Рішення № 10177501, 22.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/8922.06.10 За позовом Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Житлово-комунальний комбінат»

до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»

про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення майна

Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Калячкіна О.М. за довіреністю

від відповідача: Слівінська Н.І. за довіреністю;

В судовому засіданні 22.06.10, за згодою представників сторін в порядку ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду м. Києва звернулося Комунальне підприємство Бориспільської районної ради «Житлово-комунальний комбінат» з позовом до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення майна у сумі 202237,92 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва порушено провадження у справі №40/89 за даним позовом, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 25.02.10.

Ухвалою суду від 25.02.10 розгляд справи за клопотанням представника відповідача, поданого напередодні суду серед службу діловодства господарського суду, та з причин неявки у судове засідання повноважного представника відповідача у відповідності до ст. 77 ГПК України відкладався до 01.04.10.

01.04.10 у судове засідання відповідач не забезпечив явку повноважного представника, у зв’язку з чим суд у відповідності до ст. 77 ГПК України відклав розгляд справи до 15.04.10.

15.04.10 у судове засідання з’явились представники усіх учасників судового процесу. Подали спільну заяву про продовження строків вирішення спору у справі №40/89.

Суд, за результатами обговорення поданої заяви та з’ясування думки учасників судового процесу вирішив у відповідності до ч.4 ст. 69 ГПК України її задовольнити, з прийняттям ухвали з даного приводу.

У судовому засіданні 22.04.10 у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 01.06.10.

01.06.10 у судовому засідання відповідач, на виконання вимог суду, надав відзив на позов, у якому просить суд у позові відмовити повністю.

01.06.10 та 17.06.10 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.06.10 та 22.06.10 відповідно.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін суд

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Житлово-комунальний комбінат» (надалі за текстом –позивач, КП «Житлово-комунальний комбінат»до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»(надалі за текстом –відповідач, ДП «Центр державного земельного кадастру»про стягнення з відповідача на користь позивача неустойку у розмірі подвійної плати за користування нерухомим майном за час прострочення у сумі 20 2237,92 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що договір оренди №17, укладений позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем 11.03.08, припинив свою дію 31.01.09 у зв’язку із закінченням строку, на який його було укладено. Листом №15 від 30.01.09, повідомлялося останнього про закінчення терміну дії укладеного між ними договору оренди. Проте, відповідач, порушуючи умови договору та норми чинного законодавства орендоване майно, шляхом підписання відповідного акту, не звільнив, тому позивач, за наведених підстав, з посиланням на норми договору та ст.ст. 193 ГКУ, ст.ст. 526, 629, 785 ЦКУ, ст.27 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»звернувся до суду з даним позовом та просить позов задовольнити та стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, яка за розрахунком позивача склала 202237,92 грн.

Відповідач, у свою чергу, у відзиві на позов, повідомив суд, що позов не визнає, вважає його безпідставним та необґрунтованим з тих підстав, що позивач не повідомляв його про припинення договору оренди у встановлений законодавством строк. Крім того, відповідач в порядку п. 5.9 укладеного між ними договору, не звертався до позивача з пропозицією припинити чи розірвати договір та продовжував користуватися об’єктом оренди. А відтак, орендні відносини за договором №6 продовжували існувати між сторонами, тому посилання позивача на те, що договір оренди припинив свою дію 31.01.09 є помилковим. З огляду на зазначене, неправомірним вважає нарахування неустойки, що є предметом спору у справі №40/89 та просить у позові відмовити.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що спір у справі стосується визначення моменту припинення договору оренди №6, укладеного сторонами 11.03.08, встановлення факту припинення договору оренди №6 від 11.03.08, та дій відповідача, що стосуються несвоєчасного звільнення орендованого ним за договором оренди №6 від 11.03.08, приміщення, а відтак, застосування штрафних санкцій у вигляді неустойки за неналежне/невиконання договірних зобов’язань за період з лютого 2009 року по жовтень 2009 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

11 березня 2008 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем в особі Київської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»при Державному комітеті України по земельних ресурсах (орендар) було укладено договір оренди № 6 нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл Бориспільського району (надалі за текстом - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (надалі за текстом - майно), площею 99,7 кв.м., розміщеного на 2 поверсі двоповерхової будівлі Будинку побуту за адресою: м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 79, що знаходяться на балансі Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Житлово-комунального комбінату»з метою розміщення офісу.

Обставина передання орендодавцем майна та прийняття у орендне користування об’єкту оренди орендарем не заперечується жодним із учасників судового процесу, як і не заперечується учасниками судового процесу перебування об’єкту оренди у користуванні відповідача у спірний період.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Частина 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 10.1. договору сторонами встановлено, що договір укладено строком на 11 місяців, що діє з 01.03.08 до 31.01.09.

За твердженням позивача, він листом №15 від 30 січня 2009 року повідомив відповідача про закінчення дії договору оренди № 6 від 11.03.08.

Обставини щодо повідомлення відповідача про закінчення дії договору оренди шляхом направлення на його адресу заяви при припинення договору обґрунтовуються позивачем в позовній заяві та поясненнях по справі. До позову додано копію названої заяви.

Проте відповідач проти зазначеної обставини заперечує, стверджує, що на копії листа зроблено відмітку про його отримання особою, прізвище якої встановити неможливо. Дана відмітка не містить вказівки щодо посади, займаної особою, яка підписалася за отримання листа, а відтак дана відмітка не може слугувати доказом отримання листа відповідачем.

Здійснивши у порядку ст. 43 ГПК України оцінку наведеного доказу, зважаючи на заперечення відповідача, суд прийшов до висновку, що за даними, поміщеними у нижньому полі листа №15 від 30 січня 2009 року, встановити обставини повідомлення відповідача не є можливим. Тому зважаючи, що позивач тверджень відповідача з даного приводу не спростував, інших доказів повідомлення орендаря про припинення дії договору оренди не надав, суд вважає недоведеною обставину повідомлення відповідача у відповідності з ч.2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»про припинення договору.

В той же час, слід зазначити наступне.

Відповідач вважає, що орендні відносини за договором оренди №6 між сторонами не припинились, а продовжили існувати, оскільки відповідач надалі продовжив використання майна, а позивач –не заперечував проти цього. Проте таке твердження відповідача вважається судом хибним.

Так, за нормою ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунально майна»істотною умовою договору оренди комунального майна є його оплатність. Договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов (ч.1 ст.12 Закону України «Про оренду державного та комунально майна»), в т.ч. стосовно сплати орендарем орендних платежів.

За наявними у справі доказами позивач у спірний період не здійснював дій з виставлення відповідачу рахунків на оплату орендних платежів у відповідності до п.5.2 договору.

Відповідач, у свою чергу, на виконання п. 3.3, 5.2 договору орендні платежі у спірний період не вчиняв, кошти за призначенням «орендна плата за договором оренди №6 від 11.03.08»у спірний період від відповідача на користь позивача не надходили.

Таким чином, зважаючи на встановлені вище обставини, суд прийшов до висновку, що сторони не досягнули домовленості з усіх істотних умов договору оренди у новий строк, не здійснили зустрічних дій стосовно визнання правочину укладеним на новий строк, а тому позиція відповідача, що орендні відносини між сторонами не припинились, а продовжили існувати у відповідності до ч.2 ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна»не відповідає встановленим судом обставинам справи.

Оскільки відповідач, окрім наведеного, не навів суду обставин, за яких можна встановити, що договір оренди не припинив свою дію, відтак, відповідно до ч. 2 ст. 291 ГК України, ч. 2 ст. 26 Закону про оренду, пункту 10.7 Договору, суд прийшов до висновку, що останній припинив свою дію за наслідком закінчення строку, на який його було укладено, а саме 31 січня 2009 року.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Матеріали справи свідчать про те, що нового договору оренди на спірне нерухоме майно у спірний період укладено не було.

Таким чином, відповідач безпідставно займав спірне нежитлове приміщення у спірний період .

Відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Пунктом 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно п. 5.7. договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов’язувався повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як встановлено судом, з моменту закінчення терміну дії договору оренди відповідач не виконав свого обов’язку щодо повернення об’єкту оренди орендодавцю.

А відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов’язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл Бориспільського району, затвердженої Бориспільською районною радою і становить з урахуванням ПДВ за перший місяць оренди –9 082,85 грн. Орендна плата на кожен наступний місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць н індекс інфляції за поточний місяць та відповідно до п. 3.3 договору сплачується орендарем щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки в розмірі 202 237,92 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 32,33,49, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»(03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 3, ідентифікаційний код 21616582) на користь Комунального підприємства Бориспільської районної ради «Житлово-комунальний комбінат»(08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Головурів, вул. Гарфункіна, 15, ідентифікаційний код 30925874) неустойку у розмірі 202 237,92 грн (двісті дві тисячі двісті тридцять сім гривень дев’яносто дві копійки), витрати по сплаті державного мита у розмірі 2 022,37 грн (дві тисячі двадцять дві гривні тридцять сім копійок) та 236,00 грн (двісті тридцять шість гривень нуль копійок) витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У відповідності до ст. 116 ГПК України видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя Пукшин Л.Г.

Дата підписання рішення 24.06.2010р.