 рокум. Ужгород№ 260/3957/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді – Калинич Я.М.
при секретарі судового засідання – Ковач Є.М.
за участі:
позивач – не з`явився,
представник відповідача – Ільтьо І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Мукачівської міської ради, Мукачівського міського голови Балоги Андрія Вікторовича про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Мельника Павла Петровича, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Мукачівської міської ради, Мукачівського міського голови Балоги Андрія Вікторовича, в якому просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність Мукачівського міського голови Балоги Андрія Вікторовича щодо не подання на розгляд сесії та Мукачівської міської ради, щодо не розгляду на сесіях, що відбулися 26.11.2020 року, 03.12.2020 року, 22.12.2020 року, 28.01.2021 року, 02.03.2021 року, 25.03.2021 року та 27.04.2021 року клопотання ОСОБА_1 від 02.09.2019 року про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою у межах норм безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,08 га, що знаходиться на території міста Мукачево, в межах кварталу «Дулова та Північний», ур. Баняски.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення 8 сесії Мукачівської міської ради 8-го скликання № 312 від 29.04.2021 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,08 га, що знаходиться на території міста Мукачево, в межах кварталу «Дулова та Північний», ур. Баняски.
3. Зобов`язати Мукачівську міську раду повторно розглянути на черговій (позачерговій) сесії Мукачівської міської ради клопотання ОСОБА_1 подане 02.09.2019 року та надати йому дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,08 га, що знаходиться на території міста Мукачево, в межах кварталу «Дулова та Північний», ур. Баняски.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням 8 сесії 8 кликання Мукачівської міської ради №312 від 29.04.2021 року позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка було виділена громадянину ОСОБА_2 . Позивач вважає рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою протиправним, оскільки воно не містить підстав для відмови, передбачених статтею 118 ЗК України. Позивач також переконаний, що наявна протиправна бездіяльність відповідача щодо нерозгляду на сесіях Мукачівської міської ради, що відбулися 26.11.2020 року, 03.12.2020 року, 22.12.2020 року, 28.01.2021 року, 02.03.2021 року, 25.03.2021 року та 27.04.2021 року його клопотання від 02.09.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
29 вересня 2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№24505/21). У відзиві просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що до моменту розгляду клопотання позивача, виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав інших громадян та їх охоронюваних законом інтересів.
Ухвалою суду від 02 листопада 2021 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, проте в матеріалах справи міститься клопотання від таких про розгляд справи за їх відсутності (вх.№25452/21, 05.10.2021р.). Позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив суд відмовити у задоволенні такого повністю.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
02 вересня 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до Мукачівського міського голови Балога А.В. з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою у межах норм безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території м. Мукачево в межах кварталу Дулова, що відповідає графічному зображенню, виділено кольором на ситуаційному плані – схемі житлового району в складі кварталів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ур. Баняски. Площа земельної ділянки складає 0,08 га.
До клопотання додано: копію паспорта, копію ситуаційного плану – схеми з кольоровим позначенням запропонованої земельної ділянки, копія генплану-схеми М 1:2000 житлового району в складі кварталів «Дулово» та «Північний»; копія рішення Мукачівської міської ради 19 сесії 6 скликання № 425 від 08 грудня 2011 року; копія рішення Мукачівської міської ради 33 сесії 6 скликання № 646 від 27 вересня 2012 року.
05 грудня 2019 року, рішенням Мукачівської міської ради № 1647, відмовлено у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою ОСОБА_1 на підставі абзацу 1 частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, а саме невідповідності містобудівній документації місцевого рівня.
Не погоджуючись із рішенням щодо відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 червня 2021 року позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 до Мукачівської міської ради про визнання протиправною бездіяльність, рішення та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено, серед іншого: визнано протиправною бездіяльність Мукачівської міської ради, щодо не розгляду протягом одного місяця на сесії Мукачівської міської ради двох клопотань ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у межах норм безоплатної приватизації, що знаходяться на території міста Мукачево, в межах кварталу «Дулова та Північний», ур. Басняки; визнано протиправним та скасовано рішення № 1647 від 05 грудня 2019 року 69-ої позачергової сесії 7-го скликання Мукачівської міської ради, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у межах норм безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,08 га, що знаходиться на території міста Мукачево, в межах кварталу «Дулова та Північний», ур. Баняски; зобов`язано Мукачівську міську раду повторно розглянути на черговій (позачерговій) сесії Мукачівської міської ради клопотання ОСОБА_1 , подане 02 вересня 2019 року, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у межах норм безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею 0,08 га, що знаходиться на території міста Мукачево, в межах кварталу «Дулова та Північний», ур. Баняски, з врахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року апеляційну скаргу Мукачівської міської ради залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 червня 2020 року у справі №260/1820/19 – без змін.
Рішенням восьмої сесії VIII скликання Мукачівської міської ради від 29.04.2021 року №312 «Про відмови у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою, затвердження землевпорядних документацій та передачу земельних ділянок у власність» відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0800 га, що знаходиться на території міста Мукачево, в межах кварталу «Дулова та Північний», ур. Баняски у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка була виділена громадянину ОСОБА_2 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, зокрема, особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).
Відповідно до абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У такому випадку відмова може бути визнана обґрунтованою лише тоді, коли компетентним суб`єктом владних повноважень встановлюється невідповідність місця розташування об`єкта вимогам, зазначеним у Земельному кодексі Україні, які повинні бути затверджені у встановленому законом порядку, або вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Підставою для відмови позивачу у надані дозволу на розробку проекту землеустрою слугувало те, що на зазначену у графічних матеріалах земельну ділянку вже надано відповідний дозвіл іншому громадянину.
Досліджуючи зміст оскаржуваного рішення, судом встановлено, що в ньому відсутні посилання на підстави, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.
Посилання відповідача як на підставу для відмови позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на раніше наданий дозвіл іншій особі суд вважає безпідставними, оскільки надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок не означає, що земельна ділянка виділяється конкретній особі, та не є тотожним поняттю передачі земельної ділянки у власність, а є лише початковою стадією процедури безоплатного одержання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.
Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування. Крім того, законодавством не визначено такого стану земельної ділянки як її перебування у стані «відведення» та не передбачає відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку із наданням такого дозволу іншій особі.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №360/2334/17.
У постанові Верховного Суду від 22 липня 2021 року по справі №320/1177/19 також вказано про те, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. При цьому не суттєво, за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками. Стаття 118 ЗК України встановлює вичерпний перелік таких підстав, серед яких відсутня така підстав, як надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі на ту ж саму земельну ділянку. Аналіз статей 116, 118 ЗК України вказує на те, що місцева рада не має права визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою на одну й ту ж саму земельну ділянку. У даному випадку надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення місцевої ради про передачу у власність цієї земельної ділянки після виготовлення проекту землеустрою.
За таких обставин суд вважає, що надання відповідачем дозволу на розроблення проекту землеустрою іншим особам не позбавляє позивача права на самостійне звернення до органу виконавчої влади для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що підстави, якими керувався відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не можуть вважатися законними підставами для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.
Тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд звертає увагу на те, що питання можливості надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) кільком особам щодо однієї і тієї ж самої земельної ділянки та правових наслідків надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) кільком особам щодо однієї і тієї ж самої земельної ділянки було предметом розгляду Великої палати Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі №688/2908/16-ц.
У цій постанові Велика палата Верховного Суду зазначила, що дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від цього висновку (пункт 36.4 постанови).
При цьому обов`язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони.
Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи.
З іншого боку, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі. Не вважатиметься добросовісною і поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду.
Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи (пункти 38-41 постанови).
У спірному ж випадку, враховуючи вищевказані правові позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі не є правовстановлюючим актом, не вказує про наявність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення місцевої ради про передачу такої у власність. Вказана підстава у ненаданні дозволу свідчить про зловживання своїм обов`язком відповідача надати такий дозвіл у відповідності до вимог закону, чим порушуються права позивача, гарантовані законодавством.
Щодо вимог позивача в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву та прийняти рішення щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, суд зазначає наступне.
У постанові від 28.05.2020 у справі №819/654/17 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні. З іншого боку, відсутні підстави для зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою (прийняти рішення такого змісту), якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом і немає обґрунтованих сумнівів вважати, що він не надасть дозвіл, розглянувши заяву повторно.
Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності свого рішення.
Виходячи із обставин цієї справи суд встановив, що оскаржуване рішення не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність рішення, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх умов, передбачених нормами статті 118 ЗК України, для прийняття рішення про надання позивачу відповідного дозволу.
Отже, відповідач повинен здійснити перевірку відповідності місця розташування бажаної земельної ділянки з урахуванням дотримання замовником вимог законів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, після чого прийняти рішення.
З урахуванням викладеного, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до норм Земельного кодексу України.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність Мукачівського міського голови Балоги Андрія Вікторовича щодо не подання на розгляд сесії та Мукачівської міської ради, щодо не розгляду на сесіях, що відбулися 26.11.2020 року, 03.12.2020 року, 22.12.2020 року, 28.01.2021 року, 02.03.2021 року, 25.03.2021 року та 27.04.2021 року клопотання ОСОБА_1 від 02.09.2019 року про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою у межах норм безоплатної приватизації для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,08 га, що знаходиться на території міста Мукачево, в межах кварталу «Дулова та Північний», ур. Баняски, суд зазначає наступне.
16 червня 2020 року Закарпатським окружним адміністративним судом у справі № 260/1820/19 за адміністративним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 до Мукачівської міської ради про визнання протиправними окремих пунктів рішень органу місцевого самоврядування та зобов`язання до вчинення дій було прийнято рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 було задоволено в повному обсязі.
Рішення набрало законної сили 13 жовтня 2020 року.
Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
В порушення норм статті 122 ЗКУ, відповідачем клопотання ОСОБА_1 розглянуло тільки 29.04.2021 року.
Разом з тим, судом встановлено, що, після набрання законної сили судовим рішенням у справі №260/1820/19 (13.10.2020) на черговій сесії Мукачівської міської ради 22.10.2020 року було частково виконано рішення суду у справі №260/1820/19 та розглянуто клопотання ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою та відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва, площею 0,1200 га. Натомість, клопотання ОСОБА_1 від 02 вересня 2019 року щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою та відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0800 га на сесії Мукачівської міської ради 22.10.2020 року розглянуто не було.
За викладених обставин, оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним рішення, як передбачено Земельним кодексом України, у визначений законом строк, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача стосовно нерозгляду у встановлений законом строк заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0800 га та зобов`язання повторно розглянути зазначену заяву і прийняти відповідне рішення.
Враховуючи викладене, позов слід задовольнити частково.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 по справі №620/1116/20.
Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід присудити здійснені ним судові витрати в розмірі 908 грн. (сума судового збору) та 18,53 грн. (комісії банку).
Також суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно абз.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
При цьому, згідно ч.5ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Згідно з п.1-2 ч.1 ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема:
- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду договір про надання правової допомоги від 20.08.2019 року №177, ордер та квитанцію до прибуткового касового ордера №1 від 25.08.2021 року на 12000 грн.
Згідно п. 2.1 договору правова допомога надається Адвокатом Клієнту на платній основі. Її розмір, межі, обсяг, умови та порядок узгоджений сторонами згідно Додатку №1 до Даного Договору.
Разом з тим, представником позивача не надано Додатку №1 до Договору про надання правової допомоги, як і не надано перелік наданих послуг (акт, акт приймання-передачі робіт (послуг)).
Суд наголошує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Проте, суд звертає увагу, що на підтвердження наявності у позивача витрат на професійну правничу допомогу представником позивача всіх належних документів не надано.
Враховуючи викладене, беручи до уваги відсутність необхідних доказів на підтвердження наявності у позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що клопотання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Мукачівської міської ради (пл. Духновича, буд. 2, м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область, 89600, код ЄДРПОУ 38625180), Мукачівського міського голови Балоги Андрія Вікторовича (пл. Духновича, буд. 2, м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область, 89600) про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Мукачівської міської ради стосовно нерозгляду у передбачений законодавством спосіб клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,08 га, що знаходиться на території міста Мукачево, в межах кварталу «Дулова та Північний», ур. Баняски.
Визнати протиправним та скасувати рішення Мукачівської міської ради №312 від 29 квітня 2021 року «Про відмови у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою, затвердження землевпорядних документацій та передачу земельних ділянок у власність», в частині відмови ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Зобов`язати Мукачівську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 вересня 2019 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,08 га, що знаходиться на території міста Мукачево, в межах кварталу «Дулова та Північний», ур. Баняски та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до норм Земельного кодексу України, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 926,53 (дев`ятсот двадцять шість гривень п`ятдесят три копійки) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Мукачівської міської ради (пл. Духновича, буд. 2, м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область, 89600, код ЄДРПОУ 38625180).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 09 грудня 2021 року.
СуддяЯ. М. Калинич
Судове рішення № 101796817, Закарпатський окружний адміністративний суд було прийнято 01.12.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 260/3957/21. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: