Постанова № 10177414, 21.06.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 червня 2010 року 15:37 № 2а-6412/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю., розглянувши матеріали справи

За позовомДочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків провизнання недійсними податкових повідомлень - рішень За участю представників сторін:

Від позивача: Гулицька Н.М., Дорожинська О.А. представник за довіреністю

Від відповідача: Муха С.І. - представник за довіреністю

на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.06.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

ДК «Газ України»звернулось до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень рішень відповідача від 07.12.09р. №0001664120/0, від 22.02.10р. №0000244120/1, від 26.04.10р. №0000244120/2.

Представники позивача у судових засіданнях позов підтримали та не погоджуючись з висновком податкового органу про порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»зазначили, що у січні 2008 року працівник Компанії ОСОБА_4 у звязку з виробничою необхідністю перевищила встановлений Компанією ліміт на послуги стільникового звязку на суму 4255, 92 грн., з яких: 330 грн. були утримані із заробітної плати працівника на підставі її заяви, а на решту суми перевищення ліміту було погоджено відповідними службовими записками посадових осіб Компанії та компенсовані за рахунок Компанії.

За наведених обставин, позивач вважає неправомірним визначення податковим органом суми перевищення, погодженої Компанією, додатковим благом працівника в розумінні п.п. «е»п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яке підлягає включенню до складу загального місячного оподатковуваного доходу, в звязку з чим просить суд скасувати податкові оспорювані повідомлення-рішення. Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечував з посиланням на те, що позивачем не утримано із заробітної плати працівника суму 3925,92 грн. внаслідок перевищення ліміту коштів працівником компанії на суму 4255, 92 грн., а отже виплачено дохід на користь працівника, без утримання податку, чим порушено вимоги п.п. 4.2.9 «е»п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до якого до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податків як додаткове благо у вигляді безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

Враховуючи викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи і заперечення сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»за період з 01.01.08р. по 30.06.09р., за результатами якої складено акт перевірки від 24.11.09р. № 540/41-20/31301827.

Як вбачається із акту, перевіркою встановлено порушення п.п. 4.2.9 «е»п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що полягало у неутриманні із заробітної плати працівника позивача суми перевищеного ліміту коштів на 4225, 92 грн. за користування послугами стільникового звязку.

Внаслідок встановленого порушення та на підставі вказаного акту перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення рішення від 07.12.09р. №0001664120/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на суму 2169, 87 грн., з якої: 723, 29 грн. основного платежу та 1446, 58 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням рішенням позивач оспорив його в процедурі адміністративного оскарження до Спец ДПІ у м. Києві по роботі з ВПП.

Рішенням Спец ДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 12.02.10р. №1447/10/25-022 встановлено, що податковим органом невірно визначену суму заниженого податку з доходів фізичних осіб; така сума має становити 588,89 грн.(4555, 92 грн. (рахунок - фактура) 300 грн. (ліміт)- 330 грн. (утримання понадліміту)*15%), в звязку з чим податкове повідомлення рішення від 07.12.09р. №0001664120/0 скасовано в частині визначення 134,40 грн. основного платежу та відповідно штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі вказаного рішення відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 22.02.10р. №0000244120/1, згідно з яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1766, 67 грн., в тому числі: 588,89 грн. основного платежу та 1177, 78 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За наслідками процедури адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення рішення залишено ДПА у м. Києві без змін, в звязку з чим Спец ДПІ у м. Києві по роботі з ВПП винесено податкове повідомлення рішення від 26.04.10р. №0000244120/2.

Правомірність вищевказаних податкових повідомлень рішень (з дробом 0,1,2) є предметом даного спору.

Суд не вбачає підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п.п. 1.1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05. 2003 року N 889-IV(надалі - Закону), додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Відповідно до п.п. «е»п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону, до додаткових благ, одержаних працівником від свого працедавця, відноситься і вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті. Дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо за правилами вказаної норми включається до складу загального місячного оподатковуваного доходу.

На наведених правових норм, вартість послуг мобільного звязку (телефонних розмов з мобільного телефону, який перебуває на балансі підприємства), що сплачується за рахунок цього підприємства, за здійснені його працівником понадлімітні телефонні розмови, є додатковим благом, одержаним працівником від свого працедавця.

Як свідчать обставини справи, відповідно до Наказу ДК «Газ Україна»НАК «Нафтогаз України»від 13.08.07р. №236 «Про впорядкування витрат системи мережі стільникового звязку в апараті управління ДК «Газ Україна»за працівниками апарату, зокрема, за ОСОБА_4 (референт) закріплено телефонний номер стільникового звязку з лімітом - 300 грн.

Відповідно до п. 3.1 та п. 3.2 зазначеного наказу, начальнику Департаменту господарського та автотранспортного забезпечення наказано забезпечити щомісячний контроль витрат за переговори стільникового звязку з урахуванням існуючого ліміту та 30% знижки та вжити заходів щодо подальшого використання або відключення послуг стільникового звязку користувачам, які перевищили встановлений ліміт. Наступне включення проводити після отримання дозволу керівництва.

Як вбачається із рахунку фактури Компанії «Київстар»№95-512328 від 01.02.08р. за номером телефону, який було закріплено за працівником ОСОБА_4, у січні 2008 року було використано суму коштів на послуги мобільного звязку у розмірі 4555, 92 грн.

Отже, у січні 2008 року референт Служби ради директорів ОСОБА_4 було перевищено ліміт коштів на користування послугами мобільного звязку за січень 2008 року на 4255, 92 грн. (4555, 92грн.- 300грн.).

Службовою запискою №21/18-75 від 12.02.08р. директор з питань безпеки запропонував директору з економічних питань ДК «Газ України»погодити підвищення ліміту вказаному працівнику на 4000 грн. за січень 2008 року у звязку з виробничою необхідністю та користуванням звязком за межами офісних приміщень у вихідні святкові дні з керівництвом Компанії. На вказаній службовій записці стоїть напис «погоджено».

Службовою запискою №22/2-67 від 27.02.08р. заступник начальника Департаменту просив в.о. директора ДК «Газ України»погодити вирахування коштів із заробітної плати працівників, які перевищили встановлений ліміт у січні 2008 року на підставі їх заяв. Зокрема, працівнику ОСОБА_4 пропонувалось вирахувати понадлімітних 330 грн. із заробітної плати. На вказаній службовій записці стоїть напис «погоджено».

Перевіркою встановлено, що згідно з карткою особового рахунку у ОСОБА_4 з заробітної плати утримано 330 грн. Решту суми перевищення у розмірі 3 925,92 грн. компенсовані за рахунок Компанії.

При цьому, доказів в обґрунтування того, за яким критерієм Компанія визначила необхідність компенсації за свій рахунок саме суми 3 925,92 грн. позивачем суду не наведено та не надано.

За таких обставин та приймаючи до уваги вимоги наказу ДК «Газ Україна»НАК «Нафтогаз України»від 13.08.07р. №236, суд вважає, що вартість послуг мобільного звязку (телефонних розмов з мобільного телефону, який перебуває на балансі підприємства), що сплачується за рахунок цього підприємства, за здійснені його працівником понадлімітні телефонні розмови, є додатковим благом, одержаним працівником від свого працедавця в розумінні п.п. «е»п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону.

Службові записки, на які посилається позивач, не змінюють вимог Наказу голови Ради директорів ДК «Газ Україна»НАК «Нафтогаз України»про встановлення ліміту вказаному працівнику у 300 грн., та не спростовують вимог Закону. Крім того, така записка була складена та погоджена 12.02.02р., тобто після перевищення встановленого ліміту за переговори стільникового звязку, що мало місце у січні 2008 року.

Посилання позивача на те, що перевищення ліміту мало місце у звязку з виконанням працівником трудових функцій у вихідні святкові дні (необхідність вирішувати по телефону виробничі питання компанії) не заслуговує на увагу, оскільки не підтверджені документально.

Окрім того, як вбачається із долученого до матеріалів справи рахунку фактури Компанії «Київстар»№95-512328 від 01.02.08р. за номером телефону, який було закріплено за працівником ОСОБА_4, у січні 2008 року було використано суму коштів на послуги мобільного звязку в розмірі 4555, 92 грн., з яких 3489, 34 грн. замовлення / отримання додаткових послуг, тобто не вхідні та вихідні дзвінки.

Відповідно до п.п. 1.15 ст. 1 Закону, податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього закону (п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону).

Ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті (п.7.1 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. «а»п. 17.2 ст.17 Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Відповідно до п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Враховуючи викладене, суд вважає правомірним нарахування позивачу, згідно податкових повідомлень рішень від 22.02.10р. №0000244120/1 та від 26.04.10р. №0000244120/2 суми податку з доходів фізичних осіб у розмірі 588, 89 грн. (4555, 92 грн. (рахунок - фактура) 300 грн. (ліміт)- 330 грн. (утримання понадліміту)*15%) та штрафних (фінансових) санкцій в подвійному розмірі вказаної суми 1177, 78 грн., в звязку з чим правові підстави для скасування податкових повідомлень - рішень у суду відсутні.

Відповідно до п.п. 6.4.1. «б»п.6.4. ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

З огляду на приписи наведеної норми, податкове повідомлення рішення від 07.12.09р. №0001664120/0 є відкликаним, у звязку з його частковим скасуванням в процедурі адміністративного оскарження, а тому підстави для його скасування в судовому порядку відсутні.

Керуючись ст. 124 Конституції України, Законами України «Про податок з доходів фізичних осіб», «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі: 29.06.10р.