Ухвала суду № 10177582, 02.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 УХВАЛА Справа № 34/41402.06.10 За скаргою          Публічного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський Склозавод» на дії           відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві у справі № 34/414

За позовом           Публічного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський Склозавод»

до                    Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного банку «Київ»

про                    повернення суми депозитного вкладу в сумі 719975,00 дол. США, стягнення 12441,17 дол. США нарахованих процентів за користування грошовими коштами, 3783,04 дол. США 3% річних

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача                    Бітнер Н.С., пров. юр-т, дов. №5-06/33 від 06.11.2009;

від відповідача          Макарчук В.І., предст., дов. №07/2952 від 21.12.2009;

від ВДВС                    не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2009 року Відкрите акціонерне товариство «Ветропак Гостомельський Склозавод», найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Ветропак Гостомельський склозавод»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного комерційного банку «Київ», назва якого була змінена Публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний банк «Київ»про зобов’язання повернути на поточний рахунок позивача №26000380731211 в Київській міській філії АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 322012, ідентифікаційний код 00333888, вклад за договором банківського вкладу (депозиту) (з правом поповнення та зменшення суми вкладу (депозиту і щомісячною виплатою процентів) №07/331 від 07.02.2007 (далі –Депозитний договір) в сумі 719975 дол. США, 12441,17 дол. США суми нарахованих процентів за користування грошовими коштами, 3783,04 дол. США 3% річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.08.2009 у справі №34/414 провадження у справі в частині позовних вимог про зобов’язання ПАТ АКБ «Київ» повернути депозитний вклад в сумі 719975,00 доларів США на поточний рахунок позивача №26000380731211 в Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, ідентифікаційний код 00333888 припинено на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України. Позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»на користь Публічного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський Склозавод»12441 доларів 17 центів США процентів, 85 грн. витрат по сплаті державного мита за немайновими вимогами, 957 грн. 97 коп. витрат по сплаті державного мита за майновими вимогами, 239 грн. 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У решті позову відмовлено. Відстрочено виконання рішення суду від 31.08.2009 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ»85 грн. витрат по сплаті державного мита за немайновими вимогами, 957грн. 97 коп. витрат по сплаті державного мита за майновими вимогами, 239 грн. 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу продовженого постановою Правління Національного банку України № 465 від 06.08.2009 «Про продовження мораторію на задоволення вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», а саме до 09.02.2010.

26.10.2009 на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 31.08.2009 у справі №34/414, яке набрало законної сили 19.10.2009 видано наказ.

27.04.2009 скаржник, в порядку ст.121-2 ГПК України подав скаргу на дії відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

Ухвалою Господарського суду від 30.04.2010 прийнято скаргу до розгляду та призначено засідання на 02.06.2010.

У ході проведення судового засідання 02.06.2010 представник скаржника підтримав подану скаргу та наполягав на її задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи поданої скарги, суд дійшов до висновку, що подані скарни підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до преамбули Закону України «Про виконавче провадження»(далі –Закон), останній визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

В силу ст. 1 Закону виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 3 Закону виконанню підлягають, зокрема, рішення, ухвали, постанови господарських судів.

02.12.2009 стягувач звернувся до начальника відділу ДВС Шевченківського РУЮ м. Києва з заявою про примусове виконання рішення.

10.12.2009 старший державний виконавець ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києві Сабадаш Л.І., керуючись ст.26 Закону виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа), з тих підстав, що виконавчий документ в частині вираження грошового зобов’язання оформлено з порушенням вимог ст.ст.524, 533 ЦК України, а відтак виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Частиною 2 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець у 3-денний строк після надходження до нього виконавчого документа виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові.

Проте, дана постанова була направлена ВДВС на адресу стягувача лише 24.02.2010, про що свідчить відтиск печатки органу поштового зв’язку на конверті, та отримана скаржником 01.03.2010 та зареєстрована за вх. №432.

11.03.2010 державний виконавець ВДВС Сабадаш Л.І. прийняла постанову про відмову у відкриття виконавчого провадження (відмову у прийняття до провадження виконавчого документа) з тих самих підстав, що і у постанові від 10.12.2009.

Не погоджуючись з винесеними постанови, стягувач 03.03.2010 та 02.04.2010 звертався до начальника ВДВС з скаргами за вих. №07/682 та №07/1048 відповідно, та просив скасувати постанови від 10.12.2009 та від 11.03.2010.

В підтвердження надсилання та отримання скарги ВДВС, позивач надав суду повідомлення про вручення поштового відправлення за №75129.

За змістом частини 4 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження може бути оскаржена заявником начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, або до відповідного суду в 10-денний строк з моменту її одержання.

Тобто, як слідує з поданих позивачем скарг, строк подання скарг до начальника ВДВС заявником пропущений не був.

Статтею 85 Закону передбачено, що у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду.

Скарга, подана у виконавчому провадженні до начальника органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, розглядається у 10-денний строк. За наслідками розгляду скарги начальник органу державної виконавчої служби виносить постанову про задоволення чи відмову в задоволенні скарги, яка у 10-денний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду.

Натомість, начальником ВДВС постанови про задоволення чи відмову в задоволенні скарги винесено не було, відтак вимога скаржника про зобов’язання ВДВС розглянути скарги ПАТ «Ветропак Гостомельський Склозавод»від 03.03.2010 №07/682 та від 02.04.2010 №07/1048 підлягає задоволенню.

Що ж стосується другої вимоги скаржника про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 10.12.2009 ВП №166597 та від 11.03.2010 №ВП18001411 суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 121-2 ГПК України передбачено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Як слідує з поданих скаржником документів та підтверджується поясненнями скаржника про винесення оскаржуваних постанов скаржнику було відомо ще в березні 2010 року.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, за встановлених у ході проведення судового засідання обставин, судом встановлено порушення з боку ПАТ «Ветропак Гостомельський Склозавод»десятиденного строку на подання зазначених скарг до суду.

Частиною 1 статті 53 ГПК України встановлено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

При цьому, суд відзначає, що жодного клопотання про поновлення пропущеного десятиденного строку з зазначенням поважних підстав скаржником суду подано не було.

Що ж стосується третьої вимоги скаржника про зобов’язання скаржника відкрити виконавче провадження згідно наказу господарського суду від 26.10.2009 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом.

Вказана норма є відтворенням ст. 124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 1 Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відтак, вимоги скаржника (позивача у справі) щодо зобов'язання ВДВС відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу суду від 26.10.2009 №34/414 задоволенню не підлягають, оскільки це є фактично втручанням у внутрішню діяльність ВДВС.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене вимоги скаржника (позивача у справі) підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 33, 86, 121-2 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Публічного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський Склозавод»за вих. №07/1219 від 20.04.2010 задовольнити частково.

Зобов’язати відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві розглянути скарги Публічного акціонерного товариства «Ветропак Гостомельський Склозавод»від 03.03.2010 №07/682 та від 02.04.2010 №07/1048.

У решті скарги –відмовити.

Копію даної ухвали направити усім учасникам процесу.

Суддя           Сташків Р.Б.