Постанова № 10177170, 19.05.2010, Хмельницький окружний адміністративний суд

< для копії >

Справа № 2-а-1875/10/2270

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2010 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКоваля Р.Й.

при секретаріСенькову О.О.

за участі:ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького адміністративну справу за позовом <в особі ><в чиїх інтересах >закритого акціонерного товариства «Старокостянти-нівнафтопродукт», м.Хмельницький, <3-тя особа >до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Хмельницької області <3-тя особа >про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В поданій до суду позовній заяві ЗАТ «Старокостянтинівнафтопродукт» (далі ЗАТ) зазначає, що за результатами планової документальної перевірки ЗАТ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року складено акт № 6680/23-4/22769927 від 20 липня 2009 року. На підставі вказаного акту було винесене податкове повідомлення-рішення № 0002712301/05993 від 10 серпня 2009 року, яким для закритого акціонерного товариства «Старокостянтинівнафто-продукт» була визначена сума податкового зобовязання за платежем податок на прибуток на загальну суму 262533 грн., в тому числі: 175022 грн. за основним платежем та 87511 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Прийняте рішення грунтується на виявлених під час перевірки порушеннях, що призвели до завищення валових витрат на загальну суму 492859 грн. та завищення амортизаційних відрахувань на загальну суму 207225 грн. У висновку акту перевірки зазначено про порушення ЗАТ «Старокостянтинівнафтопродукт» вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5. 3 ст. 5, п.п. 8.3.1 та п.п. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 175022 грн. Також зазначено про порушення ЗАТ вимог п.п. 7.2.4 та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4, абз. б) п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено залишок відємного значення березня 2009 року, що включається до складу податкового кредиту квітня 2009 року (рядок 26 декларації за березень 2009 року) на 899082 грн.

ДПІ обгрунтовує свій висновок щодо виявлених порушень тим, що субєктом господарювання завищено валові витрати не підтверджені відповідними розрахунковими документами, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами податкового обліку, в звязку з чим не має можливості ідентифікувати як такі, що повязані з ведення господарськох діяльності. Враховуючи викладене, ДПІ вважає, що ЗАТ завищено валові витрати всього у сумі 492859 грн.

Також ДПІ зазначає, що перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань за період з 1 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року встановлено їх завищення всього у сумі 207225 грн., виходячи з обставин, викладених в п. 4 Довідки про загальну інформацію встановленого порушення п.п. 8.3.1 та п.п. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме ЗАТ невірно визначалась балансова вартість групи основних фондів (окремого обєкта основних фондів групи 1), що призвело до завищення амортизаційних відрахувань на 207225 грн. В цій же довідці зазначається про відсутність істотних умов договору № 18/08-1 від 18 серпня 2006 року, що описані вище, без яких реальне виконання господарських зобовязань за договором є неможливим; відсутність у договорі підпису з боку виконавця робіт, послуг; відсутність достатньої кількості трудових ресурсів, відсутність спеціальних будівельних машин і механізмів, траснспортних засобів; відсутність дозволу (ліцензії) на виконання будівельних робіт, передбачених договором, свідчать про суперечність Договору (правочину) та відсутність спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлювались. Таким чином, несплачений підприємством податок на прибуток, податок на додану вартість внаслідок порушення встановленого порядку формування амортизаційних відрахувань та податкового кредиту з метою отримання податкової вигоди шляхом документування фактично не здійснених господарських операцій свідчать про спрямованість правочину на заволодіння майном держави. Таким чином, підприємством порушено ст.ст. 203, 228 ЦК України, а саме укладено правочин, що суперечить моральним засадам суспільства, не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним, а також порушує публічний порядок, а тому укладений договір № 18/08-1 від 18 серпня 2006 року є нікчемним.

За результатами оскарження були прийняті податкові повідомлення-рішення за №0002712301/1/8164 від 19 жовтня 2009 року, за №0002712301/2/9754 від 15 грудня 2009 року та за №0002712301/3/2288 від 24 лютого 2010 року, якими визначені суми податкового зобовязання були залишені без змін.

Висновок про завищення валових витрат на суму 492859 грн. грунтується на підставі твердження про відсутність первинних документів, підтверджуючих платіжних, розрахункових та інших документів, що підтверджують понесені позивачем витрати.

Висновок про завищення амортизаційних відрахувань грунтується на нікчемності договору № 18/08-1 від 18 серпня 2006 року між ЗАТ та ТОВ «Нафтаспецбуд», укладення якого, на думку перевіряючих, суперечить положенням п. 5 ст. 203, ст.ст. 203, 228, 875, 877 ЦК України та ст. 318 ГК України, не спричинило реального настання наслідків, суперечить моральним засадам суспільства та порушує публічний порядок.

Вважаючи, що такі висновки ДПІ у м.Хмельницькому є невірними, а винесені на підставі цього висновку податкові повідомлення-рішення є неправомірними, позивач просить визнати протиправними та скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені вимоги, підтвердили зазначені в позовній заяві обставини. Представник відповідача позов не визнав, вважає, що дії відповідача по прийняттю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були правомірними, тому просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень повязаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 7.2.4 та 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктами 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодек-су, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Право-чин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як було встановлено в ході судового розгляду справи, між ЗАТ «Старокостянтинів нафтопродукт» (надалі Замовник) та ТОВ «Нафтаспецбуд» (надалі Генпідрядник) 18 серпня 2006 року було укладено договір підряду № 18/08-1, відповідно до якого Генпідрядник зобовязувався провести ремонт резервуарів нафтобази у м.Старокостянтинів, відповідно до проектно-кошторисної документації. Вартість підрядних робіт визначається Протоколом узгодження договірної ціни. На виконання цього договору Генпідрядником було виконано передбачені цим договором роботи, а Замовник оплатив вартість цих робіт.

На підтвердження зазначених обставин позивач надав до суду копії первинних документів, що підтверджують витрати ЗАТ у 2006 2007 роках на суму 933626 грн. 53 коп., актів виконаних робіт КБ-2, довідок про вартість виконаних робіт КБ-3 за період з вересня 2006 року по червень 2007 року та з серпня по жовтень 2007 року по виконаних ремонтних роботах згідно вищезазначеного договору підряду, договірних цін на ремонт Старокостянтинівської нафтобази, висновків про технічний стан резервуарів. Відповідно до виданих ТОВ «Нафтаспецбуд» податкових накладних за вказаний період ЗАТ було сформовано податковий кредит.

Зазначаючи про відсутність істотних умов договору № 18/08-1 від 18 серпня 2006 року, його спрямованості на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлювались, відсутність відповідних документів, що підтверджують понесені позивачем витрати, та вважаючи даний договір недійсним з вищезазначених підстав, ДПІ прийшла до висновку про те, що ЗАТ завищено валові витрати у сумі 492859 грн., завищено амортизаційні відрахування на загальну суму 207225 грн., в звязку з чим нею було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Однак суд вважає, що з таким висновком ДПІ не можна погодитися з наступних підстав. Зазначені відповідачем обставини не можуть слугувати підставою для визнання договору недійсним, оскільки не передбачені як такі законодавством. Додатковим підтвердженням цього є рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23 березня 2010 року в справі № 10/98-10 за позовом закритого акціонерного товариства «Старокостянтинівнафтопродукт» до товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтоспецбуд» про визнання недійсним даного договору, відповідно до якого в задоволенні позову було відмовлено.

Представники відповідача не оспорювали факту виконання робіт згідно договору підряду та не надали будь-яких доказів, які б спростовували факт виконання цих робіт.

Також судом не прийняті до уваги аргументи відповідача щодо того, що були відсутні проектно-кошторисна документація, у генпідрядника були відсутні відповідний дозвіл (ліцензія) на виконання будівельних робіт, передбачених договором; достатня кількість трудових ресурсів, спеціальні будівельні машини і механізми, траснспортні засоби. Як слідує із досліджених в судовому засіданні доказів, на виконання робіт складалася відповідна кошторисна документація, яка була достатньою для проведення ремонтних робіт і це не суперечить законодавству. Також було встановлено, що на виконання певних робіт по ремон-ту нафтобази в м.Старокостянтинові між Генпідрядником та ТОВ «Укррезервуарсервіс» (далі Субпідрядник) укладався договір субпідряду № 13/09-1 від 13 вересня 2006 року, що не суперечить чинному законодавству. Щодо даних робіт складалися відповідні довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти прийомки виконаних підрядних робіт, договірні ціни. Крім того, у Субпідрядника була відповідна ліцензія та необхідні ресурси.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобовязаний одержати спеціальний дозвіл.

Статтею 838 ЦК України визначено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обовязків за договором підряду, а перед замовником за порушення субпідрядником свого обовязку.

Оцінивши досліджені докази, суд приходить до висновку, що посадовими особами ДПІ у м.Хмельницькому було безпідставно визначено для позивача суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток на загальну суму 262533 грн., в тому числі: 175022 грн. за основним платежем та 87511 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, через що оскаржувані податкові повідомлення-рішення слід визнати протиправними та скасувати їх.

Враховуючи зазначене, на підставі ст.ст. 11, 11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5. 3 ст. 5, п.п. 8.3.1 та п.п. 8.3.2 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.2.4 та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4, абз. б) п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 203, 215, 228, 837, 838 ЦК України, керуючись ст.ст. 7 12, 17, 18, 70, 71, 86, 99, 100, 158 163, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов закритого акціонерного товариства «Старокостянтинівнафтопродукт» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002712301/05993 від 10 серпня 2009 року, 0002712301/1/8164 від 19 жовтня 2009 року, 0002712301/2/9754 від 15 грудня 2009 року, 0002712301/3/2288 від 24 лютого 2010 року, якими для закритого акціонерного товариства «Старокостянтинівнафтопродукт»була визначена сума податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, на загальну суму 262533 грн., в тому числі: 175022 грн. за основним платежем та 87511 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено 24 травня 2010 року

<чи набрала законної сили ><Дата набрання законної сили >

Суддя< для копії >Р.Й. Коваль

< для копії >< для копії >