Ухвала суду № 101786264, 10.12.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1809/17

Провадження № 1-кп/0203/48/2021

У Х В А Л А

10.12.2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого - судді Смольнякова О.О.,

при секретарі - Муліній В.К.

за участю прокурора - Данилюка Ю.В.

захисника - Сидорова Д.І.

обвинуваченого – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270010001839 від 08.03.2017 року, клопотання обвинуваченого за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 187 КК України ОСОБА_1 щодо визнання доказів неналежними та недопустимими

в с т а н о в и в:

В провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває на розгляді вищевказаний обвинувальний акт.

В судовому засіданні ОСОБА_1 , посилаючись на судову практику, заявив клопотання, в якому просить визнати неналежним та очевидно недопустимим доказом протокол про надання в порядку ст.290 КПК України доступу до матеріалів досудового розслідування від 17.05.2017, складеного слідчим Романюком Я.П., та визнати факт порушення зазначеним слідчим вимог ст.290 КПК України; визнати факт порушення вимог ст.290 та ст.291 КПК України прокурором Васиком М.М. та слідчим Романюком Я.П. при складання відносно нього 17.05.2017 обвинувального акту; визнати протокол затримання особи від 23.03.2017 неналежним доказом в порядку ст.ст.85, 86, 87, 89 КПК України, не допустити відомості, що містяться в ньому, як докази, виключити зазначений протокол з переліку доказів, та не використовувати зазначену в ньому інформацію для обґрунтування його винуватості, а також визнати незаконним факт затримання ОСОБА_1 , що мало місце 23.03.2017.

Клопотання вмотивовано тим, що протокол про надання доступу до матеріалів додаткового розслідування не містить даних про відкриття ОСОБА_1 та його захиснику всіх матеріалів кримінального провадження №12017270010001839 від 08.03.2017 р. Аналіз зазначеного протоколу процесуальної дії засвідчує той факт, що з його змісту жодним чином неможливо встановити, які конкретно матеріали досудового розслідування (заяви, постанови, протоколи, речові докази і ін.) відкривались стороні захисту стороною обвинувачення, так як відповідний перелік матеріалів, до яких було відкрито доступ, в протоколі відсутній, а слідчий Романюк Я.П. обмежився лише загальною фразою про надання доступу до матеріалів, в той же час навмисно не зазначивши про кількість підшитих і пронумерованих аркушів в кримінальному провадженні, не вказавши кількість аркушів в томах, щоб в подальшому неможливо було з`ясувати, які матеріали відкривались стороні захисту і до якої кількості аркушів слідчим було надано доступ стороні захисту. Підписи обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Романцова М.В. не підтверджують факту ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в повному обсязі, адже фраза про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування в повному обсязі з зазначенням найменування (переліком) таких матеріалів в протоколі відсутня. Також зазначив, що аркуші кримінального провадження пронумеровані олівцем, а не ручкою, а також значна кількість документів взагалі непронумерована, деякі сторінки мають однакову нумерацію, деякі документи взагалі не зазначені в опису документів (аркуші 158, 158а), що вказує на підтасовку матеріалів, а також підтверджує той факт, що слідчий надав матеріали досудового розслідування не в повному обсязі та добавив значну їх кількість документів після складання протоколу про надання доступу до матеріалів (додаткових матеріалів) досудового розслідування від 17 травня 2017 р.

Щодо повноважень прокурора зазначив, що постанова заступника прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Грицька А.С. від 17 грудня 2016 року про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №12017040030000691 від 22.03.2017 року, не підписана особою, від імені якої вона ухвалена, що є порушенням вимог ст.110 КПК України. Зазначена постанова вже визнана ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.07.2018 недопустимим доказом. Окрім того зазначив, що ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.11.2019 року постанову від 24.03.2017 року про об`єднання матеріалів кримінального провадження №12017040030000691 від 22.03.2017 та №12017040030000707 від 24.03.2017, складену прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 Лопацькою К.В., визнано недопустимим доказом у кримінальному провадженні №12017270010001839 від 08.03.2017 року.

Вважає, що прокурор Васик М.М. станом на 18 травня 2017 року не був уповноваженим прокурором на надання слідчому Романюку Я.П. будь-яких доручень, в тому числі і на повідомлення про закінчення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження. Тому вважає, що прокурором Васиком М.М. та слідчим Романюком Я.П. були порушені вимоги ст. ст. 290, 291 КПК України як в частині повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до його матеріалів, так і в частині складання та вручення ОСОБА_1 обвинувального акту.

Щодо протоколу затримання від 23 березня 2017 року зазначив, що відповідно до протоколу затримання ОСОБА_1 розпочато о 22 годині 25 хвилин і закінчено о 23 годині 31 хвилин 23 березня 2017 року і він складений у присутності адвоката Романцова М.В., в той час як доручення адвокату Романцову В.М. видано 23 березня 2017 року о “22 год. 34 хв.”. Тобто затримання проведено без участі захисника, який з`явився вже на прикінці проведення зазначеної процедури. Вважає, що під час затримання порушено його право на захист, в наслідок чого просив визнати зазначений протокол недопустимим доказом.

Захисник обвинуваченого підтримав клопотання.

Прокурор просив залишити клопотання без розгляду та висловив позицію, що оцінку доводів, які ставить обвинувачений в клопотання, суд повинен надати в нарадчій кімнаті під час прийняття рішення по справі.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши заявлене клопотання та матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.

За змістом ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У відповідності до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно з ч. 2 ст. 89 КПК України у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

В даному кримінальному провадженні ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровського від 17.07.2018 постанова заступника прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Грицька А.С. від 17 грудня 2016 року про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №12017040030000691 від 22.03.2017 року визнана недопустимим доказом.

Клопотання обвинуваченого в частині визнання недопустимими доказами проведення процесуальних дій під процесуальним керівництвом не вповноваженого прокурора фактично виходить із наслідків визнання вищезазначеної постанови недопустимим доказом.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи, викладенні обвинуваченим у клопотанні, безумовно підлягають оцінці при наданні судом аналізу доказів під час ухвалення остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження, так як можуть впливати на визнання належності та допустимості зазначених в ньому доказів. Питання щодо дотримання норм КПК України при затриманні ОСОБА_1 в порядку ст.208 КПК України, також підлягає оцінці під час ухвалення остаточного рішення по справі.

На час розгляду даного клопотання судовий розгляд кримінального провадження триває, а тому суд вважає передчасним вирішувати питання про недопустимість доказів, визначених у клопотанні .

На підставі наведеного та керуючись ст. 89, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про визнання доказів недопустимими та виключення їх з переліку доказів – відмовити .

Суддя О.О.Смольняков