Постанова № 10177415, 01.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 червня 2010 року           13:10           № 2а-9256/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Медпромпроект"

до Державної податковаоїінспекції у Дніпровському районі міста Києва

провизнання нечинними податкових вимог №1/967 від 03.04.2009р. та №2/1450 від 14.05.2009р.

За участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність від 23.12.2009р. №185)

від відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 19.01.10р. №78/9/10)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.06.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Медпропроект»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання нечинними першої податкової вимоги №1/967 від 03.04.2009р. та другої податкової вимоги №2/1450 від 14.05.2009р.

З урахуванням заяв про збільшення позовних вимог, поданих представником позивача, на розгляді в Окружному адміністративному суді м. Києва знаходиться справа за позовом ВАТ «Медпромпроект»до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про визнання нечинними першої податкової вимоги №1/967 від 03.04.09р., другої податкової вимоги №2/1450 від 14.05.09р., податкових повідомлень –рішень №0025401520/0 від 29.10.2009р., №0025411520/0 від 29.10.2009р., першої податкової вимоги №1/3147 від 06.11.2009р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність надісланих податкових вимог, оскільки позивач своєчасно сплатив суму податку на додану вартість платіжним дорученням №4 від 10.02.2009р. на суму 22000,00 грн. через Київську філію КБ «Західінкомбанк». Однак, через недостатність коштів на кореспондентському рахунку банк своєчасно не перерахував зазначені кошти до державного бюджету, що стало наслідком прийняття ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкових повідомлень –рішень №0025401520/0 від 29.10.2009р., №0025411520/0 від 29.10.2009р. про визначення суми штрафних санкцій.

Відповідач проти позову заперечив та просив відмовити з задоволенні позовних вимог, в обґрунтування чого посилався на вимоги ст.ст. 4, 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ (далі –Закон №2181-ІІІ) та п. 4 Наказу ДПА України «про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків»від 03.07.201р. №266, зазначивши, що позивачем несвоєчасно сплачені суми узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість, внаслідок чого податковим органом надіслані оскаржувані податкові вимоги та винесені податкові повідомлення –рішення.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, –

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать обставини справи, Відкрите акціонерне товариство «Медпромпроект»17.02.2009 року подало до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва податкову декларацію №9025 з податку на додану вартість, в якій позивачем самостійно визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість за січень 2009р. у розмірі 30 228,00 грн.

Вищезазначена сума була сплачена двома платежами:

-          10.02.2009р. в розмірі 22 000,00 грн. через Київську філію КБ «Західінкомбанк»(далі - Банк) платіжним дорученням №4 від 10.02.2009р.

-          20.02.2009р. в розмірі 8 228,00 грн. через ВАТ «Український професійний банк».

13.02.2009р. Київська філія КБ «Західінкомбанк»повідомила позивача про невиконання розрахункового документа (платіжного доручення №4 від 10.02.09р.) та не перерахувало до бюджету суму податку на додану вартість в розмірі 22 000 грн. з вини Банку, в зв’язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку, однак зазначила, що платіжні доручення платника взяті банком на облік на позабалансовому рахунку «Розрахункові документи, що не сплачені з вини банку».

Пізніше, довідкою №27 від 12.10.2009р. Банк повідомив, що з 13.02.2009р. постановою правління НБУ №68 від 12.02.2009р. для відновлення фінансового стану Банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Станом на 02.03.2009 року на обліковому рахунку ВАТ «Медпромпроект»рахувалася переплата з податку на додану вартість в сумі 9 257,01 грн.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість від 19.03.2009р. №25080 поданої ВАТ «Медпромпроект», сума податкового зобов’язання з ПДВ за лютий 2009 року склала 21911,00 грн.

Позивач, платіжним дорученням №114 від 23.03.2009р. сплачено до бюджету суму податку на додану вартість у розмірі 21911,00 грн.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва сформована та надіслана перша податкова вимога від 03.04.2009р. №1/967, яка була надіслана поштою на адресу позивача та отримана підприємством 14.04.2009р., де зазначено, що ВАТ «Медпромпроект»має податковий борг по податку на додану вартість в розмірі 21 144, 73 грн.

Друга податкова вимога №2/1450 прийнята відповідачем 14.05.209р. в зв’язку з наявністю у позивача податкового боргу перед бюджетом по сплаті самостійно визначеної у податковій декларації з ПДВ №57520 від 15.04.2009р. з урахуванням пені в сумі 119,42 грн., яка виникла у зв’язку з простроченням сплати податкового боргу.

Позивач оскаржив вказані податкові вимоги в адміністративному порядку.

Відповідно до Рішення ДПІ від 29.09.2009р. №19407/10/25-014 «Про внесення змін до Рішення про результати розгляду первинної скарги»друга податкова вимога від 14.05.2009р. була скасована в частині нарахованої пені у розмірі 119,42 грн.

16.10.2009 року Відповідачем була проведена перевірка своєчасності подання Позивачем платіжного доручення до установи банку по сплаті податку на додану вартість, за результатами якої складено Акт № 6273-15/00481718, яким встановлено, що підприємством допущено несвоєчасну сплату ПДВ за лютий, березень, травень, червень, липень 2009 року. Даний Акт перевірки було направлено на адресу Позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручено 24.10.2009 року, тому керуючись вимогами пп.17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІП, Відповідачем 29.10.2009 р. винесено податкові повідомлення-рішення № 0025411520/0, № 0025401520/0, якими донараховано суму штрафних санкцій в розмірі 7761,80 грн. та 2913,56 грн. відповідно.

Позивачем 16.10.2009 р. була подана податкова декларація з податку на додану вартість № 222345, якою самостійно визначена сума податкового зобов'язання в розмірі 22 039,00 грн., термін сплати якого 30.10.2009р.

ВАТ «Медпромпроект»16.10.2009р. платіжним дорученням №401 сплачує до бюджету самостійно визначену суму ПДВ у розмірі 22039,00 грн.

При цьому, відповідач, відповідно до норм п. 7.7 ст. 7 Закону №2181-ІІІ, зараховує вказані кошти в сплату податкового боргу з податку на додану вартість в порядку черговості його виникнення.

Таким чином, станом на 16.10.2009р., в КОР платника податків в АІС «Облік платників та платежів»по податку на додану вартість значилась недоїмка в сумі 21286,01 грн.

Тому Відповідачем 06.11.2009 року було прийнято Першу податкову вимогу № 1/3147 з вимогою сплати суми узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ у розмірі 21286,01 грн.

Посилання Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на відсутність предмету спору в справі №2а-9256/09/2670 в частині визнання нечинними податкових вимог від 03.04.2009р. №1/967 та від 14.05.2009р. №2/1450, у зв’язку зі сплатою позивачем існуючої суми недоїмки та відкликання 19.10.2009р. відповідачем вказаних податкових вимог, Окружний адміністративний суд м. Києва не сприймає, оскільки позивач, відповідно до пояснень його представника, не сплачував суму податкового боргу, а здійснював сплату поточних зобов’язань.

Враховуючи викладене, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за можливе розглядати спір по суті.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Як свідчать обставини справи, спірні відносини виникла внаслідок несвоєчасного перерахування з вини Банку податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 22000 грн., згідно платіжного доручення №4 від 10.02.20009р.

Суд не погоджується з висновками податкового органу про несвоєчасність подання платіжних доручень позивачем на перерахування до бюджету сум податку, та вважє за необхідне зазначити наступне.

Спірні відносини регулюються Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Згідно преамбули вказаного Закону цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" зобов'язання юридичної та фізичної особи по сплаті податків та зборів припиняється у зв'язку зі сплатою податку чи збору.

Як свідчать обставини справи, позивачем було подано до установ банку платіжні доручення про перерахування сум податкових зобов’язань з ПДВ, визначених у податкових деклараціях за 2009 рік, зокрема:

Місяць 2009 рокуДата подання податкової декларації з ПДВСума податкового зобов’язанняСума та дата сплати згідно платіжних доручень

1. Січень17.02.2009р.30 2288 228 - 20.02.2009р. 22 000 - 10.02.2009р.

2. Лютий19.03.2009р.2191121 911-23.03.2009р.

3. Березень15.04.2009р.13 16113 161 - 22.04.2009р.

4. Квітень18.05.2009р.20 35420 354 - 19.05.2009р.

5. Травень18.06.2009р.16 55616 556 - 24.06.2009р.

6. Червень17.07.2009р.19 85020 850-21.07.2009р.

7. Липень18.08.2009р.20 06920 069 - 21.08.2009р.

8. Серпень17.09.2009р.20 73620 736 - 18.09.2009р.

9. Вересень16.10.2009р.22 03922 039 - 16.10.2009р.

10. Жовтень18.11.2009р.1163912 639-23.11.2009р. Так, платіжним дорученням №4 від 10.02.2009 р. позивачем було виконано у повному обсязі зобов'язання щодо сплати ПДВ за січень 2009 р. та платіжне доручення взято банком до виконання, відповідно до його відмітки на платіжному документі.

З матеріалів справи вбачається, що КБ «Західінкомбанк»вчасно не перерахував кошти до бюджету в зв’язку з недостатністю коштів на кореспондентському рахунку та взяв його на облік позабалансового рахунку «Розрахункові документи, що не сплачені з вини банку», про що свідчить повідомлення Банку від 16.02.2009р. №90.

Крім того, відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ. У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

Згідно з пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п. 16.3 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" виконання платником зобов'язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку. Отже, саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку зазначений вище Закон пов'язує настання певних правових наслідків.

Відповідно до пп. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 цього ж Закону за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Визначальним у змісті даної норми є те, з чиєї вини відбулося неповне внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. Отже, якщо неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про повне перерахування податкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що порушення порядку зарахування до бюджету та державних цільових фондів податків і зборів при пред'явленні платником податків до установи банку платіжних доручень у встановлений строк є виною банку, крім випадку, передбаченого пп. 16.5.3 п. 16.5, яким встановлено, що не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування; якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення. Тобто відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) після відновлення платоспроможності банку розпочинається також саме для банку, а не для платника податків.

Крім того, в листі Київської філії ПАТ «Західінкомбанк»№283 від 07.04.2010 року, позивачу повідомлялось, що на його позабалансовому рахунку дійсно перебуває платіжне доручення №4 від 10.02.2009 року, яке очікує черги на виконання, але на даний час не може бути виконане. З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що платіжне доручення №4 не було, станом на час розгляду справи в суді, повернуто банком позивачу без виконання, банк підтвердив перебування зазначеного платіжного доручення на виконанні.

Викладене свідчить про відсутність з боку позивача порушення щодо перерахування до бюджету податкових зобов'язань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності.

Окружний адміністративний суд м. Києва також вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно положень ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до положень ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч.1).

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.2).

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги (ч.3).

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч.4).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва, як суб’єктом владних повноважень, не доведено суду правомірності та обґрунтованості винесених рішень та вимог.

Тому, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що перша податкова вимога №1/967 від 03.04.09р., друга податкова вимога №2/1450 від 14.05.09р., податкове повідомлення –рішення №0025401520/0 від 29.10.2009р., податкове повідодмоення –рішення №0025411520/0 від 29.10.2009р., перша податкова вимога №1/3147 від 06.11.2009р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва є такими, що підлягають скасуванню.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Медпромпроект»є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати першу податкову вимогу від 03.04.2009р. №1/967 та другу податкову вимогу №2/1450 від 14.05.2009р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

3. Скасувати податкові повідомлення –рішення №0025401520/0 від 29.10.2009р., №0025411520/0 від 29.10.2009р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

4. Скасувати першу податкову вимогу від 06.11.2009р. №1/3147 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Постанова відповідно до вимог ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                 П.О. Григорович