Постанова № 10178701, 24.06.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2010 р.Справа № 10-31/98-08-3988

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мирошниченко М.А.,

Шевченко В. В.,

при секретарі - Риковій О.М.,

за участю представників:

Від позивача: Обаніна О.М.

Від відповідача: Дьяков В.Л.          

Від органу ДВС: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство”

на ухвалу господарського суду Одеської області

від 14.05.2010 року                    

за скаргою Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство” на дії державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області                                                            

у справі № 10-31/98-08-3988

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтрамар”

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство”

про стягнення 630458,96 грн.

ВСТАНОВИЛА:

          Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2009 року у справі № 31/98-08-3988 скасовано рішення господарського суду Одеської області від 16.12.2008 року, позовні вимоги задоволено частково, з ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” на користь ТОВ „Інтрамар” стягнуто 418235,80 грн. оплати за виконані ремонтні роботи, а також 4182,35 грн. держмита, 118 грн. на ІТЗ судового процесу та 2090 грн. державного мита за подання апеляційної скарги, на виконання якої 10.03.2009 року господарським судом Одеської області видано відповідний наказ.

          21.04.2009 року відповідач подав до господарського суду Одеської області скаргу в порядку ст. 1212 ГПК України на дії державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області (далі - орган ДВС), у якій на підставі ст. 85 Закону України „Про виконавче провадження” просив визнати дії органу ДВС щодо самостійного перебрання на себе прав господарського суду по внесенню змін чи виправлень реквізитів наказу суду й вирішення питання про внесення в постанови виконавчого провадження інших реквізитів ВАТ „УДП” ніж ті, які вказані в наказі суду неправомірними і зобов’язати його припинити провадження про стягнення з боржника виконавчого збору від 09.04.2009 року на суму 42462 грн. 61 коп. та про арешт коштів боржника від 09.04.2009 року на суму 424626 грн. 15 коп.          

          На обґрунтування скарги відповідач посилався на те, що заявою від 13.04.2009р. повідомив орган ДВС про те, що в наказі господарського суду від 10.03.2009 року зазначені код ЄДРПОУ ВАТ „УДП” 001125821, хоча офіційно присвоєним йому є код –01125821. А тому, вважав заявник, при проведенні виконавчих дій орган ДВС неправомірно самостійно перебрав на себе права господарського суду по внесенню змін чи виправлень реквізитів наказу й вирішив питання про внесення в постанови виконавчого провадження інших реквізитів боржника, ніж ті, які вказані в наказі суду.

          Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2009 року рішення господарського суду Одеської області від 16.12.2008 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2009 року у справі № 31/98-08-3988 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

          19.08.2009 року відповідач подав до господарського суду Одеської області заяву про уточнення вимог скарги, у якій на підставі ст. ст. 19, 24, 26 Закону України „Про виконавче провадження” просив визнати неправомірними дії органу ДВС щодо прийняття до виконання наказу господарського суду Одеської області від 10.03.2009р. у справі № 31/98-08-3988 та зобов’язати орган ДВС повернути на рахунки ВАТ „Українське Дунайське пароплавство”, з яких відбулося списання, грошові кошти в сумі 59148,57 грн.

          При цьому, заявник посилався на те, що наказ господарського суду від 10.03.2009р. не відповідає вимогам ст. 19 вказаного Закону, оскільки у ньому неправильно зазначено ідентифікаційний код боржника, а тому відповідно до ст. 26 Закону орган ДВС повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження, однак таких дій не вчинив, відкрив виконавче провадження та безпідставно списав з його поточних рахунків грошові кошти загальною сумою 100980,62 грн. Після скасування судових рішень, що стали підставою для видачі наказу, на рахунок боржника повернуто тільки 41832,05 грн.

          „ТОВ „Інтрамар” заперечувало проти задоволення скарги вказуючи те, що помилка в наказі господарського суду щодо ідентифікаційного коду боржника не перешкоджала його виконанню.          

          Орган ДВС просив відмовити у задоволенні скарги посилаючись на те, що постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 10.03.2009 року було винесено 31.03.2009 року, а заяву про помилку в ідентифікаційному коді було відправлено лише 13.04.2009 року.

          Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.05.2010 року (головуючий суддя Смелянець Г.Є., судді: Петренко Н.Д., Степанова Л.В.) у задоволенні скарги на дії органу ДВС відмовлено з мотивів її необґрунтованості.

          В апеляційній скарзі ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” вважаючи зазначену ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена на підставі неповного з’ясування всіх обставин справи в їх сукупності, просить її скасувати та визнати дії органу ДВС щодо прийняття до виконання наказу господарського суду Одеської області від 10.03.2009р. у даній справі неправомірними, а також зобов’язати орган ДВС повернути грошові кошти в сумі 59148,57 грн.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Господарським судом першої інстанції встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 30.03.2009 року ТОВ „Інтрамар” подало до органу ДВС заяву про примусове виконання наказу виданого господарським судом Одеської області 10.03.2009 року по справі № 31/09-08-3988 про стягнення на його користь з ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” грошових коштів загальною сумою 424626,15 грн.

31.03.2009 року відділом державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного наказу, у якій боржнику встановлено строк до 07.04.2009 року для добровільного його виконання та попереджено про примусове виконання наказу після закінчення встановленого строку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій.

В цей же день зазначену постанову було вручено боржнику під розписку, яка міститься на супровідному листі № В-12/213-11182 від 31.03.2009р.

03.04.2009 року начальником підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Шапошнік В.В. з метою врегулювання навантаження державних виконавців було винесено постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження по виконанню наказу № 31/09-08-3988 господарського суду Одеської області від 10.03.2009р. про стягнення з ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” на користь ТОВ „Інтрамар” боргу в розмірі 424626,15 грн. до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області.

На виконання вказаної постанови відділом державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції 03.04.2009 року також було винесено постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 31/09-08-3988 виданого 10.03.2009 року господарським судом Одеської області за актом приймання - передачі до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області.

Зазначене виконавче провадження було передано підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від відділу державної виконавчої служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції за актом приймання - передачі від 03.04.2009 року.

06.04.2009 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області винесено постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження по виконанню наказу № 31/09-08-3988, виданого 10.03.2009 року господарським судом Одеської області про стягнення з ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” на користь ТОВ „Інтрамар” боргу в розмірі 424626,15 грн.

08.04.2009 року зазначену постанову було надіслано боржнику та одержано ним 13.04.2009 року, що підтверджується повідомленням № 3228459 відділення поштового зв’язку про вручення поштового відправлення.

13.04.2009 року боржник надіслав до органу ДВС заяву № ЮС-400, у якій повідомив, що в наказі господарського суду Одеської області № 31/09-08-3988 від 10.03.2009 року зазначено код ЄДРПОУ ВАТ „УДП” 001125821, в той час як йому офіційно присвоєно код 01125821, та виклав прохання повернути без виконання постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2009 року і наказ господарського суду Одеської області від 10.03.2009 року у справі № 31/09-08-3988.

          Дослідивши з належною повнотою вищенаведені обставини справи, які були супутніми при здійсненні виконавчого провадження, місцевий господарський суд в той же час не звернув уваги на наступне.

          Відповідно до ст. 1212 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані відповідними особами протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли цим особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

          Таким чином у процедурі оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби законодавець передбачив спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою, відновлення яких, у разі їх пропуску, є можливим за умов дотримання вимог, передбачених ст. 53 ГПК України.

          Відповідно до цієї норми процесуального права, а також згідно із роз'ясненнями, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", про відновлення пропущеного строку має бути зазначено в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. У випадку ж відмови у відновленні такого строку, суд повинен винести ухвалу.

          Тобто, з вищенаведеного випливає, що питання про наявність чи відсутність підстав для відновлення пропущеного процесуального строку в будь-якому випадку має стати предметом судового дослідження в процесі розгляду скарги, а результати цього дослідження, в свою чергу, мають бути відображені у відповідному судовому рішенні.

          Як вбачається з оскаржуваної ухвали, відмовляючи у задоволенні уточненої скарги боржника господарський суд першої інстанції вищезазначених питань не досліджував, а відповідно до цього і не з’ясовував, коли саме заявник довідався про порушення своїх прав. У цьому ж зв’язку суд не встановив, чи був пропущений заявником строк оскарження дій органу ДВС, і якщо був, то чи підлягає цей строк відновленню.

Не дослідивши вищенаведених обставин та не дійшовши до певних висновків щодо встановленого законом процесуального строку для оскарження відповідних дій відносно обставин цієї справи, місцевий господарський суд не мав і процесуальної можливості визначитися по суті із заявленими у скарзі вимогами.

          Разом з тим, з наявних у справі документів вбачається, що в даному випадку заявником оскаржуються ті дії виконавчої служби, що були вчинені 31.03.2009 року, оскільки саме в цей день наказ господарського суду Одеської області від 10.03.2009 року був прийнятий державним виконавцем до виконання і відкрито виконавче провадження з примусового його виконання, про що винесено відповідну постанову в порядку, встановленому статтею 24 Закону України „Про виконавче провадження”. Про наявність підстав для такого оскарження заявник довідався також 31.03.2009 року, оскільки матеріалами справи підтверджується, що саме в цей день постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 10.03.2009 року було вручено йому під розписку.

          При цьому, слід враховувати наступне. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2009 року, в якій зазначено код ЄДРПОУ відповідача –001125821, на виконання якої господарським судом Одеської області 10.03.2009 року видано відповідний наказ, було надіслано відповідачеві 27.02.2009 року, що підтверджується відміткою канцелярії суду про відправку документа. У постанові про відкриття виконавчого провадження від 31.03.2009 року з примусового виконання зазначеного наказу вказано код ЄДРПОУ боржника –01125821. Наведене беззаперечно свідчить про те, що про наявність підстав для оскарження дій виконавчої служби щодо прийняття до виконання вищевказаного наказу з викладених в скарзі мотивів заявнику стало відомо саме 31.03.2009 року. В той же час, саму скаргу заявник подав до господарського суду 21.04.2009 року, а заяву про уточнення вимог скарги –19.08.2009 року, тобто з пропуском встановленого ч. 1 ст. 1212 ГПК України процесуального строку, без клопотання про його відновлення.

          Наведене свідчить про те, що обставини справи, пов’язані із оскарженням заявником дій виконавчої служби щодо прийняття до виконання наказу господарського суду Одеської області від 10.03.2009 року господарський суд дослідив неповно.

          Разом з тим, з наявних у справі матеріалів вбачається, що до подачі господарському суду скарги на дії органу ДВС боржник двічі (13.04.2009р. та 16.04.2009р.) письмово звертався до останнього з відповідними заявами, у яких викладав прохання припинити виконавче провадження та повернути наказ стягувачу без виконання у зв’язку з неправильним зазначенням у ньому його ідентифікаційного коду. За таких обставин колегія суддів вважає можливим керуючись ст. 53 ГПК України з власної ініціативи відновити заявнику процесуальний строк подання скарги на дії органу ДВС, як пропущений з поважних причин.

          Статтею 115 ГПК України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

          Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 3 вказаного Закону накази господарських судів підлягають виконанню державною виконавчою службою відповідно до цього Закону.

          Стаття 19 цього Закону містить вимоги до виконавчого документа, згідно з якою у ньому повинні бути зазначені:

          1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;

          2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ;

          3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо;

          4) резолютивна частина рішення;

          5) дата набрання чинності рішенням;

          6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

          Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.           

          Частиною 1 ст. 24 названого Закону імперативно встановлено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

          Частинами 2, 5 вказаної статті Закону передбачено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

          Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

          Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли внаслідок прийняття державним виконавцем до виконання наказу господарського суду Одеської області від 10.03.2009р. у справі № 31/98-08-3988 та винесення ним 31.03.2009 року постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного наказу. На думку заявника, державний виконавець повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження з виконання цього наказу, оскільки у ньому неправильно зазначено ідентифікаційний код боржника.

          Проте, з такими доводами погодитися не можна, позаяк вони є наслідком помилкового довільного тлумачення заявником на свою користь змісту норми п. 3 ч. 1 ст. 19 Закону, якою передбачено зазначення у виконавчому документі ідентифікаційного коду суб’єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності для того, щоб державний виконавець міг правильно ідентифікувати вказаних осіб і не допустити звернення стягнення на грошові кошти юридичної особи, яка не є боржником за цим виконавчим документом, або ж на користь особи, яка не є стягувачем за ним. Між тим, наявні у справі документи свідчать про те, що незначна помилка в ідентифікаційному коді відповідача в наказі господарського суду Одеської області від 10.03.2009р. не завадила органу ДВС правильно ідентифікувати ВАТ „Українське Дунайське пароплавство” як боржника у даній справі № 31/98-08-3988 та здійснити стягнення з нього в порядку передбаченому Законом.

          Стосовно вимоги заявника про спонукання органу ДВС повернути грошові кошти у сумі 59148,57 грн., то господарський суд першої інстанції правильно визнав, що такі вимоги стосуються повороту виконання рішення і можуть бути розглянуті судом в порядку передбаченому ст. 122 ГПК України.

          Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність розгляду скарги на дії органу ДВС.

          З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду як в цілому правильна та законна має бути залишена без змін з урахуванням викладеного у мотивувальній частині даної постанови.

Керуючись ст.ст. 53, 99, 101-106, 1212 ГПК України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

          Ухвалу господарського суду Одеської області від 14.05.2010 року у справі № 10-31/98-08-3988 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Українське Дунайське пароплавство” –без задоволення.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.