Рішення № 101794462, 09.12.2021, Старобільський районний суд Луганської області

09.12.2021

Справа № 431/2314/21

Провадження № 2/431/533/21

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

"30" листопада 2021 року м. Старобільськ Луганської області

Старобільський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Рукас О.В.

при секретарі Коцині Ю.С.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

законного представника ОСОБА_2 ,

представника позивача адвоката Алєксандрової А.Є.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника позивача адвоката Алєксандрової Анастасії Євгенівни до ОСОБА_3 , третя особа Відділ «Служби у справах дітей» Старобільської міської ради Луганської області про позбавлення батьківських прав,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника позивача адвоката Алєксандрової А.Є. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Ухвалою Старобільського районного суду від 14.06.2021 року відкрито провадження у зазначеній справі та призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 25.08.2021 року справу призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позову представник позивача зазначила, що позивач ОСОБА_1 , що він має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, відповідно до розпорядження голови Старобільської РДА від 15.11.2017 року № 458. Опікуном над неповнолітнім ОСОБА_1 призначений його дідусь - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати позивача, ОСОБА_4 , рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 25.10.2017 року позбавлена батьківських прав. Батько позивача, ОСОБА_3 , рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 19.07.2017 р. визнаний безвісно відсутнім. Відповідно до інформації, що міститься в оперативно-розшуковій справі, щодо розшуку батька позивача - ОСОБА_3 , останнього було знайдено в 2018 році на території Харківської області.

На даний час неповнолітній позивач мешкає разом зі своїм опікуном за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно Довідки № 17 від 26.04.2021 року, виданої виконкомом Старобільської міської ради, батько позивача - ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання свого сина - ОСОБА_1 .

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов від 27.04.2021 року, батько дитини - ОСОБА_3 своїм сином - ОСОБА_1 ніколи не цікавився, не забезпечував здобуття освіти, жодного разу не відвідав школу. Застосовував до дитини фізичне насильство.

Відповідно до характеристики учня 9-Б класу ОСОБА_1 , наданої Старобільським ліцеєм № 2 від 27.04.2021 р., упродовж періоду навчання в Старобільському ліцеї № 2 вихованням ОСОБА_1 займався опікун - ОСОБА_2 .

Відповідно довідки від 22 квітня 2021 року виданої ФБ Луганське обласне відділення СОС Дитячі Містечка України, за весь період участі неповнолітнього ОСОБА_1 , на контакт виходив його опікун - дідусь ОСОБА_2 . Батько - ОСОБА_3 жодного разу на зв`язок не виходив.

Таким чином, відповідач не цікавиться розвитком сина - ОСОБА_1 , становленням його особистості, не надає йому необхідної уваги, якої потребує дитина. Відповідач не приймає участі в утриманні дитини, вихованні та догляді, не турбується про стан його здоров`я та навчання, не вживає жодних заходів по створенню дитині належних умов розвитку, тобто повністю самоусунувся від своїх батьківських обов`язків. Дитина увесь час проживає разом з дідусем, він єдиний хто піклується про нього та виховує.

На підставі викладеного прохає суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав у відношенні неповнолітнього ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні в присутності законного представника - опікуна ОСОБА_2 , позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи. Прохав суд позов задовольнити. Обставини, викладені у позові підтвердив та додав, що його батьком є ОСОБА_3 , якого він бачив в останнє в 2015 році. Батько - ОСОБА_3 його вихованням ніколи не займався, не опікувався ним та ніякої матеріальної допомоги не надавав, а навпаки віднімав в нього кишенькові гроші, які йому давав дідусь, та витрачав їх на алкогольні напої. Коли батько ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп`яніння, він влаштовував в родині сварки та скандали. Його опікуном є дідусь ОСОБА_2 , який все життя про нього піклується та займається його вихованням та утриманням. На даний час відповідач з ним ніякого зв`язку не підтримує.

Представник позивача адвокат Алєксандрова А.Є. в судовому засіданні не заперечувала проти заочного розгляду справи, та по суті позовних вимог суду пояснила, що опікуном неповнолітнього ОСОБА_1 є його дідусь ОСОБА_2 . Мати позивача у 2017 році позбавлена батьківських прав. Їй відомо, що відповідач - батько позивача на даний час проживає в м. Харків, веде асоціальний спосіб життя. Єдина родина позивача - це його дідусь, який є опікуном. Їй відомо, що відповідач здійснював в родині домашнє насильство, зловживав спиртними напоями, та доглядом, вихованням та матеріальним забезпеченням позивача не займався. Відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, тому вважала, що є всі підстави для задоволення позову.

Законний представник ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував проти заочного розгляду справи та суду пояснив, що відповідач по справі є його сином. Дійсно, відповідач не займався вихованням, піклуванням, забезпеченням свого сина ОСОБА_1 , не цікавився його життям, шкільним навчанням, він жодного разу не відвідав батьківських зборів у школі, не спілкувався з вчителями, він повністю самоусунувся від виховання дитини. Відповідач зловживав спиртними напоями, влаштовував сварки та скандали, внаслідок чого він неодноразово змушений був викликати працівників поліції. У 2015 року відповідач по мобілізації пішов до військовокомісаріату і більше він його не бачив. Відповідач не дзвонив йому та не повідомляв про своє місцезнаходження, з сином ОСОБА_1 також зв`язку не підтримував. Він звернувся до органів поліції з заявою про розшук ОСОБА_3 . Була заведена розшукова справа. Пізніше від працівників поліції він дізнався, що ОСОБА_3 було знайдено у місті Харкові, однак останній відмовився повертатися до дому, та повідомляти своїх родичів про своє місцезнаходження. Він поїхав до м. Харків та намагався знайти свого сина ОСОБА_3 , однак так і не знайшов його і до сьогодні останній не спілкується а ні з ним, а ні зі своїм сином ОСОБА_1 . Жодної матеріальної допомоги на утримання сина відповідач не надає. Позовні вимоги підтримав, прохав суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом розміщення оголошення про виклик в судове засідання на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (а.с.93). Про причини неявки до суду не повідомив, заяв, клопотань, відзиву до суду не надав.

В судове засідання представник третьої особи Відділу «Служби у справах дітей» Старобільської міської ради Луганської області не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлявся належним чином (а.с.92), на що до суду надав заяву про розгляд справи без його участі (а.с.87-88).

Також надано суду Висновок Старобільської міської ради Луганської області Відділу «Служба у справах дітей» про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 у відношенні його неповнолітнього сина ОСОБА_1 , в якому зазначено, що з метою соціального захисту неповнолітнього ОСОБА_1 , вважають за необхідне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його сина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.56-57).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Тому зі згоди позивача, законного представника позивача, представника позивача суд вважає можливим провести заочний розгляд справи у відсутність сторін та ухвалити заочне рішення у справі, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

30.11.2021 року згідно ст.281 ЦПК України, без виходу суду до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи з занесенням до протоколу судового засідання.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні суду показав, що позивач жив разом зі своїм дідусем - опікуном ОСОБА_2 та відповідачем, який є його батьком ОСОБА_3 . У 2015 року відповідач по мобілізації був призваний служити в АТО і більше він його не бачив. Знає, що батько відповідача - ОСОБА_2 намагався його знайти, але до сьогодні ОСОБА_3 жити додому не повернувся. Достовірно знає, що утриманням, вихованням та піклуванням позивача ОСОБА_1 весь час займався його опікун - ОСОБА_2 .

Відповідач вихованням сина не займався.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засідання суду показала, що у липні 2015 році відповідач ОСОБА_3 був призваний за мобілізацією служити в АТО, і після цього, жодного разу не виходив на зв`язок, не телефонував родині, не писав, не приїздив. Знає, що законний представник позивача займається вихованням та забезпечує позивача одноособово з 2015 року. Жодних відомостей про батька дитини не має. До того, як відповідач покинув родину, він вів себе негативно по відношенню до сина, він бив дитину, забирав в нього гроші, які витрачав на спиртні напої, та зовсім вихованням дитини не займався. Як ОСОБА_1 пішов до школи, всі обов`язки по утриманню, забезпеченню, догляду лягли на плечі опікуна. ОСОБА_2 підтримував зв`язки з вчителями, забезпечував всім необхідним, водив до спортивних секцій позивача. Відповідач ніколи не працював, утриманням дитини не займався. Жодного разу з 2015 року відповідач не з`являвся, не телефонував, гроші на утримання позивача не передавав. Відповідач самоусунувся від виховання свого сина ОСОБА_1 .

Суд, вислухавши позивача, його законного представника, представника, свідків, дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані докази, дійшов таких висновків.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Статтями 3,18, 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, діючої в Україні з 27.09.1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей, передбачений ст.51 Конституції України, є одним з головних конституційних обов`язків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Положеннями норм Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов`язаний піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов`язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ст.ст.150, 151, 152, 155 СК України).

Статтею 157 СК України визначено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Підстави за яких мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав визначені в ст. 164 СК України, в тому числі у зв`язку з ухиленням від виконання ними своїх обов`язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1 даної норми).

Як роз`яснено у пунктах 15 та 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (зі змінами), позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В пункті 18 зазначеної постанови також роз`яснено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Із системного аналізу викладених правових норм слідує, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування позовних вимог щодо позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина посилалась на те, що останній ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню сина (позивача), взагалі з ним не спілкується, не цікавиться його життям, не відвідує його взагалі та не піклується про його фізичний і духовний розвиток, тобто самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, а вихованням дитини займається виключно дідусь.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має статус дитини, позбавленої батьківського піклування, згідно з розпорядженням голови Старобільської РДА від 15.11.2017 року № 458, відповідно до підпункту 11 пункту 24 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року №866 на підставі подання служби у справах дітей Старобільської райдержадміністрації від 14.11.2017 року (а.с.9).

Неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6).

Згідно рішення Старобільського районного суду Луганської області від 25.10.2017 року справа № 431/3648/17-ц, ОСОБА_4 позбавлена батьківських прав у відношенні неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Призначено опікуном над неповнолітнім ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Згідно довідки Виконавчого комітету Старобільської міської ради Старобільського району Луганської області від 26 квітня 2021 року № 17 виданої ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в тому, що його батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, щодо виховання свого сина ОСОБА_1 , 2005 р.н., не забезпечив умови для здобуття сином навчання в школі, не дбав про те, щоб син був нагодований, не створив умови для нормального матеріального та духовного розвитку дитини (а.с.12).

Відповідно Характеристики заступника директора з виховної роботи та класного керівника Старобільського ліцею №2 Старобільської міської ради Луганської області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у 9-Б класі Старобільського ліцею № 2 з 15 листопада 2017 року. Упродовж періоду навчання Старобільському ліцею № 2 вихованням ОСОБА_1 займався опікун ОСОБА_2 , який приділяє належну увагу вихованню хлопця, постійно підтримує зв`язок з класним керівником, цікавиться навчанням та поведінкою онука, відвідує батьківські збори та заходи, за необхідністю спілкується з учителями- предметниками. З 27 липня 2017 року рішенням Старобільського районного суду батько дитини, ОСОБА_3 , визнаний безвісті відсутнім. За рішенням Старобільського районного суду від 25 жовтня 2017 року матір ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , позбавили батьківських прав. На даний час вихованням займається дідусь ОСОБА_2 з яким ОСОБА_1 проживає в даний час (а.с.13).

Відповідно Довідки соціального педагога БФ Луганське обласне відділення СОС Дитячі Містечка Україна від 22.04.2021 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 15 вересня 2020 року є учасником молодіжної програми БФ Луганського обласного відділення СОС Дитячі Містечка Україна. За цією програмою він відвідує молодіжні зустрічі, тренінги та майстер-класи. За весь період участі неповнолітнього на контакт виходив його представник - дідусь ОСОБА_2 . Батько - ОСОБА_3 жодного разу на зв`язок не виходив (а.с.14).

Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов від 27.04.2021 року сім`ї малолітнього ОСОБА_1 складеного депутатом міської ради Шаповал С.М. у присутності членів комісії ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , встановлено, що ОСОБА_1 , 2005 р.н. мешкає разом з дідусем ОСОБА_2 , який піклується про його здоров`я, побут за адресою АДРЕСА_1 . Батько дитини ОСОБА_3 участі у вихованні сина, його утриманні та забезпеченні не приймає. ОСОБА_3 зловживав спиртними напоями та з цього приводу проходив лікування. В період агресії неодноразово застосовував до свого сина фізичне насилля (а.с.15).

Рішенням Виконавчого комітету Старобільської міської ради Луганської області від 27 липня 2021 року про затвердження висновку про доцільність позбавлення прав ОСОБА_3 № 259, вирішено: затвердити висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до його неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що додається; доручити начальнику Відділу «Служба у справах дітей» Старобільської міської ради Олені Сісецькій, провідному спеціалісту Відділу «Служба у справах дітей» Старобільської міської ради Наталії Хмеленко, спеціалісту І категорії сектору опіки та піклування Відділу «Служба у справах дітей» Старобільської міської ради Тетяні Кравцовій виступити представниками органу опіки та піклування у судових засіданнях по даній справі (а.с.55).

Згідно Висновку Старобільської міської ради Луганської області Відділу «Служба у справах дітей» про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 у відношенні його неповнолітнього сина ОСОБА_1 від 19.07.2021 року №53/01-33, було встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати хлопця, ОСОБА_4 , рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 25.10.2017 року, справа № 431/3468/17-ц, позбавлена батьківських прав. Батько хлопця, ОСОБА_3 , рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 19.07.2017 року, справа № 431/2354/17, був визнаний безвісно відсутнім. Неповнолітній ОСОБА_1 був взятий на первинний облік дітей- сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, в службі у справах дітей Старобільської райдержадміністрації. Відповідно до рішення Старобільського районного суду від 25.10.2017 року, справа № 431/3468/17-ц неповнолітній ОСОБА_1 був влаштований під піклування рідного дідуся, ОСОБА_2 на виховання та спільне проживання. На сьогодні ОСОБА_1 мешкає з дідом за адресою: АДРЕСА_1 . З листа Старобільського районного управління поліції головного управління національної поліції України у Луганській області від 15.07.2021 року № 8536111/43-2021 стало відомо, що 30.11.2016 року, під час проведення оперативно-розшукових заходів місцезнаходження гр. ОСОБА_3 , місце перебування було встановлено на території міста Харків. Від ОСОБА_3 були відібрані пояснення щодо його місцезнаходження, заява, в якій було вказано на добровільне його знаходження у місті Харкові, ним було зазначено, що з`явитися до міста Старобільськ він не збирається, про своє місцезнаходження своєму батькові та рідним повідомляти не хоче. Після встановлення місця перебування, ОСОБА_3 до виконання своїх батьківських обов`язків не приступив, не виявив бажання особисто займатися вихованням та утриманням сина. ОСОБА_3 навіть не цікавиться долею свого сина ОСОБА_1 , не надавав матеріальної допомоги на утримання хлопця, не цікавився його станом здоров`я. Після тривалого розлучення з сином батько навіть не намагався встановити теплі батьківські взаємовідносини зі своєю дитиною. Спеціалістами Відділу «Служба у справах дітей» Старобільської міської ради 13.07.2021 року було відвідано родину піклувальника, ОСОБА_2 . Будинок, в якому меншає родина, відповідає санітарно- гігієнічним нормам. ОСОБА_1 має окрему кімнату, обладнану необхідними меблями. Піклувальник дбає про повноцінний розвиток своєї підопічної дитини, піклується про його фізичний, моральний та розумовий розвиток. Під час обстеження було встановлено, що батько хлопця, ОСОБА_3 довгий час не проживає за місцем своєї реєстрації. Зі слів сусідів, ОСОБА_12 та ОСОБА_13 стало відомо, що ОСОБА_3 , батька неповнолітнього ОСОБА_1 , вони не бачили у місті Старобільську більше п`яти років. Комісією з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Старобільської міської ради були розглянуті матеріали Старобільського районного суду. Ознайомившись з документами та заслухавши думки членів комісії, встановлено, ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо власного сина, повністю самоусунувся від забезпечення йому умов для повноцінного життя, фізичного і розумового розвитку. Виходячи з інтересів підлітка, комісія вважала за доцільне рекомендувати виконавчому комітету Старобільської міської ради позбавити гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав по відношенню до його неповнолітнього сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Відділ «Служба у справах дітей» Старобільської міської ради, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно свого сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.56-57).

В судовому засіданні була досліджена оперативна - розшукова справа №259 відносно зниклого безвісті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно постанови про заведення оперативно-розшукової справи № 259 від 30.11.2016 року, ОСОБА_2 26.11.2016 року звернувся до ЧЧ Старобільського ВП ГУНП в Луганській області з заявою про втрату зв`язку зі своїм сином ОСОБА_3 . На підставі чого заведено оперативно-розшукову справу з метою встановлення місця знаходження зниклого безвісти ОСОБА_3 та приступлено до здійснення оперативно-розшукової діяльності (а.с.2 опер.-розшукової спр.).

Згідно Рапорту від 15.12.2017 року оперуповноваженого ВКП Старобільського ВП ГУНП в Луганській області лейтенанта поліції А.В. Мельнічук, встановлено, що 30.10.2017 року було встановлено місце знаходження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який з 2015 року по теперішній час перебуває у м. Харкові. В заяві повідомив, що взаємовідносин з родичами не підтримує, не вважає за необхідне. Ніяких не правомірних дій до ОСОБА_3 не застосовувалось, претензій до співробітників поліції не має. Ставиться питання про закриття розшукової справи , у зв`язку з встановленням місцезнаходження безвісно зниклого ОСОБА_3 (а.с.54 опер.-розш. спр.).

Згідно заяви ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останній прохає органи поліції припинити його розшук, оскільки він добровільно знаходиться у м. Харків та повертатися додому не збирається. Ніяких неправомірних дій відносно нього не проводилось. Зв`язку з родичами не підтримує, та не вважає за необхідне повідомляти про своє місцезнаходження свого батька ОСОБА_2 та інших рідних (а.с. 51-53 опер.-розш. спр.).

Постановою про закриття оперативно-розшукової справи № 259 від 15.12.2017 року, закрито оперативно-розшукову справу № 259 від 30.11.2016 року та припинено розшук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.55 опер.-розш. спр.).

Також з матеріалів оперативно-розшукової справи № 259 від 30.11.2016 року, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не одноразово притягувався до адміністративної відповідальності (а.с.12,42-44 опер.-розш. спр.).

Таким чином в судовому засіданні суд встановив, що відповідач дійсно самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків відносно свого неповнолітнього сина ОСОБА_1 .

Відповідач, в свою чергу, відзиву на позовну заяву до суду не надав, жодних заяв та клопотань за час розгляду справи від нього не надходило.

В Рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Таким чином, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, їх належність, допустимість, достовірність, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в ході судового розгляду підтверджено факт свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків відносно малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , покладених на них ст.150 Сімейного кодексу України і як наслідок, необхідність застосування до нього на підставі п.2 ч. 1 ст. 164 СК України крайнього заходу - позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч.5 ст.164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 12,13,80, 81, 141, 258, 263-265, 273,281-282,354 ЦПК України, ст.ст.19, 150, 164, 166 СК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника позивача адвоката Алєксандрової Анастасії Євгенівни до ОСОБА_3 , третя особа Відділ «Служби у справах дітей» Старобільської міської ради Луганської області про позбавлення батьківських прав- задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Луганськ, батьківських прав у відношенні неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Копію рішення направити відповідачу для ознайомлення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

В судовому засіданні 30 листопада 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішенняскладено 09 грудня 2021 року.

Суддя О.В. Рукас