Рішення № 10177770, 14.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/11514.06.10 За первісним позовомВідкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром»

простягнення 94476,92 грн.

за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром»

доВідкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»

простягнення 62562,07 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача (за первісним позовом):Гаврись Я.Б. –представник за довіреністю № 2076/22 від 23.12.2009 року;

від відповідача(за первісним позовом):Пилипенко О.В. –представник за довіреністю № 16-К від 19.04.2010 року. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Відкрите акціонерне товариство «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром»про стягнення 94476,92 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 12/27 від 10.06.2009 року відповідач зобов’язався передати у власність позивача спецвзуття, а позивач зобов’язався прийняти його та оплатити. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що згідно з пунктом 3.4 договору вручив відповідачу заявки на поставку продукції, проте, відповідач, в порушення умов договору, у встановлений договором строк продукцію не поставив. Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього штраф у розмірі 94476,94 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 29.03.2010 року.

          Представники сторін у судове засідання 29.03.2010 року не з’явилися, вимоги ухвали суду від 09.03.2010 року не виконали, однак, від відповідача через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю направити у судове засідання повноважного представника.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2010 року відкладено розгляд справи на 19.04.2010 року.

          Представник позивача у судове засідання 19.04.2010 року з’явився, однак, повторно витребуваних ухвалою суду від 29.03.2010 року доказів та письмових пояснень не подав.

          Представник відповідача у судовому засіданні 19.04.2010 року заявив клопотання про зменшення належних до стягнення штрафних санкцій та подав додаткові докази.

          Крім того, у судовому засіданні 19.04.2010 року представники сторін заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2010 року продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 25.05.2010 року.

          19.04.2010 року через загальний відділ діловодства суду відповідач подав зустрічну позовну заяву про стягнення 62562,07 грн.

          Відповідач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 12/27 від 10.06.2009 року в період з червня по грудень 2009 року передав у власність позивача, а позивач прийняв продукцію на загальну суму 248632,20 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, відповідач зазначає, що, в порушення умов договору, зобов’язання з оплати продукції позивач виконав частково. Посилаючись на порушення позивачем своїх зобов’язань, відповідач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 54202,86 грн., пеню у розмірі 2813,41 грн., штраф у розмірі 1772,71 грн., збитки від інфляції у розмірі 2934,38 грн. та 3 % річних у розмірі 838,71 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2010 року прийнято зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісною позовною заявою.

          Представник позивача у судовому засіданні 25.05.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 19.04.2010 року, заперечення на клопотання відповідача про зменшення належних до стягнення штрафних санкцій та відзив на зустрічну позовну заяву.

          У відзиві на зустрічну позовну заяву позивач заперечує проти вимог відповідача, посилаючись на приписи частини 3 статті 538 ЦК України щодо зустрічного виконання зобов’язання та на відсутність в укладеному між сторонами договорі умови щодо застосування до позивача штрафу за прострочення оплати продукції.

          Представник відповідача у судове засідання 25.05.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 19.04.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2010 року відкладено розгляд справи на 14.06.2010 року.

          Представник відповідача у судовому засіданні 14.06.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 25.05.2010 року, та подав заяву про зменшення розміру позовних вимог.

          Відповідно до поданої заяви відповідач просить стягнути з відповідача виключно основну заборгованість у розмірі 54202,86 грн.

          Згідно з частиною 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

          Враховуючи зазначене, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

          Представник позивача у судовому засіданні 14.06.2010 року надав усні пояснення по суті спору.

          Зокрема, представник позивача зазначив, що проти вимог відповідача не заперечує та визнає факт наявності прострочення у поставці продукції.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          10.06.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»(надалі –позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром»(надалі –відповідач) укладено договір поставки № 12/27 (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 1.1 договору відповідач зобов’язався передати (поставити) у власність позивача спецвзуття в кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, погодженими сторонами у договорі, а позивач відповідно до пункту 1.2 договору зобов’язався прийняти та оплатити продукцію, що поставляється.

          Пунктом 3.4 договору сторони обумовили, що фактичний об’єм кожної партії продукції зазначається у відповідній письмовій заявці, яка є невід’ємною частиною договору.

          Відповідно до наявних в матеріалах справи повідомлень про вручення поштових відправлень № 03889195 та № 03688380, 23.07.2009 року та 06.11.2009 року відповідно відповідач отримав від позивача письмові заявки на поставку черевиків шкіряних в кількості 800 шт. (заявка від 20.07.2009 року № 23/3076) та черевиків шкіряних в кількості 139 шт. і чобіт резинових в кількості 207 шт. (заявка від 03.11.2009 року № 23/4897).

          Виходячи зі змісту пункту 3.3 договору відповідач зобов’язався здійснювати поставки протягом 15-ти календарних днів з дати отримання письмової заявки (листа) позивача.

          Згідно з частиною 5 статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

          З огляду на вказане, суд визначає, що строк поставки продукції, обумовленої зазначеними вище заявками, сплив 07.08.2009 року та 23.11.2009 року відповідно.

          В порушення умов договору, у вказаний строк відповідач продукцію не поставив.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Частиною 1 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно ж до частини 2 цієї ж статті ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          В статті 663 ЦК України продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, –відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язання з поставки продукції відповідач не подав, факт наявності прострочення у його виконанні визнав по суті.

          Отже, факт порушення відповідачем договірного зобов’язання підтверджується матеріалами справи.

          За приписом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

          Пунктом 8.2 договору сторони обумовили, що у випадку непостачання або неповного постачання продукції в строки, передбачені договором, відповідач за кожний з перших 10 днів прострочення сплачує позивачеві штраф у розмірі 0,1 % від вартості непоставленої продукції за кожний день прострочення. При цьому, за кожний з наступних 10 днів прострочення штраф збільшується на 0,1 % у порівнянні з штрафом за кожний день попереднього періоду (за прострочення 1-10 днів – 0,1 % від вартості непоставленої продукції за кожний день; за прострочення 11-20 днів –0,2 % від вартості непоставленої продукції за кожний день і т.д.). За прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної ціни, і крім цього, відповідач відшкодовує всі понесені позивачем збитки, заподіяні затримкою виконання зобов’язань за договором.

          Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

          Оскільки ГК України не містить визначень неустойки, штрафу та пені, які сплачуються у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання, слід виходити із визначень, наведених у ЦК України.

          Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

          Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

          Враховуючи зазначене, суд визначає, що погоджений пунктом 8.2 договору неустойка за прострочення поставки продукції у розмірі у розмірі 0,1 % від вартості непоставленої продукції за кожний день прострочення є пенею.

          З первісної позовної заяви вбачається, що, посилаючись на пункт 8.2 договору, позивач одночасно заявляє до стягнення пеню у розмірі 89926,02 грн. та штраф у розмірі 4550,90 грн.

          Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

          Тому, враховуючи ідентичність правової природи заявлених до стягнення сум пені та штрафу, що є неустойкою, розмір якої розрахований позивачем двома різними способами за одне і те саме правопорушення –прострочення відповідачем поставки продукції, беручи до уваги, що за приписом наведеної вище статті 549 ЦК України пеня застосовується за прострочення виключно грошового зобов’язання, вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 89926,02 грн. суд вважає безпідставною та залишає без задоволення.

          Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків, суд приходить до висновку про обґрунтованість розміру заявленої до стягнення суми штрафу.

          Посилаючись на скрутне фінансове становище, відповідач просить зменшити розмір належних до стягнення штрафних санкцій до 3000,00 грн.

          Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України, приймаючи рішення, суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

          Виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язання, тривалості прострочення у його виконанні та відповідності розміру неустойки наслідкам порушення, суд не вважає даний випадок винятковим та відхиляє заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру належних до стягнення штрафних санкцій до 3000,00 грн.

          Тому, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 4550,90 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

          По суті пред’явленого відповідачем зустрічного позову суд зазначає наступне.

          Згідно з наявними в матеріалах справи видатковими накладними № T-ROM00482 від 17.06.2009 року на суму 49728,00 грн., № T-ROM00621 від 01.07.2009 року на суму 27355,20 грн., № T-ROM00741 від 01.08.2009 року на суму 3275,28 грн., № T-ROM00745 від 04.08.2009 року на суму 26355,84 грн., № T-ROM00729 від 04.08.2009 року на суму 22410,18 грн., № T-ROM00989 від 16.09.2009 року на суму 967,68 грн., № T-ROM001148 від 15.10.2009 року на суму 11462,46 грн., № T-ROM01174 від 15.10.2009 року на суму 11285,16 грн., № T-ROM0787 від 20.10.2009 року на суму 40818,00 грн., № T-ROM0785 від 22.10.2009 року на суму 31822,86 грн., № T-ROM0802 від 23.10.2009 року на суму 5786,58 грн., № T-ROM0938 від 10.11.2009 року на суму 16410,24 грн., № T-ROM1068 від 27.11.2009 року на суму 716,04 грн., № T-ROM1169 від 14.12.2009 року на суму 238,68 грн. та відповідними актами прийому-передачі продукції, датованими тими ж числами, що й накладні, в період з 17.06.2009 року по 14.12.2009 року, на виконання умов укладеного між сторонами договору відповідач передав у власність позивача продукцію на загальну суму 248632,20 грн.

          З наданих суду довіреностей на одержання цінностей вбачається, що продукція була отримана особами, належним чином на це уповноваженими.

          Позивач оплатив поставлену продукцію частково, здійснивши на користь відповідача переказ 194429,34 грн.

          Неоплаченою залишилася продукція на суму 54202,86 грн., зокрема, поставлена згідно з видатковими накладними № T-ROM0802 від 23.10.2009 року, № T-ROM0938 від 10.11.2009 року, № T-ROM1068 від 27.11.2009 року, № T-ROM1169 від 14.12.2009 року та частково, в сумі 31051,32 грн., –згідно з видатковою накладною № T-ROM0785 від 22.10.2009 року.

          Пунктом 2.4 договору сторони передбачили, що розрахунки за продукцію здійснюються позивачем у національні валюті шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок відповідача протягом 45 календарних днів з моменту отримання продукції.

          При цьому, під датою поставки сторони визначили дату підписання повноважними представниками сторін акту приймання-передачі продукції (пункт 5.3 договору).

          З огляду на вказане, беручи до уваги, що акти прийому-передачі продукції датовані тими ж числами, що й відповідні накладні, суд визначає, що станом на день пред’явлення зустрічного позову строк виконання позивачем обов’язку з оплати продукції, поставленої згідно з видатковими накладними № T-ROM0802 від 23.10.2009 року, № T-ROM0938 від 10.11.2009 року, № T-ROM1068 від 27.11.2009 року, № T-ROM1169 від 14.12.2009 року та № T-ROM0785 від 22.10.2009 року, настав.

          Враховуюче зазначене, за позивачем рахується основна заборгованість перед відповідачем у розмірі 54202,86 грн.

          Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Доказів належного виконання зобов’язання з оплати поставленої продукції позивач не надав.

          Посилаючись на невиконання відповідачем зобов’язання з поставки продукції, зазначеної в заявці від 20.07.2009 року № 23/3076, та приписи частини 3 статті 538 ЦК України, позивач проти вимог відповідача заперечує.

          Відповідно до частини 1 статті 538 ЦК України виконання свого обов’язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов’язку, є зустрічним виконанням зобов’язання.

          За загальним правилом, визначеним частиною 2 вказаної статті, при зустрічному виконанні зобов’язання сторони повинні виконувати свої обов’язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту.

          Виходячи з умов договору поставка продукції передує виконанню обов’язку з її оплати.

          Згідно з частиною 3 статті 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов’язанні свого обов’язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов’язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов’язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

          Однак, виходячи зі змісту наведеного вище пункту 2.4 договору обов’язок оплатити продукцію виникає у позивача з самого факту поставки продукції, незалежно від її кількості. Мінімальної партії товару, з поставкою якого виникає обов’язок щодо оплати, сторонами не узгоджено.

          З огляду на вказане, посилання відповідача на приписи частини 3 статті 538 ЦК України є безпідставними та не заслуговують на увагу, а висновок суду про настання станом на день пред’явлення зустрічного позову строку виконання обов’язку з оплати продукції є цілком обґрунтованим.

          Тому, вимогу відповідача про стягнення з позивача основної заборгованості у розмірі 54202,86 грн. суд вважає такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

          Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати в частині первісного позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, судові витрати в частині зустрічного позову –на позивача.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 193, 230, 231 ГК України, статтями 549, 611, 663, 692, 712 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77; ідентифікаційний код 31862978) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1; ідентифікаційний код 22927045) штраф у розмірі 4550 (чотири тисячі п’ятсот п’ятдесят) грн. 90 коп., 45 (сорок п’ять) грн. 51 коп. державного мита та 11 (одинадцять) грн. 38 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині вимог первісного позову відмовити.

4.          Зустрічний позов задовольнити повністю.

5.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1; ідентифікаційний код 22927045) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77; ідентифікаційний код 31862978) основну заборгованість у розмірі 54202 (п’ятдесят чотири тисячі двісті дві) грн. 86 коп., 542 (п’ятсот сорок дві) грн. 03 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –25.06.2010 року.