Рішення № 101777389, 25.11.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 705/1040/21

Номер провадження2/711/1849/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Демчика Р.В.,

при секретарі Бойко О.С.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з неправомірними діями працівника правоохоронних органів,-

встановив:

ОСОБА_3 звернулася до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з неправомірними діями працівника правоохоронних органів.

Свій позов мотивує тим, що 19.12. 2018 року 19 грудня 2018 року дільничний офіцер поліції сектору превенції Уманського ВП ГУНП в Черкаській області Жук А.С., склав відносно неї протокол про адміністративне правопорушення серії ГР №074584, де вказано що « ОСОБА_1 25.10.2018 року близько 20.30 хв. по вул. Інтернаціональній вчинила сварку з ОСОБА_4 , в ході якої почала обзивати останню нецензурними словами, чим вчинила насильство в сім`ї, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 173-2 КУпАІІ

21.12.2019 року постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173 КУпАП, та закрито провадження у справі у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення

Постановою Черкаського апеляційного суду від 11.12.2020 року її апеляційну скаргу задоволено повністю. Скасовано постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21.12.2019 року, а провадження у справі за ч.1 ст. 173 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрите на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173 КУпАП.

Відповідно до ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію» - поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно- правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини;

Згідно з ч.З статті 19 Закону України «Про національну поліцію» - держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 56 Конституції України - кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. м

Верховний суд України у Постанові від 25.05.2016 року (справа № 6-440 цс 16) зазначив наступне: «Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Згідно з вимогами статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, ікшо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку із незаконними діями та протиправною поведінкою ДОП СП Уманського ВП ГУНЇІ в Черкаській області Жука А.С. відносно неї, її матері, та доньки, їй було завдано значних, триваючих у часі місяцями душевних страждань, принижено її, її матері та доньки честь і гідність, у зв`язку із чим подано цей позов.

Згідно з пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року -№ 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чн фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського жнпя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає цу випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше).

Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом. Такий висновок зробив Верховний Суд України і панові від 05 лютого 2020 року по справі № 640/16169/17.

На підставі наведеного просить суд стягнути з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України на її користь кошти в сумі 200 000 грн., у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями, рішенням службової особи органу державної влади, Уманського відділу поліції Головного Управління поліції в Черкаській області.

Ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області Кормана О.В. від 09.03.2021 року справа передана на розгляд Придніпровському районному суду м. Черкаси, до територіальної юрисдикції якого належить справа.

Ухвалою судді Придніпровськогго районного судуд м. черкаси Демчика Р.В. від 11.05.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

В судовому засіданні в режимі відео конференції позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила задольнити їх повністю.

Представник відповідача - ГУНП в Черкаській області в судвовму засіданні проти зщадволення позову заперечувала, посилаючись на його безпідставність.

Представник відповідача - ГУ Державної казначейської служби України у Черкаській області в судове засідання не зявився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом(ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною п`ятою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З аналізу наведених норм процесуального та матеріального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29-30).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Хірвісаарі проти Фінляндії»)).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» («Суомінен проти Фінляндії») від 1 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).

Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Гірвісаарі проти Фінляндії») від 27 вересня 2001 року). Залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням загальної вимоги про справедливість розгляду.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 3 ЦПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 29.12.2018 року дільничим офіцером поліції СП Унаського ВП ГУНП в Черкаській області Жук А.С. було складено протокол серії ГР №074854 за ч.1 ст. 173 КУпАП відносно позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21.12.2019 року по справі №705/349/19 ОСОБА_1 визнанно винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173 КУпАП. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173 КУпАП закр ите, у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Постановою судді Черкаського апеляційного суду від 11.12.2020 року ОСОБА_5 скасовано постанову Уманського міськрайоноого суду Черкаської області від 21.12.2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення. Передбаченого ч. 1 ст. 173 КУпАП та закрито провадження про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністартвиного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173 КУпАП, у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Провадження у справі за ч.1 ст. 173 КУпАП щодо ОСОБА_1 заките на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адімінстративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173 КУпАП.

Так, спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.

Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності зазавдану шкоду саме на державу.

Відповідно до ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173,1174 цього Кодексу).

Статтями 2,4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Устатті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що в наведених устатті цього Закону випадках громадянинові відшкодовується, зокрема, моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели допорушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п`ята, шоста статті 4 ЗаконуУкраїни «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1167, 1174 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Суд виходить з того, що складений працівником поліції протокол про адміністративне правопорушення не є актом, який встановлює, змінює чи скасовує норми права у відповідній сфері відносин, або породжує права і обов`язки для позивача. Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі. Протокол, як доказ, підлягає оцінці при розгляді уповноваженою особою справи про адміністративне правопорушення і не може бути скасований.

Отже, при складанні протоколу у відношенні позивача працівник поліції діяв в межах наданих йому повноважень відповідно до статей 255, 265-1 КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію», а доказів про визнання його дій неправомірними позивачем не надано, як і не доведено факту завдання їй цими діями моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку з протиправністю дій і завданням шкоди.

Посилання позивача на те, що протиправність та неправомірність дій працівників поліції щодо складання у відношенні неї протоколу про адміністративне правопорушення підтверджується постановою Черкаського апеляційного суду від 11.12.2020 року про закриття провадження у справі є необґрунтованими, оскільки вказаною постановою неправомірність дій працівника поліції щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено. Рішення про встановлення факту неправомірності вищевказаних дій працівника поліції відсутнє.

Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.06.2018 року у справі № 640/17380/16-ц.

Суд не погоджується з доводами позивача про наявність підстав для відшкодування їй моральної шкоди в зв`язку із складанням відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення працівником поліції, виходячи з наступного.

Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» встановлені основні повноваження поліції, яка відповідно до покладених на поліцію завдань: виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень; припиняє виявлені адміністративні правопорушення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про адміністративні правопорушення або події; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно ст.30 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом. Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.

Про вчинення адміністративного правопорушення згідно ст.254 Кодексу України про адміністративні правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою.

ДОП сектору превенції Уманського ВП ГУНП в Черкаській області Жук А.С. є працівником поліції та мав право складати протокол про адміністративне правопорушення серії ГР № 074584 від 19.12.2018 року.

Крім того, складений працівником поліції протокол про адміністративне правопорушення не є актом, який встановлює, змінює чи скасовує норми права у відповідній сфері відносин, або породжує права і обов`язки для позивача. Протокол про адміністративне правопорушення є лише фіксацією порушення, яке виявлено працівником поліції, та відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративне правопорушення є одним із джерел доказів та підставою для подальшого провадження у справі. Протокол, як доказ, підлягає оцінці при розгляді уповноваженою особою справи про адміністративне правопорушення і не може бути скасований.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів, підтверджуючих неправомірність дій ДОП сектору превенції Уманського ВП ГУНП в Черкаській області Жука А.С. при складанні відносно позивачки протоколу про адміністративне правопорушення.

Долучена до справи позивачем постанова Черкаського апеляційного суду від 11.12.2020 року, якою скасовано постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21.12.2019 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 73 КУпАП щодо ОСОБА_1 , а провадження по справі закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173 КУпАП не є доказом неправомірності дій дільничого офіцера подліції, яким складено протокол відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173 КУпАП та підставою для відшкодування позивачу шкоди.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Згідно ст.ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Сам лише факт хвилювання позивача щодо розгляду справи про притягнення її до адміністративної відповідальності не є належним доказом втрат немайнового характеру позивача внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях у зв`язку з порушенням цивільних прав, при настанні інших негативних наслідків.

Позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій відповідачів, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, до неї застосовано не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до статей283,284 КУпАПтаке питання може бути вирішено лише судом.

При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення нетягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові 21 жовтня 2020 року у справі № 312/262/18 (провадження N 61-14401св19).

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 1174, 1176, 1167 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 89, 141, 229, 258, 263-265, 280 ЦПК України, суд, –

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (код ЄДРПОУ 40108667, місцезнаходження: 18036, м. Черкаси, вул. Смілянська, 57 ), Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області (місцезнаходження: 18001, м. Черкаси, вул.. Хрещатик, 192) про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з неправомірними діями працівника правоохоронних органів.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Р.В.Демчик.

Говне судове рішення складено 25.11.2021 року.

Головуючий: Р. В. Демчик