Рішення № 10178305, 05.05.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2010 р. Справа № 62/43-10

вх. № 1576/4-62

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Заховаєв М.І., голова правління;

відповідача - не з"явився;

3-ї особи - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Чугуївського районного споживчого товариства, с. Малинівка Чугуївського району Харківської області

до Базаліївської сільської ради, c.Базаліївка, вул. Харківська 12 Чугуївського раїону Харківської області

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Чугуївське районне споживче товариство, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Базаліївської сільської ради про визнання за позивачем права власності на будівлю магазину №156, (літери А, а,а1, а2, загальною площею 165,4кв.м., з підвалом А1), розташовану за адресою вул. Леніна, 23 смт. Базаліївка,Чугуївський район Харківська область.

                    Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.04.2010р. залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Інспекцію державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області.

          Відповідач у наданих суду письмових поясненнях (арк.с.37, 54) проти задоволення позовних вимог та визнання права власності на будівлю магазину №156 не заперечував, зазначив, що земельна ділянка, на якій розташовано магазин №156, буде надано позивачеві, просив розглядати справу без участі представника відповідача.

                    Третя особа – Інспекція ДАБК у Харківській області у наданих письмових поясненнях (арк.с.55, 56 ) зазначає, що в Інспекції ДАБК у Харківській області відсутня інформація щодо фактів істотного порушення будівельних норм і правил, а тому підстав для зобов’язання особи провести відповідну перебудову у відповідності до ч.7 ст.376 ЦК України, не вбачається, а позовні вимоги можуть бути задоволені за умови додержання позивачем умов ст.ст.328, 392 ЦК України.

У судовому засіданні 05.05.2010р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача та третьої особи в судове засідання 05.05.2010р., не з’явилися. Присутній в судовому засіданні 05.05.2010 року представник позивача вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представників відповідача та третьої особи.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 26.04.2010 року сторони було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами без участі представників відповідача та третьої особи.

                    Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Рішенням №53 Базаліївської сільської ради від 02.09.2004р. магазину №156 було присвоєно почтову адресу – вулиця Леніна №23 (арк.с. 24),

Комунальним підприємством „Чугуївське міське бюро технічної інвентаризації” було виконано технічний паспорт на магазин №156 по вул.. Леніна, 23 (арк. с.17-23).

Вказана нерухомість побудована за кошти позивача господарським способом та знаходиться на балансі Чугуївського районного споживчого товариства.

Базаліївська сільська рада не заперечує проти позову про визнання права власності на будівлю магазину №156, (літери А, а,а1, а2, загальною площею 165,4кв.м., з підвалом А1), зазначаючи, що земельна ділянка, на якій розміщена будівля магазину, буде надана у користування Чугуївському РСТ для експлуатації цієї будівлі(арк.с.54)

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб та якщо власник (користувач) земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці.

З матеріалів справи вбачається, що Базаліївська сільська рада (відповідач у справі), не заперечує проти визнання за позивачем права власності на будівлю магазину №156, літери А, а,а1, а2, загальною площею 165,4кв.м., з підвалом А1), розташовану за адресою вул. Леніна 23 с.Базаліївка

Також з матеріалів справи вбачаться, що знаходження та експлуатація збудованих позивачем об’єктів не порушує прав інших осіб, оскільки такі докази не були надані суду ні відповідачем ні третьою особою в порядку статті 33 та 34 ГПК України, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Як вже було вказано вище, відповідно до приписів п.2 та п.3 статті 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво. З вказаного вбачається, що право власності на результат самочинного будівництва набувається не в загальному порядку, а в спеціальному –на підставі рішення суду.

З положень “Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів”(постанова КМУ від 08.10.2008 року № 923) вбачається, що вказаний порядок не регулює процедуру прийняття в експлуатацію об’єктів самочинного будівництва.

Цивільний кодекс України виділяє декілька способів набуття права власності. Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 144, 147 Господарського кодексу України майнові права суб’єкта господарювання підлягають захисту, в тому числі шляхом їх визнання.

Так, відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею 325 Цивільного кодексу України суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Суд зазначає про те, що згідно ст. 41 Конституції України, згідно якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом; ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Враховуючи приписи ст.ст. 331, 332, 376 Цивільного кодексу України право власності на створене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди та інше) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), якщо створення, переробка майна відповідає діючому законодавству, будівельним нормам та правилам. Відповідно, власник який збудував нерухоме майно, має право на реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов’язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” відповідна державна реєстрація – офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

                    В силу ст.ст. 18, 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення суду про право власності на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Відповідно до ст.ст. 319, 320 Цивільного кодексу України власники самостійно здійснюють право власності, виконують будь-які дії по відношенню до свого майна, що не суперечать Закону.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про визнання права власності за позивачем на будівлю магазину №156, (літери А, а,а1, а2, загальною площею 165,4кв.м., з підвалом А1), розташовану за адресою вул. Леніна 23 смт. Базаліївка є обґрунтованими, доведеними суду необхідними конкретними доказами, в зв’язку з чим є такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги, що позивач не наполягає на стягненні з відповідача судових витрат, відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 41, 124, 129 Конституції України, статтями 20, 144, 147 Господарського кодексу України, п.2 ст. 331, статтями 182, 316, 317, 319, 320, 328, 331, 332, 376, 392 Цивільного кодексу України, Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно (затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5), Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати за Чугуївським районним споживчим товариством (63525, Харківська область , Чугуївський район, вул.Соїча, 5а, ідентифікаційний код 01768571, р/р 26009455650011 в ПАТ АКБ "Базис", м.Харків, МФО 351760) право власності на будівлю магазину №156, (літери А, а,а1, а2, загальною площею 165,4кв.м., підвал А1), розташовану за адресою вул. Леніна 23 с. Базаліївка, Чугуївський район, Харківська область.

Суддя

Повний текст рішення підписано 05.05.2010р.

Справа 62/43-10.