Рішення № 10178279, 10.06.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" червня 2010 р.Справа № 6/39-688 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (вул. Шевченка, 12, м. Київ 1,01001) в особі Філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Чортків Тернопільської області" (вул. С. Бандери, 37, м. Чортків, Тернопільська область,48500)           

до Закритого акціонерного товариства "Агропродукт" (вул. Польова, 1, с. Росохач, Чортківський район, Тернопільська область,48560)

про cтягнення 1497842,79 грн. заборгованості по кредиту та 201080,26 грн. відсотків.

за участю представників сторін:

          позивача: Віннічик І.М.

          відповідача: не з’явився

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Чортків Тернопільської області" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Агропродукт" про стягнення 1497842,79 грн. заборгованості по кредиту та 201080,26 грн. по відсотків.

В судовому засіданні, призначеному вперше на 07 травня 2010 року, було оголошено перерву до 27 травня 2010 року, а пізніше до 10 червня 2010 року.

В судове засідання представник відповідача жодного разу не з'явився, витребувані документи, у т.ч. відзив на позов, не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку передбаченому ст.ст.64,87 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75, пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 та пунктом 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530.

При даних обставинах, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за правилами, встановленими ст.75 ГПК України, за наявними у ній документами.

В засіданні представнику позивача роз’яснено належні йому права та обов’язки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

07 лютого 2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є позивач, та ЗАТ "Агропродукт" укладено кредитний договір №04-11/3.

Відповідно до змісту договору, банк (позивач) зобов’язувався надати позичальнику (відповідачу) кредит в сумі 1500000 грн., а позичальник (відповідач) брав на себе зобов’язання повертати кредит відповідно до узгодженого графіку з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 18 січня 2009 року, а також сплачувати відсотки за користування кредитом.

В подальшому сторонами було укладено договори №№1-5 від 21.04.08р., 01.05.08р., 26.12.08р., 01.04.09р., 16.10.09р. про внесення змін до кредитного договору №04-11/3 від 02.02.07р., у т.ч. щодо збільшення відсоткової ставки за користування кредитом до 25% річних та встановлення нового графіка повернення кредиту з остаточним терміном погашення до 31.07.10р.

За змістом п.п.4.3.4 Договору, серед іншого, у разі невиконання позичальником у строк своїх зобов’язань по поверненню кредиту та / або відсотків за користування ним, порушення графіку погашення, банк вправі вимагати від позичальника (незалежно від строку погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом з врахуванням відсотків, процентів, неустойки.

В забезпечення виконання позичальником зобов’язання по кредитному договору №04-11/3, сторонами було укладено договір іпотеки від 02 лютого 2007 року, предметом якого є нерухоме майно що знаходиться за адресою, вул. Польова, 1, с. Росохач, Чортківського району, Тернопільської області, загальною ринковою вартістю 2500062 грн., заставною вартістю 1597000 грн.

У відповідності до умов договору, Філія "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Чортків Тернопільської області" платіжними дорученнями №№1212 від 02.02.07р., 11 від 05.02.07р., 12 від 05.02.07р., 13 від 06.02.07р., 19 від 08.02.07р. перерахувало на користь відповідача 1326100грн. а також платіжними дорученнями №№10 від 05.02.07р., 9 від 05.02.07р., 8 від 05.02.07р.,7 від 05.02.07р., 6 від 05.02.07р., 14 від 07.02.07р. перерахувало на користь контрагентів відповідача 171742,79 грн., всього на загальну суму 1497842,79 грн.

Зауважень щодо відступів від положень угоди від позичальника не надходило. Від одержання кредиту останній не відмовлявся.

Як вбачається з представлених документів, ЗАТ «Агропродукт»свої зобов’язання по кредитному договору не виконало, графіку погашення кредиту не дотримало, платежі за користування коштами не сплатило.

У зв’язку з несплатою передбачених договором платежів, в порядку п.п.4.3.4 кредитного Договору, боржнику направлено досудове попередження №44 від 01 лютого 2010 року року, в якому банк поставив вимогу дострокового повернення кредиту в сумі 1497842,79 грн., а також заборгованості по несплачених відсотках.

Дану вимогу боржник залишив без відповіді та виконання.

Невиконання позичальником своїх зобов’язань по кредитному договору стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про відновлення його порушеного права.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Так, у відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, стаття 525 ЦК України, встановлює недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписи ч.1 ст. 1054 ЦК України встановлюють, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Статтею 1049 ЦК України на позичальника покладено обов’язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то згідно з ч. 2. ст. 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зважаючи на невиконання товариством своїх договірних зобов’язань, приписи перелічених норм, Закону України «Про банки та банківську діяльність», вимоги про стягнення 1497842 грн. боргу по кредиту та 201080,26 грн. відсотків за користування кредитом, обрахованих за період з жовтня 2009 року по квітень 2010 року за ставкою 25%, підлягають задоволенню як обґрунтовані і не спростовані відповідачем.

Щодо клопотання ПАТ «ПІБ»про накладення арешту на майно ЗАТ «Агроподукт», то оцінивши надані матеріали, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Так, відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Одним з таких заходів є накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві (п.1 ч.1 ст. 67 ГПК України).

За змістом п.3 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду №02-5/611 від 23.08.1994р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Обов'язок доведення необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, у т.ч. шляхом накладення арешту на грошові суми, його обґрунтованість, покладається законодавцем на заявника, у разі ініціювання ним перед судом розгляду такого клопотання.

Саме заявник у такому випадку повинен обґрунтувати підстави вжиття судом заходів забезпечення позову, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України (п.1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.06р. «Про деякі питання практики забезпечення позову»).

У вирішенні питання про забезпечення позову, відповідно до ч.2 п.1.1 Інформаційного листа №01-8/2776 від 12.12.06р., господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, приписи перелічених норм вказують на можливість накладення арешту на індивідуально визначене майно в межах суми стягнення, а не на все майно, як цього вимагає позивач.

З врахуванням наведеного, а також наявності майна переданого в заставу, у т.ч. за іпотечним договором, заявник не навів достатніх підстав для побоювання, що стягнення з ЗАТ «Агроподукт»заборгованості стане згодом неможливим або утрудненим та доцільності застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на усе майно боржника.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.1, 2 ,4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 66, 67, 75, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

1. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Агропродукт" (вул. Польова, 1, с. Росохач, Чортківський район, Тернопільська область,48560, код 25347839)

- на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (вул. Шевченка, 12, м. Київ 1,01001) в особі Філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Чортків Тернопільської області" (вул. С. Бандери, 37, м. Чортків, Тернопільська область,48500 , код 25350633) 1497842,79 грн. заборгованості по кредиту, 201080,26 грн. заборгованості по сплаті відсотків, 16989,23 грн. сплаченого держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

2. В задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на усе майно ЗАТ «Агропродукт»відмовити.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор – апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 17 червня 2010 року, через місцевий господарський суд.

Суддя