Рішення № 101775865, 09.12.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2021 р. м. Київ

Справа № 911/2765/21

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” до фізичної особи-підприємця Ярошенка Андрія Васильовича, ОСОБА_1 про стягнення 161 767,62грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство “Райффайзен Банк” (далі – АТ “Райффайзен Банк”) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця Ярошенка Андрія Васильовича (далі - ФОП Ярошенко А.В.), ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) про стягнення 161 767,62грн боргу станом на 17.05.2021, з яких: 144 091,18грн – основний борг за кредитом; 17 675,84грн - заборгованість за процентами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем 1 - ФОП Ярошенком А.В. зобов`язань за кредитним договором №011/80460/507045 від 12.02.2019 в частині повернення кредитних коштів у встановлений договором строк та сплати процентів за користування. Крім того, позивач вказує, що виконання зобов`язань відповідачем 1 за вказаним кредитним договором забезпечено порукою відповідача 2 – ОСОБА_1 на підставі договору поруки №011/80460/507045/П від 12.02.2019 (а.с.1-4).

Оскільки одним із відповідачів за поданим позовом є фізична особа, що не є підприємцем, 22.09.2021 суд звернувся з запитом до Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Білоцерківської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання перебування ОСОБА_1 (а.с.78).

30.09.2021 від Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради надійшла відповідь від 27.09.2021 №15.1-11/3218 з довідкою про зареєстроване місце проживання (перебування) Ярошенко Л.В., згідно якої вказана особа з 13.09.2000 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.98).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.10.2021 судом відкрито провадження у справі, вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, а також встановлено строки для подання учасниками заяв по суті (а.с.121-123).

Копія вказаної ухвали отримана позивачем 18.10.2021, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103280004565 (а.с.135).

Поштове відправлення №0103280004816, в якому відповідачу 1 – ФОП Ярошенко А.В. направлено копію відповідної ухвали суду, 18.10.2021 повернуто до суду з довідкою відділення поштового зв`язку, у якій причиною повернення вказано: «відмова адресата від одержання» (а.с.125-129).

Поштове відправлення №0103280004824, яким відповідачу 2 – Ярошенко Л.В. направлено копію ухвали від 11.10.2021, повернуто до суду з довідкою відділення поштового зв`язку від 18.10.2021, у якій причиною повернення вказано: «відмова адресата від одержання» (а.с.130-134).

В силу п.п.3,5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Отже, ухвала суду від 11.10.2021 вважається врученою: позивачу – 18.10.2021 (день отримання); відповідачам – 18.10.2021 (дата довідки про відмову).

Відзив на позов до закінчення строку, встановленого ч.1 ст.251 ГПК України для подання відзиву, від відповідачів не надходив.

Клопотань про розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін, до суду не надходило.

Дослідивши зібрані у справі документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до анкети-заяви на отримання кредиту від 30.01.2019 (а.с.16-17), відповідач 1 - ФОП Ярошенко А.В. просив позивача надати йому кредит у розмірі 400 000грн для поповнення обігових коштів.

12.02.2019 між позивачем - АТ “Райффайзен Банк” (кредитор) та відповідачем 1 - ФОП Ярошенко А.В. (позичальник) укладено кредитний договір №011/80460/507045 (а.с.22-28, далі - договір), за умовами якого кредитор зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти у формі не відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування - 300 000грн, а позичальник зобов`язався використовувати кредит за цільовим признанням, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені договором (п.1.1 договору).

Згідно п. 1.2 договору кінцевий термін надання кредиту – 12.03.2019 – становить останній день, коли позичальник може звернутись до кредитора з метою отримання кредиту.

У відповідності до п. 1.3 договору кінцевий термін погашення кредиту – 12.02.2021 або інша дата, визначена відповідно до п. 5.4 або статті 8 договору (останній день строку кредитування до закінчення якого позичальник зобов`язується здійснити погашення заборгованості за договором у повному обсязі).

Пунктом 1.4 договору сторонами погоджено призначення кредиту - для поповнення обігових коштів та ведення поточної фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до п. 2.1 договору протягом всього строку фактичного користування кредитом (в т.ч. після настання кінцевого терміну) позичальник зобов`язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки у розмірі 32% річних.

Нарахування процентів за кредитом здійснюється виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році, проценти нараховуються щоденно на залишок фактичної заборгованості за кредитом (у т.ч. простроченої протягом всього строку користування кредитом, що узгоджено сторонами договору у його п.2.2. При розрахунку процентів, враховується день надання кредиту (траншу) та не враховується день погашення кредиту в повному обсязі).

Згідно п. 3.1 договору обов`язковими умовами надання позичальнику кредиту або його частини (траншу) є: сплата позичальником комісії; укладення договорів забезпечення відповідно до умов статті 4 договору; надання позичальником письмової заяви про надання кредиту за формою, встановленою кредитором не пізніше кінцевого терміну надання кредиту; підписання графіку; відсутність обставин дефолту.

Відповідно до п. 3.3 договору мінімальний розмір частини кредиту (траншу) не можу бути меншим ніж 50 000грн.

Як передбачено п. 4.1 договору, виконання зобов`язань позичальника, що виникають (у т.ч. виникнуть у майбутньому) за договором, забезпечується порукою відповідно до умов договору поруки, який повинен бути укладений одразу ж після укладення договору між кредитором і поручителем ОСОБА_1 .

Згідно п. 5.2 договору позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірах згідно графіку; ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його користування та розраховується за наведеною у договорі формулою.

Позичальник зобов`язується здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту кожного місяця 12 числа (далі – дата платежу) та при погашенні заборгованості за кредитом у повному обсязі; якщо дата платежу, зазначена у графіку, не є банківським днем, позичальник зобов`язаний здійснити платіж не пізніше останнього банківського дня, що передує календарному дню дати платежу, визначеній у графіку (п. 5.3 договору).

В силу п. 5.6 договору сторонами погоджено, що підписанням договору позичальник надає право кредитору здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника, зокрема, з поточного рахунку та рахунків, що будуть відкриті позичальником у кредитора протягом строку дії договору та реквізити яких кредитор визначить самостійно в розмірах сум, належних до сплати позичальником за договором та/або договорами забезпечення, в т.ч. з метою погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів, комісії, пені, штрафу, відшкодування витрат та інших платежів, передбачених договором/договорами забезпечення. Таке договірне списання може здійснюватись кредитором протягом строку дії договору будь-яку кількість разів, починаючи з дати настання строку виконання відповідного грошового зобов`язання (включно) до повного погашення заборгованості.

Відповідно до п. 8.1 договору у разі настання обставин дефолту (невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за договором та/або договором забезпечення, а також інших обставин, які на думку кредитора, свідчать про те, що зобов`язання позичальника за договором не будуть виконані) кредитор має безумовне право на власний розсуд, без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/договорів про зміни, вжити один або декілька визначених таким пунктом договору заходів, зокрема, вимагати дострокового повного/часткового погашення заборгованості (пп.8.1.3 договору).

При цьому, договором його сторонами узгоджено, що якщо кредитор вирішив скористатись правом, визначеним, зокрема, пп. 8.1.3 договору, він повідомляє про це позичальника шляхом направлення письмового повідомлення (п.8.3 договору). Позичальник зобов`язаний виконати вимогу, зазначену в письмовому повідомленні кредитора, здійснити погашення заборгованості негайно, але не пізніше тридцятого календарного дня з дня направлення кредитором повідомлення (якщо у відповідному повідомленні не зазначений менший строк), у разі невиконання такої вимоги - кредитор має право, зокрема, пред`явити вимогу позичальнику/поручителям та вжити інші заходи для стягнення заборгованості позичальника за договором.

У відповідності до п. 12.1 договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання ними прийнятих зобов`язань за договором.

12.02.2019 відповідачем 1 подано заяву про видачу кредиту в розмірі 300 000грн (а.с.21) на поповнення обігових коштів та ведення поточної фінансово-господарської діяльності, придбання сировини, матеріалів, оплату товарів та послуг, які позивач просив перерахувати на поточний рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у позивача.

Додатком №1 до вказаного договору сторонами погоджено графік погашення заборгованості (а.с.29), який неодноразово змінювали, зокрема, відповідно до додаткових угод №1 від 13.02.2019 (а.с.39-40), №011/80460/507045/1 від 29.04.2020 (а.с.41-43).

Крім того, п.п. 2.1, 2.2 додаткової угоди №011/80460/507045/1 від 29.04.2020 сторони визначили, що станом на момент укладення такої угоди:

- фактична заборгованість позичальника за договором по оплаті суми кредиту становить 162 733,84грн;

- заборгованість позичальника за договором, строк якої настав, складає 19 643,07грн у т.ч. 14 903,23грн - заборгованість з погашення суми кредиту; 4 739,84грн - заборгованість зі сплати процентів.

Крім того, додатковою угодою №011/80460/507045/2 від 10.12.2020 (а.с.44-45) сторонами внесено зміни до умов договору в частині визначення кінцевого терміну погашення кредиту, встановлено такий термін до 12.11.2022 або іншої дати, визначеної відповідно до п. 5.4 або статті 8 договору (останній день строку кредитування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов`язується здійснити погашення заборгованості за договором у повному обсязі.

Пунктом 2 вказаної додаткової угоди сторони дійшли згоди врегулювати заборгованість позичальника за договором, строк якої настав, у такому порядку: станом на дату укладення додаткової угоди фактична заборгованість позичальника за договором по оплаті суми кредиту становить 139 687,97грн; станом на дату укладення додаткової угоди заборгованість позичальника за договором, строк сплати якої настав, складає 75 965,18грн, у т.ч. 66 995,51грн – заборгованість з погашення кредиту, 8 969,67грн - заборгованість з погашення процентів

Згідно п. 2.3 вказаної додаткової угоди сторонами погоджено, що на підставі вказаної угоди з дати застосування змін фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму заборгованості за процентами, при цьому за згодою сторін відбувається зміна строку погашення заборгованості і таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів позичальнику.

Відповідно до п. 2.4 згаданої додаткової угоди позичальник зобов`язується здійснити погашення заборгованості у майбутньому у складі щомісячних платежів відповідно до графіку погашення заборгованості, що є додатком №1 до вказаної додаткової угоди.

Відповідно до погодженого сторонами графіку до вказаної додаткової угоди станом на 12.12.2020 плановий залишок заборгованості складає 144 091,18грн.

Вхідний залишок боргу станом на 12.01.2021 у розмірі 144091,18грн відображений і у виписці з рахунку відповідача 1 (а.с.37, зворот).

При цьому, станом на 12.05.2021 вихідний залишок по рахунку складає 161135,39грн (а.с.38, зворот), що складається з: 144091,18грн – борг за кредитом; 17044,21грн - за процентами.

Крім того, як встановлено судом під час розгляду даної справи, 12.02.2019 між позивачем (кредитором) та відповідачем 2 - ОСОБА_1 (поручитель) укладено договір поруки №011/80460/507045/П (а.с.111-114, далі – договір поруки), за умовами якого поручитель зобов`язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань за кредитним договором №011/50460/507045 від 12.02.2019 в частині: повернення кредиту у розмірі 300 000грн не пізніше 12.02.2021 (з урахуванням додаткової угоди від 10.12.2020 – до 12.11.2022, а.с.115) або іншої дати, визначеної відповідно до умов кредитного договору, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 32% річних (п.п. 1.1.1, 1.1.2 договору поруки)

Згідно п. 1.2 договору поруки визначено, що поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені кредитним договором у т.ч. при виникненні обставин для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов`язань.

Відповідно до п. 2.2 договору поруки поручитель зобов`язується здійснити виконання зобов`язань, забезпечених порукою, протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному у такій вимозі; вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов`язань у розмірі, визначеному кредитором у вимозі.

Як визначено п.7.2 договору поруки, строк поруки за кожним забезпеченим зобов`язанням становить п`ять років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов`язання.

Також судом встановлено, що у зв`язку з невиконанням відповідачем 1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, позивач 28.05.2021 звернувся до відповідача 1 та відповідача 2 з вимогами (а.с.47-48) про погашення заборгованості, у т.ч. дострокове повернення кредитних коштів у розмірі 144 091,18грн та сплати процентів у розмірі 17 675,84грн, нарахованих станом на 17.05.2021, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та фіскальним чеком, виданим у прийняття відправлень за списком (а.с.49-50).

Проте, як вказує позивач відповідачі вимогу не виконали, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути солідарно з відповідачів борг станом на 17.05.2021, що складається з: основного боргу за кредитом - 144 091,18грн; процентів за користування кредитом у розмірі 17 675,84грн.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачами зобов`язань в частині повернення кредиту, сплати процентів.

Так, укладений кредитний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст. 175 ГК України.

Згідно ч.1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як визначено ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Оскільки відповідач 1 порушив виконання зобов`язань в частині повернення кредиту у встановлений строк, позивач набув права, визначеного договором, вимагати дострокового повернення кредиту та процентів.

При цьому, різниця в сумі прострочених процентів згідно виписки з рахунку (а.с.30-38) та сумі процентів, які позивач вимагає стягнути, складає 631,32грн, однак, відповідна виписка сформована станом на 12.05.2021, в той час як вимоги про стягнення процентів заявлені станом на 17.05.2021 - тобто на п`ять днів пізніше. Розрахунок процентів за період з 12.05.2021 по 17.05.2021 відображений у розрахунку до позовної заяви (а.с.14).

З урахуванням користування кредитними коштами у розмірі 144 091,18грн, процентної ставки у розмірі 32% річних та користування такими кредитними коштами в період з 12.05.2021 по 17.05.2021 (5 днів), розмір процентів за розрахунком суду складає саме 631,32грн.

Під час розгляду справи, сторонами не надано доказів повернення кредиту та сплати процентів за користування такими коштами, отже, не спростовано доводів позивача щодо наявності боргу.

Як унормовано ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку; поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником; порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України: у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи встановлення судом факту порушення відповідачем 1 зобов`язань в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування такими коштами, а також невиконання відповідачем 2 зобов`язань відповідача 1, за які він поручився, після отримання вимоги позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів 144 091,18грн боргу за кредитом та 17 675,84грн процентів.

Згідно ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати, понесені на оплати позову судовим збором, враховуючи задоволення заявлених вимог у повному обсязі, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідачів.

При цьому, суд зазначає, що такі витрати не підлягають солідарному стягнення з відповідачів, оскільки солідарний обов`язок виникає, як визначено ст.541 ЦК України, у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Поряд з цим, судом не встановлено наявності у відповідачів солідарного обов`язку в частині відшкодування судових витрат.

З урахуванням зазначеного, в рахунок відшкодування витрат по оплаті позову судовим збором, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню по 1135грн з кожного.

Також у позовній заяві позивач просив відшкодувати йому 1 135грн судового збору, сплачених за подання заяви про забезпечення позову.

Проте, суд не вбачає підстав для покладення таких витрат на відповідачів у даній справі, оскільки ухвалою від 22.09.2021 судом відмовлено у задоволенні такої заяви (а.с.79-81).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути солідарно з фізичної особи-підприємця Ярошенка Андрія Васильовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” (ідентифікаційний код 14305909; 01001, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9) 144 091,18грн основного боргу за кредитом та 17 675,84грн процентів.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Ярошенка Андрія Васильовича (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” (ідентифікаційний код 14305909; 01001, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9) 1135грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства “Райффайзен Банк” (ідентифікаційний код 14305909; 01001, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9) 1135грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом строку, встановленого ст.256 ГПК України, та відповідно до порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова